Ендіміон

Ендіміон (грец. Ενδυμίωνας) — син Етлія, надзвичайно вродливий юнак (пастух або мисливець), якого Зевс узяв на небо; запалав коханням до Гери, за що Громовержець покарав його вічним сном.

Селена й Ендіміон

За іншою версією, Ендіміона приспала Селена, щоб поцілувати вродливого юнака, якого покохала. Ще одна версія розповідає, що Селена благала Зевса виконати будь-яке бажання Ендіміона, і той випросив собі вічний сон з безсмертям і юністю.

М. Мюллер в Ендіміоні вбачає Сонце, яке під кінець ночі зустрічається з Місяцем — Селеною. Культ Ендіміона існував в Еліді й Карії. За елейським міфом, від Ендіміона Селена народила 50 дочок. Окрім Селени можливо мав іще дружин — Гіперіппа, Астероїда, Хромія.

Міф про Ендіміона пояснювали по-різному: його вважали генієм ночі, уособленням смерті. 50 Ендіміонових дочок ототожнювали з 50 місяцями, що входили до чотирирічного проміжку між Олімпійськими іграми.

Образ заснулого Ендіміона зустрічається в мистецтві (Ф. Щедрін та інші). Сон Ендіміона — синонім тривалого сну.

За однією з версій був сином Зевса від німфи Каліки, став царем Еліди, вигнав з Олімпії царя Клімена, а її приєднав до Еліди.

У «Правдивій історії» Лукіана Самосатського, Ендіміон зображений царем Місяця, який воює з Фаетоном, царем Сонця, за Ранішню зорю.

Див. також

• 342 Ендіміон — астероїд, який було названо на честь персонажу.

Література

• Павсаній, Ἑλλάδος περιήγησις (Опис Еллади), 5, 8, 1. (гр.)
• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
• Замаровский Войтех. Боги и герои античных сказаний: Словарь: Пер. с чеш. — , М.: Республика, 1994. — 399 с.: ил. — .