Друга семінольська війна або Флоридська війна — військовий конфлікт, що тривав у Флориді з 1835 до 1842 року, між групами корінних американців, відомих під загальною назвою Семіноли, та силами Сполучених Штатів.
Друга семінольська війна | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Семінольські війни | |||||||
Оцеола, вождь індіанського племені семінолів | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Семіноли | США | ||||||
Командувачі | |||||||
Оцеола Холата Міко (Білли Боулег) Ар-пі-ук-і (Сем Джонс) Міканопі Коакуче (Вайлд Кет) Галлек Тустеннугі | Данкан Ламонт Клінч 1835—1836 Вінфілд Скотт 1836 Річард Кейт Кел 1836 Томас Джесуп 1836—1838 Закарі Тейлор 1838—1840 Вокер Кейт Ерммістед 1840—1841 Вільям Дженкінс Ворт 1841—1842 | ||||||
Військові сили | |||||||
900—1 400 воїнів 1835 року, менше 100—1842 | Понад 9 000 1837 року 10 169 регулярних військ, 30 000 народне ополчення — 1942 | ||||||
Втрати | |||||||
Невідомо | бл. 1 500 військовиків | ||||||
Невідомо |
Передумови
У VIII столітті відбувалось переміщення груп різних індіанських племен до вільних земель на південному сході США — до Флориди. Серед тих племен і народів були такі: , чокто, , та кріки. Останні складали найбільшу групу, що включала нижніх і верхніх кріків. Вони спілкувались як мовою , так і крікською. Одна група оселилась навколо озера поблизу Таллахассі. Інша група розмістилась на Пейнс-Прейрі, на території сучасного округу . Іспанською в Сейнт-Огастіні індіанців почали називати Cimarrones, що означає «дикі» або «втікачі», звідки, ймовірно, походить назва «семіноли». Така назва, зрештою, також застосовувалась стосовно інших груп індіанців у Флориді, хоч останні і вважали себе представниками різних племен. Інші групи за часів війни були віднесені до «іспанських індіанців», яких називали так через те, що вони походили з племені калуса. У тому племені відбувалось змішування корінних американців з іспанцями, які проживали у селищах рибалок на узбережжі Флориди.
Після Паризького миру 1783 року між Сполученими Штатами та Іспанією виникли суперечливі питання щодо Флориди. Американський уряд звинувачував іспанців у неспроможності стримувати корінних американців, що проживали у Флориді, від набігів на територію США, а також у переховуванні рабів, які тікали. Починаючи з 1810 року американці окупували й анексували частину Західної Флориди. 1817 за наказом Ендрю Джексона до Флориди вторглися американські війська. Той інцидент став відомим під назвою . 1821 року, за умовами угоди Адамса — Оніса, територію Флориди було приєднано до Сполучених Штатів. Відтоді семіноли знову стали проблемою для американського уряду.
За два роки було підписано із семінолами, в результаті якого для них було відведено територію в центрі півострова. Шести вождям, однак, дозволялось зберегти свої села, розташовані вздовж річки Апалачікола. Семіноли внесли до тексту договору умову, відповідно до якої вони отримали гарантію невтручання білого населення до їхніх справ. Після цього поряд із територією семінолів було збудовано (сучасне місто Окала, округ Меріон), де розташувався американський гарнізон під командуванням полковника . Мир тривав упродовж п'яти років.
Переховування рабів-утікачів на семінольській території залишався однією з головних причин у конфлікті між індіанцями та білошкірими американцями. На нові плантації у Флориді набирали більше число рабів з урахуванням кількості тих, хто теоретично міг утекти до семінолів. Занепокоєний можливістю повстання індіанців чи повстання рабів, губернатор Флориди Дюваль попрохав про додаткові війська. Замість цього 1828 року було закрито Форт-Кінг. У той час семінолам не вистачало продовольства. Того ж року, Ендрю Джексона, старого ворога індіанців-семінолів, було обрано на пост президента Сполучених Штатів. 1830 Конгрес ухвалив Закон про переселення індіанців. Передбачалось, що всі проблеми із семінолами буде вирішено шляхом їхнього переселення на території, розташовані на захід від Міссісіпі.
Договір у Пейн-Ландінзі
Навесні 1832 року семінольських вождів викликали на нараду до міста Пейн-Ландінг, що на річці . Там було підписано договір, що вимагав від семінолів переїзду на захід, якщо тамтешні землі виявляться придатними для них. До місця імовірного проживання була відряджена делегація у складі семи вождів, які мали ухвалити рішення до жовтня 1832 року. Після огляду земель та укладення угод із кріками, які вже давно там оселились, 28 березня 1833 року вожді підписали документ, що підтверджував придатність нових земель для проживання семінолів. Однак, після повернення до Флориди більшість вождів відмовились від своїх підписів, стверджуючи, що їх змусили підписати той документ, і в будь-якому разі вони не мають права вирішувати за всі племена та групи, що проживали на той момент у резервації. Той факт підтвердили навіть деякі американські офіцери: «вождів лестощами та залякуванням примушували до підписання». Жителів сел., що розташовувались в районі річки Апалачікола переконати було простіше, оскільки вони більше постраждали від іспанців Вони вирушили на захід 1834 року.
У квітні 1834 року Сенат Сполучених Штатів ратифікував договір у Пейн-Ландінзі. За умовами договору семіноли мали три роки для переселення на захід від Міссісіпі. Уряд вів відлік від 1832 й очікував, що семіноли переселяться до 1835 року. Форт-Кінг знову було відкрито 1834. Того ж року був призначений новий агент індіанців, Томпсон. У жовтні він зібрав вождів у Форт-Кінгу з приводу переселення. Семіноли заявили, що вони не мають наміру переїжджати будь-куди, та що не вважають себе зв'язаними новою угодою. Томпсон прохав про підкріплення, повідомивши, що «індіанці після отримання ануїтету, придбали надзвичайно велику кількість пороху та свинцю». Генерал Клінч також попередив Вашингтон, що семіноли не мають наміру рухатись, тому йому потрібна значна кількість військ, щоб змусити їх здійнятись із місця. У березні 1835 року Томпсон зібрав вождів разом, щоб зачитати їм листа президента Ендрю Джексона, в якому йшлося:
Якщо ви ... не йдете, то я віддаю наказ командувачу, змусити вас силою. |
Вожді попрохали тридцять днів на роздуми. За місяць семіноли відповіли Томпсону, що вони не рухатимуться на захід. Томпсон почав сперечатись з індіанцями, й генералу Клінчу довелось втрутитись, щоб попередити кровопролиття. Зрештою, вісім вождів погодились переїхати, утім попрохали відкласти від'їзд до кінця року. Американські керівники погодились.
П'ятеро найвпливовіших вождів, у тому числі Міканопі з племені алачуа, вирішили залишитись. У відповідь Томпсон заявив, що ті вожді втратили свої посади. Оскільки відносини з семінолами погіршились, Томпсон заборонив продаж їм зброї та боєприпасів. Оцеола, молодий воїн, ставав усе більш помітним для білих. Він казав:
Біла людина не може зробити мене чорним, але я можу пофарбувати людину його власною кров’ю та вичорнити під сонцем і дощем ... і канюк буде жити у власній плоті. |
Згодом Томпсон віддав розпорядження на добу ув'язнити Оцеолу у Форт-Кінгу. Наступного дня, з метою власного звільнення, Оцеола погодився виконувати договір у Пейн-Ландінзі.
Ситуація становала усе складнішою. Група білих здійснила напад на кількох індіанців, які сиділи навколо вогнища. Два представники племені семінолів відкрили вогонь у відповідь. Троє зазнали поранень, а одного індіанця було вбито. У серпні 1835 року семіноли вбили листоношу, який віз пошту з Форт-Брука до Форт-Кінга. У листопаді індіанці, що не бажали війни, прийшли до Форт-Брука, де їх посадили на судна, які йшли на захід. Рештою семінолів такий акт був розцінений як зрада. Оцеола вистежив вождя зрадників та убив його.
Розвиток конфлікту
Різня Дейда
Лишень уряд цілковито усвідомив той факт, що семіноли будуть опиратись переселенню, почалась підготовка до війни. Народне ополчення Сейнт-Огастіна попрохало військове відомство про отримання кредиту у розмірі 500 мушкетів. Генерал Річард Кейт Кал мобілізував п'ятсот . Індіанська сторона проводила рейди фермами та населеними пунктами. Група на чолі з Оцеолою захопила шляхи Флориди. Цукрові плантації вздовж атлантичного узбережжя Сейнт-Огастіна були знищені, причому багато хто з рабів приєднався до семінолів.
Американські військовики у Флориді мали 11 рот, числом близько 550 солдат. У Форт-Кінзі розміщувалась тільки одна рота солдат, що спричиняло небезпеку його захоплення семінолами. 23 грудня 1835 року два загони загальним числом 110 чоловік залишили Форт-Брук під командуванням майора Френсіса Дейда. Семіноли супроводжували їх марш упродовж п'яти днів. 28 грудня індіанці знищили команду Форт-Брука. Семіноли втратили тільки трьох осіб, п'ятеро зазнали поранень. Та акція набула відомості під назвою Різня Дейда.
Майор Ітен Аллен Гічкок написав про конфлікт:
Уряд не правий, і це є головною причиною стійкого опору індіанців, які шляхетно захищають власну землю від наших спроб забезпечити виконання шахрайської угоди. Тубільці використовують усі засоби, щоб уникнути війни, але вони були вимушені піти на конфлікт через тиранію нашого уряду |
.
29 грудня генерал Клінч розмістив у Форт-Дрейні гарнізон із 750 солдат, у тому числі 500 добровольців. Коли вони дістались річки, не змогли знайти бірд, і Клінч переправив свої війська через річку одним човном. Лишень американці, вже виснажені, переправились, семіноли напали на них. В результаті війська були знову відійти за річку.
6 січня 1836 року семіноли здійснили напад на плантації (сучасний Форт-Лодердейл), убивши його дружину, дітей та їхніх вихователів. 17 січня добровольці й семіноли зустрілись на південь від Сейнт-Огастіна на плантації Данлотон. Добровольці втратили чотирьох осіб, тринадцять чоловік зазнали поранень. 19 січня з Пенсаколи до Тампа-Бей був відряджений шлюп Vandalia. Того ж дня 57 корпус морської піхоти вирушив від Кі-Веста, щоб допомогти Форт-Бруку.
Експедиція генерала Гейнса
У ті часи чисельність регулярних військ була дуже низькою. У середньому на 7 500 осіб чоловічої статі припадало 53 військовики. Тимчасова нестача військ була компенсована за рахунок самоорганізованих добровольчих підрозділів. Генерал-майор Вінфілд Скотт отримав пост головнокомандувача. Конгрес виділив 620 000 доларів для ведення війни. Генерал Гейнс зібрав 1 100 добровольців у Новому Орлеані та вирушив з ними до Форт-Брука.
Гейнс застав Форт-Брук порожнім. Вирішивши, що генерал Скотт відрядив сили до Форт-Кінга, Гейнс привів і своїх людей туди. Дорогою вони знайшли місце, де раніше було знищено загін Дейда, й поховали тіла загиблих у трьох братських могилах. За дев'ять днів загін прибув до Форт-Кінга, але й там не знайшов військовиків генерала Скотта. Ще за сім днів Гейнс вирушив назад до Форт-Брука.
Гейнс сподівався, що семіноли сконцентрувались навколо його табору, а сили Клінча зможуть здійснити напад на індіанців з флангів, затиснувши їх тим самим між двома загонами. Натомість генерал Скотт наказав Клінчу залишатись у Форт-Дрейні. Тим не менше, Клінч наполягав, що має допомогти Гейнсу. Зрештою він вирішив не підкорятись Скотту й вирушив на допомогу за день до отримання на це дозволу від Скотта. Клінч та його люди прийшли до табору 6 березня, відігнавши семінолів.
