Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Економіка Римської імперії — система економічних відносин, що існувала за часів імперський період Стародавнього Риму. Базувалася переважно на сільському господарстві зі значною часткою торгівлі, гірничої справи, ремісництва. Значний відсоток в початковий період займала військова здобич. Розквіт відбувся у II ст. н. е. Через непродуктивність економіка зазнала кризи у III ст. Незважаючи на спроби реформ відбувається поступовий занепад, що збігся у V ст. з політичною кризою, яка призвело до припинення Західної Римської імперії. Тривалий час економічні принципи цього періоду зберігалися в .
Загальна характеристика
У перші два століття Римської імперії розвиток економіки фактично ґрунтувався на військових завоюваннях, які забезпечували розподіл землі легіонерам чи заможним сенаторам, товарами, якими можна торгувати, а рабів без особливих витрат використовувати. Основу становила рабська праця.
Найбільшими містами й економічними центрами відповідно були Рим, Александрія Єгипетська, Новий Рим, Антіохія, Карфаген, Аквілея, Немаус, Капуя, Августа Треверорум, Коринф, Медіолан, Ефес, Трапезунд, Сиракузи, Новий Карфаген, Боугарда.
На думку сучасних дослідників економіка імперії залишалася в стані застою, який став занепадом (занепадом сільськогосподарського виробництва та скороченням великих торгових потоків) із закінченням фази великих завойовницьких воєн (II ст. н. е.). Зрештою Римська імперія, з одного боку, виявилася нездатною досягти ендогенного економічного розвитку (не залежного від завоювань), та вирішити проблему збільшення державних витрат, насамперед на військо та апарат чиновників. Серйозна криза виникла в III ст. була спричинена внутрішніми конфліктами та спадом виробництва у великих латифундіях. Їх спричинило збільшення вартості рабів, оскільки завершилися завойовницькі походи, що давали велику кількість рабів за низькою ціною. Великі землевласники не бажали вкладати гроші для підвищення продуктивності своїх земель. Разом з тим багато земель були закинуті через зростаючі витрати на утримання та придбання рабів.
Криза рабства зробила вільну робочу силу більш конкурентоспроможною, але умови, запропоновані великими землевласниками, були все ще дуже суворими, в результаті чого багато селян віддали перевагу паразитичному та невпевненому життю на краю міст, аніж працювати на полях. Лише у Римі хліб безкоштовно отримувало до 200 тис. осіб.
Економічна криза III ст. призвела до встановленню вільної конкуренції, де перевагу отримали провінції, багаті на сировину. Навпаки бідні були змушені дедалі більше завозити товарів, ціни на які зростали постійно. Італія та Греція економічно занепали в першу чергу через обмеженість ресурсів та звичку жити на доходи провінцій, що слабко стимулювало конкурентоспроможність. У пізній період найрозвиненішими стають провінції в Галлії, Іспанії, в Малій Азії, частково Британії.
З часів імператора Діоклетіана більш поширеними стають закриті економічні господарства (майбутні маєтки), де не лише вирощується продукція, а повністю виробляються усі товари. В результаті відпадає необхідність здійснювати будь-які торговельні операції.
У IV ст. все більше занепадає економіка в західних провінціях, що було викликано збіднінням копалень в Іспанії, яка до того ж зменшує виробництво олії. Паннонія зазнала руйнівних вторгнень германців та сарматів, Британія — англів, саксів, піктів та скоттів, германські провінції — алеманів, франків, Північна Галлія — гунів, Мавретанські провінції — берберів. Тривалий час важливим сільськогоподарським центром залишається Африка з містом Карфаген, і провінція Бізацена. Втім у V ст. їх захоплюють вандали.
При цьому східні провінції, незважаючи на війни з Сасанідською державою, перебув вкращу становищі. Значного удару було завдано розвитку Італії, коли імператор Костянтин I у 324 році переніс столицю до Нового Риму. У V ст. пограбування Риму вестготами та вандалами призвело до фактичного знищення важливішого центру торгівлі та ремесел.
Землеробство
Сільське господарство продовжує відігравати провідну роль. Втім тепер центри вирощування продуктів поступово переміщується з Італії до провінцій. Тепер Рим починає залежити від постачання з Єгипту та Карфагену. До столиці імперії щороку ввозилося до 3,5 млн центнерів пшениці. Цей процес контролював Префект анони.
