Не плутати з Елегія Про історика з таким ім ям див Квінт Елогій Елогій або Елогіум лат elogium множина elogia первісно ц

Не плутати з Елегія.

Про історика з таким ім'ям див. Квінт Елогій.

Елогій або Елогіум (лат. elogium, множина elogia) — первісно це був поховальний надпис на честь померлої людини, який розміщувався на гробницях, зображеннях предків або статуях Стародавнього Риму.

Елогії на саркофазі Луція Корнелія Сципіона Барбата (270 до н. е.)

Саркофаг Луція Корнелія Сципіона Барбата з елогіями в ^[ru]

Елогії Квінта Фабія Максима Веррукоза (203 до н. е.)

В імперський період елогій став літературним жанром: тексти збирали Марк Теренцій Варрон і Тит Помпоній Аттік, а написання елогії про відомих померлих стало популярною риторичною вправою.

Походження терміну

У ХІХ ст. деякі дослідники вважали, що назва «Елогій» походить від давньогрецьокого імені «Елегій» (дав.-гр. ἐλεγεῖον), однак, насправді, римський звичай не мав нічого спільного з цим грецьким ім'ям. А походить термін від лат. eligere (вибирати) і означає, насамперед, історичні написи про знатні давньоримські роди, які мали в своєму генеалогічному дереві представників, що обіймали високі посади у курульній магістратурі.

Історія

Первісно елогії писали на гробницях, найбільш ранніми відомими елогіями є надписи, що виявлені на саркофазі Луція Корнелія Сципіона Барбата, консула Римської республіки, який помер у 270 до н. е. Згодом ними підписували зображеннях предків, пам'ятники у храмах, статуї. Багато подібних надписів зібрав всесвітньовідомий німецький історик Теодор Моммзен.

Під час свого правління, імператор Октавіан Август наказав виставити у Римі на названому на його честь форумі статуї знаменитих римлян минулого, починаючи з Енея і Ромула, та підписати їх елогіями, з яких одна, на Марія, збереглася. Згодом подібні статуї виставлялися і в інших містах, зокрема, в Ареццо і Помпеях, де знайдено подібні елогії.

Див. також

(Елогій Друза Старшого)
Lapis Pollae (Елогії з Полли)
Панегірик

Примітки

Ковалев, 1948, с. 10.
Паулі-Віссова, 1885, с. 466, Elogia.

Джерела

Elogia // Реальна енциклопедія класичної старовини / , К. Вальтц, В. Тоффель. — 1885. (рос.)
Ковалев С. И. История Рима. — Ленинград : Издательство Ленинградского государственного университета, 1948. — 809 с. (рос.)

[FOOTNOTEКовалев1948с._10-1] Ковалев, 1948, с. 10.

[FOOTNOTEПаулі-Віссова1885с._466,_Elogia-2] Паулі-Віссова, 1885, с. 466, Elogia.