Дружиніна Олена Йоасафівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дружиніна.

Дружиніна Олена Йоасафівна (11 квітня 1916, Москва — 12 листопада 2000, там само) — російський історик. Доктор історичних наук (1969), член-кореспондент АН СРСР (1981; від 1991 — РАН).

Дружиніна Олена Йоасафівна
Народилася	11 квітня 1916(1916-04-11)^[1] Москва, Російська імперія
Померла	12 грудня 2000(2000-12-12)^[2](84 роки) Москва, Росія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	історик
Alma mater	Історичний факультет МДУ Московський державний лінгвістичний університет
Галузь	історія Росії, історія^[3], ^d^[3] і зовнішня політика^[3]
Заклад	^d
Вчене звання	^d
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Науковий керівник	Нечкіна Милиця Василівна
Членство	Академія наук СРСР
Війна	німецько-радянська війна
Нагороди

Життєпис

Народилась у Москві в родині службовця. Закінчила екскурсійно-перекладацьке відділення Московського інституту нових мов (1934). Протягом 1936—1941 років навчалась на історичному факультеті Московського державного університету імені М. В. Ломоносова. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 служила перекладачкою на Волховському фронті. 1944 року вступила до аспірантури Інституту історії АН СРСР, 1950 року захистила кандидатську дисертацію. З 1949 року — в Інституті АН СРСР: молодший науковий співробітник сектору військової історії, 1959–99 роки — старший науковий співробітник сектору історії феодалізму. Захистила докторську дисертацію на тему: «Южная Украина в 1775—1825 гг.».

Коло наукових інтересів Дружиніної — Південна Україна і Північне Причорномор'я. З цієї тематики опубліковано кілька монографій: «Кючук-Кайнарджийский мирный договор» (1955), «Северное Причерноморье в 1775—1800 гг.» (1959), «Южная Украина в 1800—1825 гг.» (1970) та «Южная Украина в период распада феодально-крепостнического строя. 1825—1860» (1981).

Брала участь у роботі міжнародних конгресів істориків у Римі (1960), Відні (1965) та Москві (1970), організатор комітету конференції, присвяченої 150-річчю Лейпцизької битви 1813 року («Битви народів»). Друкувалася в періодичних виданнях, зокрема в Україні: «Трубник» (Нікополь) і «Днепр вечерний» (Дніпро).

Нагороджена орденами Вітчизняної війни II ступеня, Дружби народів та іншими^{[уточнити]} урядовими нагородами.

Джерела та література

• Скрипник П. І. Дружиніна Олена Йосафатівна [ 15 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — .

Посилання

• А. Л. Перковський. Дружиніна Олена Йоасафівна [ 6 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .

1. https://www.biografija.ru/biography/druzhinina-elena-ioasafovna.htm
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863