Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Адлер Джуліус Окс Адлер англ Julius Ochs Adler 3 грудня 1892 Чаттануга

Джуліус Адлер

Джуліус Адлер
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Адлер.

Джуліус Окс Адлер (англ. Julius Ochs Adler; 3 грудня 1892, Чаттануга, Теннессі, США — 3 жовтня 1955, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США) — американський видавець, журналіст і офіцер армії США у званні генерал-майора, відзначений високими нагородами. Він відзначився під час Першої світової війни як майор і командир батальйону 306-го піхотного полку та отримав Хрест «За видатні заслуги», другу найвищу нагороду армії Сполучених Штатів за мужність у бою.

Джуліус Окс Адлер
англ. Julius Ochs Adler
image
Народження3 грудня 1892(1892-12-03)
Чаттануга, Теннессі, США
Смерть3 жовтня 1955(1955-10-03) (62 роки)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
ПохованняАрлінгтонський національний цвинтар
Країнаimage США
Приналежністьimage США
Вид збройних силimage Армія США
Рід військimage піхота
ОсвітаПринстонський університет
Роки служби1914—1948
Званняimage генерал-майор
Формування77-ма піхотна дивізія (США), 113-й піхотний полк, 306-й піхотний полк
Війни / битвиБитва на Марні (1918), Мез-Аргоннська операція
ВідносиниАдольф Окс (дядько), Іфігенія Окс Сульзберґер (двоюрідна сестра), Артур Окс Сульзберґер (племінник), Джудіт Сульзберґер (племінниця)
По відставціНью-Йорк Таймс
ДітиДжуліус Окс Адлер-молодший, Барбара А. Катзандер, Ненсі Дж. Окс
Дружина
Нагороди

image Хрест «За видатні заслуги», image Срібна зірка (США), image Пурпурове серце, image Медаль Перемоги у Першій світовій війні (США),

image Орден Почесного легіону, image Воєнний хрест (Франція), image , image Бронзова Зірка (США),image Легіон Заслуг (США)
image Джуліус Адлер у Вікісховищі

Життєпис

Джуліус Окс Адлер народився 3 грудня 1892 року в Чаттанузі, Теннесі, в родині Гаррі Адлера та Ади Окс Адлер. Його батько працював у виданні Chattanooga Times, що належала його шурину Адольфу Оксу, який згодом також став власником та видавником New York Times. Згодом Гаррі Адлер став генеральним директором Chattanooga Times.

Джуліус ріс разом із своєю кузиною, Іфігенією Окс, дочкою Адольфа Окса. Адольф ставився до Джуліуса як до рідного сина. Він брав Джуліуса в сімейні подорожі разом із своєю дружиною та дочкою. Так в 1904 році, коли Адольф придбав свій перший автомобіль, Окси, взявши із собою Джуліуса, вирушили у подорож Новою Англією та Канадою, де вони відвідали Галіфакс та Нову Скотію.

В 1908 році Джуліус почав навчання в в Нью-Джерсі. Ця школа готувала учнів до вступу до Принстонського університету. На вихідних та на канікулах Джуліус відвідував Оксів. Батьки Джуліуса очікували, що Джуліус стане спадкоємцем Адольфа Окса в частині, що стосувалась видавництва New York Times. Серед розширеної родини Оксів також було очікування, що Джуліус одружиться із своєю кузиною Іфігенією, дочкою Адольфа.

В 1910 році Джуліус вступив до Принстонського університету. Він закінчив університет влітку 1914 року, плануючи восени почати роботу в New York Times. Після закінчення університету, влітку 1914 Джуліус вирушив разом із кузиною Іфігенією та її матір'ю в європейську подорож. 31 липня 1914 року, перебуваючи в Німеччині, вони отримали телеграму від Адольфа Окса, в якій той наполягав на тому, щоб вони повертались додому, оскільки Європа була на межі війни. З Німеччини Джуліус разом із Оксами вирушили до Амстердаму, а звідти — до Лондону. З Британії Джуліус повернувся до Німеччини, щоб забрати свою матір та тітку, які залишались у Мюнхені. Забравши їх до Британії, Джуліус разом із ними повернувся до США, де він почав працювати в New York Times.

Хоча всередині літа 1915 року президент США Вудро Вільсон ще не був готовий оголосити мобілізацію до війська США у зв'язку із Першою світовою війною, волонтери організували військовий тренувальний табір у Платтсбурзі, штат Нью-Йорк. Адлер записався на тренувальні курси до табору. Влітку 1916 року в таборі знову викладали військово-тренувальні курси. Адлер повторно пройшов курси в 1916 році. Він дослужився до звання сержанта. Коли президент Вільсон оголосив війну Німеччині, Адлер отримав звання молодшого лейтенанта кавалерії та в 1917 році вирушив до Платтсбургу вже на офіцерські курси.

В Платтсбурзі Адлер познайомився із Артуром Гейсом Сульзберґером, сином торговця тканинами. Він брав Сульзберґера з собою до Оксів, де той познайомився із кузиною Джуліуса Іфігенією, з якою згодом одружився.

В 1918 році Адлер був інструктором в лонгайлендському , військовому порті, який під час Першої світової війни слугував місцем, звідки американські війська відправлялись до Європи. В квітні 1918 року Адлера відправили до Франції командиром 77-ої дивізії 306-го піхотного полку. У Франції Адлер брав участь у наступальних операціях у Лотарингії, битві на Марні, на річці Вель та Мез-Аргоннській операції та був одним із багатьох солдатів, які постраждали від німецького іприту — бойової отруйної речовини.

14 жовтня 1918 року в рамках Мез-Аргоннської операції Джуліус та його підрозділ брали участь в наступі на селище Сен-Жувен в Аргоннському лісі. Взявши селище, Джуліус та його підрозділ стикнулись із 8-ми контратаками німців. Вони змогли протриматись всю ніч допоки не прийшло підкріплення. За це Адлер був нагороджений Хрестом «За видатні заслуги», Срібною Зіркою та Пурпуровим серцем. Під час цієї битви Адлер отруївся іпритом, і провів деякий час у госпіталі, звідки приєднався до 306 піхотного полку вже в новому званні майора.

Демобілізувавшись з армії навесні 1919 року, Адлер повернувся до роботи в New York Times.  В той час його давній друг та чоловік його кузини Артур Гейс Сульзберґер також вже працював в газеті. Між ними почалась конкуренція, оскільки обидва вважались претендентами на спадщину Адольфа Окса. Через декілька місяців, Адлер та Сульзберґер стали віце-президентами The New York Times Company, компанії, що управляла однойменною газетою. Адлер, на додаток, отримав посаду фінансового директора.

В 1922 році Адлер одружився із Барбарою Штетгаймер з Каліфорнії. Згодом Джуліус все більше займався виробничими та господарськими справами New York Times. В 1923 році Адлер разом із Артуром Гейсом Сульзберґером увійшов до ради директорів The New York Times Company. Адлер також продовжував військову кар'єру. В 1923 році йому було присвоєно звання підполковника, а в 1924 році він був призначений командиром 306-ого піхотного полку. В 1930 році Адлеру було присвоєно звання полковника Резерву Армії США.

В 1935 році помер Адольф Окс. Хоча Окс не призначив свого наступника в New York Times, він визначив, що наступник має бути призначений на розсуд довірчих керуючих його спадщини, якими були призначені кузина Адлера Іфігенія Окс Сульзберґер, її чоловік Артур Гейс Сульзберґер та Джуліус Адлер. Артур Гейс Сульзберґер та Джуліус Адлер були основними претендентами, щоб очолити газету. Голос Іфігенії був вирішальним, і вона надала перевагу своєму чоловіку. Пізніше Іфігенія визнавала, що її кузен був невідповідною кандидатурою, щоб очолити газету, і не тільки, тому, що вона була лояльною своєму чоловіку, а тому, що Джуліус Адлер був занадто консервативним, і наполягав, щоб все робилось за правилами. Врешті, Джуліус Адлер став генеральним директором компанії, що управляла New York Times, а також видавцем іншої газети, що належала раніше Адольфу Оксу, а тепер — Іфігенії, Chattanooga Times.

