Етьєн Маттле фр Étienne Mattler нар 25 грудня 1905 Бельфор Бургундія Франція пом 23 березня 1986 Сошо Ду Франш Конте фра

Етьєн Маттле (фр. Étienne Mattler, нар. 25 грудня 1905, Бельфор, Бургундія, Франція — пом. 23 березня 1986, Сошо, Ду, Франш-Конте) — французький футболіст, захисник. Один із чотирьох гравців, які виходили на поле у матчах перших трьох довоєнних чемпіонатів світу.

Етьєн Маттле

Особисті дані

Народження

25 грудня 1905

Бельфор, Франція

Смерть

23 березня 1986 (80 років)

Сошо

Зріст

180 см

Вага

82 кг

Громадянство

Франція

Позиція

захисник

Професіональні клуби*

Роки	Клуб	І (г)
1921–1927		0	(0)
1927–1929	«Страсбур»	0	(0)
1929–1946	«Сошо»	210	(1)

Національна збірна

Роки	Збірна	І (г)
1930–1940	Франція	46	(0)

Тренерська діяльність**

Роки	Команда	Посада
1943–1946	«Сошо»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Етьєн Маттле у Вікісховищі

Спортивна кар'єра

Спочатку займався велоспортом, але після загибелі в одній з гонок старшого брата, став гравцем юнацької команди «Бельфор». Разом з нападником Андре Машіно в 1927 році перейшов до «Страсбура», через два сезони — до новоствореного клубу «Сошо». Перший успіх до команди прийшов у 1931 році — здобула перемогу в кубку Пежо, що є одним з попередників загальнонаціонального футбольного чемпіонату.

У 1932 році була створена професіональна ліга і до початку Другої світової війни команда з Франш-Конте була одним із лідерів французького футболу. За сім довоєнних сезонів «Сошо» двічі здобував перемоги в першому дивізіоні, по одному разу був віце-чемпіоном і володарем кубка Франції. Лідерами нападу того складу були Роже Куртуа і швейцарець Андре Абегглен, які тричі були найвлучнішими гравцями лігових турнірів. З появою у команді голкіпера Лорана Ді Лорто і уругвайця Ектора Касенаве набув потужності і захист клубу, який сучасники називали «лінією Мажіно». Це тріо виступало і в національній команді.

У складі збірної Франції дебютував 25 травня 1930 року проти команди Бельгії. Це була остання репетиція перед уругвайським «мундіалем». Матч проходив у Серені. На початку гри господарі повели у рахунку завдяки голу Бернара Ворхофа. Через п'ять хвилин Марсель Пінель поновив «статус-кво», а в другому таймі забив переможний м'яч. Одного матчу виявилося достатньо, щоб тренер Рауль Кордон включив Етьєна Маттле до заявки на світову першість.

На турнір приїхали лише чотири європейських збірних: Бельгії, Румунії, Франції й Югославії. У стартовому матчі групи «А» французи здобули переконливу перемогу над збірною Мексики (4:1). Але в наступних поєдинках зазнали мінімальних поразок від збірних Аргентини і Чилі. У підсумку третє місце, а переможці групи — аргентинці — дійшли до фіналу, де поступилися господарям змагання.

14 травня на стадіоні в Коломбі, французи здобули сенсаційну перемогу над збірною Англії з рахунком 5:2. У воротах британського голкіпера відзначилися Едмон Дельфур, Марсель Ланжіє, Люсьєн Лоран і (двічі). Це була друга поразка, на європейському континенті, в історії британської збірної і перша з великим рахунком.

Другий чемпіонат світу проходив за кубковою схемою. Вже на першому етапі, жереб виявився безжальним для французів — збірна Австрії, один з головних претендентів за звання найсильнішої команди планети. Жан Ніколя відкрив рахунок у грі, але на останній хвилині першого тайму Маттіас Сінделар поновив рівновагу. Основний час завершився внічию, а в додаткові півгодини голи Шалля і Біцана змусили збірну Франції поїхати додому.

Наступний «мундіаль» приймала Франція. У першому матчі Жан Ніколя і Еміль Венант тричі відзначилися у воротах голкіпера збірної Бельгії, і остаточний рахунок гри — 3:1. Але вже в чвертьфіналі «рідні стіни» не допомогли французам. Перший тайм зі збірною Італії завершився внічию, а в другій половині гри не вдалося втримати Сільвіо Піолу.

