Едоардо Перрончіто (італ. Edoardo Perroncito; 10 березня 1847, В'яле, Асті, П'ємонт, Італія — 4 листопада 1936, Павія, Італія) — італійський лікар, ветеринар, патолог і паразитолог. Він дуже любив класичну літературу, особливо Данте Аліг'єрі, і очолював Туринський комітет товариства «Данте Аліг'єрі». Був президентом Італійської медичної академії.
Едоардо Перрончіто | |
---|---|
Народився | 10 березня 1847[1] В'яле, Провінція Асті, П'ємонт, Італія |
Помер | 4 листопада 1936[1][2][3] (89 років) Павія, Ломбардія, Королівство Італія |
Країна | Королівство Італія |
Діяльність | ботанік, лікар, лікар ветеринарної медицини, науковець, паразитолог, патологоанатом, викладач університету |
Alma mater | Туринський університет |
Заклад | Туринський університет |
Едоардо Перрончіто у Вікісховищі |
Біографія
Народився в сім'ї Луїджі, шевця, та Люсії Пастроне, швачки. Мав чотирьох братів і сестру.
Після закінчення в 1867 році Королівської вищої школі ветеринарної медицини Туринського університету він спочатку працював муніципальним ветеринаром у Турині, але у віці 27 років був призначений професором патологічної анатомії. У 1879 році він також обійняв посаду професора паразитології на факультеті ветеринарної медицини цього ж університету, і саме тут він провів дослідження, які привели його до визнання.
Йому вдалося з'ясувати повний цикл Ancylostoma duodenale (одного зі збудників анкілостомозів), з паразитуванням якої він пов'язав розвиток дуже серйозної анемії, яка уразила шахтарів, що займалися прориттям тунелю Готтарда, а також сприяв розвитку терапії, завдяки якій шахтарі могли лікуватися.
Окрім цих досліджень, він співпрацював з Луї Пастером в експериментах та дослідженнях сибірки у великої рогатої худоби. Уряд Італії доручив Перрончіто впровадити метод Пастера в Італії, який там зустрів певний спротив. Перрончіто брав участь у ефективній прес-кампанії на захист вакцинації, проведеній на сторінках «Газетти дель Пополо» в Турині разом з журналістом Боттеро. Перрончіто заснував лабораторію Пастера в Турині в 1887 році для виробництва протисибіркової вакцини. На владному рівні він ініціював певні заходи, включаючи нормативні акти та законодавчі положення, спрямовані на вдосконалення технологій виробництва.
Він залишив численні знахідки, які, незважаючи на те, що були частково знищені вибухами під час Другої світової війни, все ще зберігаються в «колекції Перрончіто» в Інституті патологічної анатомії ветеринарного факультету Туріну.
Невідомо, де і коли він був посвячений у масонство, але 3 травня 1892 року він став магістром ложи Джордано Бруно в Турині.
Його довга та інтенсивна кар'єра викладача університету закінчилася в листопаді 1923 року, коли він вийшов на пенсію по досягненню вікової межі. Гідне святкування цієї події організував комітет. Того 18 листопада Перрончіто тепло відзначили студенти, його колеги, і він мав незліченні грамоти з усього світу. Після цих почестей було сформовано фонд "Едоардо Перрончіто" з метою призначення стипендій молодим випускникам ветеринарних закладів. Він був президентом Туринської медичної академії, Королівського італійського ветеринарного товариства та академії, він також був почесним президентом Французького зоологічного товариства. Він також очолював багато міжнародних медичних, ветеринарних і бджільницьких конгресів. Перрончіто також був чотири роки, з 1898 по 1902 рік, директором Вищої школи ветеринарної медицини в Турині.
Протягом багатьох років він був мером міста Віале-д'Асті, поки не став деканом мерів провінції Алессандрія, до складу якої до 1935 року входила також Асті. Він також був обраний муніципальним радником у Турині.