Галлія та частково Верхня Германія поступово перетворюється на важливий центр виноробство. Втім південна Італія перетворюється на постачальника елітарного вина. Іспанська провінція Бетіка стає важливим центром вирощування олив та виготовленням оливкової олії.
Важливим стимулом збільшення продуктів землеробства була давньоримська армія, яка постійно потребувала великої кількості харчів, а також інших товарів. Розташування легіонів в різних чатсинах імперії, а особливо на кордонах сприяло налагодженню шляхівта засобів доправляння продуктів до військових таборів. Коефіцієнт посіву та врожаю зазвичай становив 3:8, а в деяких районах, таких як Етрурія, воно могло досягти співвідношення 1:15. У Палестині виробничий коефіцієнт становив 1:7, тоді як у Греції 4,5:7.
Майбутній занепад імперської економіки був також наслідком поступового занепаду сільського господарства, яке поступово втрачало можливість забезпечувати міські ринки. Крім того, оскільки сільське господарство дозволило знизити прибуток від торгівельних та лихварських позик, великі землевласники не бажали вкладати гроші для підвищення продуктивності своїх земель. Виробнича криза проявилася у ІІІ ст., до якої додалася політична нестабільність, постійне збільшення оподаткування, інфляція (ціни у порівнянні з II ст. зросли в 80 разів), війни з Парфянами, напади германських племен, насамперед готів і герулів.
Впровадження колонату дозволили відновити виробництво раніше занедбаної землі, оскільки тепер раб мав більше стимулів оборобляти землю. Втім навіть колонат не вирішив сільськогосподарської кризи. Багато людей, роздратовані війнами та надмірністю оподаткування, почали організовувати банди грабіжників, що з III ст. набули розмаху. До цього додалося відволікання армій на боротьбу за владу. Багато легіонерів військ претендентів або повалених імператорів також уходи в ліси та гори, поповнюючи банди, які завдавали шкоди торгівцям на шляхах. Навіть в IV ст. 80 % населення залежало від натурального сільського господарства.
Гірнича справа
Згідно з Плінієм Старшим, щорічно добувалося 82 500 т заліза, 15 тис. т міді, 80 тис. т свинцю, 200 т срібла, 9 т золота. Срібло і золото спочатку переважно добувалися в Астурії, Галлеції та Лузітанії. У II ст. видкрили золоту копальню в землях сілурів (сучасний Кармартеншир, Уельс).
Як паливо в металургії використовували деревину й кам'яне вугілля. Збільшення потреб призвело з кінця II ст. н. е. до широкої експлуатації копалень кам'яного вугілля в Римській Британії, а бітумінозного вугілля — у Верхній Германії. Останнє використовували насамперед для плавлення залізних руд.
Ремісництво
З початку ранньоімперської доби збільшення потреб спричинило необхість існування великих майстерень. Але промислове виробництво було мінімальним, тощо що бідна більшість не могла платити за продукцію; цей факт значно завадив технічному прогресу. Урбанізація в західній частині імперії також була мінімальною через бідність регіону. Основними засобами промислового виробництва були раби, а не технології.
Торгівля
Римляни мали два типи підприємців, торговців (лат. negotiatores) і купців (лат. mercatores). Торговці були частково банкірами, тому що вони позичали гроші за відсотки. Вони також купували і продавали товари гуртом.
Вже з I століття н. е. провінції Римської імперії торгували величезними обсягами товарів одна з одною за допомогою морських шляхів. Спостерігалась зростаюча тенденція до спеціалізації, особливо в обробній промисловості, сільському господарстві та гірничодобувній промисловості. Деякі провінції спеціалізувались на виробництві визначених видів товарів, таких як зерно в Єгипті й Північній Африці, чи також вино й оливкова олія в Італії, Іспанії та Греції.
Безперервний «поліцейський» захист Середземномор'я протягом кількох століть був одним з головних факторів успіху давньоримської торгівлі, враховуючи, що римські дороги були призначені більше для ніг або копит, ніж для коліс, і не могли забезпечити економічно виправдане транспортування вантажів на далекі відстані. Римські суда були б легкою здобиччю для піратів, якби не флоти лібурнських галер і трієр римського військово-морського флоту.
