Ернст Берджесс

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Ернст.

Ернст Вотсон Берджесс (англ. Ernest Watson Burgess) — видатний американський соціолог, представник Чиказької школи соціології. Жив у 1886—1966 роках.

Ернст Вотсон Берджесс
англ. Ernest Watson Burgess
Народився	16 травня 1886(1886-05-16) , Канада
Помер	27 грудня 1966(1966-12-27) (80 років) Чикаго, США
Громадянство	США
Діяльність	соціолог
Галузь	соціологія
Alma mater	Чиказький університет (1913) і ^d (1908)
Науковий керівник	Альбіон Смол^[1]
Заклад	Чиказький університет і Університет Канзасу
Членство	AAAS^[2]
Посада	^d^[3]
вивчення його «культурного життя»: способу життя, звичаїв, стереотипів. Ключовим процесом, що стимулюють міський ріст, Берджесс уважав міграцію, або мобільність: мобільність родин, індивідів, інститутів. Просторова мобільність найчастіше є показником і прискорювачем соціальної мобільності. Внутрішньоміська міграція, мобільність і рухливість кордонів (як просторових, так і соціальних) міської структури словом, динаміка міських процесів є змістом концепції концентричних зон. При цьому розвиток цієї динаміки в напрямку від центра до периферії носить, за Берджессом, циклічний, мовби хвильовий, характер. І в цілому пояснення цієї циклічності у Берджесса цілком відповідає соціально-екологічному циклу Парка. «Зараз, − писав Берджесс у 1964 р., − ми переживаємо новий зональний рух, коли відновлення міста починається із центру й поступово насувається на околиці, а ті розширюються в новому діапазоні». Дослідження міського середовища Особлива увага Берджесса в дослідженнях була спрямована на процеси соціальної й особистісної дезорганізації, оскільки вона змінює темп життя міста, соціальну дезорганізацію слід розглядати не стільки з погляду , скільки в контексті взаємодії й пристосування. що веде фактично до соціальної реорганізації. Ситуація, що складалася в американських містах у цей період, багато в чому обумовила як реформістську орієнтацію дослідницьких інтересів, так і характер конкретних завдань, що ставилися перед соціологами: налагодження соціального контролю, регуляція взаємодії членів різних міських співтовариств, локалізація процесів дезорганізації й соціалізація «культурного нерозвиненого матеріалу» (мігрантів) у дусі американських ідеалів − словом, створення ефективних засобів соціального контролю. Одним з найбільш явних проявів «дезорганізації» був ріст злочинності серед молоді, особливо іммігрантської. Першими соціальними картами Чикаго, створеними Берджессом і його учнями, були карти розподілу юнацької злочинності. За даними картографування, малолітні злочинці концентрувалися в так званих районах «розпаду» і в «перехідних» районах. Їх майже не було в упорядкованих фешенебельних районах. Для подальшого вивчення причин цього феномену потрібні були ретельніше дослідження й докладніші дані про специфіку кожного району й спільноти, його, що населяє. Що стосується подальших докладних досліджень злочинності, то тут важливу роль відіграв створений ще в 1910-ті рр. Інститут з вивчення молоді. Берджесс брав безпосередню участь у його роботі, будучи ініціатором і творцем соціологічної секції (1926) в Інституті. Цю секцію очолив учень Є. Берджесса − К. Шоу, а потім туди увійшли інші його учні − Г. Маккей, Ф. Зоробо, Л. Коттрелл, К. Тіббітс. Частина їхніх робіт, виконаних під керівництвом Берджесса, стали згодом класичними дослідженнями в області соціологічної кримінології. Особливої популярності набуло дослідження Берджесса (разом із Дж. Ландеско й К.Тіббітсом), виконане на замовлення слідчого управління Іллінойса щодо звільнення злочинця під слово честі (порука). У цілому для досліджень злочинності, проведених Берджессом і його учнями, характерне акцентування особистісних і соціально-психологічних аспектів даного явища. Берджесс прагнув виявити соціальні фактори особистісної дезорганізації для того, щоб визначити подальші шляхи її «реорганізації», або «реабілітації». Соціологія сім'ї Схожий інтерес до формування й зміні особистісних, соціально значимих характеристик присутня й у роботах Берджесса про сімейні і шлюбні стосунки. Найперші емпіричні й теоретичні знахідки в області соціології  були зроблені знову ж у рамках дослідження соціальної екології міста й стосувалися впливу етнічних відмінностей у сусідських громадах на сімейно-шлюбні відносини, соціальної дистанції між партнерами. Потім, однак, ці дослідження усе більше зосереджувалися на міжособистісній взаємодії подружжя, на розподілі ролей у родині й т.