Довгалюк Петро Микитович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Довгалюк.

Петро́ Мики́тович Довгалю́к (* 23 листопада (6 грудня) 1904(19041206), село Гущинці, тепер Калинівського району Вінницької області — † 17 липня 1989, Київ) — український літературознавець. Кандидат філологічних наук (1959).

Біографічні відомості

1923 року закінчив Кам'янець-Подільську радянську партійну школу. У 1924—1925 роках навчався на робітфаці Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту. Працював завідувачем відділу листів газети «Червоний кордон» (Кам'янець-Подільський).

1932 року став членом ВКП(б).

1934 року закінчив Харківський університет. У 1949—1965 роках працював у Інституті літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР.

Літературознавча діяльність

Досліджував пожовтеву літературу на західноукраїнських землях, українську атеїстичну літературу.

Патор книжок:

• «Українські письменники в боротьбі проти Ватикану» (1953),
• «Безбожні охоронці бога» (1961),
• «Апостоли священної облуди» (1963).

Упорядник (і автор передмов) видань творів

• Ярослава Галана (1960),
• Степана Тудора (1962),
• Леся Мартовича (1968),
• Олександра Гаврилюка (1970).

Література

• Бурбела В. А. Довгалюк Петро Микитович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К.  — С. 80.
• Мацько Віталій. Літературне Поділля. — Хмельницький, 1991. — С. 25—26.
• [Некролог] // Літературна Україна. — 1989. — 17 серпня. — С. 8.