Дорош Юхим Якович

Юхим Якович Дорош (1908–1972) — російський радянський письменник українського походження, автор нарисів про сільське життя.

Дорош Юхим Якович
Народився	12 (25) грудня 1908 Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	20 серпня 1972(1972-08-20)^[1] (63 роки) Москва, СРСР
Поховання	Востряковський цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	письменник
Мова творів	російська
Жанр	нарис
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дорош.

Життєпис

Юхим Дорош народився 1908 року в Єлисаветграді (нині Кропивницький). На початку 1920-х років жив в Одесі. У 1924 році переїхав до Москви. До 1931 року навчався прикладного та образотворчого мистецтва, одночасно керував самодіяльними колективами, для яких писав одноактні п'єси. З окремих оповідань, що з'являлися у пресі з 1931 року, він уклав ще до німецько-радянської війни два невеликих збірника. Під час війни був співробітником дивізійної газети, потім — роз'їзним кореспондентом «Літературної газети» . У 1945 році вступив до лав Комуністичної партії.

Починаючи з другої половини 1940-х року основною темою його художньої прози і нарисів стає колгоспне життя. Він жив у Москві, де входив до складу редколегій журналів «Прапор» (1954—1956), «Москва» (1957—1958) і «Новий світ» (1967—1970), де керував відділом прози. У 1966 році підписав лист на захист Андрія Синявського і Юлія Даніеля. Після розгрому редакції «Нового світу» залишився працювати в журналі, чим викликав звинувачення в «зраді».

Юхим Дорош помер 1972 року. Похований в Москві, на Востряковському кладовищі. Головний твір Юхима Дороша - «Сільський щоденник», який він писав з 1956 по 1972 роки. Протягом двадцяти років Дорош щорічно їздив в район Ростова Великого, жив улітку в селі Пужбол, ретельно спостерігаючи і запам'ятовуючи в своїх нарисах зміни в людях і в самому перебігу життя.

Небагатослівність, наочність зображення і переконливі діалоги - ось ті достоїнства прози Дороша, які зумовили її приналежність до кращої сучасній російській літературі.

—

Багато писав Дорош і про історико-культурну спадщину Ростовської землі.

Нагороди

• орден «Знак Пошани» (28.10.1967)
• медалі

Книги

• Маршальські зірки, 1939
• Військове поле, 1941
• З новим хлібом, 1952
• Розповіді, 1954
• Сільський щоденник, 1958, доповнене вид. — 1973
• Дощ навпіл з сонцем, 1965, доповнене вид. — 1973
• Живе дерево мистецтва. Статті, 1967, доповнене вид. — 1970
• Іван Федосійович йде на пенсію, 1971

Джерела

• Казак В. Лексикон русской литературы XX века = Lexikon der russischen Literatur ab 1917 / [пер. с нем.]. — М. : РИК «Культура», 1996. — XVIII, 491, [1] с. — 5000 экз. — ISBN 5-8334-0019-8.

Примітки

1. The Fine Art Archive — 2003.
   d:Track:Q10855166
2. . Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 14 грудня 2019.

Посилання

• Дорош, Ефим Яковлевич // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.
• Дорош, Ефим Яковлевич [ 14 грудня 2019 у Wayback Machine.] — статья из КЛЭ
• Дмитрий Лихачёв. О Ефиме Яковлевиче Дороше [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Дорош Е. Дождь пополам с солнцем. Деревенский дневник. — М., 1990
• Андрей Турков. «Тихий» писатель. К столетию со дня рождения Ефима Дороша [ 14 грудня 2019 у Wayback Machine.] // «Российская газета» — Федеральный выпуск № 4820 от 25 декабря 2008.