Римська імперія торгувала з Китаєм (через парфян і інших посередників) по Шовковому шляху. Є певні археологічні докази того, що римські торговці плавали в Південно-Східну Азію, яка була орієнтовно нанесена на карту Птолемеєм у його «Географії», де він назвав Сіною (Sinae) землю, що межує з Магнус сінус (тобто Сіамською затокою і Південнокитайським морем).
Торгівля через Індійський океан розквітла в I—II ст. н. е. Моряки використовували мусони для перетину океану з портів Береніса, Лейкос Лімен і Міос Гормос на узбережжі Червоного моря Римського Єгипту до портів Музіріса і Нелкінди на Малабарському узбережжі. Основними торговими партнерами в Південній Індії були тамільські династії Пандеїв, Чола і Черас.
Фінанси
З початком Римської імперії відбулася велика зміна, оскільки імператори взяли на себе кермо фінансового управління. Август прийняв систему, яка, на перший погляд, була справедливою для Сенату. Подібно до того, як світ був поділений на провінції, визначені як імперські чи сенаторські, так була поділена і скарбниця. Всю данину, завезену з провінцій, що контролюються сенатором, віддавали в ерарій, а територія імператорів перейшла до скарбниці імператора — фіск.
На початку існування було впроваджено нові податки — vicesima libertatis або manumissionum (5 % податок на купівлю рабів); vicesima hereditatum (5 % податок на спадщину, потім збільшено до 10 %); vectigalia (1 % від продажів), aes uxorium (для неодружених), судовий збір та латріну (громадську вбиральню).
Власність правителів зросла настільки, що зміни повинні були відбутися десь у ІІІ столітті, швидше за все при Септимієві Севері. Відтепер імперська скарбниця була розділена. Фіск був збережений для управління фактичними доходами уряду, тоді як патримоній був створений для зберігання особистого статку, спадщини імператорського дому. Існує чимало запитань щодо точного характеру цієї оцінки, включаючи, можливо, res privata (майно) настільки поширений у пізній імперії. Після едикту Каракалли про надання громадянства усім вільним мешканцям Римської імперії кількість оподаткованих осіб збільшилася.
З Діоклетіаном відбулася низка масштабних реформ, і тотальний контроль над фінансами Імперії впав на тепер сильніший та централізованіший уряд. Податкові реформи вперше зробили можливим реальний бюджет у сучасному розумінні. Раніше він випускав податкові вимоги до міст і дозволяв їм розподіляти тягар. Відтепер імперський уряд, керований фіскальними потребами, диктував весь процес до рівня громадян. За Костянтина ця реформа продовжувалася з появою призначеного міністра фінансів — comes sacrarum largitionum (коміт священних щедрот). Він підтримував загальну скарбницю та надходження всіх доходів, поки Костянтин не розділив скарбницю на три, надавши префекту, коміту та управителю решту своїх власних скарбів. Скарбницю префекта називали «аркою». Його сили були спрямовані на контроль нового sacrum aerarium, в результаті комбінації ерарію та фіску.
На час приходу Діоклетіана до влади, грошова система була майже зруйнована: навіть держава вимагала сплати податків у натуральній формі замість денарію, що на той час став головною монетою.
Імператор Костянтин I запровадив посаду коміта священних дарів, що очолив фінанси імперії.
ВВП
За часів імператора Августа ВВП становив близько 5 млрд. денаріїв, в часи розквіту у II ст. — майже 7 млрд, з початку кризи III ст. зменшився до 5,4 млрд.
Втім дослідники підрахували, що у 14 році н. е. ВВП на душу населення становив 570 доларів США (відповідно до вартості 1 долара на 1990 рік). Втім в розрізі провінцій імперії ВВП не був однорідним: так, у імператорській Італії він становив 857 доларів. Загалом багатшими провінціями були східні (окрім Фракії і Мезії), насамперед Єгипет, де ВВП становив понад 600 доларів. Також багатими були Нова Африка, Бетіка і Нарбоннська Галлія. Найбіднішимми в цьому плані були Верхня і Нижня Германія, Реція й Норік.
Джерела
- Francesco De Martino, Storia economica di Roma antica, La Nuova Italia, Firenze, 1980.
- Richard Duncan-Jones, Money and Government in the Roman Empire, 1994.
- Angus Maddison Development Centre Studies The World Economy: Volume 1: A Millennial Perspective and Volume 2: Historical Statistics: v. 1 & 2 combined Paperback – Large Print, 22 May 2010
- A. Marcone — F. Carlà, Economia e finanza a Roma, Il Mulino, 2011.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ekonomika Rimskoyi imperiyi sistema ekonomichnih vidnosin sho isnuvala za chasiv imperskij period Starodavnogo Rimu Bazuvalasya perevazhno na silskomu gospodarstvi zi znachnoyu chastkoyu torgivli girnichoyi spravi remisnictva Znachnij vidsotok v pochatkovij period zajmala vijskova zdobich Rozkvit vidbuvsya u II st n e Cherez neproduktivnist ekonomika zaznala krizi u III st Nezvazhayuchi na sprobi reform vidbuvayetsya postupovij zanepad sho zbigsya u V st z politichnoyu krizoyu yaka prizvelo do pripinennya Zahidnoyi Rimskoyi imperiyi Trivalij chas ekonomichni principi cogo periodu zberigalisya v Zagalna harakteristikaDokladnishe Rabstvo u Starodavnomu Rimi U pershi dva stolittya Rimskoyi imperiyi rozvitok ekonomiki faktichno gruntuvavsya na vijskovih zavoyuvannyah yaki zabezpechuvali rozpodil zemli legioneram chi zamozhnim senatoram tovarami yakimi mozhna torguvati a rabiv bez osoblivih vitrat vikoristovuvati Osnovu stanovila rabska pracya Najbilshimi mistami j ekonomichnimi centrami vidpovidno buli Rim Aleksandriya Yegipetska Novij Rim Antiohiya Karfagen Akvileya Nemaus Kapuya Avgusta Treverorum Korinf Mediolan Efes Trapezund Sirakuzi Novij Karfagen Bougarda Na dumku suchasnih doslidnikiv ekonomika imperiyi zalishalasya v stani zastoyu yakij stav zanepadom zanepadom silskogospodarskogo virobnictva ta skorochennyam velikih torgovih potokiv iz zakinchennyam fazi velikih zavojovnickih voyen II st n e Zreshtoyu Rimska imperiya z odnogo boku viyavilasya nezdatnoyu dosyagti endogennogo ekonomichnogo rozvitku ne zalezhnogo vid zavoyuvan ta virishiti problemu zbilshennya derzhavnih vitrat nasampered na vijsko ta aparat chinovnikiv Serjozna kriza vinikla v III st bula sprichinena vnutrishnimi konfliktami ta spadom virobnictva u velikih latifundiyah Yih sprichinilo zbilshennya vartosti rabiv oskilki zavershilisya zavojovnicki pohodi sho davali veliku kilkist rabiv za nizkoyu cinoyu Veliki zemlevlasniki ne bazhali vkladati groshi dlya pidvishennya produktivnosti svoyih zemel Razom z tim bagato zemel buli zakinuti cherez zrostayuchi vitrati na utrimannya ta pridbannya rabiv Kriza rabstva zrobila vilnu robochu silu bilsh konkurentospromozhnoyu ale umovi zaproponovani velikimi zemlevlasnikami buli vse she duzhe suvorimi v rezultati chogo bagato selyan viddali perevagu parazitichnomu ta nevpevnenomu zhittyu na krayu mist anizh pracyuvati na polyah Lishe u Rimi hlib bezkoshtovno otrimuvalo do 200 tis osib Ekonomichna kriza III st prizvela do vstanovlennyu vilnoyi konkurenciyi de perevagu otrimali provinciyi bagati na sirovinu Navpaki bidni buli zmusheni dedali bilshe zavoziti tovariv cini na yaki zrostali postijno Italiya ta Greciya ekonomichno zanepali v pershu chergu cherez obmezhenist resursiv ta zvichku zhiti na dohodi provincij sho slabko stimulyuvalo konkurentospromozhnist U piznij period najrozvinenishimi stayut provinciyi v Galliyi Ispaniyi v Malij Aziyi chastkovo Britaniyi Z chasiv imperatora Diokletiana bilsh poshirenimi stayut zakriti ekonomichni gospodarstva majbutni mayetki de ne lishe viroshuyetsya produkciya a povnistyu viroblyayutsya usi tovari V rezultati vidpadaye neobhidnist zdijsnyuvati bud yaki torgovelni operaciyi U IV st vse bilshe zanepadaye ekonomika v zahidnih provinciyah sho bulo viklikano zbidninnyam kopalen v Ispaniyi yaka do togo zh zmenshuye virobnictvo oliyi Pannoniya zaznala rujnivnih vtorgnen germanciv ta sarmativ Britaniya angliv saksiv piktiv ta skottiv germanski provinciyi alemaniv frankiv Pivnichna Galliya guniv Mavretanski provinciyi berberiv Trivalij chas vazhlivim silskogopodarskim centrom zalishayetsya Afrika z mistom Karfagen i provinciya Bizacena Vtim u V st yih zahoplyuyut vandali Pri comu shidni provinciyi nezvazhayuchi na vijni z Sasanidskoyu derzhavoyu perebuv vkrashu stanovishi Znachnogo udaru bulo zavdano rozvitku Italiyi koli imperator Kostyantin I u 324 roci perenis stolicyu do Novogo Rimu U V st pograbuvannya Rimu vestgotami ta vandalami prizvelo do faktichnogo znishennya vazhlivishogo centru torgivli ta remesel ZemlerobstvoSilske gospodarstvo prodovzhuye vidigravati providnu rol Vtim teper centri viroshuvannya produktiv postupovo peremishuyetsya z Italiyi do provincij Teper Rim pochinaye zalezhiti vid postachannya z Yegiptu ta Karfagenu Do stolici imperiyi shoroku vvozilosya do 3 5 mln centneriv pshenici Cej proces kontrolyuvav Prefekt anoni Galliya ta chastkovo Verhnya Germaniya postupovo peretvoryuyetsya na vazhlivij centr vinorobstvo Vtim pivdenna Italiya peretvoryuyetsya na postachalnika elitarnogo vina Ispanska provinciya Betika staye vazhlivim centrom viroshuvannya oliv ta vigotovlennyam olivkovoyi oliyi Vazhlivim stimulom zbilshennya produktiv zemlerobstva bula davnorimska armiya yaka postijno potrebuvala velikoyi kilkosti harchiv a takozh inshih tovariv Roztashuvannya legioniv v riznih chatsinah imperiyi a osoblivo na kordonah spriyalo nalagodzhennyu shlyahivta zasobiv dopravlyannya produktiv do vijskovih taboriv Koeficiyent posivu ta vrozhayu zazvichaj stanoviv 3 8 a v deyakih rajonah takih yak Etruriya vono moglo dosyagti spivvidnoshennya 1 15 U Palestini virobnichij koeficiyent stanoviv 1 7 todi yak u Greciyi 4 5 7 Majbutnij zanepad imperskoyi ekonomiki buv takozh naslidkom postupovogo zanepadu silskogo gospodarstva yake postupovo vtrachalo mozhlivist zabezpechuvati miski rinki Krim togo oskilki silske gospodarstvo dozvolilo zniziti pributok vid torgivelnih ta lihvarskih pozik veliki zemlevlasniki ne bazhali vkladati groshi dlya pidvishennya produktivnosti svoyih zemel Virobnicha kriza proyavilasya u III st do yakoyi dodalasya politichna nestabilnist postijne zbilshennya opodatkuvannya inflyaciya cini u porivnyanni z II st zrosli v 80 raziv vijni z Parfyanami napadi germanskih plemen nasampered gotiv i geruliv Vprovadzhennya kolonatu dozvolili vidnoviti virobnictvo ranishe zanedbanoyi zemli oskilki teper rab mav bilshe stimuliv oboroblyati zemlyu Vtim navit kolonat ne virishiv silskogospodarskoyi krizi Bagato lyudej rozdratovani vijnami ta nadmirnistyu opodatkuvannya pochali organizovuvati bandi grabizhnikiv sho z III st nabuli rozmahu Do cogo dodalosya vidvolikannya armij na borotbu za vladu Bagato legioneriv vijsk pretendentiv abo povalenih imperatoriv takozh uhodi v lisi ta gori popovnyuyuchi bandi yaki zavdavali shkodi torgivcyam na shlyahah Navit v IV st 80 naselennya zalezhalo vid naturalnogo silskogo gospodarstva Girnicha spravaZgidno z Pliniyem Starshim shorichno dobuvalosya 82 500 t zaliza 15 tis t midi 80 tis t svincyu 200 t sribla 9 t zolota Sriblo i zoloto spochatku perevazhno dobuvalisya v Asturiyi Galleciyi ta Luzitaniyi U II st vidkrili zolotu kopalnyu v zemlyah siluriv suchasnij Karmartenshir Uels Yak palivo v metalurgiyi vikoristovuvali derevinu j kam yane vugillya Zbilshennya potreb prizvelo z kincya II st n e do shirokoyi ekspluataciyi kopalen kam yanogo vugillya v Rimskij Britaniyi a bituminoznogo vugillya u Verhnij Germaniyi Ostannye vikoristovuvali nasampered dlya plavlennya zaliznih rud RemisnictvoZ pochatku rannoimperskoyi dobi zbilshennya potreb sprichinilo neobhist isnuvannya velikih majsteren Ale promislove virobnictvo bulo minimalnim tosho sho bidna bilshist ne mogla platiti za produkciyu cej fakt znachno zavadiv tehnichnomu progresu Urbanizaciya v zahidnij chastini imperiyi takozh bula minimalnoyu cherez bidnist regionu Osnovnimi zasobami promislovogo virobnictva buli rabi a ne tehnologiyi TorgivlyaRimska torgivlyavperiod rozkvitu imperiyi Rimlyani mali dva tipi pidpriyemciv torgovciv lat negotiatores i kupciv lat mercatores Torgovci buli chastkovo bankirami tomu sho voni pozichali groshi za vidsotki Voni takozh kupuvali i prodavali tovari gurtom Vzhe z I stolittya n e provinciyi Rimskoyi imperiyi torguvali velicheznimi obsyagami tovariv odna z odnoyu za dopomogoyu morskih shlyahiv Sposterigalas zrostayucha tendenciya do specializaciyi osoblivo v obrobnij promislovosti silskomu gospodarstvi ta girnichodobuvnij promislovosti Deyaki provinciyi specializuvalis na virobnictvi viznachenih vidiv tovariv takih yak zerno v Yegipti j Pivnichnij Africi chi takozh vino j olivkova oliya v Italiyi Ispaniyi ta Greciyi Bezperervnij policejskij zahist Seredzemnomor ya protyagom kilkoh stolit buv odnim z golovnih faktoriv uspihu davnorimskoyi torgivli vrahovuyuchi sho rimski dorogi buli priznacheni bilshe dlya nig abo kopit nizh dlya kolis i ne mogli zabezpechiti ekonomichno vipravdane transportuvannya vantazhiv na daleki vidstani Rimski suda buli b legkoyu zdobichchyu dlya pirativ yakbi ne floti liburnskih galer i triyer rimskogo vijskovo morskogo flotu Rimska imperiya torguvala z Kitayem cherez parfyan i inshih poserednikiv po Shovkovomu shlyahu Ye pevni arheologichni dokazi togo sho rimski torgovci plavali v Pivdenno Shidnu Aziyu yaka bula oriyentovno nanesena na kartu Ptolemeyem u jogo Geografiyi de vin nazvav Sinoyu Sinae zemlyu sho mezhuye z Magnus sinus tobto Siamskoyu zatokoyu i Pivdennokitajskim morem Torgivlya cherez Indijskij okean rozkvitla v I II st n e Moryaki vikoristovuvali musoni dlya peretinu okeanu z portiv Berenisa Lejkos Limen i Mios Gormos na uzberezhzhi Chervonogo morya Rimskogo Yegiptu do portiv Muzirisa i Nelkindi na Malabarskomu uzberezhzhi Osnovnimi torgovimi partnerami v Pivdennij Indiyi buli tamilski dinastiyi Pandeyiv Chola i Cheras FinansiZ pochatkom Rimskoyi imperiyi vidbulasya velika zmina oskilki imperatori vzyali na sebe kermo finansovogo upravlinnya Avgust prijnyav sistemu yaka na pershij poglyad bula spravedlivoyu dlya Senatu Podibno do togo yak svit buv podilenij na provinciyi viznacheni yak imperski chi senatorski tak bula podilena i skarbnicya Vsyu daninu zavezenu z provincij sho kontrolyuyutsya senatorom viddavali v erarij a teritoriya imperatoriv perejshla do skarbnici imperatora fisk Na pochatku isnuvannya bulo vprovadzheno novi podatki vicesima libertatis abo manumissionum 5 podatok na kupivlyu rabiv vicesima hereditatum 5 podatok na spadshinu potim zbilsheno do 10 vectigalia 1 vid prodazhiv aes uxorium dlya neodruzhenih sudovij zbir ta latrinu gromadsku vbiralnyu Vlasnist praviteliv zrosla nastilki sho zmini povinni buli vidbutisya des u III stolitti shvidshe za vse pri Septimiyevi Severi Vidteper imperska skarbnicya bula rozdilena Fisk buv zberezhenij dlya upravlinnya faktichnimi dohodami uryadu todi yak patrimonij buv stvorenij dlya zberigannya osobistogo statku spadshini imperatorskogo domu Isnuye chimalo zapitan shodo tochnogo harakteru ciyeyi ocinki vklyuchayuchi mozhlivo res privata majno nastilki poshirenij u piznij imperiyi Pislya ediktu Karakalli pro nadannya gromadyanstva usim vilnim meshkancyam Rimskoyi imperiyi kilkist opodatkovanih osib zbilshilasya Z Diokletianom vidbulasya nizka masshtabnih reform i totalnij kontrol nad finansami Imperiyi vpav na teper silnishij ta centralizovanishij uryad Podatkovi reformi vpershe zrobili mozhlivim realnij byudzhet u suchasnomu rozuminni Ranishe vin vipuskav podatkovi vimogi do mist i dozvolyav yim rozpodilyati tyagar Vidteper imperskij uryad kerovanij fiskalnimi potrebami diktuvav ves proces do rivnya gromadyan Za Kostyantina cya reforma prodovzhuvalasya z poyavoyu priznachenogo ministra finansiv comes sacrarum largitionum komit svyashennih shedrot Vin pidtrimuvav zagalnu skarbnicyu ta nadhodzhennya vsih dohodiv poki Kostyantin ne rozdiliv skarbnicyu na tri nadavshi prefektu komitu ta upravitelyu reshtu svoyih vlasnih skarbiv Skarbnicyu prefekta nazivali arkoyu Jogo sili buli spryamovani na kontrol novogo sacrum aerarium v rezultati kombinaciyi erariyu ta fisku Na chas prihodu Diokletiana do vladi groshova sistema bula majzhe zrujnovana navit derzhava vimagala splati podatkiv u naturalnij formi zamist denariyu sho na toj chas stav golovnoyu monetoyu Imperator Kostyantin I zaprovadiv posadu komita svyashennih dariv sho ocholiv finansi imperiyi VVP Za chasiv imperatora Avgusta VVP stanoviv blizko 5 mlrd denariyiv v chasi rozkvitu u II st majzhe 7 mlrd z pochatku krizi III st zmenshivsya do 5 4 mlrd Vtim doslidniki pidrahuvali sho u 14 roci n e VVP na dushu naselennya stanoviv 570 dolariv SShA vidpovidno do vartosti 1 dolara na 1990 rik Vtim v rozrizi provincij imperiyi VVP ne buv odnoridnim tak u imperatorskij Italiyi vin stanoviv 857 dolariv Zagalom bagatshimi provinciyami buli shidni okrim Frakiyi i Meziyi nasampered Yegipet de VVP stanoviv ponad 600 dolariv Takozh bagatimi buli Nova Afrika Betika i Narbonnska Galliya Najbidnishimmi v comu plani buli Verhnya i Nizhnya Germaniya Reciya j Norik DzherelaFrancesco De Martino Storia economica di Roma antica La Nuova Italia Firenze 1980 Richard Duncan Jones Money and Government in the Roman Empire 1994 Angus Maddison Development Centre Studies The World Economy Volume 1 A Millennial Perspective and Volume 2 Historical Statistics v 1 amp 2 combined Paperback Large Print 22 May 2010 A Marcone F Carla Economia e finanza a Roma Il Mulino 2011