Данило Григорович Діденко (нар. 11 (24) грудня 1916, Майданецьке — 20 вересня 1973) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу (1940).
Данило Григорович Діденко | |
---|---|
Народження | 11 (24) грудня 1916 Майданецьке |
Смерть | 20 вересня 1973 (56 років) Харків, Українська РСР, СРСР |
Поховання | Міське кладовище № 2 |
Країна | СРСР |
Рід військ | танкові війська |
Освіта | Ульяновське гвардійське вище танкове командне училище імені В. І. Леніна і d |
Роки служби | 1937—1964 |
Партія | ВКП(б) |
Звання | Підполковник |
Війни / битви | Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна |
Нагороди | |
Діденко Данило Григорович у Вікісховищі |
Біографія
Народився 11 (24 грудня) 1916 року в селі Майданецькому (нині Тальнівського району Черкаської області) в селянській родині. Українець. Закінчив середню школу.
У 1937 році призваний до лав Червоної Армії. Навчався в Ульяновському танковому училищі. Учасник радянсько-фінської війни 1939 — 1940 років. Воював на посаді командира танка 108-го танкового батальйону (35-та танкова бригада, 7-ма армія, Північно-Західний фронт). Відзначився в боях на Карельському перешийку. 12 лютого 1940 року танк старшини Діденка, отримавши 18 прямих влучень, зупинився, командир продовжував вести вогонь з кулемета до прибуття підкріплення. 7 березня 1940 року, перебуваючи у розвідці на північний схід від міста Віїпурі, потрапив у важке становище. Солдати противника намагалися захопити танк. Відкривши люк, старшина Діденко закидав їх гранатами. Потім разом з піхотинцями відбив ворожі контратаки вогнем з гармати і кулемета.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 березня 1940 року за відвагу і мужність, проявлені в боях з білофінами старшині Данилу Григоровичу Діденку присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 425).
У 1941 році завершив навчання в Ульянівському танковому училищі. Член ВКП (б) з 1941 року. Учасник радянсько-німецької війни. Після війни командував ротою, батальйоном, потім був викладачем в танковому училищі. У 1953 році закінчив Вищу офіцерську бронетанкову школу.
З 1964 року підполковник Д. Г. Діденко в запасі. Жив і працював у Харкові. Помер 20 вересня 1973 року. Похований на кладовищі № 2 у Харкові.
Нагороди, пам'ять
Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоної Зірки, медалями.
Ім'ям Героя названа вулиця в рідному селі.
Література
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987;
- Золотые Звезды Полесья. 3-тє видання, Київ, 1985.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Danilo Grigorovich Didenko nar 11 24 grudnya 1916 19161224 Majdanecke 20 veresnya 1973 radyanskij oficer Geroj Radyanskogo Soyuzu 1940 Danilo Grigorovich DidenkoNarodzhennya11 24 grudnya 1916 1916 12 24 MajdaneckeSmert20 veresnya 1973 1973 09 20 56 rokiv Harkiv Ukrayinska RSR SRSRPohovannyaMiske kladovishe 2Krayina SRSRRid vijsk tankovi vijskaOsvitaUlyanovske gvardijske vishe tankove komandne uchilishe imeni V I Lenina i dRoki sluzhbi1937 1964PartiyaVKP b Zvannya PidpolkovnikVijni bitviRadyansko finska vijna Nimecko radyanska vijnaNagorodi Didenko Danilo Grigorovich u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Didenko BiografiyaNarodivsya 11 24 grudnya 1916 roku v seli Majdaneckomu nini Talnivskogo rajonu Cherkaskoyi oblasti v selyanskij rodini Ukrayinec Zakinchiv serednyu shkolu U 1937 roci prizvanij do lav Chervonoyi Armiyi Navchavsya v Ulyanovskomu tankovomu uchilishi Uchasnik radyansko finskoyi vijni 1939 1940 rokiv Voyuvav na posadi komandira tanka 108 go tankovogo bataljonu 35 ta tankova brigada 7 ma armiya Pivnichno Zahidnij front Vidznachivsya v boyah na Karelskomu pereshijku 12 lyutogo 1940 roku tank starshini Didenka otrimavshi 18 pryamih vluchen zupinivsya komandir prodovzhuvav vesti vogon z kulemeta do pributtya pidkriplennya 7 bereznya 1940 roku perebuvayuchi u rozvidci na pivnichnij shid vid mista Viyipuri potrapiv u vazhke stanovishe Soldati protivnika namagalisya zahopiti tank Vidkrivshi lyuk starshina Didenko zakidav yih granatami Potim razom z pihotincyami vidbiv vorozhi kontrataki vognem z garmati i kulemeta Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 21 bereznya 1940 roku za vidvagu i muzhnist proyavleni v boyah z bilofinami starshini Danilu Grigorovichu Didenku prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 425 U 1941 roci zavershiv navchannya v Ulyanivskomu tankovomu uchilishi Chlen VKP b z 1941 roku Uchasnik radyansko nimeckoyi vijni Pislya vijni komanduvav rotoyu bataljonom potim buv vikladachem v tankovomu uchilishi U 1953 roci zakinchiv Vishu oficersku bronetankovu shkolu Z 1964 roku pidpolkovnik D G Didenko v zapasi Zhiv i pracyuvav u Harkovi Pomer 20 veresnya 1973 roku Pohovanij na kladovishi 2 u Harkovi Nagorodi pam yatNagorodzhenij ordenom Lenina dvoma ordenami Chervonoyi Zirki medalyami Im yam Geroya nazvana vulicya v ridnomu seli LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Tom 1 M Voeniz 1987 Zolotye Zvezdy Polesya 3 tye vidannya Kiyiv 1985