Епігенетичні родовища

Епігенетичні родовища (рос.эпигенетические месторождения, англ. epigenetic deposits; нім. epigenetische Lagerstätten f pl) — поклади корисних копалин, які утворилися пізніше гірських порід, що їх вміщають. Вони, як правило, представлені січними жилами, лінзами, штоками і трубами. Їх мінеральний і хімічний склад різко відрізняється від складу вмісних гірських порід.

Епігенетичне утворення відрізняється від седиментаційного. Гідротермально-епігенетичні процесм включають мінералізацію через циркуляцію гідротермальної води та відкладення мінералів або утворення мінеральних жил, які проникають у вміщувальну породу.

У цю групу включено три класи родовищ:

• 1) екзодіагенетичний, пов'язаний із діяльністю ґрунтових вод (U, V);
• 2) інфільтраційний, сформований внаслідок руху спадних потоків метеорних артезіанських вод (U-рідкіснометалічні);
• 3) ексфільтраційний, утворений висхідними потоками седиментаційних вод артезіанських басейнів (Sr, Li, Cu, Pb, Zn)

Зокрема, до Е.р. належать магматичні родовища титано-магнетитів, хромітів, платиноїдів, алмазів, апатиту, а також деякі тіла сульфідних мідно-нікелевих руд.

Найширшу групу Е.р. утворюють гідротермальні жильні і метасоматичні родовища руд кольорових, рідкісних, благородних і радіоактивних металів, а також кварцу, бариту, флюориту і азбесту.

До Е.р, належать також інфільтраційні родовища руд заліза, міді і урану.

Див. також

• Епігенез (геологія)

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — .