Ukrcenter Докія ГуменнаДокія ГуменнаІм я при народженніЄвдокіяНародилася23 2 7 3 1904 ЖашківПомерла4 квітня 1996 1996 04

~~|Ukrcenter=~~

Докія Гуменна
Докія Гуменна
Ім'я при народженні	Євдокія
Народилася	23.2(7.3).1904 Жашків
Померла	4 квітня 1996(1996-04-04) (92 роки) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Поховання	Цвинтар святого Андрія
Країна	Україна
Національність	українка
Діяльність	письменниця
Alma mater	Ставищанська педагогічна школа, Київський інститут народної освіти
Заклад	Музей-архів переходової доби
Жанр	нарис, повість, новела, роман
Magnum opus
Членство	Об'єднання українських письменників «Слово»
Батько	Кузьма Гуменний
Мати	Дарія Гуменна (Кравченко)



Висловлювання у Вікіцитатах

До́кія Кузьмі́вна Гуменна́ (23 лютого (7 березня) 1904(19040307), село Жашків, Таращанський повіт, Київська губернія, нині місто Уманський район, Черкаська область — 4 квітня 1996, Нью-Йорк, США, похована в містечку Бавнд Брук, штат Нью-Джерсі) — українська письменниця. Членкиня ОУП «Слово», спілки «Плуг». Літературну діяльність почала в Україні в середині 1920-х. Велику увагу приділяла студіям з історії, археології, стародавньої історії України.

Одна з найплідніших українських письменниць в еміграції, літературна спадщина становить понад 30 томів.

Життєпис

Народилася 23 лютого (7 березня за новим стилем) 1904 року в селі Жашків Таращанського повіту Київської губернії у селянській родині. Закінчила педагогічну школу в містечку Ставище (1922), навчалася в Інституті народної освіти. Почала друкуватися з 1924 року, увійшла до спілки селянських письменників «Плуг». За критику українофобських висловлювань Федора Ґладкова була піддана гострій критиці.

Меморіальна дошка у місті Жашків (будівля ЦРБ)

У 1920–1930-х роках друкувала нариси («Стрілка коливається», 1930), репортажі, оповідання, повісті («Кампанія», 1931) в журналах «Червоний шлях», «Радянська література» тощо. 1924 року вийшов друком перший нарис «У степу». Якийсь час Докія Гуменна належала до об'єднання «Плуг». Її репортажі «Стрілка коливається» (1930 рік) та «Ех, Кубань, ти Кубань хліборобная» (1931 рік), повість «Кампанія» звернули на себе увагу партійної цензури. З хвилею терору Докія Гуменна мусила замовкнути аж до початку Другої світової війни.

1937 року брала участь в археологічній експедиції при розкопках поселення трипільської культури біля села Халеп'я на Київщині під керівництвом Тетяни Пассек, за участю Євгена Кричевського, Михайла Макаревича, Віктора Петрова, Неоніли Кордиш. Отримані враження та історичні міркування поклала в основу оповідань та нарисів («Ромашки на схилах», «З історії сивої давнини», «Таємниця черепка»), вони також знайшли відображення в мемуарах.

У жовтні 1940 року газета «Правда» вмістила рецензію на повість Докії Гуменної «Вірус» (А. Фарбер «Лживая повесть») з «марксистською критикою» роботи Гуменної, яка на матеріалах одного з обласних відділів охорони здоров'я сатирично викрила бюрократичні форми керівного апарату СРСР.

Під час радянсько-німецької війни письменниця залишилася в Києві. Тут налагодила стосунки з членами Спілки українських письменників, вступила до відновленої «Просвіти». 30 листопада 1941 року в тижневику літератури і мистецтва «Літаври» № 3 (недільне видання газети ОУН(м) «Українське слово», 1941, Житомир-Київ), що виходив під редакцією Олени Теліги та Івана Рогача, Гуменна опублікувала новелу «Пахощі польових квітів».

Утім невдовзі нацисти розігнали Спілку письменників України, а її чільних представників (подружжя Теліг, Ірлявського, Рогача) розстріляли в Бабиному Яру під Києвом. Оскільки Докія Гуменна на людях майже не з'являлася, у Києві подейкували, що її замордувало гестапо.

Насправді з квітня 1942 року Докія Гуменна працювала молодшою науковою працівницею Музею-архіву переходової доби.

Наприкінці Другої світової війни виїхала спочатку до Львова, далі — до Австрії, де почала упорядковувати свій літературний доробок, який не мала змоги друкувати в Україні. У Зальцбурзі вийшла книга новел «Куркульська вілія» (1946 рік), а згодом надруковано головний чотиритомний твір-епопею Докії Гуменної (Мюнхен—Нью-Йорк — 1948–1951 рр.). Її подальше життя і творчість пов'язані з Чехословаччиною, Австрією, Німеччиною, Італією, Канадою та США.

Переїхавши до США, Докія Гуменна продовжила активну літературну працю.

Померла Докія Гуменна 4 квітня 1996 року в Нью-Йорку. Похована на українському православному цвинтарі святого Андрія у Саут-Баунд-Бруці, штат Нью-Джерсі.

Творча діяльність

Літературну діяльність розпочала в Україні в середині 1920-х років.

Авторка понад 20 прозових книг. Велику увагу приділяла студіям з історії, археології, стародавньої історії України. Це відобразилося в серії її творів: «Епізод із життя Европи Критської» (1957), казки-есеї «Благослови, Мати», «Золотий плуг» (1957), розповідь про Трипілля — «Минуле пливе в прийдешнє» (1978).

Загалом літературна спадщина Докії Гуменної становить понад 30 томів.

Вшанування

Меморіальна дошка у місті Жашків (будівля РБК)

18 травня 2023 року Київська міська рада перейменувала вулицю Юрія Смолича на вулицю Докії Гуменної.

Восени 2023 року в селищі Ставище утворилася ініціативна група, щоб символічно відзначити 120-ту річницю від дня народження письменниці Докії Гуменної читанням її спогадів «Дар Евдотеї», а саме — розділу «Ставищанська розкіш», в якому йдеться про навчання юної Докії у Ставищанській педагогічній школі (1920-1922 роки). Відтак записано 11 відео, де уривки читають менеджерка Алла Вишенська, поетеса Тетяна Іванчук, письменниця Тетяна Белімова, вчителька Світлана Комаха, психологиня Людмила Некраш, поет Олексій Пустовгар, айтівець Юрій Михайлишин, мовознавиця Лариса Кравець, вчителька Лариса Козлюк, журналістка Вікторія Бурлака, вчителька Галина Кулікова.

18 січня 2024 року Ставищенська селищна рада затвердила рішення про перейменування вулиці Кагалимська на вулицю Докії Гуменної в селі Розкішна.

Бібліографія

Загалом літературна спадщина Докії Гуменної становить понад 30 томів.

Романи:

«Діти Чумацького Шляху» (1948–1951),
«Хрещатий яр» (1956),
«Скарга майбутньому» (1964),
«Золотий плуг» (1969);

Повісті:

«Де недавно ведмеді ходили» (1930),
«Мана» (1952),
«Велике Цабе» (1952),
«Небесний змій» (1983);

Збірка нарисів «Багато неба» (1954);

Збірки новел та оповідань:

«Серед хмаросягів» (1962),
«Чотири сонця» (1969),
«Внуки столітнього запорожця» (1981);
мініатюра «Прогулянка алеями мільйоноліть» (1987),

Репортажі:

«Стрілка коливається» (1930),
«Ех, Кубань, ти Кубань хліборобная» (1931),
«Вічні вогні Альберти» (1959);

Спогади «Дар Евдотеї» (1990).

