Еластичні волокна

Еластичні волокна — складова частина екстрацелюлярного матриксу. Тип волокон, що надають тканинам еластичних властивостей.

Еластичні волокна в молочній залозі, за . Еластичні волокна забарвленні синьо-фіолетовим кольором.

Будова

Еластичні волокна складаються з полімеру еластину і з еластичних мікрофібрил, які утворен із з та інших білків (напр. -5). Фібулін-5 сприяє сполученню еластичних волокон в міжклітинній речовині з оточуючими клітинами через зв'язок з . Еластин відповідальний за пружність еластичних волокон, завдяки йому вони й отримали свою назву. Окремі еластичні мономери зв’язані ковалентними зв’язками з 4-гліцин боковими ланцюгами. І утворюють -структури, які грають велику роль для еластичності еластичних волокон.

Властивості і функція

Еластичні волокна володіють гумоподібними властивостями. Наразі з пружністю вони надають тканинам мобільності. Вони можуть збільшувати свою довжину в 1,5 рази, а при розслабленні знову приймати свою вихідну довжину. Міцність на розрив у еластичних волокон становить приблизно 300 Н/см². Опір збільшується зі збільшенням розтягнення.

Якщо в тканині міститься велика кількість еластичних волокон, то вони набувають жовтого забарвлення. Типовим прикладом такої тканини є (ligamentum flavum), що зв'язує хребці.

Пружність еластичних волокон зменшується з віком. Найбільшою пружністю вони володіють при нормальній температурі тіла. При температурі менше 20°C еластичні волокна кристалізуються в склоподібні структури та стають крихкими. Еластичні волокна утворюють трьохвимірну сітку і мають діаметр приблизно від 0,2 до 5 мкм.

Присутність в тканинах

Еластичні волокна присутні у багатьох тканинах. Найбільше їх там де еластичні властивості відіграють важливе значення для функціонування органу чи тканини. У великій кількості еластичні волокна містяться в шкірі, еластичному хрящі, судинній стінці, тканинах легень і у голосових зв’язках. Еластичні волокна утворюються ембріональними чи ювенільними фібробластами і гладкими міоцитами.

Гістологія

У гістології еластичні волокна видно тільки при спеціальних методах фарбування. До них належать забарвлення , , .

Література

• О. Д. Луцик, А. Й. Іванова, К. С. Кабак, Ю. Б. Чайковський Гістологія людини. — К.: Книга плюс, 2003 —
• Гистология: Учебник / Под ред Ю. И. Афанасьев, Н. А. Юриной — М.:Медицина, 2002 —

Примітки

1. Luiz Carlos Uchôa Junqueira, José Carneiro: Histologie. Springer Verlag, 2004, , S. 63
2. Luiz Carlos Uchôa Junqueira, José Carneiro: Histologie. Springer Verlag, 2004, , S. 64
3. Frans van den Berg: Angewandte Physiologie. Georg Thieme Verlag, 2003, , S. 30
4. Theodor H. Schiebler, Horst-W. Korf: Anatomie. Histologie, Entwicklungsgeschichte, makroskopische und mikroskopische Anatomie, Topographie. Springer, 2007, , S. 39