Екадаумавська єпархія лат Dioecesis Ecdaumavensis закритий престол Константинопольського патріархату та титулярний прест

Екадаумавська єпархія (лат.: Dioecesis Ecdaumavensis) - закритий престол Константинопольського патріархату та титулярний престол католицької церкви.

Історія

Екдаумава на території сучасної Туреччини — стародавня єпископська кафедра римської провінції Лікаонія в цивільній єпархії Азії. Вона входила до Константинопольського патріархату і була суфраганкою .

Єпархія не згадується в жодному з Константинопольського патріархату; Імовірно, таким чином, місцевість уже була закрита до VII століття, періоду, з якого датується перша відома Notitia.

Два з відомих єпископів цього стародавнього єпископства задокументовані соборними джерелами. Ерезіо брав участь у Нікейському соборі в 325 р., і його підпис зустрічається разом із єпископами Галатії; Екдаумававська єпархія була фактично відокремлена від Галатії та інтегрована в Лікаонію з нагоди створення цієї провінції близько 371 року. На Халкедонському соборі 451 року єпископа Гегемонія не було; на урочистій сесії 25 жовтня в присутності імператора Маркіана його представляє митрополит Іконійський Онисифор, який замість нього підписав визначення віри.

Ймовірно, до цієї єпархії має бути приписаний ще один єпископ. У 434 р. єпископ Прокл був переведений з Кизика до Константинопольського патріархату; ця передача викликала критику з боку тих, хто вважав її суперечною канонічним нормам. Історик Сократ Схоластик у своїй «» захищав законність цього акту, повідомляючи про низку прецедентів, включаючи прецедент Оттімо, який був переведений з резиденції Агдамеї до Антіохії Пісідійської. Це перенесення, мабуть, відбулося до 375/377 р., коли Оттімо вже зафіксовано як митрополит Антіохійський. Однак тлумачення терміна Агдамея, використаного Сократом Схоластиком, є невизначеним: для це єпархія Акмонія, для інших це кафедра Апамеї ді Пісідії, треті вважають, що це Єкдаумавська єпархія.

З 1933 р. Екдаумава зарахована до титулярного єпископського престолу Католицької Церкви; поки це звання ще не присвоєно.

Хронотаксис грецьких єпископів

Ерезій † (згадується в 325 р.)
Оттімо ? † (? - до 375/377 призначений митрополитом Антіохії Пісідійської)
Гегемоній † (згадується 451 р.)

Примітка

Jean Darrouzès, Notitiae episcopatuum Ecclesiae Constantinopolitanae. Texte critique, introduction et notes, Paris, 1981.
Destephen, Prosopographie du diocèse d'Asie, p. 269.
Destephen, Prosopographie du diocèse d'Asie, p. 434.
(лат.) Oriens christianus, vol. I, col. 817.
(нім.) W. Ensslin, Realencyclopädie XVIII, 1, col. 805.
R. Pouchet, Basile le Grand, Rome, 1992, p. 442, n. 6.
D. Stiernon, in Dictionnaire d'Histoire et de Géographie ecclésiastiques, XXV, col. 772.
Destephen, Prosopographie du diocèse d'Asie, p. 740.

Бібліографія

(лат.) , Oriens christianus in quatuor Patriarchatus digestus, Parigi, 1740, Tomo I, coll. 1089-1090
(лат.) Pius Bonifacius Gams, Series episcoporum Ecclesiae Catholicae, Leipzig, 1931, p. 452
Raymond Janin, v. Ecdaumava, in «Dictionnaire d'Histoire et de Géographie ecclésiastiques», vol. XIV, Paris, 1960, col. 1350
Sylvain Destephen, Prosopographie chrétienne du Bas-Empire 3. Prosopographie du diocèse d'Asie (325-641), Paris, 2008

Зовнішні посилання

(англ.) La sede titolare su Catholic Hierarchy
(англ.) La sede titolare su Gcatholic

[1] Jean Darrouzès, Notitiae episcopatuum Ecclesiae Constantinopolitanae. Texte critique, introduction et notes, Paris, 1981.

[2] Destephen, Prosopographie du diocèse d'Asie, p. 269.

[3] Destephen, Prosopographie du diocèse d'Asie, p. 434.

[4] (лат.) Oriens christianus, vol. I, col. 817.

[5] (нім.) W. Ensslin, Realencyclopädie XVIII, 1, col. 805.

[6] R. Pouchet, Basile le Grand, Rome, 1992, p. 442, n. 6.

[7] D. Stiernon, in Dictionnaire d'Histoire et de Géographie ecclésiastiques, XXV, col. 772.

[8] Destephen, Prosopographie du diocèse d'Asie, p. 740.