Він перший раз одружився з Анною, дочкою професора Камілло Гольджі. У подружжя було двоє синів. У 1890 році він втратив молодшого 6річного сина Маріо, який помер від туберкульозу, а в 1929 році з тієї ж причини старший його син Альдо помер у віці 45 років. По смерті першої дружини він одружився з єгиптянкою Мірте, але вдруге залишився вдівцем. Корабель, який перевозив спадщину другої дружини з Єгипту до Італії, затонув, при цьому загинув й молодий адвокат, який поїхав до Єгипту для проведення усіх дій для отримання цієї спадщини.
Перрончіто помер у 1936 році, похований на кладовищі Павії поряд з могилою сина Альдо.
Творчість і визнання
Він опублікував численні праці про ехінококів, цистицерків, туберкульоз, трихінелу, еволюційний циклу стрічкових гельмінтів, мікози та кокцидіоз, актиноміцетів, сказ у тварин, паразитарні та інфекційні хвороби домашніх і дворових тварин, токсичність забитого м'яса, якщо не дотримуються гігієнічно-санітарних заходів. Він боровся за будівництво холодильних систем для транспортування та зберігання м'яса.
Дослідження, проведені на церкаріях у заболочених районах Канавезе в 1873 році, підкреслили їх еволюційний цикл, проведений частково в жовчних протоках печінки великої рогатої худоби та овець, які пили в цих водоймах. Яйця паразитів евакуювали разом з жовчю, з якої походили інфузорії інфузорій, які, проникаючи в тіла молюсків, зазнавали різних перетворень і виходили у вигляді церкарієв. Введені в організм тварин, вони започаткували новий еволюційний цикл. Велика рогата худоба слабла, ставала виснаженою, жовтяничною, кахектичною. Сільськогосподарська та скотарська сіль, призначена для цієї землі, виявилася корисною, оскільки церкарії в сольовому розчині в'янули і гинули.
Отримав премію Бальбі-Вальє Королівського інституту Венето в 1882 і 1931 роках, як свідчення того, якою повагою він користувався ще навіть роки після відставки від академічного життя. Отримав премію Монтьйо Французької академії наук, членом-кореспондентом якої він був. Франція також вшанувала його, нагородивши орденом Почесного легіону та Академічних пальм. Йому присудили почесний науковий ступень доктора наук в Університеті Модени, королеви Вікторії в Манчестері і в 1911 році в Імперському університеті Відня. Там з приводу присудження він прочитав лекцію італійською мовою.
Швидка та блискуча університетська кар'єра дала йому можливість заступити змінити Камілло Гольджі, лауреата Нобелівської премії з медицини, на кафедрі у Павії. Професор Бертареллі у своїй промові пам'яті Камілло Гольджі сказав таке: «… дух оригінальний та обдарований інтуїцією, безсумнівно, геніальний, навіть якщо він погано вихований жорсткими методами — Едоардо Перрончіто — створив нашу паразитологію з нуля».
Професор Леклайнш зазначив: «Він так само захоплюється мікробами, як і паразитологією» і привітав його як одного з останніх представників «великого періоду» науки XIX століття.
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #1018735135 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Académie nationale de médecine
- Base biographique
Джерела
- PERRONCITO, Edoardo Bellarmino [1] [ 2 червня 2021 у Wayback Machine.] (італ.)
- PERRONCITO, Edoardo [2] [ 2 червня 2021 у Wayback Machine.] (італ.)
- Edoardo Bellarmino Perroncito (1847—1936) (італ.)
