Дунець Василь Ярославович

Василь Ярославович Дунець (нар. 28 жовтня 1948, м. Теребовля) — український інженер шляхів сполучення, автор і виконавець пісень. (2003), кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня (2018 р.). Брат Богдана Ярославовича Дунця.

Дунець Василь Ярославович
Василь Ярославович Дунець
Народився	28 жовтня 1948(1948-10-28) (75 років) с. Могильниця, Теребовлянськийо р-н, Тернопільська обл.
Громадянство	Україна
Національність	українець
Місце проживання	Тернопіль
Діяльність	інженер шляхів сполучення, автор і виконавець пісень
Alma mater	Університет Львівська політехніка
Конфесія	УГКЦ
Батько	Дунець Ярослав Богданович
Мати	Дунець Магдалина Василівна
У шлюбі з	Дунець (Коблянська) Надія Юліанівна
Діти	Тарас, Андрій
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №11/2018 від 20.01.18)
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дунець.

Відзнаки

• Лауреат міжнародного конкурсу української естрадної пісні (1996).
• Переможець Всеукраїнського радіофестивалю «Пісня року» (1998, 2003).
• Дипломант ІІ ступеня обласного конкурсу «Голос серця» (2001).
• Дипломант (ІІІ місце) у Всеукраїнському конкурсі літературної творчості ім. В. Вихруща (2004).
• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №11/2018 від 20.01.18)

Життєпис

У 1955—1966 роках навчався в середній школі № 2 м. Тернопіль. Закінчив Тернопільську музичну школу № 1 по класу баяна, інженерно-будівельний факультет Львівського політехнічого інституту (1971), нині - університет «Львівська політехніка», за спеціальністю «Інженер шляхів сполучення».

Працював виконробом мостової дільниці, інженером та начальником виробничо-технічного відділу Тернопільського шляхового ремонтно-будівельного управління № 38, головним інженером , що будуються в Тернопільській області; від 2001 — начальник відділу якості, технічного контролю та нових технологій Служби автомобільних доріг у Тернопільській області.

Від травня 2013 р. — на пенсії.

Творчість

Зовнішні відеофайли
	«Батькові»
	«Романс для Степана Бандери»
	«Подяка Богові»
	«Пізня осінь»
	«Найдорожчий скарб»
	«А роки, наче клин журавлів»
	«Білі тумани»
	«Мамині мальви»
	«Моя кохана»
	«Пісня покинутого немовляти»
	«Сини мої»
	«Юрчик»
	«Валері»
	«Сумніви гетьмана»
	«Філіжанка кави»
	«Молитва до України»

В 1962 році закінчив з відзнакою Тернопільську музичну школу №1.

Самотужки освоїв гру на гітарі. Пісенною творчістю займається з студентських років, але на професійному рівні — з 1993 року.

У 1993 р. з музичним гуртом «Візерунок» брав участь у 50 концертах у Канаді. Згодом концертував у Німеччині, США.

Автор збірки поезій та пісень «Мамині мальви» (1998).

Пісні Василя Дунця, крім нього, виконують також:

• народні артисти України: Іван Попович, Павло Зібров, Володимир Засухін, Володимир Турець, Роман Рудий, Василь Чепелюк, Любов Ізотова, Григорій Драпак;
• заслужені артисти України: Петро Чорний, , Леонід Корженевський, Світлана Бабчук, Ірина Гречко, Світлана Сорочинська, В'ячеслав Судима, Алла Опейда.
• гурти: , «Веселі галичани», , «Надвечір'я», учасники театру пісні та багато інших виконавців.

Автор більше 200 пісень на власні вірші та вірші українських поетів Дмитра Павличка, Володимира Сосюри, Степана Галябарди, Олеся Лупія, Надії Кир'ян, Бориса Демкова, Михайла Левицького, Миколи Тимчака, Бориса Мозолевського, , Марії Потикевич-Заболотної, , , Марти Чопик, Любові Мілевич, Оксани Максимишин-Корабель (Португалія), Ганни Черінь (США), Надії Козак (Канада), Олександра Смика, Бориса Величка, Євгена Барова, Олександра Гавриленка, Віталія Іваницького, Віктора Підгурського, , Ольги Розалюк, Наталії Папроцької, Олени Артемчук, Раїси Обшарської, Валентина Пащенка та інших.

Співпрацює з композиторами й аранжувальниками , Олександром Бурміцьким, Романом Рудим, Андрієм Стадницьким, Володимиром Цапом, Зеновієм Турком, Сергієм Родьком, Сергієм Степанівим, звукорежисерами Олександром Третяком, Володимиром Барановим і Сергієм Родьком.

Пісні «Чужина» (1998), «Кущ молодого жасмину» (2003), «Романс для Степана Бандери» та «Я повертаюсь» у власному виконанні (2008) займали призові місця в радіофестивалі (радіостанція «Промінь»).

Дискографія

• «Слухай і думай» (1993, 1994),
• «Мамині мальви» (1998),
• «Моя кохана» (2002),
• «Моя родина — Україна» (2003),
• «Присвята матері» (2007),
• «Я повертаюсь» (2008),
• «Грона любові» (2012),
• «Бережімо любов» (2014),
• «Посміхайтесь, люди добрі» (2016),
• «Ми — українці» (2016).
• «Рушники з України» (2018).

Фільмографія

З участю Василя Дунця і на основі його пісень створено музичні фільми:

• «Моя рука ніколи і нікому ні кривди, ні біди не принесе» (1997),
• «Я піснями живу» (2003).

Обидва фільми створені на кіностудії «Вісь» у Тернополі.

Примітки

1. . Тернопільщина : регіональний інформаційний портал. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 5 березня 2022.

Джерела

• Дем'янова І. Дунець Василь Ярославович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 545—546. — .

Посилання

Зовнішні відеофайли
	Василь Дунець «Я піснями живу». Частини 1, 2, 3, 4. // Відеоканал Володимира Заболотного.
	Гал-кліп на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 20 березня.

•  Дунець Василь Ярославович у соцмережі «Facebook»
• Відеоканал Василя Дунця [ 21 червня 2014 у Wayback Machine.]
• Василь Дунець [ 24 квітня 2012 у Wayback Machine.] // Українські пісні.
• Василь Дунець [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Наше.