Довжиця (Сяноцький повіт)

Довжиця (пол. Dołżyca) — лемківське село в Польщі, у гміні Команча Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 95 осіб (2011).

Село Довжиця пол. Dołżyca Координати 49°19′ пн. ш. 22°01′ сх. д. / 49.317° пн. ш. 22.017° сх. д. / 49.317; 22.017Координати: 49°19′ пн. ш. 22°01′ сх. д. / 49.317° пн. ш. 22.017° сх. д. / 49.317; 22.017 Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Сяноцький повіт Гміна Команча Перша згадка 1548 Висота центру 525  м Населення 95 осіб (2011) Часовий пояс , влітку Телефонний код (+48) 13 Поштовий індекс 38-543 Автомобільний код RSA SIMC 0354264 GeoNames 773052 OSM ↑2905012 ·R (Ґміна Команча) Офіційний сайт twojebieszczady.pl/noclegi/n_dolzyca.php Довжиця Довжиця (Польща) Довжиця Довжиця (Підкарпатське воєводство)  Довжиця у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Довжиця.

Розташування

Розташоване в південно-східній частині Польщі, у східній частині Низьких Бескидів поблизу їх стику з пасмом Західніх Бещад, у долині потока Довжиця (пол. Dołżyca), 4 кілометри на південний захід від Команчі, при кордоні з Словаччиною.

Назва

У ході кампанії перейменування українських назв на польські село в 1977—1981 рр. називалось Заколє (пол. Zakole).

Історія

Уперше згадується у 1548 році.

За податковим реєстром 1565 р. в селі було 18 кметів на 11 ланах зі звільненням від податків і повинностей ще на 6 років. До 1772 р. село належало до Сяноцької землі Руського воєводства.

В 1840 р. збудовано дерев'яну церкву св. о. Михаїла. До 1918 року село входило до Сяніцького повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини.

У 1918—1919 роках село разом з іншими 33 селами входило до складу Команчанської Республіки. Далі село входило до Сяніцького повіту Львівського воєводства Польщі.

В 1939 р. в селі було переважно лемківське населення: з 460 жителів села — 445 українців і 15 євреїв.

Перед другою світовою війною село нараховувало 68 господарств. В його склад входили частини Долишняни, Середняни, Горішняни та Медвідьовці (пол. Medwidowce). При дорозі в центрі села розташований цвинтар при місці, де в минулому стояла церква з 1840 року. Зараз в селі є лише римо-католицька каплиця.

До виселення лемків у 1945 році в СРСР та депортації в 1947 році в рамках акції Вісла у селі була греко-католицька церква парафії Команча Лупківського деканату. Саме жителів Довжиці відправлено зі станції Куляшне 29 квітня 1947 р. першим ешелоном для депортації українців на понімецькі землі.

Після операції «Вісла» заселене вихідцями з регіону Подгале.

У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	53	11	36	6
Жінки	42	9	26	7
Разом	95	20	62	13

Примітки

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 74.
4. . Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 4 вересня 2016.
5. . Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 6 вересня 2016.
6. . Архів оригіналу за 15 липня 2009. Процитовано 17 вересня 2019.
7. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Джерела

• стаття про село у Географічному словнику Королівства Польського [ 14 серпня 2012 у Wayback Machine.]
• Beskid Niski. Przewodnik. Rewasz, Pruszkow, 2012, с. 282—283. ()