Дзівгізські передпечерні замки

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Дзівгізська наскельна фортеця (ос. Дзывгъисы гæнах) — комплекс оборонних споруд, різного ступеня збереження, розташований в майже порожньому куртатинському селищі (Північна Осетія). Дзівгізський комплекс складається з 6 печер різної величини, до яких прибудовані кам'яні укріплення.

Дзівгізські передпечерні замки
42°52′39″ пн. ш. 44°18′53″ сх. д. / 42.877497° пн. ш. 44.314789° сх. д. / 42.877497; 44.314789
Країна	Росія^[1]
Розташування	^d
Тип	замок
Дзівгізські передпечерні замки Дзівгізські передпечерні замки (Росія)
Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Збереглося 6 передпечерних житлових веж. Базою Дзівгізських скельних жител послужили природні виїмки, зроблені у вапнякових скелях водою і вітром. Укріплення, складені з місцевого каменю і порослі густою рослинністю, виглядають єдиним цілим з «материнською» горою Каріу-хох, незважаючи на очевидну рукотворність споруди. Печери закладені стінами з каменів, скріплених міцним розчином. Будівлі розташовані на різних висотах, але в одній площині. Є печери, де могли розміститися не менше сотні людей.

Існує переказ, що Дзівгізські замки в XVI столітті перегородили дорогу в Куртатинську ущелину кизилбашському шахові Аббасу I.

Головне укріплення відрізняється значними розмірами, розташовується на нижньому рівні; доступ до нього можливий по викладених з каменю сходах. У всі інші споруди був прохід із сусідніх — по висіченим в скелях стежках і навісних сходах, які прибиралися в разі потреби. Тому в ході бою сполучення між укріпленнями були неможливі, і кожне з них ставало автономним вогнищем оборони. Печера закінчується глибокою «кишенею», яка впирається в глухий кут на позначці 65 метрів.

У 1912 р замки відвідала група дослідників, один з них — осавул Панкратов Ф. С. (псевдонім Гребенец) — залишив записки про відвідини замків.

Див. також

• Осетинська архітектура
• Даргавс

Література

• Гольдштейн А. Ф. Вежі в горах. — М .: Радянський художник, 1977.
• Кузнецов В. А. Подорож в древній Ірістон. — М .: Мистецтво, 1974.
• Кусов Г. І. По Куртатинській ущелині. — Орджонікідзе: Ір, 1972.
• Кусов Г. І. Невідома Осетія. — Владикавказ: ІПП ім. В. А. Гассієва, 2006. —
• Гребенец Ф. С. Могильники в Куртатинській ущелині^{[недоступне посилання з Ноябрь 2019]} // Збірник матеріалів для опису місцевостей і племен Кавказу. Вип. 44. — Тифліс, 1915. — С. 53-85.
• Тменов В. Х. Архітектура Середньовічної Осетії. — Владикавказ: СОІГІ, 1996..

Примітки

1. https://ru-monuments.toolforge.org/wikivoyage.php?id=1500000471
2. Гребенец Ф. С. Могильники в Куртатинском ущелье^{[недоступне посилання з Ноябрь 2019]} // Сборник материалов для описания местностей и племён Кавказа. Вып. 44. — Тифлис, 1915. — С. 53-85.