Економі чна істо рія Украї ни починається з періоду заселення її нинішньої території першими поселенцями Господарство до

Економі́чна істо́рія Украї́ни — починається з періоду заселення її нинішньої території першими поселенцями.

Господарство доісторичного періоду

Економіка Київської Русі та Галицько-Волинського князівства

Докладніше: Економіка Київської Русі

Розквіт Київської Русі у IX–XI ст. зумовлений головним чином її вигідним географічним положення на перехресті торгових шляхів і зв'язками з країнами Західної Європи, Півночі і Півдня. У XII ст., після перекриття кочовиками торгового шляху Дніпром «з варяг в греки», стався розпад Київської Русі на незалежні князівства. Виснажена міжусобицями, нападами половців, монголо-татар, поляків і литовців, вони стали околичними землями інших, більш могутніх держав.

Економіка України в складі ВКЛ і РП

Зруйнована економіка була відновлена лише у XV–XVII ст. як частина аграрного господарства Польського королівства, а потім польсько-литовської Речі Посполитої.

Економіка Гетьманщини

Докладніше: Економіка Гетьманщини

У складі імперій

Економіка України в складі Російської імперії

Після інтеграції з Російською імперією у XVII–XVIII ст. Україна стала головною житницею Росії. У кінці 19 ст. Донецький басейн (Донбас) перетворився в головний гірничодобувний і металургійний центр України, а Одеса стала її головним морським портом.

Економіка України у складі Австро-Угорщини

Докладніше: (Королівство Галичини та Володимирії#Економіка)

Економіка періоду Української революції

Докладніше: (Українська Народна Республіка#Економіка), (Українська Держава#Економічна стабілізація і робітниче питання) та (Західноукраїнська Народна Республіка#Економіка)

Економіка УРСР

Докладніше: Економіка УРСР

При радянській владі Україна зберегла статус розвиненого аграрного і гірничодобувного регіону. Крім того, розвинулася обробна промисловість, транспорт і сфера послуг.

Незважаючи на значне руйнування під час Другої світової війни, Україна залишилася однією з найрозвиненіших республік СРСР. Все ж у 1945 р. Україна дала 18% загальносоюзного виробництва чавуну і 11,2% сталі. Всього до травня 1945 р. було відбудовано і введено в дію майже 3 тис. великих промислових підприємств України, що становило майже третину довоєнних виробничих потужностей. Економіка відновлювалася, але у 1945 р. виробництво у республіці становило тільки 26% довоєнного рівня.

Україна в основному завершила відбудову поруйнованої війною промисловості тільки у п'ятій п'ятирічці (1951–1955 рр.).

Згідно із західними оцінками, національний дохід України на душу населення в 1970-х роках був вищим, ніж в Італії. У кінці 1970-х років зростання припинилося, в 1980-х роках почався спад, а після 1990 вибухнула економічна криза.

У період існування СРСР економіка України була підлегла диктату Держплану СРСР, який спільно з українським Держпланом розробляв п'ятирічні плани її розвитку як інтегральної частини радянської економіки. Українські підприємства були підлеглі союзним міністерствам у Москві або республіканським міністерствам у Києві.

Сучасна Україна

Перехідний період

Докладніше:

Після 1991 року підприємства, незважаючи на приналежність, що збереглася формально до державної власності, потрапили під контроль своїх . До 1996 р. близько 6 тисяч середніх і великих підприємств стали акціонерними товариствами, а до 1998 р. було приватизовано 45 тисяч невеликих підприємств і майже 99% магазинів роздрібної торгівлі, підприємств торгівлі і сфери послуг.

Загальне число безробітних в 1998–1999 досягло 2 млн. осіб. У пошуках роботи до 7 млн. осіб. полишили країну (т.зв. «четверта хвиля» трудової еміграції).

Становлення економіки незалежної України

Зниження національного прибутку становило 11–15% на рік в 1991–1994 рр.; у 1995 р. ВНП становив 2 400 дол. на душу населення. Результатом гіперінфляції стало майже повне руйнування в 1993–1994 рр. економіки країни, до 1997 р. інфляцію вдалося припинити, але середньомісячний прибуток громадян становив 90 дол. У 1997 чисельність трудових ресурсів становила 22,6 млн. осіб. У галузевій структурі зайнятості переважає сфера послуг — 49%. У промисловості і будівництві зайнято 30%, у сільському, лісовому і рибному господарстві — 21 %.

В Україні виділяють три економічних райони: Донецько-Придніпровський, Південно-Західний і Південний. У першому зосереджені підприємства гірничодобувної, металургійної, хімічної і важкої промисловості. У другому — обробна, легка і харчова промисловість. У Південному районі переважають суднобудування, портове господарство й індустрія відпочинку. Повсюдно сприятливі умови для сільського господарства. Західні і центральні області України спеціалізуються на технічних і харчових культурах (цукровий буряк, хміль, кукурудза, картопля), в південній Україні переважає зернове господарство і садівництво, біля великих міст розвинене овочівництво.