Під час Другої світової війни в березні 1940 року Адлера призначили головою цивільного комітету, який здійснював реєстрацію молодих чоловіків, що вступали на тренувальні курси громадських військових тренувальних таборів, а також цивільним помічником Військового міністра США на час реєстрації. Оскільки в 1923 році Адлер отримав звання підполковника, а в 1930 році — полковника в Резерві Армії США, під час Другої світової війни його поновили на військовій службі в жовтні 1940 року, щоб він командував 113-м піхотним полком 44-ї дивізії у Форт-Діксі, штат Нью-Джерсі. Після підвищення до звання бригадного генерала у липні 1941 року у вересні 1941 року його призначили заступником командира 6-ї піхотної дивізії. Заступника командира 6-ї піхотної дивізії Адлер брав участь в побудові оборони Гаваїв. Зокрема, він реорганізував та координував оборонні плани різні формувань Армії США (повітряних та наземних сил) на острові Оаху, за що був нагороджений Бронзовою зіркою.

17 листопада 1944 року Адлер був звільнений зі служби за станом здоров'я.

image
Редактори американських газет розмовляють із тими, хто вижив у лікарні щойно звільненого концтабору Бухенвальд, квітень 1945 року. Зліва направо: Норман Чендлер, Los Angeles Times; Вільям І. Ніколс (нахилений вперед, у центрі), журнал This Week; і Джуліус Окс Адлер, New York Times.

У 1945 році, після звільнення нацистських концтаборів у Німеччині, він був одним із вісімнадцяти керівників газет, запрошених генералом Дуайтом Д. Ейзенхауером відвідати та оглянути об'єкти, і він написав серію статей у New York Times, де докладно описував свій досвід і почуття.

Він служив командувачем 77-ї дивізії (Резерв Армії США) з листопада 1946 по 1948 рік, отримавши звання генерал-майора 24 січня 1948 року. Він був президентом Асоціації старших командувачів армійського резерву, 1949—1951.

В 1954 році в Адлера знайшли неоперабельний рак. Він помер 3 жовтня 1955 року та був похований на Арлінгтонському цвинтарі. На його могильному каміні написано: «Як бравий лідер у бою та як шановний радник на високій посаді, Ви добре заслужили велику честь бути відомим як „солдат з голови до п'ят“.

Дуайт Д. Ейзенхауер

5 жовтня 1954 року.»

Інша діяльність

Окрім видавничої та військової справи, в Адлера були й інші бізнес-інтереси. Він був директором канадської паперової фабрики Spruce Falls Power and Paper Company, якою спільно володіли The New York Times Company та компанія Kimberly-Clark; віце-президентом та директором транслювальної компанії Interstate Broadcasting Company; головою правління Times Facsimile Corporation, дочірньої компанії The New York Times Company. Протягом чотирьох років поспіль Адлер також був головою кампанії зі збору коштів Нью-йоркського комітету з раку. Крім того, Адлер був членом ради довірчих власників Національного єврейського госпіталю, що знаходився в Денвері.

Номінації та нагороди

Адлер був нагороджений:

Крім того, в 1955 році суспільно-політична ветеранська організація «Американський легіон» присвоїла Адлеру Нагороду за американізм.

Особисте життя

У Джуліуса та Барбари було троє дітей: син, Джуліус Окс Адлер-молодший, та дві дочки: Барбара А. Катзандер і Ненсі Дж. Адлер.

Його син Джуліус Окс Адлер-молодший (1924-2003) навчався в Лоренсвільській школі та закінчив у 1942 році Військову академію Калвера в Індіані. Він вступив до Принстонського університету, але пішов через один семестр, щоб служити у Восьмій повітряній армії в Європі, виконуючи бомбардувальні місії в Німеччині навідником-оператором на літаках-бомбардувальниках B-17 Flying Fortress. Він також працював в різних відділах New York Times до 1959 року, а потім став PR-консультантом.

Вшанування пам'яті

В 1955 році в Школі журналістики Колумбійського університету була заснована стипендія в розмірі 1000 доларів США на честь Джуліуса Адлера. ЇЇ планувалось присуджувати щорічно протягом п'яти років. В 1961 році стипендію відновили на ще п'ять років.Стипендія присуджувалась студенту, який продемонстрував здатність до лідерства в журналістиці, та чиє навчання не можна було б розпочати без фінансової допомоги.

В Нью-Йоркському університеті була заснована громадська нагорода імені Джуліуса Адлера в розмірі 100 доларів США, що присуджувалась студентам за громадську діяльність в студмістечку. В бібліотеці Принстонського університету був заснований фонд на честь Джуліуса Адлера. Розмір фонду скаладав 10 000 доларів США зі спадщини Адлера. Планувалось, що на кошти фонду будуть придбані книги для бібліотеки Принстонського університету.

Праці Адлера

Джуліус Адлер був головним редактором двох праць, присвячених військовим підрозділам, в яких він служив:

  • «Історія сімдесят сьомої дивізії, 25 серпня 1917 — 11 листопада 1918» 1919 року (англ. History of the Seventy-Seventh Division, August 25th, 1917 – November 11th, 1918)
  • «Історія 306-го піхотного полку», 1935 року (англ. History of the 306th Infantry)

