У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Діллінджер значення Діллінджер мертвий італ Dillinger è morto драма

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Діллінджер (значення).

«Діллінджер мертвий» (італ. Dillinger è morto) — драматичний фільм італійського режисера, сценариста, письменника та актора Марко Феррері, знятий у 1969 році.

Діллінджер мертвий
Dillinger è morto
Діллінджер мертвий
Жанр	Драма Притча Артхаус
Режисер	Марко Феррері
Продюсер	Евер Гаґґіаґ Альфред Лєві
Сценарист	Марко Феррері Серджіо Баціні
У головних ролях	Мішель Пікколі Аніта Палленберґ
Оператор	Маріо Вульпіані
Композитор	Тео Узуеллі
Монтаж	Мірелла Мерчіо
Кінокомпанія	Pegaso Cinematografica Ital-Noleggio Cinematografico
Дистриб'ютор	Netflix
Тривалість	95 хв.
Мова	італійська
Країна	Італія
Рік	1969
Дата виходу	23 січня 1969
IMDb	ID 0062893
Попередній
Наступний
criterion.com/films/21641
Діллінджер мертвий у Вікісховищі

Світова прем'єра стрічки відбулася 23 січня 1969 року в Італії.

Сюжет

Головний герой фільму — інженер-хімік Ґлаучо. Він повертається з роботи додому і застає дружину в ліжку; в неї болить голова. На кухні його чекає вже холодна вечеря. Незадоволений Ґлаучо вирішує сам приготувати собі їжу. У процесі пошуку інгредієнтів для майбутньої страви він знаходить старий револьвер, загорнутий у газету середини 1930-х років із заголовком «Диллінджер мертвий» і статтею про загибель одіозного американського гангстера. Ґлаучо чистить револьвер і фарбує його в червоний колір з білими горошками. Потім він їсть приготовану вечерю, дивиться телевізор і грається зі зброєю, зображуючи самогубство. На світанку він знаходить новій іграшці інше застосування.

У ролях

Мішель Пікколі — Ґлаучо
Аніта Палленберґ — Джинетт (дружина Ґлаучо)
— Марінайо
— Капітан
— Власниця яхти
Анні Жирардо — Сабін (покоївка)

Нагороди

Загалом стрічка отримала 2 нагороди, зокрема:

Венеційський кінофестиваль (1970)
- Найкращий оригінальний сценарій (Марко Феррері та Серджіо Баціні)
Італійський національний синдикат кіножурналістів (1970)
- «Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сценарій (Марко Феррері та Серджіо Баціні)

Номінації

Загалом стрічка отримала 1 номінацію, зокрема:

Каннський кінофестиваль (1969)
- Спеціальний Ґран-прі журі

Цікаві факти

Це перший з шести фільмів, над яким Феррері та Пікколі працювали разом
Окрім сценарію, Марко Феррері дав Мішелю Пікколі лише кілька простих інструкцій і дозволив акторові імпровізувати під час роботи над фільмом
Кінострічку було відзнято на квартирі італійського поп-художника Маріо Шифано, тож декотрі з робіт митця можна розгледіти на задньому плані

Див. також

Примітки

Графік прем'єр фільму Dillinger è morto на сайті IMDb (англ.)
. Архів оригіналу за 24 березня 2010. Процитовано 4 січня 2012.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 січня 2012.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Нагороди та номінації фільму Dillinger è morto на сайті IMDb (англ.)
. Архів оригіналу за 9 серпня 2011. Процитовано 4 січня 2012.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Посилання

«Диллінджер мертвий» [ 15 серпня 2011 у Wayback Machine.] на сайті Арт-гауз. Домівка справжнього мистецтва [ 10 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (укр.)

[1] Графік прем'єр фільму Dillinger è morto на сайті IMDb (англ.)

[2] . Архів оригіналу за 24 березня 2010. Процитовано 4 січня 2012.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[3] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 січня 2012.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[4] Нагороди та номінації фільму Dillinger è morto на сайті IMDb (англ.)

[5] . Архів оригіналу за 9 серпня 2011. Процитовано 4 січня 2012.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()