Окремі видання:

Гуменна Д. Благослови, Мати!: Казка-есей. — К.: Вид. дім «КМ Academia», 1994. — 288 с.
Гуменна Д. Дар Евдотеї. — Балтимор Торонто: Смолоскип ім. В. Симоненка, 1990.. — Кн. 1.; Дар Евдотеї: Іспит пам'яті: кн. 1. К.: Дніпро, 2004.. — 520 с.
Гуменна Д. Діти Чумацького Шляху. Роман у 4 кн. — Мюнхен: Українська трибуна, 1947—1948. — Кн. 1-3; Кн. 4. Нью-Йорк, 1951.
Гуменна Д. Епізод із життя Европи Критської. Феєрія. — Нью-Йорк, 1957. — 142 с.
Гуменна Д. Жадоба. Оповідання. — Нью-Йорк: ОУП «Слово», 1959. — 217 с.
Гуменна Д. Мана. Повість. — Нью-Йорк, 1952. — 98 с.
Гуменна Д. Минуле пливе в прийдешнє: розповідь про Трипілля. — Нью-Йорк, 1978. — 384 с.
Гуменна Д. Небесний змій: Фантастична повість на тлі праісторії. — Нью-Йорк, 1982. — 262 с.
Гуменна Д. Хрещатий Яр: Роман-хроніка / Упоряд. О. Кучерук. — К.: Вид-во ім. О. Теліги, 2001. — 408 с.
Гуменна Д. Чотири сонця. Оповідання і новели. — Нью-Йорк: Слово, 1969. — 247 с.
Гуменна Д. Діти Чумацького шляху: роман у 4-х кн. Кн. 1: У запашних полях / Докія Гуменна. — Мюнхен: В-во «Укр. трибуна», 1948.. — 139 с.

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Гуменна Докія Кузьмівна

Віра Агеєва, Ростислав Семків. Докія Гуменна: свідчити про епоху // Літературний подкаст Шалені авторки
«Ставищанська розкіш» — становлення особистості Докії Гуменної (Алла Вишенська)
Родовід Докії Гуменної
Сергій Плахотнюк. Ініціативна група реалізувала просвітницький проєкт «Ставищанська розкіш»
Повернення Докії Гуменної — телесюжет про зустріч у Спілці письменників України

Книги в електронних бібліотеках

Гуменна Д. Дар Евдотеї. — Т. 1.; Т. 2. // Діаспоріана.
Гуменна Д. Дар Евдотеї // Чтиво.
Гуменна Д. Дар Евдотеї // Укрліб.

Аудіозаписи книг

Докія Гуменна. Дар Евдотеї («Мрія, що зветься Київ», уривок).
Докія Гуменна. «Ставищанська розкіш»

Примітки

Музей-Архів Переходової доби: пофондовий путівник / Уклала О. Бєлая; Відп. ред. І. Дивний. Державний комітет архівів України; Державний архів Київської області; Український центр біографічної некрополістики. — Київ, 2002. — С. 21. — (Архівні зібрання України. Спеціальні довідники) — . з джерела 3 березня 2016
Тетяна Лозовенко. У Києві змінили назви станцій метро, вулиць та провулків (англ.). Українська правда. Процитовано 18 травня 2023.

