Елея

Елея (дав.-гр. Έλέα, Велія, лат. Velia) — стародавнє місто, грецька колонія в Луканії, на березі Тірренського моря, за 25 км на південний схід від Пестума . Руїни Елеї розташовані у межах Ашеа (Кампанія, 90 км південніше Неаполя). Вони непогано збереглися і є пам'ятником світової спадщини.

Елея
40°09′34″ пн. ш. 15°09′16″ сх. д. / 40.15944444447177375° пн. ш. 15.15444444447177830° сх. д. / 40.15944444447177375; 15.15444444447177830Координати: 40°09′34″ пн. ш. 15°09′16″ сх. д. / 40.15944444447177375° пн. ш. 15.15444444447177830° сх. д. / 40.15944444447177375; 15.15444444447177830
Країна	Італія
Розташування	Ашеа
Тип	поліс^[1] і ^d
Дата заснування	538 до н. е.
Елея Елея (Італія)
Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Заснована прибл. 535 до Р. Х. фокейцями з Малої Азії, що залишили батьківщину після завоювання полководцем Кира, , грецьких міст Малоазійського узбережжя. Згідно з Геродотом (1:163-167), першопоселенці перебралися на острів Хіос, потім на Кірн (де вони заснували місто Аналію і пробули п'ять років) і, витіснені карфагенянами та [етруски|етрусками]], закріпилися на італійському узбережжі Тірренського моря в країні, званій Енотрія. Там вони вигнали аборигенів углиб півострова та оселилися на узбережжі. Спочатку місто називалося Хілея, а потім Елея. Місто прославилося своїми філософами: Парменідом, засновником елеатської філософської школи, та Зеноном. З Елеї був також родом філософ — софіст і ритор ^[en]. В 275 р. до Р.Х. Елея стала союзником Риму, остаточно ж підкорилася римлянам в 90 до Р. Х. Була покинута жителями в Середньовіччі через безперервні набіги сарацинів.

Примітки

1. An Inventory of Archaic and Classical Poleis: An Investigation Conducted by The Copenhagen Polis Centre for the Danish National Research Foundation / M. H. Hansen — 2004.
   d:Track:Q89910055d:Track:Q562629

Посилання

• Official website [ 23 квітня 2022 у Wayback Machine.] (італ.)
• (італ.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Елея