- Antonio Saltini, Storia delle scienze agrarie, Bologna, Edagricole, 1989, vol. 4º, pp. 263–271. . (італ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Edoardo Perronchito ital Edoardo Perroncito 10 bereznya 1847 V yale Asti P yemont Italiya 4 listopada 1936 Paviya Italiya italijskij likar veterinar patolog i parazitolog Vin duzhe lyubiv klasichnu literaturu osoblivo Dante Alig yeri i ocholyuvav Turinskij komitet tovaristva Dante Alig yeri Buv prezidentom Italijskoyi medichnoyi akademiyi Edoardo PerronchitoNarodivsya10 bereznya 1847 1847 03 10 1 V yale Provinciya Asti P yemont ItaliyaPomer4 listopada 1936 1936 11 04 1 2 3 89 rokiv Paviya Lombardiya Korolivstvo ItaliyaKrayina Korolivstvo ItaliyaDiyalnistbotanik likar likar veterinarnoyi medicini naukovec parazitolog patologoanatom vikladach universitetuAlma materTurinskij universitetZakladTurinskij universitet Edoardo Perronchito u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v sim yi Luyidzhi shevcya ta Lyusiyi Pastrone shvachki Mav chotiroh brativ i sestru Pislya zakinchennya v 1867 roci Korolivskoyi vishoyi shkoli veterinarnoyi medicini Turinskogo universitetu vin spochatku pracyuvav municipalnim veterinarom u Turini ale u vici 27 rokiv buv priznachenij profesorom patologichnoyi anatomiyi U 1879 roci vin takozh obijnyav posadu profesora parazitologiyi na fakulteti veterinarnoyi medicini cogo zh universitetu i same tut vin proviv doslidzhennya yaki priveli jogo do viznannya Jomu vdalosya z yasuvati povnij cikl Ancylostoma duodenale odnogo zi zbudnikiv ankilostomoziv z parazituvannyam yakoyi vin pov yazav rozvitok duzhe serjoznoyi anemiyi yaka urazila shahtariv sho zajmalisya prorittyam tunelyu Gottarda a takozh spriyav rozvitku terapiyi zavdyaki yakij shahtari mogli likuvatisya Okrim cih doslidzhen vin spivpracyuvav z Luyi Pasterom v eksperimentah ta doslidzhennyah sibirki u velikoyi rogatoyi hudobi Uryad Italiyi doruchiv Perronchito vprovaditi metod Pastera v Italiyi yakij tam zustriv pevnij sprotiv Perronchito brav uchast u efektivnij pres kampaniyi na zahist vakcinaciyi provedenij na storinkah Gazetti del Popolo v Turini razom z zhurnalistom Bottero Perronchito zasnuvav laboratoriyu Pastera v Turini v 1887 roci dlya virobnictva protisibirkovoyi vakcini Na vladnomu rivni vin iniciyuvav pevni zahodi vklyuchayuchi normativni akti ta zakonodavchi polozhennya spryamovani na vdoskonalennya tehnologij virobnictva Vin zalishiv chislenni znahidki yaki nezvazhayuchi na te sho buli chastkovo znisheni vibuhami pid chas Drugoyi svitovoyi vijni vse she zberigayutsya v kolekciyi Perronchito v Instituti patologichnoyi anatomiyi veterinarnogo fakultetu Turinu Nevidomo de i koli vin buv posvyachenij u masonstvo ale 3 travnya 1892 roku vin stav magistrom lozhi Dzhordano Bruno v Turini Jogo dovga ta intensivna kar yera vikladacha universitetu zakinchilasya v listopadi 1923 roku koli vin vijshov na pensiyu po dosyagnennyu vikovoyi mezhi Gidne svyatkuvannya ciyeyi podiyi organizuvav komitet Togo 18 listopada Perronchito teplo vidznachili studenti jogo kolegi i vin mav nezlichenni gramoti z usogo svitu Pislya cih pochestej bulo sformovano fond Edoardo Perronchito z metoyu priznachennya stipendij molodim vipusknikam veterinarnih zakladiv Vin buv prezidentom Turinskoyi medichnoyi akademiyi Korolivskogo italijskogo veterinarnogo tovaristva ta akademiyi vin takozh buv pochesnim prezidentom Francuzkogo zoologichnogo tovaristva Vin takozh ocholyuvav bagato mizhnarodnih medichnih veterinarnih i bdzhilnickih kongresiv Perronchito takozh buv chotiri roki z 1898 po 1902 rik direktorom Vishoyi shkoli veterinarnoyi medicini v Turini Protyagom bagatoh rokiv