Еван Робертс

Еван Джон Робертс (8 червня 1878 — 29 січня 1951) — євангеліст і провідна фігура .

Еван Робертс
Народився	8 червня 1878(1878-06-08)^[1] ^d, ^d, Свонсі, Уельс, Сполучене Королівство
Помер	29 вересня 1951(1951-09-29) (73 роки) Кардіфф, Уельс, Велика Британія
Країна	Велика Британія
Діяльність	священнослужитель, шахтар
Знання мов	англійська
видали в твоєму житті все сумнівне, або непевне; повністю підкорися й будь слухняним Святому Духу; публічно сповідай Господа Ісуса Христа. Він наголошував на важливості наповнення Святим Духом. В одному з найбільш ретельно хронізованих з усіх відроджень були загальні риси: люди збиралися у великій кількості з відчуттям очікування; збори тривали годинами, але з самого початку було відчуття переконання у гріху; гріхи були визнані й спосіб життя змінено. Повні паби спорожніли.  Були тисячі навернень, що принесли надзвичайну радість. Деякі з найжорсткіших особистостей з валлійських долин були навернені. Це було відродження, що розпочали і підтримували молоді. Кажуть, що тисячі цих людей загинули в Першій світовій війні через 10 років. Валлійська команда з регбі мала найуспішніший рік з часу свого існування. Проте молитовні зібрання зібрали величезний натовп і спортивні події стали менш важливими. У Трециноні Робертс переходив з однієї переповненої церкви до іншої, на відстані кількох ярдів одна від одної. Робертс відмовився від статусу знаменитості і витратив свої накопичення. Він відмовився від будування євангелізації навколо нього. Тепер відродження заповнило весь Уельс і вже не залежало від присутності Евана. Одна з надяскравих історій відродження були шахтові поні, якими більше не могли командувати, оскільки шахтарі припинили лаятися. (Хьюз, 1990: 73) Робертс привніс молодкість новими піснями, що особливо співали «співаючі сестри». Він багато проповідував, хоча іноді він мучився годинами, перш ніж щось сказати. Він, безумовно, дбав про все, що робив і залишаючись улюбленим у Уельсі. Робертс часто залишався на богослужіннях до ранку, та однаково рано прокидався, щоб помолитися і запросити робітників біля шахти на збори.  Виснаження У 1906 році Еван Робертс зазнав фізичного та емоційного виснаження через свій строгий розпорядок служіння. Фізично він більше не міг продовжувати служіння, залишився глибоко віруючим, знайшов певну розраду в написанні віршів і зробив молитву своїм головним служінням.  Пізніше життя Робертс, хоч і говорив на валлійській мові, проте оздоровлювався в Англії в будинку християнської письменниці Джессі Пенн-Льюїс та її чоловіка. З 1921 року він мешкав кілька років у Брайтоні. Люди прагнули повернення Робертса до Уельсу, проте він був переконаний, що молитовне заступництво є життєво важливішим. Він віддався молитві і вірив, що цим шляхом він досягає більшого. Є кілька повідомлень про те, як він продовжував місію, особливо на колінах та у своїх публікаціях (у співавторстві з Пенн-Льюїс), які заохочували ріст благовіствування за 20 сторіччя. Благовісниця Джессі Пенн-Льюїс, яка вважалася відступницею та єретичкою, намагалася переконати Робертса, що деякі ознаки та чуда, що трапилися за відродження, не були від Бога. Вона навіть заборонила бачити його відвідувачами та друзями. Звинувачення Робертса, що він не має богословської та пасторської підготовки, могли перешкодити його здатності залишатися на провідній позиції у церкві. Проте відчуття Божої присутності в його служінні не піддавалося сумнівам. Близько 1926 року один з колишніх членів гуртка Евана Робертса влаштував для нього зустрічі в Лугорі в Південному Уельсі, де почалося відродження. Люди не тільки були навернені до віри у Христа, але існували «ознаки, що слідували» за його проповіддю, включаючи зцілення хворих і вигнання демонів. Це характеризувало кожну з його рідкісних публічних виступів у пізніші роки. Коли в 1928 році його попросили молитися на похоронах батька, свідки сказали, що його молитва була подібна до електричної сили; настільки великої, що вони думали, що відродження знову спалахне. Смерть Останні роки в Кардіффі він прожив і помер у відносній невідомості. Еван Робертс помер у 1951 році у віці 72 років. Його поховали на родинній ділянці за каплицею Морія в Лугорі, де меморіальна колона вшановує його внесок у Валійському відродженні. Праці Війна проти святих У популярній культурі Пишучи свій дистопічний роман «Володар світу» 1907 року, римо-католицький священик монсеньйор Роберт Х'ю Бенсон спирався на історію Евана Робертса та Валійське відродження 1904—1905 років як зразки правління Антихриста. Історія Евана Робертса та його ролі у валлійському відродженні 1904—1905 років була адаптована в успішний сценічний мюзикл під назвою «Дивовижна благодать» у 2005 році Примітки Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011. d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563 Identifiants et Référentiels — ABES, 2011. d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570 [1] [ 8 червня 2021 у Wayback Machine.], National Library of Wales: Dictionary of Welsh Biography. (Rev. Gomer Morgan Roberts, M.A.) Retrieved on 2015-08-21. . Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () . www.welshrevival.org. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 18 травня 2021. . www.welshrevival.org. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021. Evan Roberts [ 9 листопада 2020 у Wayback Machine.]. Welsh Revival (1904-09-29). Retrieved on 2013-03-24. . truthinhistory.org. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 3 грудня 2019. C.C. Martindale, S.J. (1916), The Life Of Monsignor Robert Hugh Benson, Volume 2, , London. pp. 65-66. 'Amazing Grace' returns to Swansea for November 2011 [ 29 вересня 2011 у Wayback Machine.]. Malpope.com. Retrieved on 2013-03-24. Джерела Invasion Of Wales By The Spirit Through Evan Roberts, James A. Stewart, Revival Literature, 1963. Hughes, S. (1990). Revival: Times of refreshing. Sunbury-on-Thames: CWR. God's Generals, Roberts Liardon, , 1996. Holding Forth the Word of Life, Heath Church, 2000 Instrument of Revival, Brynmor P. Jones, Logos, 1995 National Library of Wales, Sir John Herbert Lewis Papers Посилання Еван Робертс — Валлійське відродження [ 9 листопада 2020 у Wayback Machine.]