Див. також

Посилання

  1. MG Julius Ochs Adler. militaryhallofhonor.com. Процитовано 1 січня 2024.
  2. Tifft, Susan E.; Jones, Alex S. (1999). The Trust: The Private and Powerful Family Behind The New York Times [Траст: приватна та могутня родина, яка стоїть за New York Times] (англійською) . Little, Brown and Company. ISBN .
  3. Berger, Meyer (1951). The story of the New York Times, 1851-1951 [Історія Нью-Йорк Таймс, 1851-1951] (англійською) . Simon and Schuster.
  4. Biography of Major-General Julius Ochs Adler (1892 – 1955), USA. generals.dk. Процитовано 1 січня 2024.
  5. C.M.T.C. Enrolling in Civilian Hands (PDF). New York Times (англійською) . 3 березня 1940. Процитовано 2 січня 2024.
  6. General Adler Cited for Hawaiian Service (PDF). New York Times (англійською) . 17 квітня 1945. Процитовано 2 січня 2024.
  7. Adler, Julius Ochs (28 квітня 1945). Buchenwald Worse Than Battlefield (PDF). New York Times (англійською) . Процитовано 2 січня 2024.
  8. Maj. Gen. Julius Ochs Adler Of The Times Is Dead at 62 (PDF). New York Times (англійською) . 4 жовтня 1955. Процитовано 2 січня 2024.
  9. Gen. Adler Accepts Fund Post (PDF). New York Times (англійською) . 9 березня 1949. Процитовано 2 січня 2024.
  10. Hospital Honors Gen. Adler (PDF). New York Times (англійською) . 31 січня 1956. Процитовано 2 січня 2024.
  11. Armstrong, Zella (1993). The History of Hamilton County and Chattanooga, Tennessee [Історія округу Гамільтон і Чаттануги, Теннессі] (англійською) . Т. 2. Overmountain Press. с. 215. ISBN .
  12. Gen. Adler Wins Legion of Merit (PDF). New York Times (англійською) . 9 листопада 1944. Процитовано 2 січня 2024.
  13. Gen. Adler Receives Legion Post Award (PDF). New York Times (англійською) . 13 квітня 1955. Процитовано 2 січня 2024.
  14. Barbara Ochs Adler. Jewish Women's Archive (англ.). Процитовано 1 січня 2024.
  15. McFadden, Robert D.; Pace, Eric (20 серпня 2003). Julius Ochs Adler Jr., 78, Businessman, Publicist and Bookseller. New York Times (англійською) . Процитовано 2 січня 2024.
  16. Schorarship Set Up in Honor of Adler (PDF). New York Times (англійською) . 8 жовтня 1955. Процитовано 2 січня 2024.
  17. ADLER GRANT RENEWED (PDF). New York Times (англійською) . 12 лютого 1961. Процитовано 2 січня 2024.
  18. Columbia Awards $14,400 in Grants. New York Times (англійською) . 29 листопада 1964. Процитовано 2 січня 2024.
  19. Adler Citizenship Award Given to N.Y.U. Senior (PDF). New York Times (англійською) . 11 травня 1966. Процитовано 2 січня 2024.
  20. Adler Fund Will Aid Princeton's Library (PDF). New York Times (англійською) . 15 березня 1957. Процитовано 2 січня 2024.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Adler Dzhulius Oks Adler angl Julius Ochs Adler 3 grudnya 1892 Chattanuga Tennessi SShA 3 zhovtnya 1955 Nyu Jork Nyu Jork SShA amerikanskij vidavec zhurnalist i oficer armiyi SShA u zvanni general majora vidznachenij visokimi nagorodami Vin vidznachivsya pid chas Pershoyi svitovoyi vijni yak major i komandir bataljonu 306 go pihotnogo polku ta otrimav Hrest Za vidatni zaslugi drugu najvishu nagorodu armiyi Spoluchenih Shtativ za muzhnist u boyu Dzhulius Oks Adlerangl Julius Ochs AdlerNarodzhennya3 grudnya 1892 1892 12 03 Chattanuga Tennessi SShASmert3 zhovtnya 1955 1955 10 03 62 roki Nyu Jork Nyu Jork SShAPohovannyaArlingtonskij nacionalnij cvintarKrayina SShAPrinalezhnist SShAVid zbrojnih silArmiya SShARid vijskpihotaOsvitaPrinstonskij universitetRoki sluzhbi1914 1948Zvannyageneral majorFormuvannya77 ma pihotna diviziya SShA 113 j pihotnij polk 306 j pihotnij polkVijni bitviBitva na Marni 1918 Mez Argonnska operaciyaVidnosiniAdolf Oks dyadko Ifigeniya Oks Sulzberger dvoyuridna sestra Artur Oks Sulzberger pleminnik Dzhudit Sulzberger pleminnicya Po vidstavciNyu Jork TajmsDitiDzhulius Oks Adler molodshij Barbara A Katzander Nensi Dzh OksDruzhinaNagorodiHrest Za vidatni zaslugi Sribna zirka SShA Purpurove serce Medal Peremogi u Pershij svitovij vijni SShA Orden Pochesnogo legionu Voyennij hrest Franciya Bronzova Zirka SShA Legion Zaslug SShA Dzhulius Adler u VikishovishiZhittyepisDzhulius Oks Adler narodivsya 3 grudnya 1892 roku v Chattanuzi Tennesi v rodini Garri Adlera ta Adi Oks Adler Jogo batko pracyuvav u vidanni Chattanooga Times sho nalezhala jogo shurinu Adolfu Oksu yakij zgodom takozh stav vlasnikom ta vidavnikom New York Times Zgodom Garri Adler stav generalnim direktorom Chattanooga Times Dzhulius ris razom iz svoyeyu kuzinoyu Ifigeniyeyu Oks dochkoyu Adolfa Oksa Adolf stavivsya do Dzhuliusa yak do ridnogo sina Vin brav Dzhuliusa v simejni podorozhi razom iz svoyeyu druzhinoyu ta dochkoyu Tak v 1904 roci koli Adolf pridbav svij pershij avtomobil Oksi vzyavshi iz soboyu Dzhuliusa virushili u podorozh Novoyu Angliyeyu ta Kanadoyu de voni vidvidali Galifaks ta Novu Skotiyu V 1908 roci Dzhulius pochav navchannya v v Nyu Dzhersi Cya shkola gotuvala uchniv do vstupu do Prinstonskogo universitetu Na vihidnih ta na kanikulah Dzhulius vidviduvav Oksiv Batki Dzhuliusa ochikuvali sho Dzhulius stane spadkoyemcem Adolfa Oksa v chastini sho stosuvalas vidavnictva New York Times Sered rozshirenoyi rodini Oksiv takozh bulo ochikuvannya sho Dzhulius odruzhitsya iz svoyeyu kuzinoyu Ifigeniyeyu dochkoyu Adolfa V 1910 roci Dzhulius vstupiv do Prinstonskogo universitetu Vin zakinchiv universitet vlitku 1914 roku planuyuchi voseni pochati robotu v New York Times Pislya zakinchennya universitetu vlitku 1914 Dzhulius virushiv razom iz kuzinoyu Ifigeniyeyu ta yiyi matir yu v yevropejsku podorozh 31 lipnya 1914 roku perebuvayuchi v Nimechchini voni otrimali telegramu vid Adolfa Oksa v yakij toj napolyagav na tomu shob voni povertalis dodomu oskilki Yevropa bula na mezhi vijni Z Nimechchini Dzhulius razom iz Oksami virushili do Amsterdamu a zvidti do Londonu Z Britaniyi Dzhulius povernuvsya do Nimechchini shob zabrati svoyu matir ta titku yaki zalishalis u Myunheni Zabravshi yih do Britaniyi Dzhulius razom iz nimi povernuvsya do SShA de vin pochav pracyuvati v New York Times Hocha vseredini lita 1915 roku prezident SShA Vudro Vilson she ne buv gotovij ogolositi mobilizaciyu do vijska SShA u zv yazku iz Pershoyu svitovoyu vijnoyu volonteri organizuvali vijskovij trenuvalnij tabir u Plattsburzi shtat Nyu Jork Adler zapisavsya na trenuvalni kursi do taboru Vlitku 1916 roku v tabori znovu vikladali vijskovo trenuvalni kursi Adler povtorno projshov kursi v 1916 roci Vin dosluzhivsya do zvannya serzhanta Koli prezident Vilson ogolosiv vijnu Nimechchini Adler otrimav zvannya molodshogo lejtenanta kavaleriyi ta v 1917 roci virushiv do Plattsburgu vzhe na oficerski kursi V Plattsburzi Adler poznajomivsya iz Arturom Gejsom Sulzbergerom sinom torgovcya tkaninami Vin brav Sulzbergera z soboyu do Oksiv de toj poznajomivsya iz kuzinoyu Dzhuliusa Ifigeniyeyu z yakoyu zgodom odruzhivsya V 1918 roci Adler buv instruktorom v longajlendskomu vijskovomu porti yakij pid chas Pershoyi svitovoyi vijni sluguvav miscem zvidki amerikanski vijska vidpravlyalis do Yevropi V kvitni 1918 roku Adlera vidpravili do Franciyi komandirom 77 oyi diviziyi 306 go pihotnogo polku U Franciyi Adler brav uchast u nastupalnih operaciyah u Lotaringiyi bitvi na Marni na richci Vel ta Mez Argonnskij operaciyi ta buv odnim iz bagatoh soldativ yaki postrazhdali vid nimeckogo ipritu bojovoyi otrujnoyi rechovini 14 zhovtnya 1918 roku v ramkah Mez Argonnskoyi operaciyi Dzhulius ta jogo pidrozdil brali uchast v nastupi na selishe Sen Zhuven v Argonnskomu lisi Vzyavshi selishe Dzhulius ta jogo pidrozdil stiknulis iz 8 mi kontratakami nimciv Voni zmogli protrimatis vsyu nich dopoki ne prijshlo pidkriplennya Za ce Adler buv nagorodzhenij Hrestom Za vidatni zaslugi Sribnoyu Zirkoyu ta Purpurovim sercem Pid chas ciyeyi bitvi Adler otruyivsya ipritom i proviv deyakij chas u gospitali zvidki priyednavsya do 306 pihotnogo polku vzhe v novomu zvanni majora Demobilizuvavshis z armiyi navesni 1919 roku Adler povernuvsya do roboti v New York Times V toj chas jogo davnij drug ta cholovik jogo kuzini Artur Gejs Sulzberger takozh vzhe pracyuvav v gazeti Mizh nimi pochalas konkurenciya oskilki obidva vvazhalis pretendentami na spadshinu Adolfa Oksa Cherez dekilka misyaciv Adler ta Sulzberger stali vice prezidentami The New York Times Company kompaniyi sho upravlyala odnojmennoyu gazetoyu Adler na dodatok otrimav posadu finansovogo direktora V 1922 roci Adler odruzhivsya iz Barbaroyu Shtetgajmer z Kaliforniyi Zgodom Dzhulius vse bilshe zajmavsya virobnichimi ta gospodarskimi spravami New York Times V 1923 roci Adler razom iz Arturom Gejsom Sulzbergerom uvijshov do radi direktoriv The New York Times Company Adler takozh prodovzhuvav vijskovu kar yeru V 1923 roci jomu bulo prisvoyeno zvannya pidpolkovnika a v 1924 roci vin buv priznachenij komandirom 306 ogo pihotnogo polku V 1930 roci Adleru bulo prisvoyeno zvannya polkovnika Rezervu Armiyi SShA V 1935 roci pomer Adolf Oks Hocha Oks ne priznachiv svogo nastupnika v New York Times vin viznachiv sho nastupnik maye buti priznachenij na rozsud dovirchih keruyuchih jogo spadshini yakimi buli priznacheni kuzina Adlera Ifigeniya Oks Sulzberger yiyi cholovik Artur Gejs Sulzberger ta Dzhulius Adler Artur Gejs Sulzberger ta Dzhulius Adler buli osnovnimi pretendentami shob ocholiti gazetu Golos Ifigeniyi buv virishalnim i vona nadala perevagu svoyemu choloviku Piznishe Ifigeniya viznavala sho yiyi kuzen buv nevidpovidnoyu kandidaturoyu shob ocholiti gazetu i ne tilki tomu sho vona bula loyalnoyu svoyemu choloviku a tomu sho Dzhulius Adler buv zanadto konservativnim i napolyagav shob vse robilos za pravilami Vreshti Dzhulius Adler stav generalnim direktorom kompaniyi sho upravlyala New York Times a takozh vidavcem inshoyi gazeti sho nalezhala ranishe Adolfu Oksu a teper Ifigeniyi Chattanooga Times Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni v berezni 1940 roku Adlera priznachili golovoyu civilnogo komitetu yakij zdijsnyuvav reyestraciyu molodih cholovikiv sho vstupali na trenuvalni kursi gromadskih