vin buv merom mista Viale d Asti poki ne stav dekanom meriv provinciyi Alessandriya do skladu yakoyi do 1935 roku vhodila takozh Asti Vin takozh buv obranij municipalnim radnikom u Turini Vin pershij raz odruzhivsya z Annoyu dochkoyu profesora Kamillo Goldzhi U podruzhzhya bulo dvoye siniv U 1890 roci vin vtrativ molodshogo 6richnogo sina Mario yakij pomer vid tuberkulozu a v 1929 roci z tiyeyi zh prichini starshij jogo sin Aldo pomer u vici 45 rokiv Po smerti pershoyi druzhini vin odruzhivsya z yegiptyankoyu Mirte ale vdruge zalishivsya vdivcem Korabel yakij perevoziv spadshinu drugoyi druzhini z Yegiptu do Italiyi zatonuv pri comu zaginuv j molodij advokat yakij poyihav do Yegiptu dlya provedennya usih dij dlya otrimannya ciyeyi spadshini Perronchito pomer u 1936 roci pohovanij na kladovishi Paviyi poryad z mogiloyu sina Aldo Tvorchist i viznannyaVin opublikuvav chislenni praci pro ehinokokiv cisticerkiv tuberkuloz trihinelu evolyucijnij ciklu strichkovih gelmintiv mikozi ta kokcidioz aktinomicetiv skaz u tvarin parazitarni ta infekcijni hvorobi domashnih i dvorovih tvarin toksichnist zabitogo m yasa yaksho ne dotrimuyutsya gigiyenichno sanitarnih zahodiv Vin borovsya za budivnictvo holodilnih sistem dlya transportuvannya ta zberigannya m yasa Doslidzhennya provedeni na cerkariyah u zabolochenih rajonah Kanaveze v 1873 roci pidkreslili yih evolyucijnij cikl provedenij chastkovo v zhovchnih protokah pechinki velikoyi rogatoyi hudobi ta ovec yaki pili v cih vodojmah Yajcya parazitiv evakuyuvali razom z zhovchyu z yakoyi pohodili infuzoriyi infuzorij yaki pronikayuchi v tila molyuskiv zaznavali riznih peretvoren i vihodili u viglyadi cerkariyev Vvedeni v organizm tvarin voni zapochatkuvali novij evolyucijnij cikl Velika rogata hudoba slabla stavala visnazhenoyu zhovtyanichnoyu kahektichnoyu Silskogospodarska ta skotarska sil priznachena dlya ciyeyi zemli viyavilasya korisnoyu oskilki cerkariyi v solovomu rozchini v yanuli i ginuli Otrimav premiyu Balbi Valye Korolivskogo institutu Veneto v 1882 i 1931 rokah yak svidchennya togo yakoyu povagoyu vin koristuvavsya she navit roki pislya vidstavki vid akademichnogo zhittya Otrimav premiyu Montjo Francuzkoyi akademiyi nauk chlenom korespondentom yakoyi vin buv Franciya takozh vshanuvala jogo nagorodivshi ordenom Pochesnogo legionu ta Akademichnih palm Jomu prisudili pochesnij naukovij stupen doktora nauk v Universiteti Modeni korolevi Viktoriyi v Manchesteri i v 1911 roci v Imperskomu universiteti Vidnya Tam z privodu prisudzhennya vin prochitav lekciyu italijskoyu movoyu Shvidka ta bliskucha universitetska kar yera dala jomu mozhlivist zastupiti zminiti Kamillo Goldzhi laureata Nobelivskoyi premiyi z medicini na kafedri u Paviyi Profesor Bertarelli u svoyij promovi pam yati Kamillo Goldzhi skazav take duh originalnij ta obdarovanij intuyiciyeyu bezsumnivno genialnij navit yaksho vin pogano vihovanij zhorstkimi metodami Edoardo Perronchito stvoriv nashu parazitologiyu z nulya Profesor Leklajnsh zaznachiv Vin tak samo zahoplyuyetsya mikrobami yak i parazitologiyeyu i privitav jogo yak odnogo z ostannih predstavnikiv velikogo periodu nauki XIX stolittya PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 1018735135 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Academie nationale de medecine d Track Q107213173 Base biographique d Track Q105958830DzherelaPERRONCITO Edoardo Bellarmino 1 2 chervnya 2021 u Wayback Machine ital PERRONCITO Edoardo 2 2 chervnya 2021 u Wayback Machine ital Edoardo Bellarmino Perroncito 1847 1936 ital Antonio Saltini Storia delle scienze agrarie Bologna Edagricole 1989 vol 4º pp 263 271 ISBN 88 206 2415 X ital