Кампанія генерала Скотта
Генерал Скотт розпочав набір чоловіків і зброї для великої кампанії проти семінолів. Три колони загальним числом 5 000 осіб зустрілись біля бухти Вітлакоочі. Їхніх сил та засобів було достатньо, щоб завдати поразки індіанцям. Скотт мав супроводжувати одну з колон, під командуванням генерала Клінча, яка мала рухатись на південь від Форт-Дрейна. Другу колону очолював генерал Авраам Юстіс, вона рухалась на південний захід від Воласії, міста на річці Сент-Джонс. Третя колона мала рухатись на північ від Форт-Брука, її очолив полковник Вільям Ліндсей. Планувалось, що три колони прийдуть у Ков одночасно, щоб попередити втечу семінолів. Юстіс і Ліндсей мали прибути 25 березня, тож колона Клінча мала змогу відтиснути семінолів на них.
Дорогою з Сейнт-Огастіна до Воласії генерал Юстіс натрапив на місто Пілаклікаха (інакше Палатлакаха або місто Авраама, назване за іменем лідера чорних семінолів та їхнього тлумача). Юстіс спалив місто, перш ніж вирушити далі.
Усі три колони відставали. Юстіс, через часті напади семінолів, мав дів дні, щоб дістатись до Воласії. Клінч і Ліндсей дістались до своїх позицій лише 28 березня. Колона Юстіса прибула на місце призначення 30 березня через проблеми перетину незнайомих територій. Клінч перетнув Вітлакоочі 29 березня й мав намір атакувати семінолів у Кові, проте виявив селища порожніми. 31 березня усі три командира, досягнувши своїх ставок, вирушили до Форт-Брука. Серед причин провалу експедиції розглядались нестача часу, а також несприятливий для американців клімат.
Відхід армії та наступ добровольців
Квітень 1836 року для військовиків розпочався невдало. Семіноли здійснили напади на кілька фортів, включаючи табори Купер у Кові, Форт-Алабама на річці на північ від Форт-Брука, Форт-Барнвелл і Форт-Дрейн. Семіноли також спалили цукрові плантації Клінча. Після цього останній вийшов у відставку й залишив територію Флориди. Форт-Алабама був залишений наприкінці квітня. За місяць гарнізон залишив і Форт-Кінг. У червні солдати були врятовані в одному з фортів після 48-денної облоги. 23 липня 1836 року семіноли здійснили напад на маяк Кейп-Флорида, завдавши серйозного поранення його хранителеві та вбивши його помічника, а сам маяк спалили. Його було відновлено тільки 1846 року. Форт-Дрейн був залишений у липні через хвороби: у лікарняних списках були прізвища п'яти з семи офіцерів, а також 140 солдатів. Загалом, уся армія страждала від хвороб, тому те літо у Флориді отримало назву sickly season (хворобливий сезон). До кінця серпня був залишений Форт-Дефіанс. Усвідомлюючи, що війна обіцяє бути тривалою, Конгрес виділив ще 1,5 млн доларів і дозволив залучити до бойових дій добровольців на термін до одного року.
Річард Кейт привів до Флориди добровольців. 16 березня 1836 року Клінч отримав пост губернатора штату. Він вирішив провести літню кампанію силами ополченців, а не регулярної армії. Військове відомство охоче пристало на таку пропозицію, але затримки у підготовці означали, що початок кампанії доведеться відкласти до кінця вересня. 13 жовтня добровольчі загони дістались річки Вітлакучі. На той час сталась повінь, через яку переправитись убрід було неможливо. Американці не могли зробити плоти для переправи, оскільки вони не брали з собою деревини. Окрім того, семіноли на протилежному березі відкривали вогонь по будь-якому солдату, що показувався з води. Після цього загони добровольців повернули на захід і пішли уздовж північного берега річки. Скоро закінчився провіант, і генерал Кейт був змушений розвернути своїх людей і вирушити до Форт-Дрейна. Так невдало завершилась ще одна урядова експедиція.
В середині листопада була підготовлена ще одна експедиція. Розділившись, загони продовжували рухатись на південь обома берегами річки. 17 листопада семіноли зазнали нищівної поразки. Наступного дня відбувся ще один бій, в результаті якого індіанці були змушені відступати в напрямку болота Вагу. 21 листопада Клінч також увійшов до болота, але зустрів там відчайдушний опір індіанців, які відчували близькість власних домівок і родин.
Генерал відвів своїх людей до табору. 9 грудня його увільнили від командування. Його місце зайняв генерал-майор Томас Джесуп, який переправив війська знову до Форт-Брука.
Кампанія Джесупа
1836 року армія США налічувала тільки чотирьох генерал-майорів. був головнокомандувачем армії. Едмогнду Гейнсу та Вінфілду Скотту так і не вдалось перемогти семінолів. Томас Джесуп був останнім доступним генерал-майором. Разом із ним з'явився новий підхід до війни. Замість відряджання великих колон для взяття індіанців в оточення він сконцентрувався на тому, щоб відтіснити семінолів на південь. Така тактика вимагала значної військової присутності у Флориді. У підсумку сили під його командуванням склали понад 9 000 осіб. Близько половини з них були добровольцями. Джесуп також включив до складу своїх загонів морську піхоту і флот для патрулювання узбережжя та внутрішніх вод.
Кораблі ВМФ переправляли війська, патрулювали узбережжя Флориди, збирали інформацію, блокували контрабанду зброї та постачання семінолів. Моряки й морські піхотинці брали участь також і в експедиціях углиб Флориди, як на кораблях, так і сушею. Чисельність сил семінолів на той момент складала від 900 до 1400 воїнів.
Перемир'я та відновлення конфлікту
Січень 1837 року приніс зміни до війни. Під час різноманітних дій та акцій було вбито і взято у полон велику кількість семінолів. У бригада морської піхоти захопила від 30 до 40 індіанців, в основному жінок та дітей, близько сотні в'ючних поні та 1 400 голів худоби. Наприкінці січня дехто з семінольських вождів відрядив до Джесупа посланців. Відбулись перемовини, в результаті яких було укладено перемир'я. Утім боротьба не припинялась до кінця лютого. У березні до перемир'я долучились більшість вождів.
Після цього деякі індіанці почали прибувати до військових таборів в очікуванні відправлення на захід. Ловці рабів стверджували, що ті живуть серед семінолів. До кінця травня здалось багато вождів семінолів. Двоє найвпливовіших лідерів, Оцеола та , не здались, оскільки вони були налаштовані категорично щодо переїзду на захід. 2 червня ці двоє вождів із 200 прибічниками увійшли до табору Форт-Брук, що погано охоронявся, та вивели звідти понад 700 семінолів із тих, хто здався. Війна спалахнула знову, а Джесуп більше ніколи не довіряв індіанцям на слово.
Війна не відновилась одразу у повному масштабі. Генерал Джесуп вважав, що оскільки здалось так багато індіанців, то війна завершилась. Тому він не планував великої кампанії. Багато солдатів отримали відпустки чи були переведені в інші місця, ополченців було звільнено від військового обов'язку. Окрім того, Джесуп також «отримав» хворобливий сезон, через що армія виявилась неготовою до бойових дій улітку. Криза 1837 року призвела до скорочення державних видатків, проте Конгрес був змушений виділити ще 1,6 млн доларів для продовження війни. У серпні армія припинила постачати продовольство для цивільних осіб, які знайшли притулок у фортах.
Подальші події
Джесуп продовжував чинити тиск на семінолів. Багато хто з рабів-утікачів почав повертатись до своїх власників. 10 вересня 1837 року військовики захопили Мікасукіса, одного з найвпливовіших вождів Флориди. Наступної ночі той самий загін узяв у полон вождя на ім'я Укі Біллі.
Джесуп змусив першого з вождів відправити листа своєму сину Коакучі (Дикий Кіт), щоб домовитись про зустріч. Коли той прибув із білим прапором, Джесуп заарештував його. У жовтні мала відбутись подібна зустріч Джесупа з Оцеолою та Коа Гаджо. Її було заплановано у місцині на південь від Сент-Огастіна. Коли вожді прибули, також із парламентерським прапором, їх було заарештовано. Оцеола помер за три місяці у в'язниці Форт Моултрі у Чарстоні (Південна Кароліна). Утім не всі семіноли, взяті у полон, залишались в ув'язненні. Декому з них, в тому числі Коакучі та , лідеру чорних семінолів, пощастило утекти.
До Флориди була відряджена делегація черокі з метою вмовити семінолів переселитись на захід. Утім генерал Джесуп несвідомо зірвав перемовини.
Битва на озері Окічобі
Після цього Джесуп зібрав величезну армію, до складу якої входили навіть добровольці з Міссурі та Пенсільванії — настільки багато чоловіків, що генерал насилу міг їх прогодувати. Його план полягав у тому, щоб ршити кількома колонами углиб півострова, поволі відтискаючи семінолів на південь. Генерал очолив колону, що рухалась уздовж східного узбережжя. Генерал Юстіс вирушив вверх за течією річки Сент-Джонс. Полковник Закарі Тейлор очолив загін, що рухався від Форт-Брука углиб штату, а потім на південь між річками Кіссіммі та Піс. Решта загонів зачистили території між річками Сент-Джонс та Оклаваха й далі до річки Вітлакучі та вздовж річки . Спільні сили армії та флоту патрулювали південне узбережжя півострова. Решта підрозділів патрулювали північні території з метою захисту від рейдів семінолів.
Полковник Тейлор провів першу значну акцію тієї кампанії. 19 грудня, залишивши Форт-Гардінер із тисячним загоном, він вирушив до озера Окічобі. У перші два дні операції загін Тейлора взяв у полон дев'яносто семінолів. Третього дня полковник зупинився для зведення форту Бесінджер, де залишив поранених, а також гарнізон, необхідний для захисту форту. За три дні, на Різдво 1837 року, колона Тейлора наздогнала основні сили семінолів на північному березі Окічобі.
Семіноли на чолі з Алігатором, Семом Джонсом та Коакучі мали гарну позицію у , оточеному меч-травою. Навколо було багно, а трава легко розрізала й опікала шкіру. Загін Тейлора налічував близько 800 осіб, натомість семінолів було не більше 400. До авангарду Тейлор призначив добровольців з Міссурі. В результаті першої хвилі атаки було вбито полковника Річарда Гентрі, трьох інших офіцерів та більше двадцяти солдатів, після чого добровольці відступили. Наступними у бій пішли 200 бійців , який втратив чотирьох офіцерів, понад 40 % військовиків зазнали поранень. Після цього у наступ пішов 4-й піхотний полк у складі 160 осіб, доповнений рештками 6-го полку та добровольцями з Міссурі. Зрештою військовикам удалось відтиснути індіанців з геммоку на берег озера. Після цього Тейлор завдав удару у фланг, використавши резерв, утім семіноли врятувались озером. У бою загинуло лише близько десяти семінолів. Тим не менше, американці сприйняли битву на озері Окічобі як велику перемогу.
Битва при Локсахатчі
Після битви на озері Окічобі до Тейлора приєднались інші загони, що рухались углиб Флориди. 15 січня лейтенант Левін Павелл, який із загоном у вісімдесят чоловік патрулював східне узбережжя, натрапив на табір семінолів й опинився в оточенні великої кількості індіанців. В результаті сутички американці втратили чотирьох чоловік загиблими, двадцять дві особи зазнали поранень. Військовикам довелось відступити. Наприкінці січня загони Джесупа зіткнулись зі значними силами семінолів на схід від озера Окічобі. Артилерійський вогонь змусив індіанців відійти до річки , де вони зупинились. Після цього семіноли наче зникли, пішовши за течією річки. В результаті битви семіноли зазнали незначних втрат, американці ж мали набагато більше жертв
Після цього бої припинились. У лютому 1838 року вожді семінолів Тускеджі та Галлек Гаджо висунули Джесупу пропозицію: індіанці припиняють бойові дії, якщо американці дозволять їм залишитись на південь від озера Окічобі. Джесуп погодився, передбачаючи тривалу боротьбу. Він погодився, щоб індіанці залишились в Еверглейдсі. Він вважав, що семінолів можна буде витіснити пізніше, коли білим переселенцям дійсно знадобляться нові землі. Тим не менше, Джесуп мав спитати дозволу у , перш ніж ухвалити таке рішення. Вожді розташували свої армії поблизу позицій американців, очікуючи на відповідь. Між червоношкірими та білими американцями у той час відбувалось певне братання. Незважаючи на все це, міністр оборони США відхилив клопотання Джесупа та наказав йому продовжувати кампанію. Після отримання відповіді міністра Джесуп запросив вождів до свого табору, утім вони відмовились від візиту. Не бажаючи відпускати 500 семінолів назад на болота, Джесуп відрядив загін, щоб захопити їх. Семіноли чинили слабкий опір, імовірно, не вбачаючи сенсу у подальшій боротьбі.
Відставка Джесупа. Початок кампанії Тейлора
Після тих подій Джесуп попрохав про відставку. Улітку 1838 року число військ у Флориді зменшилось до 2 300 осіб. У квітні Джесуп отримав наказ повернутись до виконання обов'язків генерал-квартирмейстера армії. У травні командування силами, що розташовувались у Флориді, прийняв Закарі Тейлор (уже генерал). Після скорочення чисельності військ у Флориді Тейлор зосередився на захисті північної частини півострова від рейдів семінолів, щоб білі поселенці могли повернутись до своїх домівок. Утім семіноли ще мали змогу пересуватись далеко на північ. Так, у липні вони, імовірно, здійснили рейд до поселень на річці , де їх було звинувачено у вбивстві однієї родини. Також походи індіанців були зафіксовані поблизу Талахасі, було вирізано дві родини у Джорджії. Влітку бої припинились. Семіноли переймались заготівлею провіанту на зиму.
План Тейлора передбачав створення невеликих постів на незначних за розмірами територіях у північній Флориді. Ці пости з'єднувались залізничними лініями. Це було дорого, але Конгрес продовжував виділяти необхідні кошти. У жовтні 1838 Тейлор перемістив свою ставку на територію, яку нещодавно займали семіноли. Убивства в районі Талахасі змусили Тейлора перемістити війська з півдня до північних районів з метою забезпечення захисту для білих жителів Флориди. Зима пройшла відносно спокійно: жертви семінолів налічували тільки кількох осіб, американці втратили дев'ятьох. Навесні 1839 року Тейлор доповів про зведення 53 нових станцій та прокладення 848 миль залізничних колій.
Мир Макомба та різня Герні
1839 року популярність війни у США поступово падала. За рахунок збільшення армії зменшувалась кількість працездатних чоловіків. Багато хто вважав, що семіноли заслужили на право залишитись у Флориді. Зрештою Конгрес виділив останні 5 000 доларів на те, щоб змусити семінолів до перемовин і провести їх. Президент Мартін ван Бюрен відрядив генерала армії укласти новий договір із семінолами. Останні ж, пам'ятаючи попередні договори та обіцянки, не надто довіряли урядові. Зрештою, Сем Джонс відрядив свого наступника Чітто Тустеннуггі на перемовини з Макомбом. 19 травня 1839 року останній оголосив про досягнення згоди з семінолами. Вони мали припинити бойові дії в обмін на дозвіл проживати у південній Флориді.
Із настанням осені було зафіксовано кілька убивств з боку індіанців. На північному березі річки Калусахатчі було створено торгову станцію, а семіноли, які приходили туди здавались доброзичливими. Пост охороняв загін числом 23 особи під командуванням полковника . 23 липня 1839 станцію атакували 150 індіанців. Дехто з військовиків, у тому числі й Герні, зуміли дістатись берега та знайти човни, щоб утекти. Проте більшість солдатів, а також кілька цивільних осіб, які у той час перебували на станції, були вбиті. Війна почалась знову.
Нова тактика
Після тих подій військове командування вдалось до залучення мисливських собак для пошуку семінолів. На початку 1840 року територіальний уряд Флориди придбав бладгаундів на Кубі та винайняв кубинських кінологів. Спочатку у застосуванні собак мали місце суперечливі результати, а також піднялась хвиля обурення проти використання тварин, що ґрунтувалась на страху застосування бладгаундів під час нападів на індіанців, особливо на жінок і дітей. Міністр оборони наказав тримати собак у намордниках та водити їх на повідках. Утім, оскільки собаки не могли брати слід у воді, семіноли легко їх обманювали.
На півночі Флориди система фортів і патрулів Тейлора була спроможна захистити від набігів семінолів, утім вона не могла очистити від індіанців весь регіон. 13 лютого 1840 року поштовий транспорт потрапив у засідку між Сент-Августином та Джексонвіллем. У травні семіноли здійснили напад на театральну трупу під тим же Сент-Августином, убивши шістьох осіб. У той же час індіанці атакували групу з чотирьох солдатів, які патрулювали територію між фортами. Одного солдата було вбито, ще двоє зникли безвісти. Пізніше вісімнадцять військовиків переслідували семінольський загін, але втратили шістьох осіб.
Також у травні Закарі Тейлор, який віддав війні з семінолами більше часу та сил, ніж будь-хто, попрохав про переведення на іншу посаду. Його замінив бригадний генерал , який раніше служив у Флориді під командою генерала Джесупа. Він розпочав наступ, відрядивши 100 солдат на пошуки семінолів та їхнього табору. Спочатку військовики працювали над тим, щоб винищити посіви, запаси продовольства і забрати худобу та коней семінолів.
Ермістед планував передати місію з оборони Флориди силам ополченців. Він прагнув використовувати армію для притиснення семінолів та переслідування їх у межах території на південь від Форт-Кінга. До середини літа військовики зруйнували табори й винищили поля у всій центральній Флориді на загальній площі 500 акрів. Для посилення армії уряд США відрядив до Флориди . Відтоді сили Флориди складали 10 драгунських рот, дев'ять артилерійських рот, а також , , , , та 8-й піхотні полки.
«Москітний флот»
Ще на початку війни лейтенант Левін Павелл, який командував об'єднаними сухопутно-морськими силами з 200 чоловік, проводив операції уздовж узбережжя. Наприкінці 1839 року інший лейтенант, Джон Маклафлін, отримав під своє начало загін морського десанту для проведення операцій у Флориді. Той загін включав до свого складу шхуни та баржі. Вони патрулювали прибережну зону, відловлюючи кубинських та багамських торговців, які переправляли семінолам провіант та озброєння. Також загін мав малі човни й каное для патрулювання річок у межах регіону Еверглейдс. Базою Маклафліна став острів у верхніх Флорида-Кіс.
У квітні 1840 року планувалась спроба перетнути Нверглейдс із заходу на схід. Утім та акція зазнала краху через хвороби військовиків. Упродовж наступних кількох місяців сили лейтенанта Маклафліна здійснювали лише патрулювання доручених ділянок. І все ж із грудня 1840 до середини січня 1841 року Маклафліну вдалось перетнути Еверглейдс на каное.
Індіан-Кі
— невеличкий острів у верхніх , який було перетворено на розбійницьку базу. 1836 року острів став окружним центром новоствореного повіту Маямі-Дейд, а також морським пунктом пропуску. Незважаючи на небезпеку нападу, американці залишались на острові, щоб захистити свою власність та мати вигоду з суден, що зазнали аварії. Острів'яни-американці мали шість гармат та свій власний невеликий загін міліції. Окрім того поряд з островом було створено військово-морську базу у .
Вранці 7 серпня 1840 року на острів проник великий загін «іспанських» індіанців. На щастя для американців за берегом спостерігав чоловік, який забив на сполох. З близько п'ятдесяти осіб, що проживали на острові, сорока особам удалось врятуватись. Серед загиблих був , колишній американський консул у Кампече, Мексика.
База ВМС у Ті-Тейбл-Кі мала нестачу персоналу: там залишились тільки лікар зі своїми пацієнтами та п'ять моряків під командою мічмана. Той невеличкий контингент за допомогою двох гармат, встановлених на баржах, спробував здійснити атаку на індіанців, що висадились на острів. Семіноли відкрили вогонь у відповідь. Моряки успіху не мали, оскільки віддача від гармат потопила баржі, і їм довелось відступити. Індіанці спалили всі будинки, попередньо розграбувавши їх.
Помста й перемовини
У грудні 1840 року полковник Герні нарешті зміг помститись за поразку на річці Калусахатчі. На чолі загону у 90 чоловік він здійснив рейд на каное річкою . За провідника у них був темношкірий чоловік, який деякий час перебував у полоні в семінолів. Невдовзі загін почав зустрічати групи індіанців, наздоганяв їх та одразу страчував. Коли провідник мав труднощі з вибором вірного шляху, Герні вдавався до тортур щодо індіанських жінок — він погрожував їм убивством їхніх дітей. Таким чином полковник зміг знайти індіанський табір. Переодягнені індіанцями, солдати наблизились до табору рано вранці. Коли почалась атака, вождь перебував за межами табору. Спершу він почав тікати, але потім зупинився та простягнув солдатові руку, проте один з військовиків вистрелив та вбив його. Окремим індіанцям удалось втекти. Усіх захоплених семінолів Герні вішав. За дванадцять днів загін військовиків повернувся до Форт-Даласа. Герні за час рейду втратив одного солдата. Місцева влада нагородила полковника грамотою та іменною зброєю. Пізніше Герні отримав у своє командування Другий драгунський полк.
Ермістед мав у своєму розпорядженні 55 000 доларів (близько 1 265 250 за сучасними мірками) на підкуп вождів. У листопаді 1840 він зустрівся у Форт-Кінзі з двома перемовниками індіанського племені. Вашингтон уповноважив Ермістеда запропонувати кожному з вождів по 5 000 доларів, щоб переконати їх переїхати на захід. Утім, як свідчив полковник , Ермістед не поспішав віддавати індіанцям гроші. Натомість він залякував вождів, захопивши їхні родини. За кілька днів перебування як гостей на військовій базі обидва індіанці були змушені тікати опівночі 14 листопада. Після цього дехто з вождів здався, проте більшість індіанців вирішили залишитись на місцях. Куса Тустенуггі зрештою прийняв 5 000 доларів за згоду на переселення підпорядкованих йому 60 індіанців. Більш дрібні вожді отримали по 200 доларів, а кожен з воїнів — по 30 доларів та гвинтівку. У березні 1841 року вождь Коакучі погодився упродовж трьох місяців надати згоду на переселення. Упродовж цього періоду він з'являвся у фортах та іменем Ермістеда вимагав їжі та напоїв для своїх воїнів. Під час візиту до Форт-Пірса Коакучі зажадав коня, щоб з'їздити у Форт-Брук. Командир форту надав йому коня, а також п'ять з половиною галонів віскі.
Навесні 1841 Ермістеду вдалось відселити на захід 450 семінолів. Ще 236 індіанців перебували у Форт-Бруку, очікуючи на транспортування. За час перебування Ермістеда на посаді на захід були переселені 120 воїнів, а у Флориді їх залишилось не більше 300. У травні того ж року ще один вождь надіслав повідомлення про готовність підкоритись переселенню.
Призначення нового командувача
Також у травні 1841 року Ермістеда на посту головнокомандувача військ Флориди замінив полковник . Через непопулярність війни у країні Конгрес був змушений скоротити видатки. Загалом війна коштувала для уряду 93 300 на місяць, не враховуючи утримання регулярного війська. Джон Спраг, помічник Ворта, вважав, що деякі чиновники свідомо затягували війну, щоб мати з цього стабільне джерело прибутку. Після скорочення видатків на військову галузь було звільнено близько 1 000 цивільних службовців, дрібні загони було об'єднано у більші підрозділи. Після приходу на посаду Ворт заявив про можливість завершення війни протягом літа. Він застосовував тактику «знайти та знищити». Вона працювала: північну Флориду було зачищено досить швидко.
1 травня 1841 лейтенант Вільям Шерман супроводжував Коакучі на зустріч до Форт-Пірса. Під час перемовин майор погодився надати вождеві тридцять днів для (переселення) на захід. Натомість усе йшло до того, що Коакучі не стримає свого слова. Чайлдс попрохав дозволу заарештувати вождя. 4 червня Коакучі разом із 15 послідовниками були заарештовані. Підполковник Вільям Гейтс віддав розпорядження про негайну відправку вождя та його людей до Нового Орлеана. Коли про це довідався полковник Ворт, він повернув корабель до Тампи, оскільки мав намір використати Коакучі для того, щоб умовити решту індіанців переселитись.
Ворт запропонував вождеві близько 8 000 доларів. Оскільки останній не мав іншого виходу, він погодився відрядити посланців, які мали змусити семінолів вирушити на захід. Вожді ж, які продовжували активні дії на півночі півострова, зібрались та домовились захопити і вбити посланців білих. Таке рішення підтримали й південні вожді. Коли один з посланців приїхав на нараду, він потрапив у полон, утім вбитий він не був.
В результаті закликів, надісланих Коакучі, здались загалом 211 семінолів, у тому числі більша частина підлеглих йому людей. У серпні американці захопили у полон 127 індіанців. Після зменшення числа індіанців у Флориді решті їх стало легше переховуватись. У листопаді Третій артилерійський полк переїхав до , а дорогою спалив кілька поселень. Після цього здались кілька індіанських громад з південної Флориди.
Семіноли залишались розкиданими півостровом. Одна група індіанців у північній Флориді у долині річки Апалачікола, виснажена голодом, була змушена здатись 1842 року. Глибше на схід, утім, індіанські загони нападали на та інші поселення у нижній течії річки Сент-Джонс. 19 квітня 1842 року загін з 200 солдат на чолі зі старшим лейтенантом розшукала групу воїнів-семінолів на болоті Пельчікаха, близько тридцяти миль на захід від Форт-Кінга. Відбулась коротка перестрілка, а потім семіноли сховались у геммоку. Утім керівника групи було взято у полон. Частина його загону була розшукана й захоплена, а Маккол завдав поразки решті воїнів у їхньому таборі.
Закінчення війни
Полковник Ворт на початку 1842 року рекомендував урядові надати семінолам спокій і дозволити залишитись у південній Флориді. Він отримав повноваження виділити індіанцям певну територію у південно-західній частині півострова й закінчити війну того дня, коли він вважав за необхідне. На той час у Флориді ще діяли кілька груп семінолів. очолював велику групу індіанців, що проживала поблизу затоки Шарлотти. Сем Джонс очолював плем'я Мікасукіс, що проживало в Еверглейдсі біля Форт-Лодердейла. На північ від озера Окічобі проживало плем'я Мускоджіс, вождем якого був Чіпко. Інша група на чолі з Тайгером Тейлом проживала біля Таллахасі. Нарешті, у північній Флориді проживало плем'я Кріків на чолі з Октіархе, що переселилось із Джорджії 1836 року.
У серпні 1842 року Конгрес ухвалив Акт про збройні формування, який забезпечив виділення безкоштовної землі для поселенців, що взялись її обробляти та захищати себе від індіанців. Багато в чому той акт став прототипом Акту про гомстеди 1862 року. Господар міг претендувати на 160 акрів землі на південь від лінії, що проходить через центр північної частини півострова. Поселенці мали довести своє право, проживаючи там упродовж п'яти років й очищення упродовж такого терміну 5 акрів під сільське господарство. У 1842 та 1843 роках було зареєстровано 1317 заявок на отримання таких земельних ділянок (разом 210 720акрів).
Під час останньої збройної акції тієї війни генерал Вільям Бейлі та відомий землевласник Джек Беллемі на чолі загону у 52 особи упродовж трьох днів переслідували невелику групу семінолів. В результаті індіанці зайшли на болото, де й загинули всі.
У серпні 1842 Ворт зустрівся з вождями, що залишались у Флориді. Кожному воїну було запропоновано гвинтівку, гроші та продовольство на рік, якщо вони переїдуть на захід. Дехто пристав на таку пропозицію, утім більшість вирішила залишитись у резервації на південному заході півострова. Вважаючи, що індіанці, які залишились у Флориді, не завдаватимуть значного клопоту, Ворт оголосив про завершення війни 14 серпня 1842 року. На той час військо Флориди складалось із трьох полків та налічувало 1 890 осіб. Напади на білих поселенців тривали навіть на півночі в районі Таллахасі.
Втрати
Майже всі джерела сходяться на думці, що американська армія за часи війни втратила 1 466 осіб убитими. Втрати від бойових дій є набагато меншими, ніж від хвороби. Джерела вказують цифру від 260 до 330 осіб 328. Окрім того, під час Другої Семінольської війни загинули 55 добровольців.
Втрати серед мирного населення склали близько 80 чоловік. Разом з тим, ніхто не проводив точних підрахунків втрат серед семінолів.
Після війни
Мир у Флориді настав лише на якийсь час. Індіанці, в основному, залишались у резервації, утім траплялись окремі сутички. Місцева влада продовжувала наполягати на повному виселенні індіанців з території півострова. Індіанці, зі свого боку, намагались обмежити до мінімуму свої контакти з білими. З часом почались більш серйозні інциденти. Уряд знов ухвалив рішення щодо остаточного виселення індіанців та чинив дедалі більший тиск на семінолів, доки вони не завдали удару у відповідь, розпочавши 1855–1858 років.
Див. також
Примітки
- . Hunted Like A Wolf. Sarasota, Florida: Pineapple Press. 1972. стор. 76 (англ.)
- Джон та Мері Лу Міссел. The Seminole Wars: America's Longest Indian Conflict. University Press of Florida. 2004. , стор. 86-90
- Джон та Мері Лу Міссел. The Seminole Wars: America's Longest Indian Conflict. University Press of Florida. 2004. , стор. 90-91
- . Edited by Grant Foreman. A Traveler in Indian Territory: The Journal of Ethan Allen Hitchcock, Late Major-General in the United States Army. 1930, стор. 120-131
- Джо Кнетч. Florida's Seminole Wars: 1817—1858. Charleston, South Carolina: Arcadia Publishing. 2003. , стор. 71.
- . Архів оригіналу за 16 червня 2011. Процитовано 10 грудня 2014.
Джерела
- Chakaika and the "Spanish Indians': DOCUMENTARY SOURCES COMPARED WITH SEMINOLE TRADITION [ 8 лютого 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- (англ.)
- Soldiers of Florida in the Seminole Indian, civil and Spanish-American wars (англ.)
- (англ.)
- AMERICAN MILITARY HISTORY. ARMY HISTORICAL SERIES. OFFICE OF THE CHIEF OF MILITARYHISTORY UNITED STATES ARMY. Глава 7 [ 15 січня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- (англ.)
- Instances of Use of United States Forces Abroad, 1798—1993 [ 10 вересня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Druga seminolska vijna abo Floridska vijna vijskovij konflikt sho trivav u Floridi z 1835 do 1842 roku mizh grupami korinnih amerikanciv vidomih pid zagalnoyu nazvoyu Seminoli ta silami Spoluchenih Shtativ Druga seminolska vijna Seminolski vijni Oceola vozhd indianskogo plemeni seminoliv Oceola vozhd indianskogo plemeni seminoliv Data 23 grudnya 1835 14 serpnya 1842 roku Misce Florida SShA Rezultat 3 800 seminoliv perevezeno na Indiansku teritoriyu 300 zalishilis v Everglejdsi Storoni Seminoli SShA Komanduvachi Oceola Holata Miko Billi Bouleg Ar pi uk i Sem Dzhons Mikanopi Koakuche Vajld Ket Gallek Tustennugi Dankan Lamont Klinch 1835 1836 Vinfild Skott 1836 Richard Kejt Kel 1836 Tomas Dzhesup 1836 1838 Zakari Tejlor 1838 1840 Voker Kejt Ermmisted 1840 1841 Vilyam Dzhenkins Vort 1841 1842 Vijskovi sili 900 1 400 voyiniv 1835 roku menshe 100 1842 Ponad 9 000 1837 roku 10 169 regulyarnih vijsk 30 000 narodne opolchennya 1942 Vtrati Nevidomo bl 1 500 vijskovikiv NevidomoPeredumoviU VIII stolitti vidbuvalos peremishennya grup riznih indianskih plemen do vilnih zemel na pivdennomu shodi SShA do Floridi Sered tih plemen i narodiv buli taki chokto ta kriki Ostanni skladali najbilshu grupu sho vklyuchala nizhnih i verhnih krikiv Voni spilkuvalis yak movoyu tak i krikskoyu Odna grupa oselilas navkolo ozera poblizu Tallahassi Insha grupa rozmistilas na Pejns Prejri na teritoriyi suchasnogo okrugu Ispanskoyu v Sejnt Ogastini indianciv pochali nazivati Cimarrones sho oznachaye diki abo vtikachi zvidki jmovirno pohodit nazva seminoli Taka nazva zreshtoyu takozh zastosovuvalas stosovno inshih grup indianciv u Floridi hoch ostanni i vvazhali sebe predstavnikami riznih plemen Inshi grupi za chasiv vijni buli vidneseni do ispanskih indianciv yakih nazivali tak cherez te sho voni pohodili z plemeni kalusa U tomu plemeni vidbuvalos zmishuvannya korinnih amerikanciv z ispancyami yaki prozhivali u selishah ribalok na uzberezhzhi Floridi Teritoriyi seminoliv vidpovidno do ugodi Moltri Krik Pislya Parizkogo miru 1783 roku mizh Spoluchenimi Shtatami ta Ispaniyeyu vinikli superechlivi pitannya shodo Floridi Amerikanskij uryad zvinuvachuvav ispanciv u nespromozhnosti strimuvati korinnih amerikanciv sho prozhivali u Floridi vid nabigiv na teritoriyu SShA a takozh u perehovuvanni rabiv yaki tikali Pochinayuchi z 1810 roku amerikanci okupuvali j aneksuvali chastinu Zahidnoyi Floridi 1817 za nakazom Endryu Dzheksona do Floridi vtorglisya amerikanski vijska Toj incident stav vidomim pid nazvoyu 1821 roku za umovami ugodi Adamsa Onisa teritoriyu Floridi bulo priyednano do Spoluchenih Shtativ Vidtodi seminoli znovu stali problemoyu dlya amerikanskogo uryadu Za dva roki bulo pidpisano iz seminolami v rezultati yakogo dlya nih bulo vidvedeno teritoriyu v centri pivostrova Shesti vozhdyam odnak dozvolyalos zberegti svoyi sela roztashovani vzdovzh richki Apalachikola Seminoli vnesli do tekstu dogovoru umovu vidpovidno do yakoyi voni otrimali garantiyu nevtruchannya bilogo naselennya do yihnih sprav Pislya cogo poryad iz teritoriyeyu seminoliv bulo zbudovano suchasne misto Okala okrug Merion de roztashuvavsya amerikanskij garnizon pid komanduvannyam polkovnika Mir trivav uprodovzh p yati rokiv Perehovuvannya rabiv utikachiv na seminolskij teritoriyi zalishavsya odniyeyu z golovnih prichin u konflikti mizh indiancyami ta biloshkirimi amerikancyami Na novi plantaciyi u Floridi nabirali bilshe chislo rabiv z urahuvannyam kilkosti tih hto teoretichno mig utekti do seminoliv Zanepokoyenij mozhlivistyu povstannya indianciv chi povstannya rabiv gubernator Floridi Dyuval poprohav pro dodatkovi vijska Zamist cogo 1828 roku bulo zakrito Fort King U toj chas seminolam ne vistachalo prodovolstva Togo zh roku Endryu Dzheksona starogo voroga indianciv seminoliv bulo obrano na post prezidenta Spoluchenih Shtativ 1830 Kongres uhvaliv Zakon pro pereselennya indianciv Peredbachalos sho vsi problemi iz seminolami bude virisheno shlyahom yihnogo pereselennya na teritoriyi roztashovani na zahid vid Missisipi Dogovir u Pejn Landinzi Dokladnishe Navesni 1832 roku seminolskih vozhdiv viklikali na naradu do mista Pejn Landing sho na richci Tam bulo pidpisano dogovir sho vimagav vid seminoliv pereyizdu na zahid yaksho tamteshni zemli viyavlyatsya pridatnimi dlya nih Do miscya imovirnogo prozhivannya bula vidryadzhena delegaciya u skladi semi vozhdiv yaki mali uhvaliti rishennya do zhovtnya 1832 roku Pislya oglyadu zemel ta ukladennya ugod iz krikami yaki vzhe davno tam oselilis 28 bereznya 1833 roku vozhdi pidpisali dokument sho pidtverdzhuvav pridatnist novih zemel dlya prozhivannya seminoliv Odnak pislya povernennya do Floridi bilshist vozhdiv vidmovilis vid svoyih pidpisiv stverdzhuyuchi sho yih zmusili pidpisati toj dokument i v bud yakomu razi voni ne mayut prava virishuvati za vsi plemena ta grupi sho prozhivali na toj moment u rezervaciyi Toj fakt pidtverdili navit deyaki amerikanski oficeri vozhdiv lestoshami ta zalyakuvannyam primushuvali do pidpisannya Zhiteliv sel sho roztashovuvalis v rajoni richki Apalachikola perekonati bulo prostishe oskilki voni bilshe postrazhdali vid ispanciv Voni virushili na zahid 1834 roku Selishe seminoliv do Drugoyi seminolskoyi vijni U kvitni 1834 roku Senat Spoluchenih Shtativ ratifikuvav dogovir u Pejn Landinzi Za umovami dogovoru seminoli mali tri roki dlya pereselennya na zahid vid Missisipi Uryad viv vidlik vid 1832 j ochikuvav sho seminoli pereselyatsya do 1835 roku Fort King znovu bulo vidkrito 1834 Togo zh roku buv priznachenij novij agent indianciv Tompson U zhovtni vin zibrav vozhdiv u Fort Kingu z privodu pereselennya Seminoli zayavili sho voni ne mayut namiru pereyizhdzhati bud kudi ta sho ne vvazhayut sebe zv yazanimi novoyu ugodoyu Tompson prohav pro pidkriplennya povidomivshi sho indianci pislya otrimannya anuyitetu pridbali nadzvichajno veliku kilkist porohu ta svincyu General Klinch takozh poperediv Vashington sho seminoli ne mayut namiru ruhatis tomu jomu potribna znachna kilkist vijsk shob zmusiti yih zdijnyatis iz miscya U berezni 1835 roku Tompson zibrav vozhdiv razom shob zachitati yim lista prezidenta Endryu Dzheksona v yakomu jshlosya Yaksho vi ne jdete to ya viddayu nakaz komanduvachu zmusiti vas siloyu Vozhdi poprohali tridcyat dniv na rozdumi Za misyac seminoli vidpovili Tompsonu sho voni ne ruhatimutsya na zahid Tompson pochav sperechatis z indiancyami j generalu Klinchu dovelos vtrutitis shob poperediti krovoprolittya Zreshtoyu visim vozhdiv pogodilis pereyihati utim poprohali vidklasti vid yizd do kincya roku Amerikanski kerivniki pogodilis P yatero najvplivovishih vozhdiv u tomu chisli Mikanopi z plemeni alachua virishili zalishitis U vidpovid Tompson zayaviv sho ti vozhdi vtratili svoyi posadi Oskilki vidnosini z seminolami pogirshilis Tompson zaboroniv prodazh yim zbroyi ta boyepripasiv Oceola molodij voyin stavav use bilsh pomitnim dlya bilih Vin kazav Bila lyudina ne mozhe zrobiti mene chornim ale ya mozhu pofarbuvati lyudinu jogo vlasnoyu krov yu ta vichorniti pid soncem i doshem i kanyuk bude zhiti u vlasnij ploti Zgodom Tompson viddav rozporyadzhennya na dobu uv yazniti Oceolu u Fort Kingu Nastupnogo dnya z metoyu vlasnogo zvilnennya Oceola pogodivsya vikonuvati dogovir u Pejn Landinzi Situaciya stanovala use skladnishoyu Grupa bilih zdijsnila napad na kilkoh indianciv yaki sidili navkolo vognisha Dva predstavniki plemeni seminoliv vidkrili vogon u vidpovid Troye zaznali poranen a odnogo indiancya bulo vbito U serpni 1835 roku seminoli vbili listonoshu yakij viz poshtu z Fort Bruka do Fort Kinga U listopadi indianci sho ne bazhali vijni prijshli do Fort Bruka de yih posadili na sudna yaki jshli na zahid Reshtoyu seminoliv takij akt buv rozcinenij yak zrada Oceola vistezhiv vozhdya zradnikiv ta ubiv jogo Rozvitok konfliktuRiznya Dejda Seminoli ubivayut bilih poselenciv Ilyustraciya z knigi 1836 roku Lishen uryad cilkovito usvidomiv toj fakt sho seminoli budut opiratis pereselennyu pochalas pidgotovka do vijni Narodne opolchennya Sejnt Ogastina poprohalo vijskove vidomstvo pro otrimannya kreditu u rozmiri 500 mushketiv General Richard Kejt Kal mobilizuvav p yatsot Indianska storona provodila rejdi fermami ta naselenimi punktami Grupa na choli z Oceoloyu zahopila shlyahi Floridi Cukrovi plantaciyi vzdovzh atlantichnogo uzberezhzhya Sejnt Ogastina buli znisheni prichomu bagato hto z rabiv priyednavsya do seminoliv Amerikanski vijskoviki u Floridi mali 11 rot chislom blizko 550 soldat U Fort Kinzi rozmishuvalas tilki odna rota soldat sho sprichinyalo nebezpeku jogo zahoplennya seminolami 23 grudnya 1835 roku dva zagoni zagalnim chislom 110 cholovik zalishili Fort Bruk pid komanduvannyam majora Frensisa Dejda Seminoli suprovodzhuvali yih marsh uprodovzh p yati dniv 28 grudnya indianci znishili komandu Fort Bruka Seminoli vtratili tilki troh osib p yatero zaznali poranen Ta akciya nabula vidomosti pid nazvoyu Riznya Dejda Major Iten Allen Gichkok napisav pro konflikt Uryad ne pravij i ce ye golovnoyu prichinoyu stijkogo oporu indianciv yaki shlyahetno zahishayut vlasnu zemlyu vid nashih sprob zabezpechiti vikonannya shahrajskoyi ugodi Tubilci vikoristovuyut usi zasobi shob uniknuti vijni ale voni buli vimusheni piti na konflikt cherez tiraniyu nashogo uryadu Ubivstva bilih seminolami ta negrami u sichni 1836 roku Zagibel generala Dejda ta jogo zagoniv 29 grudnya general Klinch rozmistiv u Fort Drejni garnizon iz 750 soldat u tomu chisli 500 dobrovolciv Koli voni distalis richki ne zmogli znajti bird i Klinch perepraviv svoyi vijska cherez richku odnim chovnom Lishen amerikanci vzhe visnazheni perepravilis seminoli napali na nih V rezultati vijska buli znovu vidijti za richku 6 sichnya 1836 roku seminoli zdijsnili napad na plantaciyi suchasnij Fort Loderdejl ubivshi jogo druzhinu ditej ta yihnih vihovateliv 17 sichnya dobrovolci j seminoli zustrilis na pivden vid Sejnt Ogastina na plantaciyi Danloton Dobrovolci vtratili chotiroh osib trinadcyat cholovik zaznali poranen 19 sichnya z Pensakoli do Tampa Bej buv vidryadzhenij shlyup Vandalia Togo zh dnya 57 korpus morskoyi pihoti virushiv vid Ki Vesta shob dopomogti Fort Bruku Ekspediciya generala Gejnsa U ti chasi chiselnist regulyarnih vijsk bula duzhe nizkoyu U serednomu na 7 500 osib cholovichoyi stati pripadalo 53 vijskoviki Timchasova nestacha vijsk bula kompensovana za rahunok samoorganizovanih dobrovolchih pidrozdiliv General major Vinfild Skott otrimav post golovnokomanduvacha Kongres vidiliv 620 000 dolariv dlya vedennya vijni General Gejns zibrav 1 100 dobrovolciv u Novomu Orleani ta virushiv z nimi do Fort Bruka Gejns zastav Fort Bruk porozhnim Virishivshi sho general Skott vidryadiv sili do Fort Kinga Gejns priviv i svoyih lyudej tudi Dorogoyu voni znajshli misce de ranishe bulo znisheno zagin Dejda j pohovali tila zagiblih u troh bratskih mogilah Za dev yat dniv zagin pribuv do Fort Kinga ale j tam ne znajshov vijskovikiv generala Skotta She za sim dniv Gejns virushiv nazad do Fort Bruka Gejns spodivavsya sho seminoli skoncentruvalis navkolo jogo taboru a sili Klincha zmozhut zdijsniti napad na indianciv z flangiv zatisnuvshi yih tim samim mizh dvoma zagonami Natomist general Skott nakazav Klinchu zalishatis u Fort Drejni Tim ne menshe Klinch napolyagav sho maye dopomogti Gejnsu Zreshtoyu vin virishiv ne pidkoryatis Skottu j virushiv na dopomogu za den do otrimannya na ce dozvolu vid Skotta Klinch ta jogo lyudi prijshli do taboru 6 bereznya vidignavshi seminoliv Kampaniya generala Skotta General Yustis spalyuye Pilaklikahu abo misto Avraama na jogo shlyahu do zagonu generala Skotta General Skott rozpochav nabir cholovikiv i zbroyi dlya velikoyi kampaniyi proti seminoliv Tri koloni zagalnim chislom 5 000 osib zustrilis bilya buhti Vitlakoochi Yihnih sil ta zasobiv bulo dostatno shob zavdati porazki indiancyam Skott mav suprovodzhuvati odnu z kolon pid komanduvannyam generala Klincha yaka mala ruhatis na pivden vid Fort Drejna Drugu kolonu ocholyuvav general Avraam Yustis vona ruhalas na pivdennij zahid vid Volasiyi mista na richci Sent Dzhons Tretya kolona mala ruhatis na pivnich vid Fort Bruka yiyi ocholiv polkovnik Vilyam Lindsej Planuvalos sho tri koloni prijdut u Kov odnochasno shob poperediti vtechu seminoliv Yustis i Lindsej mali pributi 25 bereznya tozh kolona Klincha mala zmogu vidtisnuti seminoliv na nih Dorogoyu z Sejnt Ogastina do Volasiyi general Yustis natrapiv na misto Pilaklikaha inakshe Palatlakaha abo misto Avraama nazvane za imenem lidera chornih seminoliv ta yihnogo tlumacha Yustis spaliv misto persh nizh virushiti dali Usi tri koloni vidstavali Yustis cherez chasti napadi seminoliv mav div dni shob distatis do Volasiyi Klinch i Lindsej distalis do svoyih pozicij lishe 28 bereznya Kolona Yustisa pribula na misce priznachennya 30 bereznya cherez problemi peretinu neznajomih teritorij Klinch peretnuv Vitlakoochi 29 bereznya j mav namir atakuvati seminoliv u Kovi prote viyaviv selisha porozhnimi 31 bereznya usi tri komandira dosyagnuvshi svoyih stavok virushili do Fort Bruka Sered prichin provalu ekspediciyi rozglyadalis nestacha chasu a takozh nespriyatlivij dlya amerikanciv klimat Vidhid armiyi ta nastup dobrovolciv Ataka seminoliv na fort Kviten 1836 roku dlya vijskovikiv rozpochavsya nevdalo Seminoli zdijsnili napadi na kilka fortiv vklyuchayuchi tabori Kuper u Kovi Fort Alabama na richci na pivnich vid Fort Bruka Fort Barnvell i Fort Drejn Seminoli takozh spalili cukrovi plantaciyi Klincha Pislya cogo ostannij vijshov u vidstavku j zalishiv teritoriyu Floridi Fort Alabama buv zalishenij naprikinci kvitnya Za misyac garnizon zalishiv i Fort King U chervni soldati buli vryatovani v odnomu z fortiv pislya 48 dennoyi oblogi 23 lipnya 1836 roku seminoli zdijsnili napad na mayak Kejp Florida zavdavshi serjoznogo poranennya jogo hranitelevi ta vbivshi jogo pomichnika a sam mayak spalili Jogo bulo vidnovleno tilki 1846 roku Fort Drejn buv zalishenij u lipni cherez hvorobi u likarnyanih spiskah buli prizvisha p yati z semi oficeriv a takozh 140 soldativ Zagalom usya armiya strazhdala vid hvorob tomu te lito u Floridi otrimalo nazvu sickly season hvoroblivij sezon Do kincya serpnya buv zalishenij Fort Defians Usvidomlyuyuchi sho vijna obicyaye buti trivaloyu Kongres vidiliv she 1 5 mln dolariv i dozvoliv zaluchiti do bojovih dij dobrovolciv na termin do odnogo roku Richard Kejt priviv do Floridi dobrovolciv 16 bereznya 1836 roku Klinch otrimav post gubernatora shtatu Vin virishiv provesti litnyu kampaniyu silami opolchenciv a ne regulyarnoyi armiyi Vijskove vidomstvo ohoche pristalo na taku propoziciyu ale zatrimki u pidgotovci oznachali sho pochatok kampaniyi dovedetsya vidklasti do kincya veresnya 13 zhovtnya dobrovolchi zagoni distalis richki Vitlakuchi Na toj chas stalas povin cherez yaku perepravitis ubrid bulo nemozhlivo Amerikanci ne mogli zrobiti ploti dlya perepravi oskilki voni ne brali z soboyu derevini Okrim togo seminoli na protilezhnomu berezi vidkrivali vogon po bud yakomu soldatu sho pokazuvavsya z vodi Pislya cogo zagoni dobrovolciv povernuli na zahid i pishli uzdovzh pivnichnogo berega richki Skoro zakinchivsya proviant i general Kejt buv zmushenij rozvernuti svoyih lyudej i virushiti do Fort Drejna Tak nevdalo zavershilas she odna uryadova ekspediciya Tabir amerikanskih vijskovikiv V seredini listopada bula pidgotovlena she odna ekspediciya Rozdilivshis zagoni prodovzhuvali ruhatis na pivden oboma beregami richki 17 listopada seminoli zaznali nishivnoyi porazki Nastupnogo dnya vidbuvsya she odin bij v rezultati yakogo indianci buli zmusheni vidstupati v napryamku bolota Vagu 21 listopada Klinch takozh uvijshov do bolota ale zustriv tam vidchajdushnij opir indianciv yaki vidchuvali blizkist vlasnih domivok i rodin General vidviv svoyih lyudej do taboru 9 grudnya jogo uvilnili vid komanduvannya Jogo misce zajnyav general major Tomas Dzhesup yakij perepraviv vijska znovu do Fort Bruka Kampaniya Dzhesupa 1836 roku armiya SShA nalichuvala tilki chotiroh general majoriv buv golovnokomanduvachem armiyi Edmogndu Gejnsu ta Vinfildu Skottu tak i ne vdalos peremogti seminoliv Tomas Dzhesup buv ostannim dostupnim general majorom Razom iz nim z yavivsya novij pidhid do vijni Zamist vidryadzhannya velikih kolon dlya vzyattya indianciv v otochennya vin skoncentruvavsya na tomu shob vidtisniti seminoliv na pivden Taka taktika vimagala znachnoyi vijskovoyi prisutnosti u Floridi U pidsumku sili pid jogo komanduvannyam sklali ponad 9 000 osib Blizko polovini z nih buli dobrovolcyami Dzhesup takozh vklyuchiv do skladu svoyih zagoniv morsku pihotu i flot dlya patrulyuvannya uzberezhzhya ta vnutrishnih vod Korabli VMF perepravlyali vijska patrulyuvali uzberezhzhya Floridi zbirali informaciyu blokuvali kontrabandu zbroyi ta postachannya seminoliv Moryaki j morski pihotinci brali uchast takozh i v ekspediciyah uglib Floridi yak na korablyah tak i susheyu Chiselnist sil seminoliv na toj moment skladala vid 900 do 1400 voyiniv Peremir ya ta vidnovlennya konfliktu Sichen 1837 roku prinis zmini do vijni Pid chas riznomanitnih dij ta akcij bulo vbito i vzyato u polon veliku kilkist seminoliv U brigada morskoyi pihoti zahopila vid 30 do 40 indianciv v osnovnomu zhinok ta ditej blizko sotni v yuchnih poni ta 1 400 goliv hudobi Naprikinci sichnya dehto z seminolskih vozhdiv vidryadiv do Dzhesupa poslanciv Vidbulis peremovini v rezultati yakih bulo ukladeno peremir ya Utim borotba ne pripinyalas do kincya lyutogo U berezni do peremir ya doluchilis bilshist vozhdiv Pislya cogo deyaki indianci pochali pribuvati do vijskovih taboriv v ochikuvanni vidpravlennya na zahid Lovci rabiv stverdzhuvali sho ti zhivut sered seminoliv Do kincya travnya zdalos bagato vozhdiv seminoliv Dvoye najvplivovishih lideriv Oceola ta ne zdalis oskilki voni buli nalashtovani kategorichno shodo pereyizdu na zahid 2 chervnya ci dvoye vozhdiv iz 200 pribichnikami uvijshli do taboru Fort Bruk sho pogano ohoronyavsya ta viveli zvidti ponad 700 seminoliv iz tih hto zdavsya Vijna spalahnula znovu a Dzhesup bilshe nikoli ne doviryav indiancyam na slovo Vijna ne vidnovilas odrazu u povnomu masshtabi General Dzhesup vvazhav sho oskilki zdalos tak bagato indianciv to vijna zavershilas Tomu vin ne planuvav velikoyi kampaniyi Bagato soldativ otrimali vidpustki chi buli perevedeni v inshi miscya opolchenciv bulo zvilneno vid vijskovogo obov yazku Okrim togo Dzhesup takozh otrimav hvoroblivij sezon cherez sho armiya viyavilas negotovoyu do bojovih dij ulitku Kriza 1837 roku prizvela do skorochennya derzhavnih vidatkiv prote Kongres buv zmushenij vidiliti she 1 6 mln dolariv dlya prodovzhennya vijni U serpni armiya pripinila postachati prodovolstvo dlya civilnih osib yaki znajshli pritulok u fortah Podalshi podiyi Dzhesup prodovzhuvav chiniti tisk na seminoliv Bagato hto z rabiv utikachiv pochav povertatis do svoyih vlasnikiv 10 veresnya 1837 roku vijskoviki zahopili Mikasukisa odnogo z najvplivovishih vozhdiv Floridi Nastupnoyi nochi toj samij zagin uzyav u polon vozhdya na im ya Uki Billi Dzhesup zmusiv pershogo z vozhdiv vidpraviti lista svoyemu sinu Koakuchi Dikij Kit shob domovitis pro zustrich Koli toj pribuv iz bilim praporom Dzhesup zaareshtuvav jogo U zhovtni mala vidbutis podibna zustrich Dzhesupa z Oceoloyu ta Koa Gadzho Yiyi bulo zaplanovano u miscini na pivden vid Sent Ogastina Koli vozhdi pribuli takozh iz parlamenterskim praporom yih bulo zaareshtovano Oceola pomer za tri misyaci u v yaznici Fort Moultri u Charstoni Pivdenna Karolina Utim ne vsi seminoli vzyati u polon zalishalis v uv yaznenni Dekomu z nih v tomu chisli Koakuchi ta lideru chornih seminoliv poshastilo utekti Do Floridi bula vidryadzhena delegaciya cheroki z metoyu vmoviti seminoliv pereselitis na zahid Utim general Dzhesup nesvidomo zirvav peremovini Bitva na ozeri Okichobi Pislya cogo Dzhesup zibrav velicheznu armiyu do skladu yakoyi vhodili navit dobrovolci z Missuri ta Pensilvaniyi nastilki bagato cholovikiv sho general nasilu mig yih progoduvati Jogo plan polyagav u tomu shob rshiti kilkoma kolonami uglib pivostrova povoli vidtiskayuchi seminoliv na pivden General ocholiv kolonu sho ruhalas uzdovzh shidnogo uzberezhzhya General Yustis virushiv vverh za techiyeyu richki Sent Dzhons Polkovnik Zakari Tejlor ocholiv zagin sho ruhavsya vid Fort Bruka uglib shtatu a potim na pivden mizh richkami Kissimmi ta Pis Reshta zagoniv zachistili teritoriyi mizh richkami Sent Dzhons ta Oklavaha j dali do richki Vitlakuchi ta vzdovzh richki Spilni sili armiyi ta flotu patrulyuvali pivdenne uzberezhzhya pivostrova Reshta pidrozdiliv patrulyuvali pivnichni teritoriyi z metoyu zahistu vid rejdiv seminoliv Polkovnik Tejlor proviv pershu znachnu akciyu tiyeyi kampaniyi 19 grudnya zalishivshi Fort Gardiner iz tisyachnim zagonom vin virushiv do ozera Okichobi U pershi dva dni operaciyi zagin Tejlora vzyav u polon dev yanosto seminoliv Tretogo dnya polkovnik zupinivsya dlya zvedennya fortu Besindzher de zalishiv poranenih a takozh garnizon neobhidnij dlya zahistu fortu Za tri dni na Rizdvo 1837 roku kolona Tejlora nazdognala osnovni sili seminoliv na pivnichnomu berezi Okichobi Seminoli na choli z Aligatorom Semom Dzhonsom ta Koakuchi mali garnu poziciyu u otochenomu mech travoyu Navkolo bulo bagno a trava legko rozrizala j opikala shkiru Zagin Tejlora nalichuvav blizko 800 osib natomist seminoliv bulo ne bilshe 400 Do avangardu Tejlor priznachiv dobrovolciv z Missuri V rezultati pershoyi hvili ataki bulo vbito polkovnika Richarda Gentri troh inshih oficeriv ta bilshe dvadcyati soldativ pislya chogo dobrovolci vidstupili Nastupnimi u bij pishli 200 bijciv yakij vtrativ chotiroh oficeriv ponad 40 vijskovikiv zaznali poranen Pislya cogo u nastup pishov 4 j pihotnij polk u skladi 160 osib dopovnenij reshtkami 6 go polku ta dobrovolcyami z Missuri Zreshtoyu vijskovikam udalos vidtisnuti indianciv z gemmoku na bereg ozera Pislya cogo Tejlor zavdav udaru u flang vikoristavshi rezerv utim seminoli vryatuvalis ozerom U boyu zaginulo lishe blizko desyati seminoliv Tim ne menshe amerikanci sprijnyali bitvu na ozeri Okichobi yak veliku peremogu Bitva pri Loksahatchi Misce bitvi na berezi richki Loksahatchi u Pislya bitvi na ozeri Okichobi do Tejlora priyednalis inshi zagoni sho ruhalis uglib Floridi 15 sichnya lejtenant Levin Pavell yakij iz zagonom u visimdesyat cholovik patrulyuvav shidne uzberezhzhya natrapiv na tabir seminoliv j opinivsya v otochenni velikoyi kilkosti indianciv V rezultati sutichki amerikanci vtratili chotiroh cholovik zagiblimi dvadcyat dvi osobi zaznali poranen Vijskovikam dovelos vidstupiti Naprikinci sichnya zagoni Dzhesupa zitknulis zi znachnimi silami seminoliv na shid vid ozera Okichobi Artilerijskij vogon zmusiv indianciv vidijti do richki de voni zupinilis Pislya cogo seminoli nache znikli pishovshi za techiyeyu richki V rezultati bitvi seminoli zaznali neznachnih vtrat amerikanci zh mali nabagato bilshe zhertv Pislya cogo boyi pripinilis U lyutomu 1838 roku vozhdi seminoliv Tuskedzhi ta Gallek Gadzho visunuli Dzhesupu propoziciyu indianci pripinyayut bojovi diyi yaksho amerikanci dozvolyat yim zalishitis na pivden vid ozera Okichobi Dzhesup pogodivsya peredbachayuchi trivalu borotbu Vin pogodivsya shob indianci zalishilis v Everglejdsi Vin vvazhav sho seminoliv mozhna bude vitisniti piznishe koli bilim pereselencyam dijsno znadoblyatsya novi zemli Tim ne menshe Dzhesup mav spitati dozvolu u persh nizh uhvaliti take rishennya Vozhdi roztashuvali svoyi armiyi poblizu pozicij amerikanciv ochikuyuchi na vidpovid Mizh chervonoshkirimi ta bilimi amerikancyami u toj chas vidbuvalos pevne bratannya Nezvazhayuchi na vse ce ministr oboroni SShA vidhiliv klopotannya Dzhesupa ta nakazav jomu prodovzhuvati kampaniyu Pislya otrimannya vidpovidi ministra Dzhesup zaprosiv vozhdiv do svogo taboru utim voni vidmovilis vid vizitu Ne bazhayuchi vidpuskati 500 seminoliv nazad na bolota Dzhesup vidryadiv zagin shob zahopiti yih Seminoli chinili slabkij opir imovirno ne vbachayuchi sensu u podalshij borotbi Vidstavka Dzhesupa Pochatok kampaniyi Tejlora Pislya tih podij Dzhesup poprohav pro vidstavku Ulitku 1838 roku chislo vijsk u Floridi zmenshilos do 2 300 osib U kvitni Dzhesup otrimav nakaz povernutis do vikonannya obov yazkiv general kvartirmejstera armiyi U travni komanduvannya silami sho roztashovuvalis u Floridi prijnyav Zakari Tejlor uzhe general Pislya skorochennya chiselnosti vijsk u Floridi Tejlor zoseredivsya na zahisti pivnichnoyi chastini pivostrova vid rejdiv seminoliv shob bili poselenci mogli povernutis do svoyih domivok Utim seminoli she mali zmogu peresuvatis daleko na pivnich Tak u lipni voni imovirno zdijsnili rejd do poselen na richci de yih bulo zvinuvacheno u vbivstvi odniyeyi rodini Takozh pohodi indianciv buli zafiksovani poblizu Talahasi bulo virizano dvi rodini u Dzhordzhiyi Vlitku boyi pripinilis Seminoli perejmalis zagotivleyu proviantu na zimu Plan Tejlora peredbachav stvorennya nevelikih postiv na neznachnih za rozmirami teritoriyah u pivnichnij Floridi Ci posti z yednuvalis zaliznichnimi liniyami Ce bulo dorogo ale Kongres prodovzhuvav vidilyati neobhidni koshti U zhovtni 1838 Tejlor peremistiv svoyu stavku na teritoriyu yaku neshodavno zajmali seminoli Ubivstva v rajoni Talahasi zmusili Tejlora peremistiti vijska z pivdnya do pivnichnih rajoniv z metoyu zabezpechennya zahistu dlya bilih zhiteliv Floridi Zima projshla vidnosno spokijno zhertvi seminoliv nalichuvali tilki kilkoh osib amerikanci vtratili dev yatoh Navesni 1839 roku Tejlor dopoviv pro zvedennya 53 novih stancij ta prokladennya 848 mil zaliznichnih kolij Mir Makomba ta riznya Gerni 1839 roku populyarnist vijni u SShA postupovo padala Za rahunok zbilshennya armiyi zmenshuvalas kilkist pracezdatnih cholovikiv Bagato hto vvazhav sho seminoli zasluzhili na pravo zalishitis u Floridi Zreshtoyu Kongres vidiliv ostanni 5 000 dolariv na te shob zmusiti seminoliv do peremovin i provesti yih Prezident Martin van Byuren vidryadiv generala armiyi uklasti novij dogovir iz seminolami Ostanni zh pam yatayuchi poperedni dogovori ta obicyanki ne nadto doviryali uryadovi Zreshtoyu Sem Dzhons vidryadiv svogo nastupnika Chitto Tustennuggi na peremovini z Makombom 19 travnya 1839 roku ostannij ogolosiv pro dosyagnennya zgodi z seminolami Voni mali pripiniti bojovi diyi v obmin na dozvil prozhivati u pivdennij Floridi Iz nastannyam oseni bulo zafiksovano kilka ubivstv z boku indianciv Na pivnichnomu berezi richki Kalusahatchi bulo stvoreno torgovu stanciyu a seminoli yaki prihodili tudi zdavalis dobrozichlivimi Post ohoronyav zagin chislom 23 osobi pid komanduvannyam polkovnika 23 lipnya 1839 stanciyu atakuvali 150 indianciv Dehto z vijskovikiv u tomu chisli j Gerni zumili distatis berega ta znajti chovni shob utekti Prote bilshist soldativ a takozh kilka civilnih osib yaki u toj chas perebuvali na stanciyi buli vbiti Vijna pochalas znovu Nova taktika Pislya tih podij vijskove komanduvannya vdalos do zaluchennya mislivskih sobak dlya poshuku seminoliv Na pochatku 1840 roku teritorialnij uryad Floridi pridbav bladgaundiv na Kubi ta vinajnyav kubinskih kinologiv Spochatku u zastosuvanni sobak mali misce superechlivi rezultati a takozh pidnyalas hvilya oburennya proti vikoristannya tvarin sho gruntuvalas na strahu zastosuvannya bladgaundiv pid chas napadiv na indianciv osoblivo na zhinok i ditej Ministr oboroni nakazav trimati sobak u namordnikah ta voditi yih na povidkah Utim oskilki sobaki ne mogli brati slid u vodi seminoli legko yih obmanyuvali Na pivnochi Floridi sistema fortiv i patruliv Tejlora bula spromozhna zahistiti vid nabigiv seminoliv utim vona ne mogla ochistiti vid indianciv ves region 13 lyutogo 1840 roku poshtovij transport potrapiv u zasidku mizh Sent Avgustinom ta Dzheksonvillem U travni seminoli zdijsnili napad na teatralnu trupu pid tim zhe Sent Avgustinom ubivshi shistoh osib U toj zhe chas indianci atakuvali grupu z chotiroh soldativ yaki patrulyuvali teritoriyu mizh fortami Odnogo soldata bulo vbito she dvoye znikli bezvisti Piznishe visimnadcyat vijskovikiv peresliduvali seminolskij zagin ale vtratili shistoh osib Takozh u travni Zakari Tejlor yakij viddav vijni z seminolami bilshe chasu ta sil nizh bud hto poprohav pro perevedennya na inshu posadu Jogo zaminiv brigadnij general yakij ranishe sluzhiv u Floridi pid komandoyu generala Dzhesupa Vin rozpochav nastup vidryadivshi 100 soldat na poshuki seminoliv ta yihnogo taboru Spochatku vijskoviki pracyuvali nad tim shob vinishiti posivi zapasi prodovolstva i zabrati hudobu ta konej seminoliv Ermisted planuvav peredati misiyu z oboroni Floridi silam opolchenciv Vin pragnuv vikoristovuvati armiyu dlya pritisnennya seminoliv ta peresliduvannya yih u mezhah teritoriyi na pivden vid Fort Kinga Do seredini lita vijskoviki zrujnuvali tabori j vinishili polya u vsij centralnij Floridi na zagalnij ploshi 500 akriv Dlya posilennya armiyi uryad SShA vidryadiv do Floridi Vidtodi sili Floridi skladali 10 dragunskih rot dev yat artilerijskih rot a takozh ta 8 j pihotni polki Moskitnij flot She na pochatku vijni lejtenant Levin Pavell yakij komanduvav ob yednanimi suhoputno morskimi silami z 200 cholovik provodiv operaciyi uzdovzh uzberezhzhya Naprikinci 1839 roku inshij lejtenant Dzhon Maklaflin otrimav pid svoye nachalo zagin morskogo desantu dlya provedennya operacij u Floridi Toj zagin vklyuchav do svogo skladu shhuni ta barzhi Voni patrulyuvali priberezhnu zonu vidlovlyuyuchi kubinskih ta bagamskih torgovciv yaki perepravlyali seminolam proviant ta ozbroyennya Takozh zagin mav mali chovni j kanoe dlya patrulyuvannya richok u mezhah regionu Everglejds Bazoyu Maklaflina stav ostriv u verhnih Florida Kis U kvitni 1840 roku planuvalas sproba peretnuti Nverglejds iz zahodu na shid Utim ta akciya zaznala krahu cherez hvorobi vijskovikiv Uprodovzh nastupnih kilkoh misyaciv sili lejtenanta Maklaflina zdijsnyuvali lishe patrulyuvannya doruchenih dilyanok I vse zh iz grudnya 1840 do seredini sichnya 1841 roku Maklaflinu vdalos peretnuti Everglejds na kanoe Indian Ki nevelichkij ostriv u verhnih yakij bulo peretvoreno na rozbijnicku bazu 1836 roku ostriv stav okruzhnim centrom novostvorenogo povitu Mayami Dejd a takozh morskim punktom propusku Nezvazhayuchi na nebezpeku napadu amerikanci zalishalis na ostrovi shob zahistiti svoyu vlasnist ta mati vigodu z suden sho zaznali avariyi Ostriv yani amerikanci mali shist garmat ta svij vlasnij nevelikij zagin miliciyi Okrim togo poryad z ostrovom bulo stvoreno vijskovo morsku bazu u Vranci 7 serpnya 1840 roku na ostriv pronik velikij zagin ispanskih indianciv Na shastya dlya amerikanciv za beregom sposterigav cholovik yakij zabiv na spoloh Z blizko p yatdesyati osib sho prozhivali na ostrovi soroka osobam udalos vryatuvatis Sered zagiblih buv kolishnij amerikanskij konsul u Kampeche Meksika Baza VMS u Ti Tejbl Ki mala nestachu personalu tam zalishilis tilki likar zi svoyimi paciyentami ta p yat moryakiv pid komandoyu michmana Toj nevelichkij kontingent za dopomogoyu dvoh garmat vstanovlenih na barzhah sprobuvav zdijsniti ataku na indianciv sho visadilis na ostriv Seminoli vidkrili vogon u vidpovid Moryaki uspihu ne mali oskilki viddacha vid garmat potopila barzhi i yim dovelos vidstupiti Indianci spalili vsi budinki poperedno rozgrabuvavshi yih Pomsta j peremovini U grudni 1840 roku polkovnik Gerni nareshti zmig pomstitis za porazku na richci Kalusahatchi Na choli zagonu u 90 cholovik vin zdijsniv rejd na kanoe richkoyu Za providnika u nih buv temnoshkirij cholovik yakij deyakij chas perebuvav u poloni v seminoliv Nevdovzi zagin pochav zustrichati grupi indianciv nazdoganyav yih ta odrazu strachuvav Koli providnik mav trudnoshi z viborom virnogo shlyahu Gerni vdavavsya do tortur shodo indianskih zhinok vin pogrozhuvav yim ubivstvom yihnih ditej Takim chinom polkovnik zmig znajti indianskij tabir Pereodyagneni indiancyami soldati nablizilis do taboru rano vranci Koli pochalas ataka vozhd perebuvav za mezhami taboru Spershu vin pochav tikati ale potim zupinivsya ta prostyagnuv soldatovi ruku prote odin z vijskovikiv vistreliv ta vbiv jogo Okremim indiancyam udalos vtekti Usih zahoplenih seminoliv Gerni vishav Za dvanadcyat dniv zagin vijskovikiv povernuvsya do Fort Dalasa Gerni za chas rejdu vtrativ odnogo soldata Misceva vlada nagorodila polkovnika gramotoyu ta imennoyu zbroyeyu Piznishe Gerni otrimav u svoye komanduvannya Drugij dragunskij polk Ermisted mav u svoyemu rozporyadzhenni 55 000 dolariv blizko 1 265 250 za suchasnimi mirkami na pidkup vozhdiv U listopadi 1840 vin zustrivsya u Fort Kinzi z dvoma peremovnikami indianskogo plemeni Vashington upovnovazhiv Ermisteda zaproponuvati kozhnomu z vozhdiv po 5 000 dolariv shob perekonati yih pereyihati na zahid Utim yak svidchiv polkovnik Ermisted ne pospishav viddavati indiancyam groshi Natomist vin zalyakuvav vozhdiv zahopivshi yihni rodini Za kilka dniv perebuvannya yak gostej na vijskovij bazi obidva indianci buli zmusheni tikati opivnochi 14 listopada Pislya cogo dehto z vozhdiv zdavsya prote bilshist indianciv virishili zalishitis na miscyah Kusa Tustenuggi zreshtoyu prijnyav 5 000 dolariv za zgodu na pereselennya pidporyadkovanih jomu 60 indianciv Bilsh dribni vozhdi otrimali po 200 dolariv a kozhen z voyiniv po 30 dolariv ta gvintivku U berezni 1841 roku vozhd Koakuchi pogodivsya uprodovzh troh misyaciv nadati zgodu na pereselennya Uprodovzh cogo periodu vin z yavlyavsya u fortah ta imenem Ermisteda vimagav yizhi ta napoyiv dlya svoyih voyiniv Pid chas vizitu do Fort Pirsa Koakuchi zazhadav konya shob z yizditi u Fort Bruk Komandir fortu nadav jomu konya a takozh p yat z polovinoyu galoniv viski Navesni 1841 Ermistedu vdalos vidseliti na zahid 450 seminoliv She 236 indianciv perebuvali u Fort Bruku ochikuyuchi na transportuvannya Za chas perebuvannya Ermisteda na posadi na zahid buli pereseleni 120 voyiniv a u Floridi yih zalishilos ne bilshe 300 U travni togo zh roku she odin vozhd nadislav povidomlennya pro gotovnist pidkoritis pereselennyu Priznachennya novogo komanduvacha Takozh u travni 1841 roku Ermisteda na postu golovnokomanduvacha vijsk Floridi zaminiv polkovnik Cherez nepopulyarnist vijni u krayini Kongres buv zmushenij skorotiti vidatki Zagalom vijna koshtuvala dlya uryadu 93 300 na misyac ne vrahovuyuchi utrimannya regulyarnogo vijska Dzhon Sprag pomichnik Vorta vvazhav sho deyaki chinovniki svidomo zatyaguvali vijnu shob mati z cogo stabilne dzherelo pributku Pislya skorochennya vidatkiv na vijskovu galuz bulo zvilneno blizko 1 000 civilnih sluzhbovciv dribni zagoni bulo ob yednano u bilshi pidrozdili Pislya prihodu na posadu Vort zayaviv pro mozhlivist zavershennya vijni protyagom lita Vin zastosovuvav taktiku znajti ta znishiti Vona pracyuvala pivnichnu Floridu bulo zachisheno dosit shvidko 1 travnya 1841 lejtenant Vilyam Sherman suprovodzhuvav Koakuchi na zustrich do Fort Pirsa Pid chas peremovin major pogodivsya nadati vozhdevi tridcyat dniv dlya pereselennya na zahid Natomist use jshlo do togo sho Koakuchi ne strimaye svogo slova Chajlds poprohav dozvolu zaareshtuvati vozhdya 4 chervnya Koakuchi razom iz 15 poslidovnikami buli zaareshtovani Pidpolkovnik Vilyam Gejts viddav rozporyadzhennya pro negajnu vidpravku vozhdya ta jogo lyudej do Novogo Orleana Koli pro ce dovidavsya polkovnik Vort vin povernuv korabel do Tampi oskilki mav namir vikoristati Koakuchi dlya togo shob umoviti reshtu indianciv pereselitis Vort zaproponuvav vozhdevi blizko 8 000 dolariv Oskilki ostannij ne mav inshogo vihodu vin pogodivsya vidryaditi poslanciv yaki mali zmusiti seminoliv virushiti na zahid Vozhdi zh yaki prodovzhuvali aktivni diyi na pivnochi pivostrova zibralis ta domovilis zahopiti i vbiti poslanciv bilih Take rishennya pidtrimali j pivdenni vozhdi Koli odin z poslanciv priyihav na naradu vin potrapiv u polon utim vbitij vin ne buv V rezultati zaklikiv nadislanih Koakuchi zdalis zagalom 211 seminoliv u tomu chisli bilsha chastina pidleglih jomu lyudej U serpni amerikanci zahopili u polon 127 indianciv Pislya zmenshennya chisla indianciv u Floridi reshti yih stalo legshe perehovuvatis U listopadi Tretij artilerijskij polk pereyihav do a dorogoyu spaliv kilka poselen Pislya cogo zdalis kilka indianskih gromad z pivdennoyi Floridi Seminoli zalishalis rozkidanimi pivostrovom Odna grupa indianciv u pivnichnij Floridi u dolini richki Apalachikola visnazhena golodom bula zmushena zdatis 1842 roku Glibshe na shid utim indianski zagoni napadali na ta inshi poselennya u nizhnij techiyi richki Sent Dzhons 19 kvitnya 1842 roku zagin z 200 soldat na choli zi starshim lejtenantom rozshukala grupu voyiniv seminoliv na boloti Pelchikaha blizko tridcyati mil na zahid vid Fort Kinga Vidbulas korotka perestrilka a potim seminoli shovalis u gemmoku Utim kerivnika grupi bulo vzyato u polon Chastina jogo zagonu bula rozshukana j zahoplena a Makkol zavdav porazki reshti voyiniv u yihnomu tabori Zakinchennya vijni Rajon Floridi v yakomu bulo dozvoleno oselitis seminolam pislya zavershennya vijni 1842 roku Polkovnik Vort na pochatku 1842 roku rekomenduvav uryadovi nadati seminolam spokij i dozvoliti zalishitis u pivdennij Floridi Vin otrimav povnovazhennya vidiliti indiancyam pevnu teritoriyu u pivdenno zahidnij chastini pivostrova j zakinchiti vijnu togo dnya koli vin vvazhav za neobhidne Na toj chas u Floridi she diyali kilka grup seminoliv ocholyuvav veliku grupu indianciv sho prozhivala poblizu zatoki Sharlotti Sem Dzhons ocholyuvav plem ya Mikasukis sho prozhivalo v Everglejdsi bilya Fort Loderdejla Na pivnich vid ozera Okichobi prozhivalo plem ya Muskodzhis vozhdem yakogo buv Chipko Insha grupa na choli z Tajgerom Tejlom prozhivala bilya Tallahasi Nareshti u pivnichnij Floridi prozhivalo plem ya Krikiv na choli z Oktiarhe sho pereselilos iz Dzhordzhiyi 1836 roku U serpni 1842 roku Kongres uhvaliv Akt pro zbrojni formuvannya yakij zabezpechiv vidilennya bezkoshtovnoyi zemli dlya poselenciv sho vzyalis yiyi obroblyati ta zahishati sebe vid indianciv Bagato v chomu toj akt stav prototipom Aktu pro gomstedi 1862 roku Gospodar mig pretenduvati na 160 akriv zemli na pivden vid liniyi sho prohodit cherez centr pivnichnoyi chastini pivostrova Poselenci mali dovesti svoye pravo prozhivayuchi tam uprodovzh p yati rokiv j ochishennya uprodovzh takogo terminu 5 akriv pid silske gospodarstvo U 1842 ta 1843 rokah bulo zareyestrovano 1317 zayavok na otrimannya takih zemelnih dilyanok razom 210 720akriv Pid chas ostannoyi zbrojnoyi akciyi tiyeyi vijni general Vilyam Bejli ta vidomij zemlevlasnik Dzhek Bellemi na choli zagonu u 52 osobi uprodovzh troh dniv peresliduvali neveliku grupu seminoliv V rezultati indianci zajshli na boloto de j zaginuli vsi U serpni 1842 Vort zustrivsya z vozhdyami sho zalishalis u Floridi Kozhnomu voyinu bulo zaproponovano gvintivku groshi ta prodovolstvo na rik yaksho voni pereyidut na zahid Dehto pristav na taku propoziciyu utim bilshist virishila zalishitis u rezervaciyi na pivdennomu zahodi pivostrova Vvazhayuchi sho indianci yaki zalishilis u Floridi ne zavdavatimut znachnogo klopotu Vort ogolosiv pro zavershennya vijni 14 serpnya 1842 roku Na toj chas vijsko Floridi skladalos iz troh polkiv ta nalichuvalo 1 890 osib Napadi na bilih poselenciv trivali navit na pivnochi v rajoni Tallahasi VtratiMajzhe vsi dzherela shodyatsya na dumci sho amerikanska armiya za chasi vijni vtratila 1 466 osib ubitimi Vtrati vid bojovih dij ye nabagato menshimi nizh vid hvorobi Dzherela vkazuyut cifru vid 260 do 330 osib 328 Okrim togo pid chas Drugoyi Seminolskoyi vijni zaginuli 55 dobrovolciv Vtrati sered mirnogo naselennya sklali blizko 80 cholovik Razom z tim nihto ne provodiv tochnih pidrahunkiv vtrat sered seminoliv Pislya vijniMir u Floridi nastav lishe na yakijs chas Indianci v osnovnomu zalishalis u rezervaciyi utim traplyalis okremi sutichki Misceva vlada prodovzhuvala napolyagati na povnomu viselenni indianciv z teritoriyi pivostrova Indianci zi svogo boku namagalis obmezhiti do minimumu svoyi kontakti z bilimi Z chasom pochalis bilsh serjozni incidenti Uryad znov uhvaliv rishennya shodo ostatochnogo viselennya indianciv ta chiniv dedali bilshij tisk na seminoliv doki voni ne zavdali udaru u vidpovid rozpochavshi 1855 1858 rokiv Div takozhSpisok vijn i bitv z indiancyami Pivnichnoyi AmerikiPrimitki Hunted Like A Wolf Sarasota Florida Pineapple Press 1972 ISBN 1 56164 305 X stor 76 angl Dzhon ta Meri Lu Missel The Seminole Wars America s Longest Indian Conflict University Press of Florida 2004 ISBN 0 8130 2715 2 stor 86 90 Dzhon ta Meri Lu Missel The Seminole Wars America s Longest Indian Conflict University Press of Florida 2004 ISBN 0 8130 2715 2 stor 90 91 Edited by Grant Foreman A Traveler in Indian Territory The Journal of Ethan Allen Hitchcock Late Major General in the United States Army 1930 stor 120 131 Dzho Knetch Florida s Seminole Wars 1817 1858 Charleston South Carolina Arcadia Publishing 2003 ISBN 0 7385 2424 7 stor 71 Arhiv originalu za 16 chervnya 2011 Procitovano 10 grudnya 2014 DzherelaChakaika and the Spanish Indians DOCUMENTARY SOURCES COMPARED WITH SEMINOLE TRADITION 8 lyutogo 2012 u Wayback Machine angl angl Soldiers of Florida in the Seminole Indian civil and Spanish American wars angl angl AMERICAN MILITARY HISTORY ARMY HISTORICAL SERIES OFFICE OF THE CHIEF OF MILITARYHISTORY UNITED STATES ARMY Glava 7 15 sichnya 2016 u Wayback Machine angl angl Instances of Use of United States Forces Abroad 1798 1993 10 veresnya 2010 u Wayback Machine angl