О ска рд оска рда прасл oskъr dъ від ob та skorditi сполучення ар замість ор пояснюється польським впливом о скарб конта

О́ска́рд, оска́рда (прасл. *osk^ъr̥dъ, від *ob- та *skorditi; сполучення -ар замість -ор пояснюється польським впливом), о́скарб (контамінація з «карбувати») — спеціальна кирка, молоток, колись вживані для карбування жорен. Оскард з гострими кінцями також називався дзьобань. При помелі жорна ручних млинків, водяних і вітряних млинів поступово стираються і стають гладкими, насічку на їхніх робочих поверхнях необхідно постійно поновлювати. Майстри-жорнярі виконували цю роботу оскардом. Для контролю глибини карбування використовували дощечку-шаблон, так звану шмигу.

Запит «Дзьобань» перенаправляє сюди. Не слід плутати з Дзюбок.

Див. також

Примітки

Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — .
Оскард // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Дзьобань // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Шмига // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[ЕСУМ-1] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — .

[2] Оскард // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[3] Дзьобань // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[4] Шмига // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.