Великі металургійні заводи споруджені в Запоріжжі, Маріуполі, Дніпропетровську, Донецьку, нафтопереробні заводи є в Херсоні, Одесі, Дрогобичі, Кременчуці, Лисичанську. На Донбасі і в Придніпров'ї розвинена хімічна промисловість, яка продукує соду, сірчану кислоту, добрива, синтетичні смоли, пластмаси, волокна, шини і різні хімікати. Україна виробляє також обладнання для важкої промисловості, енергетики (електромотори, турбіни, потужні трансформатори), залізничного транспорту (локомотиви, вантажні вагони), гірничодобувної промисловості (екскаватори, бульдозери, вугільні комбайни), автотранспорту (вантажні машини, автобуси, легкові автомобілі), цивільної авіації (пасажирські літаки, авіаційні двигуни) і сільського господарства (трактори, сільгосптехніка). Крім того, виготовляється широкий спектр побутової, а також комп'ютерної техніки. Космічні технології і озброєння — важливий напрям розвитку машинобудування України. Військово-промисловий комплекс на початку 1990-х років давав близько 1/4 обсягу промислового виробництва України. Промисловість будівельних матеріалів виробляє цемент (5 млн. т у 1997 р), залізобетонні конструкції, ізоляційні, облицювальні і стінові матеріали, асбесто-цементні вироби і шифер, силікатне скло, кераміку і фаянс. За період з 1918 по 1980 рр близько 62% всіх капіталовкладень було скеровано в будівництво.

Рільництво і скотарство — традиційний вид занять населення країни з часів Трипілля (4–2 тис.до н. е.). Сприятливі кліматичні умови і ґрунти забезпечують відносно високу врожайність. У 1985 р. УРСР дала 46% усієї пшениці, 56% кукурудзи, 60% цукрових буряків, 50% соняшника в СРСР. Виробництво яловичини становило 24% від загальносоюзного. У подальші роки сільськогосподарське виробництво України стало знижуватися: в 1997 р. Україна виробила 35,4 млн. т зерна (проти 38,7 млн. т у 1991), 17,5 млн. т цукрового буряка (проти 36,3 млн.), 1,9 млн. т м'яса (проти 4,1 млн.) і 13,7 млн. т молока (проти 22,7 млн.). Скорочення виробництва пов'язане з дезорганізацією господарства, скороченням ринку збуту сільськогосподарської продукції і зростанням конкуренції з боку зарубіжних товаровиробників. У 1976 р. улов риби в Україні становив 1,1 млн. т (12 % від загальносоюзного), в 1991 — 816 тис. т. У 1890-х роках 18% території України було покрито лісами. Знищення лісів протягом двох світових воєн, хижацька експлуатація в царський час і при Габсбургах, але особливо при радянському режимі, привели до скорочення площі лісів до 13% на початку 1990-х років. У 1997 р. було вироблено 5 млн. кубометрів лісоматеріалів (проти 8 млн. у 1991), 88 тис. т паперу (проти 353 тис.), 463 тис. т картону.

Приватизація сільгоспугідь стала однією з головних цілей, поставлених Українською державою після 1991 року. Перешкоди на шляху приватизації землі вельми значні: сільське населення (в основному жінки), що постаріло, недостача капіталу у селянства, відсутність допомоги держави. До січня 1998 р. в Україні було майже 36 тисяч приватних селянських господарств і 8 тис. великих колективних господарств.

Україна має значні запаси кам'яного вугілля (Донецький і Волинський басейни) і бурого вугілля (Дніпровський басейн); невеликі родовища нафти і природного газу розташовані в Прикарпатті і на північному сході республіки. Ці енергетичні ресурси використовуються на великих ТЕС, (Вуглегірська, Криворізька, Бурштинська, Змієвська, Курахівська і інш.). На Дніпрі побудований каскад ГЕС (Каховська, Дніпровська, Канівська, Київська, Кременчуцька.). Понад 30 % електроенергії в Україні дають АЕС (Рівненська, Запорізька, Південно-Українська і інш.). Власні паливні ресурси забезпечують лише 58 % потреб України, інша їх імпортується (г.ч. з Росії і Туркменістану).

У 2001 р. структура споживання електроенергії та палива: 135,8 млрд кВт·год. Вугілля та продукти його переробки — 64,2 млн. т; природний газ — 65,8 млрд кубометрів; нафта і газовий конденсат — 16,9 млн. т.

Див. також

Джерела та література

Ясь О. Вступна стаття до розвідки О. Оглоблина «Проблема української економіки в науковій і громадській думці XIX–XX в. (До 90-річчя першої публікації статті)» // Український історичний журнал. – 2018. – № 4. – С. 175–183; Оглоблин О. Проблема української економіки в науковій і громадській думці XIX–XX в. (До 90-річчя першої публікації статті) // Там само. – С. 184–202. https://www.academia.edu/37660929 [ 22 вересня 2021 у Wayback Machine.]
В. Д. Базилевич. Економічна історія [ 16 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .
С. М. Злупко. Історія економічної думки в Україні [ 15 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 598. — .
Історія народного господарства Української РСР: [у 3-х т. 4 кн.] / голов. редкол. І. І. Лукінов. — Т. 3, Кн. 2. — К. : Наукова думка, 1987. — 440 с.
Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — .