Едуардо Маріо Асеведо

Едуардо Маріо Асеведо Кардосо (ісп. Eduardo Mario Acevedo Cardozo, нар. 25 вересня 1959, Монтевідео) — уругвайський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Едуардо Маріо Асеведо
Особисті дані
Народження	25 вересня 1959(1959-09-25) (64 роки)
	Монтевідео, Уругвай
Зріст	178 см
Громадянство	Уругвай
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1979–1986 «Дефенсор Спортінг»  ? (?) 1986–1987 «Депортіво» 5 (0) 1987–1990 «Текос» 80 (1) 1990–1991  ? (?) 1992 «Тосіба Кавасакі»  ? (?) 1993  ? (?) 1994  ? (?) 1995  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1983–1986 Уругвай 41 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1996 1998 «Дефенсор Спортінг» 1999–2001 2002 2003–2004 «Текос» 2004–2005 «Монаркас» 2005–2007 «Текос» 2009 «Серро» 2009–2010 «Насьйональ» 2010 «Текос» 2011 «Данубіо» 2012 «Банфілд» 2015 «Серро» 2016–2018 «Дефенсор Спортінг» 2020 2021 «Дефенсор Спортінг»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Це іберійські ім'я та прізвище. Перше (батькове) прізвище цієї особи Асеведо, а друге (материне) прізвище Кардосо.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Едуардо Асеведо.

Виступав за національну збірну Уругваю. У складі збірної — володар Кубка Америки та учасник чемпіонату світу 1986 року.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1979 року виступами за команду «Дефенсор Спортінг», в якій провів вісім сезонів і 1981 року виграв Лігілью.

Після вдалого для себе чемпіонату світу 1986 року перейшов до іспанського «Депортіво» (Ла-Корунья). Дебютував за нову команду 4 жовтня 1986 року в грі проти «Реала Ов'єдо», але основним гравцем не став, зігравши до кінця року лише п'ять матчів у другому дивізіоні країни.

В результаті 1987 року Едуардо перейшов у «Текос» і у складі мексиканського клубу провів 80 ігор у чемпіонаті за наступні три сезони, в яких один раз вразив ворота суперника.

У 1990—1991 роках Асеведо виступав на батьківщині за , а у сезоні 1992 році грав за японський «Тосіба Кавасакі» у другому дивізіоні країни. Після цього повернувся до Уругваю і виступав за команди та , а завершив ігрову кар'єру у команді , за яку виступав протягом 1995 року.

Виступи за збірну

11 серпня 1983 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Уругваю, а вже наступного місяця поїхав з нею на Кубок Америки 1983 року у різних країнах, здобувши того року титул континентального чемпіона. Асеведо зіграв у всіх восьми іграх і в грі проти Чилі на груповому етапі забив свій єдиний гол за збірну в кар'єрі.

Згодом у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1986 року у Мексиці. зігравши у всіх чотирьох іграх — проти ФРН, Данії, Шотландії та Аргентини, при цьому в зустрічі проти данців був капітаном команди.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 4 роки, провів у її формі 41 матч, забивши 1 гол.

Кар'єра тренера

Завершивши ігрову кар'єру, Асеведо залишився у своєму останньому клубі і 1996 року очоливши тренерський штаб команди, після чого працював з іншими уругвайськими командами «Дефенсор Спортінг» та , а з 2002 року працював у Мексиці, тренуючи команди , «Текос» та «Монаркас»

У 2009 році Асеведо повернувся до своєї країни і очолив тренерський штаб клубу «Серро», вигравши з командою Лігілью, єдиний титул в історії клубу, який дозволив команді кваліфікуватись до Кубка Лібертадорес на наступний сезон. Цей результат призвів до того, що у серпні 2009 року Едуардо запросили очолити один з грандів місцевого футболу, клуб «Насьйональ», з яким Асеведо став чемпіоном Апертури і виграв нагороду найкращому уругвайському тренеру.

У вересні 2010 року Асеведо втретє очолив «Текос», але вже у грудні повернувся до Уругваю, де став працювати у клубі «Данубіо». У травні 2011 року його звільнили через погані результати.

9 березня 2012 року Асеведо став головним тренером аргентинської команди «Банфілд», але клуб під його керівництвом набрав лише вісім очок із можливих 42 і вилетів до другого дивізіону, після чого наприкінці червня 2012 року уругвайця було звільнено.

З червня 2015 року по грудень 2015 року він знову тренував «Серро», посівши третє місце в чемпіонаті і знову кваліфікувавши команду до Кубка Лібертадорес, за що вдруге здобув нагороду на кращого уругвайського футбольного тренера.

У лютому 2016 року знову став головним тренером клубу «Дефенсор Спортінг», з яким за підсумками першого сезону посів 4 місце і вийшов до Південноамериканського кубка, а наступного року став переможцем Апертури 2017 року. Незважаючи на те, що Круардо з командою програв фінальний матч за чемпіонство, Асеведо втретє виграв нагороду найкращому уругвайському тренеру. По завершенні сезону 2018 року, за підсумками якого команда знову пробилась до Кубка Лібертадорес, Асеведо покинув посаду

У сезоні 2020 року Асеведо тренував чилійський клуб , покинувши його наприкінці року.

У березні 2021 року Едуардо повернувся в «Дефенсор Спортінг», який на той момент перебував на межі вильоту з чемпіонату. Едуардо не зміг утримати команду в Прімері, програвши одну гру та зігравши внічию у двох інших. У сезоні Сегунди 2021 року Асеведо керував клубом у перших 8 іграх, після чого був звільнений через погані результати у липні.

Титули і досягнення

Як гравця

• Переможець Лігільї Уругваю (1):

«Дефенсор Спортінг»: 1981

• Володар Кубка Америки (1):

Уругвай: 1983

Як тренера

• Переможець Лігільї Уругваю (1):

«Серро»: 2009

Примітки

1. . www.rsssf.com. Архів оригіналу за 4 вересня 2013. Процитовано 12 грудня 2021.
2. . www.bdfutbol.com. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
3. Uruguay - Record International Players. www.rsssf.com. Архів оригіналу за 15 лютого 2012. Процитовано 12 грудня 2021.
4. Eduardo Acevedo es el nuevo DT de Cerro - Diario EL PAIS - Montevideo…. archive.ph. 8 липня 2012. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 12 грудня 2021.
5. . Sociedad Uruguaya (ісп.). 5 серпня 2009. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
6. . LARED21 (ісп.). 23 грудня 2010. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
7. . LARED21 (ісп.). 10 травня 2011. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
8. . diariolarepublica.net. 10 березня 2012. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 12 грудня 2021.
9. . unoticias.com.uy. 2 квітня 2015. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 12 грудня 2021.
10. Observador, El. . El Observador. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
11. . futbol.com.uy - Montevideo Portal (ісп.). Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
12. . Tenfield.com (ісп.). 28 березня 2021. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.

Посилання

• на сайті ФІФА (англ.)

• Едуардо Маріо Асеведо на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Едуардо Маріо Асеведо на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Тренерська статистика на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Едуардо Маріо Асеведо на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)