Література та джерела

Біляїв Володимир «На неокраянім крилі…» — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 348 с.
Василенко Вадим Місто як травма, або Три обличчя Києва: роман «Хрещатий Яр» Докії Гуменної // Слово і час. — 2016. — № 10. — С. 47–59.
Василенко Вадим Реінкарнація пам'яті, або Портрет покоління в інтер'єрі часу: «Діти Чумацького Шляху» Докії Гуменної // Слово і час. — 2019. — № 9. — С. 81—100.
Василенко Вадим Між соціальною утопією і тоталітарною реальністю: «Діти Чумацького Шляху» Докії Гуменної // Слово і час. — 2019. — № 10. — С. 83—99.
Василенко Вадим Ескіз до біографії Докії Гуменної // Українська літературна газета. 2024. Березень. Ч. 3 (359). Електронний ресурс: https://nspu.com.ua/novini/vadim-vasilenko-eskiz-do-biografii-dokii-gumennoi/
В. О. Мельник. Гуменна Докія Кузьмівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — .
Гуменна Докія // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1957. — Кн. 2, [т. 2] : Голинський — Зернов. — С. 459. — .
Літературний шлях Докії Гуменної: До 60-ліття письменниці // Тарнавський Остап. Відоме й позавідоме. — К.: Час, 1999. — С. 330—335.
Дар Евдотеї. Іспит памяті. — Балтимор; Торонто, 1990. — T. 2. — С. 278—295.
Докія Гуменна. ДАР ЕВДОТЕІ / Остап Тарнавський // Сучасність. — 1991. — жовтень. — № 10. — С. 113—117.
Білоус-Гарасевич М. Авторський вечір Докії Гуменної // Ми не розлучались з тобою, Україно: Вибране. — Детройт, 1998. — С. 311—317.
Бурій В. Слово про Докію Гуменну / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2004. — 6 берез. — С. 4.
Бурій В. Письменниця з Шевченкового краю / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. — 1999. — 17 квіт. — С. 4.
Бурій В. Слово про Докію Гуменну / Валерій Бурій // Шевченків край (Звенигородка). — 1997. — 1 лист. — С. 2.
Васьків М. Роман Д.Гуменної «Діти Чумацького Шляху» у контексті вітчизняної і зарубіжної романістики ХІХ-ХХ століть // Український еміграційний роман 1930—50-х років. — Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2011. — С. 129—145.
Дражевська Л. Спогад про Докію Гуменну // Нові дні. — 1996. — № 558. — С. 19—20.
Жила В. Відрадне явище // Визвольний шлях. — 1984. — № 9. — С. 1150—1151.
Жила В. Збуджують думки, викликають роздуми… // Визвольний шлях. — 1993. — № 1. — С. 115—120.
Іщук-Пазуняк Н. Всесвіт вражень від постати, долі й творів Докії Гуменної // Вибрані студії з історії, лінгвістики, літературознавства і філософії. — К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2010. — С. 247—262.
Коломієць О. Проза Докії Гуменної (проблемно-тематичні та жанрово-стильові особливості): Автореф. дис … канд. філол. наук / О. В. Коломієць. — Київ: б.в., 2007. — 18 с.
Костюк Г. На перехрестях життя та історії: до 70-річчя і 50-річчя літ. діяльності Докії Гуменної // У світі ідей і образів. Вибране. — Мюнхен: Сучасність, 1983. — С. 311—352.
Лаврусенко М. І. Український літературний процес 1920-30-х років в оцінці Докії Гуменної (на матеріалі спогадів «Дар Евдотеї») // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. — 2011. — № 3. — Ч. 1. — С. 134—140.
Ляшко С. М. Гуменна Докія. // Енциклопедія Трипільської цивілізації. — К., 2004. — Т. II. — С. 140.
Мариненко Ю. Докія Гуменна та її роман «Діти Чумацького Шляху» // Дивослово. — 2000. — № 8. — С. 9—13.
Мушинка М. Докія Гуменна та її «діти…» // Слово і час. — 1993. — № 1. — С. 26—35.
Мушинка М. П'ять разів «перехоронена», а все-таки жива // Сучасність. — 1995. — № 4. — С. 139—143.
Несіна О. «Родинний альбом» Докії Гуменної // Нові дні. — 1971. — № 261. — С. 13—15.
Ніколюк Т. Інтертекстуальність як спосіб «інакомовлення» у повісті Докії Гуменної «Небесний змій» // Слово і час. — 2005. — № 10. — С. 22—30.
Олександрів Б. Ювілей видатної письменниці (До 70-ліття Докії Гуменної) // Жіночий світ. — 1974. — № 5. — С. 5—6.
Онишкевич Л. Гуменна Докія //Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. Маркусь. Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 192—193.
Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
О. Зінкевич, С. Караванський
Гуменна Докія Кузьмівна: біографія [ 19 квітня 2023 у Wayback Machine.]
Книги Докії Гуменної у е-бібліотеці «Чтиво» [ 13 січня 2014 у Wayback Machine.]
Книги Докії Гуменної на Діаспоріяні

link=[1]

У Родоводі є генеалогічне дерево цієї людини

Гуменна Докія Кузьмівна

Це незавершена стаття про літераторку.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Музей-Архів Переходової доби: пофондовий путівник / Уклала О. Бєлая; Відп. ред. І. Дивний. Державний комітет архівів України; Державний архів Київської області; Український центр біографічної некрополістики. — Київ, 2002. — С. 21. — (Архівні зібрання України. Спеціальні довідники) — . з джерела 3 березня 2016

[2] Тетяна Лозовенко. У Києві змінили назви станцій метро, вулиць та провулків (англ.). Українська правда. Процитовано 18 травня 2023.