ін. Основні ідеї Берджесса з соціології родини викладені у статті «Родина як єдність взаємодіючих особистостей» (1926), книзі «Пророкування вдалого або невдалого» (1939), написаній у співавторстві з Коттреллом), спільній з П. Уоліном книзі на цю ж тематику (1953 р.). У теоретичному ж плані, мабуть, найбільший інтерес становить робота Берджесса (у співавторстві з Г. Локком) «Родина» (1945). Родина, стверджують автори, — «єдність взаємодіючих особистостей», те середовище, у якому окремий індивід стає особистістю. Ця «єдність» відбиває як стан соціальної організації, так і ступінь дезорганізації суспільства в цілому, отже, є й джерелом його «реорганізації». Вихідним пунктом особистісної , прояви якої Берджесс досліджував, зокрема в соціологічній кримінології, він уважав родину − відносини дітей і батьків. «Соціальні зразки», набуті в процесі соціалізації в родині, і не реалізовані, які не знайшли застосування за її межами, − основна причина психологічного конфлікту (особистісної дезорганізації), що обумовлює девіантну поведінку. Понад сто сторінок роботи присвячено інтерпретації формування особистості в родині в дусі психоаналітичних теорій Фрейда, Адлера, Юнга, Райха. Берджесс був одним із перших американських соціологів, котрі звернули увагу на можливості використання фрейдистської методології в . Методологічна різносторонність Загальне захоплення неформалізованими методами дослідження, початок якому в Чиказькій школі було покладено «Польським селянином у Європі й Америці» В. Томаса та Ф. Знанецького, не залишило осторонь і Берджесса. Не заперечуючи важливого значення кількісних методів і прагнучи до оптимальної комбінації обох видів методів (формалізованих і неформалізованих), Берджесс все-таки вважає якісні методи по своїй суті первинними в соціальних дослідженнях. Найбільшою його увагою серед цих методів користувався монографічний, який всебічно описує й пояснює окремий соціальний факт, за допомогою різноманітних, відповідних до предмета процедур, які тільки може підказати дослідникові його фантазія. Берджесс, наприклад, радив своїм учням, що досліджують місто, уважно вивчати романи Драйзера й Андерсона, аналізуючи свої дані про життя американського міста. Власне кажучи, case-study у тому виді, як його розумів Берджесс, − це не просто окремий метод поряд зі статистичними методами, а, скоріше, тип соціологічного дослідження, у якому перевага надається якісним методам у силу специфіки (унікальності) його об'єкта. Основна перевага використовуваних у монографічному дослідженні методів (аналіз особистих документів, біографій, інтерв'ю) полягає в їхній здатності розкрити «те, що криється під масками, які носять усі люди», «вони дозволяють проникнути у внутрішній світ спогадів і прагнень, страхів і надій іншої людини». Саме такі можливості надаються, на думку Берджесса, при вивченні щоденників, особистих листів, автобіографій тощо Найважливішими методами в соціології він вважає взаємодію з респондентом (опитування) і . Пристрасть до якісних методів не заважала Берджессу одному з перших освоювати й застосовувати у своїх дослідженнях статистичні методи. Він був серед перших соціологів у Чикаго, що використовували комп'ютер при обробці даних. Методологічна різнобічність і сприйнятливість Берджесса безумовно пов'язана з його орієнтацією на емпіричне обґрунтування наукових пошукувань, з тематичною мобільністю й соціально-реформістською спрямованістю. Організаційна діяльність Конференція американської соціологічної асоціації, президентом якої Берджесс був у 1920—1930 рр. Почуття міри, терпимість і сприйнятливість до неординарних явищ дозволяли Берджессу встановлювати контакти із всілякими людьми, співробітничати в найрізноманітніших організаціях. Наприклад, його знайомство із представниками деяких груп сумнівної поведінки стало причиною обвинувачення його в неблагонадійності; на публічному слуханні цієї справи в комітеті конгресу Берджесс змусив своїх опонентів відмовитися від обвинувачень. Ф. уважав Берджесса «ідеальним типом колеги», який завжди був спокійний, розважливий і вмів підібрати потрібне слово, потрібний жест, щоб запобігти конфлікту. Він був опорою й захистом для студентів не тільки в науковому плані, але й в матеріальному, а також у просуванні кар'єри. Організаторська діяльність Берджесса відрізняється рідкісною різноманітністю й інтенсивністю: він представляв різні громадські організації, брав участь у безлічі урядових і неурядових комітетів, десять років був секретарем Американського соціологічного товариства (1920−1930), його президентом (1934), головним редактором «Американського журналу соціології» (1936−1940), брав активну участь у роботі Комітету з досліджень у соціальних науках. Під час Другої світової війни Берджесс зайнятий у , займається питаннями реабілітації ветеранів війни і їх адаптацією до післявоєнного життя; знаходить час і для занять геронтологією, які увінчалися створенням в 1949 р. геронтологічного товариства. Завдяки активності Берджесса і його учнів, Чикаго стає також центром з вивчення соннальногеронтологічних проблем. За участі Берджесса засновані Товариство з вивчення соціальних проблем, Національна рада з сімейних відносин, Центр з вивчення родини й спільноти (у Чикаго) та ін. В останні роки життя Берджесс часто хворів, і смерть його сестри, з якою він не розлучався 35 років, стала для нього, тяжким потрясінням. Він помер у Чикаго в 1966 р. у віці вісімдесяти років. Задовго до цього він заповів своє майно Чиказькому університету з таким наміром, щоб там був заснований Фонд Е. Берджесса для допомоги студентам і розвитку соціологічних досліджень. Сучасники про Берджесса Більш, ніж хто б то не був, сприяв розвитку соціології в Сполучених Штатах. Берджесс був невтомний у формуванні й розширенні інституціональних основ нашої дисципліни... Берджессу належить величезна заслуга у впровадженні й зміцненні інтересів соціології як на загальнонаціональному рівні, так і в Чиказькому університеті. — Г. Блумер Він жив за правилами сільського протестанта Середнього Заходу, які пропонують “помірність у всьому”. Але при цьому його інтелект був далекий від забобонів і обмеженості... Тому його оцінки завжди були зважені й не відрізнялися крайньою категоричністю. — Д. Бог Цікаві факти Уже у сім років Е. Берджесс виявив непересічні здібності; його перший учитель називав Ернста «маленьким професором». На початку викладацької кар'єри в Чиказькому університеті (1916) Берджессу запропонували читати вступний курс з соціології. Він попросив професора Бедфорда, який вів аналогічний курс, скласти його приблизний конспект. Бедфорд відмовився, пославшись на зайнятість. Тоді старший колега Берджесса Парк допоміг йому розробити програму лекцій вступного курсу, яка після апробації в аудиторіях стала знаменитим «Вступом у науку соціології Р. Парка і Е. Берджесса». Вивчивши російську мову, Берджесс відвідав у 1926 р. СРСР, де досліджував вплив комуністичної філософії на традиційну форму російської родини. Е. Берджесс був серед перших соціологів у Чикаго, що використовували комп'ютер при обробці даних. Берджесс умів встановлювати контакти із всілякими людьми. Так, його знайомство із представниками деяких груп сумнівної поведінки стало причиною обвинувачення його в неблагонадійності; на публічному слуханні цієї справи в комітеті конгресу Берджесс змусив своїх опонентів відмовитися від звинувачень. Джерела Баньковская С. Л. Эрнст Бёрджесс // Современная американская социология. М:., 1994. [ 3 липня 2011 у Wayback Machine.] Електронний ресурс Социология по-новому [ 14 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.) (рос.) (англ.) Виноски Математичний генеалогічний проєкт — 1997. d:Track:Q829984 NNDB — 2002. d:Track:Q1373513 https://www.asanet.org/about/governance-and-leadership/council/presidents/ernest-w-burgess . Архів оригіналу за 9 квітня 2010. Процитовано 14 червня 2011. Посилання Берджесс, Ернест Вотсон. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).