Дьяченко Станіслав Володимирович

Станіслав Володимирович Дьяченко (нар. 27 вересня 1984) — український футболіст, який грав на позиції захисника. Після початку війни на сході України виступав у чемпіонаті так званої «Донецької народної республіки», працював тренером академії донецького «Шахтаря» та «Кривбасу» U-19.

Станіслав Дьяченко
Особисті дані
Повне ім'я	Станіслав Володимирович Дьяченко
Народження	27 вересня 1984(1984-09-27) (39 років)
Зріст	187 см
Вага	82 кг
Громадянство	Україна
Позиція	захисник
Юнацькі клуби
	ЛВУФК (Луганськ) УОР (Донецьк)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 2001−2004 «Волинь» (Луцьк) 2 (0) 2001−2003 →  «Ковель-Волинь-2» 40 (1) 2003−2004 →  «Іква» (Млинів) 3 (0) 2004 «Полісся» (Житомир) 9 (0) 2004 «Олімпік» (Донецьк) 9 (1) 2005−2006 «Спартак» (Нальчик) 9 (0) 2007 «Олімпік» (Донецьк) 29 (1) 2008 «Комунальник» (Луганськ) 4 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада Академія ФК «Шахтар» (Донецьк) трен. 2021−2022 «Кривбас» U-19 трен.
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Дані оновлено 6 вересня 2022.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дьяченко.

Кар'єра футболіста

Розпочав заняття футболом у луганському спортінтернаті, пізніше продовжив удосконалення майстерності в донецькому УОР. У 2000 році молодий футболіст виступав у юнацькій першості України за донецьку команду «Експо-Донбас».

З 2001 року був гравцем команди першої ліги «Волинь» (Луцьк), дебютував у професійному футболі 28 червня 2001 року в матчі проти ЦСКА-2. Проте цей матч виявився єдиним у сезоні в основному складі команди, а наступний сезон він грав лише за фарм-клуб лучан «Ковель-Волинь-2» у другій лізі. У сезоні 2002/03 футболіст дебютував у вищій українській лізі за «Волинь» у матчі з харківським «Металістом», проте цей матч залишився єдиним для Дяченка в основі команди цього сезону, й надалі футболіст продовжував виступи або в дублюючому складі команди, або у фарм-клубах лучан «Ковель-Волинь-2» та «Іква».

У квітні 2004 року Станіслав Дьяченко став гравцем команди першої ліги «Полісся» (Житомир) та зіграв до кінця сезону в новому клубі 9 матчів. З початку сезону 2004/05 футболіст став гравцем команди другої ліги «Олімпік» з Донецька, проте вже з початку 2005 року поребрався до російського клубу першої ліги «Спартак» (Нальчик). У цій команді Дьяченко також не був гравцем основи, зігравши за клуб із Північного Кавказу всього 9 матчів у чемпіонаті, а після виходу команди до вищої ліги грав виключно за дублюючий склад команди.

На початку 2007 року футболіст повернувся до «Олімпіка», в якому грав до кінця року. У серпні 2008 року Станіслав Дьяченко зіграв 4 матчі за луганський «Комунальник», проте команда достроково припинила виступи у професійній лізі. Після цього Дьяченко припинив виступи у професійному футболі, частково також через травми, та став одним із тренерів дитячої академії донецького «Шахтаря». Паралельно він також грав за донецькі аматорські команди «УСК-Рубін», «Нова-Люкс» та «Орлайн».

Під час війни на Донбасі

Початок війни на сході України Станіслав Дьяченко застав гравцем аматорського футбольного клуба з Донецька «Орлайн». Після окупації Донецька Росією Дьяченко залишився в окупованому місті та розпочав виступи у так званому «чемпіонаті Донецької народної республіки» та «кубку республіки». Він став гравцем організованого окупантами донецького клубу «Побєда», в складі якого став «чемпіоном ДНР» та «володарем кубка ДНР».

Тренерська кар'єра

По завершенні ігрової кар'єри працював тренером академії донецького «Шахтаря».

У вересні 2021 року став помічником старшого тренера юнацької команди (U-19) «Кривбасу» Віталія Віценця. У червні 2022 року був звільнений з клубу разом із Віценцем через антиукраїнську позицію щодо російсько-української війни.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017.
2. . Архів оригіналу за 27 жовтня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017.
3. Станислав ДЬЯЧЕНКО: «В первую очередь смотрим на скорость» [ 14 січня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
4. ФК «ПОБЕДА» ЧЕМПИОН ДНР 2016 Г. [ 27 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
5. «Победа» — обладатель Кубка ДНР [ 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (fsdnr.com, 9.11.2015) (рос.)
6. . Команда №1 (укр.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 10 червня 2022.
7. . Команда №1 (укр.). Архів оригіналу за 9 червня 2022. Процитовано 10 червня 2022.
8. Павлова, Олена (8 червня 2022). Підтримав Росію? Колишнього футболіста збірної України вигнали з клубу через його позицію. OBOZREVATEL NEWS (укр.). Процитовано 10 червня 2022.

Посилання

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль футболіста на сайті ukr-football.org.ua
• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua