У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дорошенко Петро Омеля нович Дороше нко нар 1907 1907 станиця Мечетинсь

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дорошенко.

Петро́ Омеля́нович Дороше́нко (нар. 1907(1907), станиця Мечетинська Ростовського округу, Область Війська Донського — 6 травня 1982) — український радянський і партійний діяч. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1952—1954 р. Член ЦК КПУ в 1954—1956 і 1960—1971 роках. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1956—1961 роках. Депутат Верховної Ради Української РСР 3-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 5—7-го скликань.

Петро Омелянович Дорошенко
Петро Омелянович Дорошенко
1-й секретар Вінницького обкому КПУ
березень 1954 — 1955
1-й секретар Чернігівського обкому КПУ
10 вересня 1959 — 10 жовтня 1963
1-й секретар Кіровоградського обкому КПУ
1964 — 1965
Попередник	Кириченко Микола Карпович
Наступник	Кириченко Микола Карпович

квітень 1965 — січень 1971

Народився	1907 Мечетинська, Зерноградський район, Ростовська область, СРСР
Помер	6 травня 1982(1982-05-06)
Відомий як	політик
Громадянство	СРСР
Політична партія	Компартія України
Професія	агроном
Нагороди

Біографія

Народився наприкінці червня 1907 року в станиці Мечетинській Ростовського округу, Область Війська Донського в селянській родині. Українець.

У 1927 році закінчив сільськогосподарський технікум за спеціальністю агроном.

З 1927 року — помічник дільничного агронома, головний агроном радгоспу у Воронезькій області, завуч, директор Північно-Кавказького технікуму.

У 1930—1935 роках навчався в Азово-Чорноморському сільськогосподарському інституті.

У 1935—1937 роках працював старшим агрономом Новосергіївського зернорадгоспу Ростовської області.

У 1937—1940 роках — завідувач навчальної частини, директор Шамовського сільськогосподарського технікуму в Кіровоградській області. Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1940—1941 роках — начальник Кіровоградського обласного земельного відділу.

У січні 1942—1945 роках — командир взводу у внутрішніх військах НКВС в Таджикистані.

У 1945—1946 роках — на партійній роботі. У 1946 — лютому 1949 року — завідувач сільськогосподарського відділу Кіровоградського обласного комітету КП(б)У.

У лютому 1949 — квітні 1950 року — секретар Кіровоградського обласного комітету КП(б)У.

У квітні 1950 — квітні 1954 року — завідувач сільськогосподарського відділу ЦК КП(б)У.

6 квітня 1954 — 22 серпня 1955 року — 1-й секретар Вінницького обласного комітету КПУ.

У 1955 — липні 1959 року — завідувач сільськогосподарського відділу ЦК КПРС по союзних республіках.

10 вересня 1959 — 10 січня 1963 — 1-й секретар Чернігівського обласного комітету КПУ.

14 січня 1963 — 4 грудня 1964 року — 1-й секретар Одеського сільського обласного комітету КПУ.

14 грудня 1964 — 20 березня 1965 року — 1-й секретар Кіровоградського обласного комітету КПУ.

16 березня 1965 — 2 лютого 1971 року — міністр сільського господарства Української РСР.

З 1971 року — персональний пенсіонер союзного значення.

Нагороди

Примітки

Література

Студенова Л. Чернігівські князі, полковники, губернатор. — Чернігов, 1998.
Лозицький В. С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918 — 1991). — Київ : Генеза, 2005є

Посилання

[1] [ 16 листопада 2011 у Wayback Machine.]