У перших трьох чемпіонатах світу брали участь лише четверо футболістів: окрім Етьєна Маттле, його партнер по збірній Франції Едмон Дельфур, бельгієць Бернар Ворхоф і румун Ніколае Ковач. Ще декілька гравців були у заявці на всіх трьох турнірах, але через швидкоплинність та з інших причин, так і залишилися у запасі на одному-двох з довоєнних турнірів (зокрема, француз Еміль Венант і бельгієць Арнольд Баджу).

В січні наступного року став рекордсменом національної команди за кількістю проведених матчів (42). Попереднє досягнення належало Жулю Девакезу і Едмону Дельфуру. За збірну продовжував виступати до січня 1940 року. Всього провів 46 матчів, в 14 — був капітаном команди. Його рекорд перевершив захисник «Реймса» і столичного «Расінга» Роже Марш через 15 років.

У роки німецької окупації проводився лише кубок, а також різноманітні регіональні турніри. З 1943 року почав поєднувати виступи на футбольному полі з тренерською діяльністю. Сезон 1945/46 став останнім в його кар'єрі, за підсумком чемпіонату «Сошо» посів останнє місце і опустився в другий дивізіон. Наступних три роки працював тренером команди з міста Тійо.

Досягнення

Статистика

Статистика виступів в офіційних матчах:

Сезон	Команда	Чемпіонат			Кубок		Збірна
Сезон	Команда	Ліга	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
1929/30	«Сошо»	—	—	—	—	—	1	0
1930/31	«Сошо»	—	—	—	7	0	8	0
1931/32	«Сошо»	—	—	—	3	0	1	0
1932/33	«Сошо»	Д-1	18	0	4	0	5	0
1933/34	«Сошо»	Д-1	26	0	2	0	7	0
1934/35	«Сошо»	Д-1	30	0	4	0	6	0
1935/36	«Сошо»	Д-1	29	0	8	0	4	0
1936/37	«Сошо»	Д-1	29	0	7	0	—	—
1937/38	«Сошо»	Д-1	29	0	—	—	8	0
1938/39	«Сошо»	Д-1	29	1	4	0	5	0
1939/40	«Сошо»	—	—	—	2	0	1	0
1941/42	«Сошо»	—	—	—	3	0	—	—
1942/43	«Сошо»	—	—	—	4	0	—	—
1943/44	«Сошо»	—	—	—	5	0	—	—
1944/45	«Сошо»	—	—	—	2	0	—	—
1945/46	«Сошо»	Д-1	20	0	2	0	—	—
Усього за кар'єру			210	1	57	0	46	0

Тренерська статистика:

Турнір
Турнір	С	І	В	Н	П	О	%
Чемпіонат Франції (Д-1)	1	26	4	6	16	14	26,9
Кубок Франції	3	12	9	0	3	18	75,0
Усього	3	38	13	6	19	32	42,1

Статистика виступів на чемпіонатах світу:

група «А»
13 липня 1930

Франція	4 — 1	Мексика
Лоран 19', 40' Машіно 43', 87'	Звіт	Карреньйо 70'

«Естадіо Посітос» (Монтевідео)
Глядачів: 4 444

Франція: Алексіс Тепо, Марсель Ланжіє, Александр Віллаплан (), Ернест Лібераті, Андре Машіно, Етьєн Маттле, Марсель Пінель, Люсьєн Лоран, Марсель Капелль, Огюстен Шантрель, Едмон Дельфур. Тренер — Рауль Кодрон.

Мексика: Оскар Бонфільйо, Хуан Карреньйо, Рафаель Гутьєррес (), Хосе Руїс, Альфредо Санчес, Луїс Перес, Іларіо Лопес, Діонісіо Мехія, Феліпе Росас, Мануель Росас, Ефраїн Амескуа. Тренер — Хуан Луке.

група «А»
15 липня 1930

Аргентина	1 — 0	Франція
Монті 81'	Звіт

«Естадіо Парк Сентрал» (Монтевідео)
Глядачів: 23 409

Аргентина: Анхель Боссіо, Франсіско Варальйо, Хосе Делья Торре, Луїс Монті, Хуан Еварісто, Маріо Еварісто, Мануель Феррейра (), Роберто Черро, Рамон Муттіс, Наталіо Перінетті, Педро Суарес. Тренер — Франсіско Оласар.

Франція: Алексіс Тепо, Ернест Лібераті, Андре Машіно, Етьєн Маттле, Марсель Пінель, Марсель Ланжіє, Александр Віллаплан (), Люсьєн Лоран, Марсель Капелль, Огюстен Шантрель, Едмон Дельфур. Тренер — Рауль Кодрон.

група «А»
19 липня 1930

Чилі	1 — 0	Франція
Субіабре 65'	Звіт

«Естадіо Сентенаріо» (Монтевідео)
Глядачів: 2 000

Чилі: Роберто Кортес, Томас Охеда, Карлос Відаль, Еберардо Вільялобос, Гільєрмо Ріверос, Гільєрмо Сааведра, Карлос Шнебергер, Гільєрмо Субіабре, Артуро Торрес, Касіміро Торрес, Ернесто Чапарро. Тренер — Дьордь Орт.

Франція: Алексіс Тепо, Еміль Венант, Ернест Лібераті, Етьєн Маттле, Марсель Пінель, Марсель Капелль, Огюстен Шантрель, Едмон Дельфур, Селестен Дельмер, Марсель Ланжіє, Александр Віллаплан (). Тренер — Рауль Кодрон.

1/8 фіналу
27 травня 1934

Австрія	3 — 2	Франція
Сінделар 45' Шалль 93' Біцан 109'	Звіт	Ніколя 18' Верр'є 115' (пен.)

«Муніципальний стадіон Беніто Муссоліні» (Турин)
Глядачів: 10 000

Австрія: Петер Платцер, Франц Цізар, Карл Сеста, Франц Вагнер, Йозеф Смістик (), Йоганн Урбанек, Карл Цишек, Йозеф Біцан, Маттіас Сінделар, Антон Шалль, Рудольф Фіртль. Тренер — Гуго Майзль

Франція: Алексіс Тепо (), Жак Мересс, Етьєн Маттле, Едмон Дельфур, Жорж Верр'є, Ноель Льєтер, Фріц Келлер, Жозеф Альказар, Жан Ніколя, Роже Рьйо, Альфред Астон. Тренери — Гастон Барро, Джордж Кімптон.

1/8 фіналу
5 червня 1938

Франція	3 — 1	Бельгія
Венант 1' Ніколя 11', 69'	Звіт	Ісемборг 19'

«Олімпійський стадіон Ів дю Мануар» (Коломб)
Глядачів: 30 454

Франція: Лоран Ді Лорто, Ектор Касенаве, Етьєн Маттле (), Жан Бастьєн, Огюст Жордан, Рауль Дьянь, Альфред Астон, Оскар Ессерер, Жан Ніколя, Едмон Дельфур, Еміль Венант. Тренер — Гастон Барро.

Бельгія: Арнольд Баджу, Робер Паверік, Корнель Сейс, , Еміль Стейнен (), Альфонс Де Вінтер, , Бернар Ворхоф, , Раймон Брен, . Тренер — Джек Батлер.

1/4 фіналу
12 червня 1938

Франція	1 — 3	Італія
Ессерер 10'	Звіт	Колауссі 10' Піола 52', 72'

«Олімпійський стадіон Ів дю Мануар» (Коломб)
Глядачів: 58 455

Франція: Лоран Ді Лорто, Ектор Касенаве, Етьєн Маттле (), Жан Бастьєн, Огюст Жордан, Рауль Дьянь, Альфред Астон, Оскар Ессерер, Жан Ніколя, Едмон Дельфур, Еміль Венант. Тренер — Гастон Барро.

Італія: Альдо Олів'єрі, Альфредо Фоні, П'єтро Рава, П'єтро Серантоні, Мікеле Андреоло, Уго Локателлі, Амедео Б'яваті, Джузеппе Меацца (), Сільвіо Піола, Джованні Феррарі, Джино Колауссі. Тренер — Вітторіо Поццо.

Посилання

Профіль [ 16 лютого 2016 у Wayback Machine.] на сайті Французької футбольної федерації (фр.)
Етьєн Маттле на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
(фр.) . Pari-Et-Gagne. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 13 лютого 2016.
(анг.) . EU-Football.info. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 13 лютого 2016.
(анг.) . National Football Teams. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 13 лютого 2016.
(рос.) . Footballplayers.ru. Архів оригіналу за 28 грудня 2015. Процитовано 13 лютого 2016.

Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.