Дугін Петро Іванович

Петро Іванович Ду́гін (нар. 22 серпня 1913, Київ — пом. 3 жовтня 1968, Київ) — український радянський кобзар.

Дугін Петро Іванович
Зображення
Основна інформація
Дата народження	9 (22) серпня 1913
Місце народження	Київ, Російська імперія
Дата смерті	3 жовтня 1968(1968-10-03) (55 років)
Місце смерті	Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР
Професії	кобзар

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Дугін.

Біографія

Народився 9 [22] серпня 1913(19130822) року у місті Києві (нині Україна). Виступав у складі капели кобзарів Українського товариства сліпих. В роки німецько-радянської війни подорожував селами, закликаючи людей до боротьби з ворогом. Помер у Києві 3 жовтня 1968 року.

Творчість

Виконував думи, зокрема «Про удову і трьох синів», «Про смерть Богдана Хмельницького» та пісні: «Пісня Перемоги», «Пісня про Каховку», «Ой жалю, мій жалю».

Література

• Дугін Петро Іванович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 229. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
• Б. М. Жеплинський. Дугін Петро Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — .
• Дугін Петро Іванович // Жеплинський Б. М., Ковальчук Д. Б. Українські кобзарі, бандуристи, лірники. Енциклопедичний довідник. — Львів : Галицька видавнича спілка, 2011. — С. 78