Епіт (цар Мессенії)

Епіт (дав.-гр. Αἴπυτος; помер у 1017 році до н. е.) — напівлегендарний цар Мессенії з роду Гераклідів, правління якого датують 1070—1017 роками до н. е. Родоначальник династії Епітидів.

Епіт дав.-гр. Αἴπυτος
Цар Мессенії
Правління	1070—1017 роки до н. е.
Попередник	Поліфонт
Наступник	Главк
Біографічні дані
Релігія	давньогрецька релігія
Діти	Главк
Династія
Батько	Кресфонт
Мати	Меропа^[d]

Життєпис

Епіт належав до роду Гераклідів і був нащадком Геракла у п'ятому поколінні. Його батько Кресфонт спільно з братом Теменом і племінниками Еврісфеном і Проклом завоювали Пелопоннес, причому при розподілі нових земель Кресфонту за жеребом дісталася Мессенія. Матір'ю Епіта була , дочка царя Аркадії Кіпсела; батько останнього теж мав ім'я .

Батько Епіта під час свого правління Мессенією зіткнувся з невдоволенням знаті та був убитий змовниками разом зі старшими синами. Престол Мессенії захопив Поліфонт, який, згідно з однією з версій, насильно одружився з Меропою. Епіт залишився в живих. Згідно Павсанію і Псевдо-Аполлодору, він виховувався тоді у свого діда в Аркадії, а Микола Дамаський пише, що Епіт з'явився на світ вже після смерті Кресфонта: вагітна Меропа приїхала в гості до батька і в місті Трапезунт народила сина.

Досягнувши дорослих років, Епіт помстився вбивцям батька і став царем Мессенії. Павсаній пише, що це сталося в результаті війни, в якій царевича підтримали аркадяни на чолі з його дядьком по матері Голеасом і дорійці — двоюрідні брати Епіта Істмій із Аргоса і Прокл з Еврісфеном зі Спарти. Гай Юлій Гігін, який називає Епіта Телефонтом, виклав зовсім іншу версію. Згідно з цим автором, син Меропи виховувався після загибелі батька в будинку «якогось етолійця». Ставши дорослим, царевич дізнався, що Поліфонт оголосив щедру нагороду за його голову; тоді Телефонт під чужим ім'ям приїхав до столиці Мессенії та зажадав нагороду, сказавши, що вбив сина Кресфонта. Меропа вже збиралася зарубати його, сплячого, сокирою, щоб помститися за сина, але в останній момент старий слуга все їй пояснив. Тоді Меропа і Телефонт спільно вбили Поліфонта. Надалі, за словами античних авторів, Епіт правив дуже мудро, залучаючи на свій бік народ подарунками, а аристократів — «ввічливістю». В результаті мессенці в знак подяки та поваги стали називати його нащадків не Гераклідами, а Епітидами.

Епіт став персонажем трагедії Евріпіда , текст якої повністю втрачено. У цій п'єсі розповідається про помсту Поліфонту; при цьому сина Меропи там звуть не Епітом, а Кресфонтом.

Дослідники відносять Епітидів, включаючи їх родоначальника, до числа повністю або частково легендарних правителів. Загибель Кресфонта датується 1084 роком до н. е., помста Епіта за батька і його воцаріння в Мессенії — 1070 роком до н. е., а смерть Епіта — 1017 роком до н. е.

Нащадки

Сином і наступником Епіта був Главк. Епітиди правили Мессенією протягом ще кількох поколінь. Античні автори повідомляють, що під час першої війни зі Спартою у VIII столітті до н. е. мессенцям була передбачена перемога в разі, якщо вони принесуть в жертву богам «діву чисту Епіта крові». За даними деяких джерел, таке жертвопринесення було визнано неможливим, оскільки Епіт свого часу привів на батьківщину чужоземну армію, а значить, кров його нащадків чистою не була. В результаті Мессенія була завойована спартанцями.

Примітки

1. Аполлодор, II, 8.
2. Мифы народов мира, 1988, Эпит.
3. Павсаній, IV, 3, 8.
4. Аполлодор, II, 8, 5.
5. Aipytos 4, 1893.
6. Павсаній, IV, 3, 8; VIII, 5, 7.
7. Гай Юлій Гігін, Міфи, 137.
8. Сычёв, 2008, с. 65 — 66.
9. Павсаній, IV, 3, 9.
10. Павсаній, IV, 9, 4.

Джерела та література

Джерела

• Аполлодор. Міфологічна бібліотека.
• Гай Юлій Гігін. Міфи.
• Павсаній. Опис Еллади.

Література

• Мифы народов мира : ( )[рос.]. — Москва : Советская энциклопедия, 1988. — Т. 2. — 671 с.
• Сычёв Н. Книга династий : ( )[рос.]. — Москва : АСТ, 2008. — 959 с.
• Wentzel G. Aipytos 4 : ( )[нім.] // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — 1893. — Bd. I, 1. — Kol. 1045—1046.