vijskovih trenuvalnih taboriv a takozh civilnim pomichnikom Vijskovogo ministra SShA na chas reyestraciyi Oskilki v 1923 roci Adler otrimav zvannya pidpolkovnika a v 1930 roci polkovnika v Rezervi Armiyi SShA pid chas Drugoyi svitovoyi vijni jogo ponovili na vijskovij sluzhbi v zhovtni 1940 roku shob vin komanduvav 113 m pihotnim polkom 44 yi diviziyi u Fort Diksi shtat Nyu Dzhersi Pislya pidvishennya do zvannya brigadnogo generala u lipni 1941 roku u veresni 1941 roku jogo priznachili zastupnikom komandira 6 yi pihotnoyi diviziyi Zastupnika komandira 6 yi pihotnoyi diviziyi Adler brav uchast v pobudovi oboroni Gavayiv Zokrema vin reorganizuvav ta koordinuvav oboronni plani rizni formuvan Armiyi SShA povitryanih ta nazemnih sil na ostrovi Oahu za sho buv nagorodzhenij Bronzovoyu zirkoyu 17 listopada 1944 roku Adler buv zvilnenij zi sluzhbi za stanom zdorov ya Redaktori amerikanskih gazet rozmovlyayut iz timi hto vizhiv u likarni shojno zvilnenogo konctaboru Buhenvald kviten 1945 roku Zliva napravo Norman Chendler Los Angeles Times Vilyam I Nikols nahilenij vpered u centri zhurnal This Week i Dzhulius Oks Adler New York Times U 1945 roci pislya zvilnennya nacistskih konctaboriv u Nimechchini vin buv odnim iz visimnadcyati kerivnikiv gazet zaproshenih generalom Duajtom D Ejzenhauerom vidvidati ta oglyanuti ob yekti i vin napisav seriyu statej u New York Times de dokladno opisuvav svij dosvid i pochuttya Vin sluzhiv komanduvachem 77 yi diviziyi Rezerv Armiyi SShA z listopada 1946 po 1948 rik otrimavshi zvannya general majora 24 sichnya 1948 roku Vin buv prezidentom Asociaciyi starshih komanduvachiv armijskogo rezervu 1949 1951 V 1954 roci v Adlera znajshli neoperabelnij rak Vin pomer 3 zhovtnya 1955 roku ta buv pohovanij na Arlingtonskomu cvintari Na jogo mogilnomu kamini napisano Yak bravij lider u boyu ta yak shanovnij radnik na visokij posadi Vi dobre zasluzhili veliku chest buti vidomim yak soldat z golovi do p yat Duajt D Ejzenhauer 5 zhovtnya 1954 roku Insha diyalnistOkrim vidavnichoyi ta vijskovoyi spravi v Adlera buli j inshi biznes interesi Vin buv direktorom kanadskoyi paperovoyi fabriki Spruce Falls Power and Paper Company yakoyu spilno volodili The New York Times Company ta kompaniya Kimberly Clark vice prezidentom ta direktorom translyuvalnoyi kompaniyi Interstate Broadcasting Company golovoyu pravlinnya Times Facsimile Corporation dochirnoyi kompaniyi The New York Times Company Protyagom chotiroh rokiv pospil Adler takozh buv golovoyu kampaniyi zi zboru koshtiv Nyu jorkskogo komitetu z raku Krim togo Adler buv chlenom radi dovirchih vlasnikiv Nacionalnogo yevrejskogo gospitalyu sho znahodivsya v Denveri Nominaciyi ta nagorodiAdler buv nagorodzhenij Hrestom Za vidatni zaslugi Sribnoyu zirkoyu Purpurovim sercem Medallyu peremogi u Pershij svitovij vijni Ordenom Pochesnogo legionu Voyennim hrestom Franciya Hrestom Za bojovi zaslugi Italiya Bronzovoyu zirkoyu Legionom zaslug Krim togo v 1955 roci suspilno politichna veteranska organizaciya Amerikanskij legion prisvoyila Adleru Nagorodu za amerikanizm Osobiste zhittyaU Dzhuliusa ta Barbari bulo troye ditej sin Dzhulius Oks Adler molodshij ta dvi dochki Barbara A Katzander i Nensi Dzh Adler Jogo sin Dzhulius Oks Adler molodshij 1924 2003 navchavsya v Lorensvilskij shkoli ta zakinchiv u 1942 roci Vijskovu akademiyu Kalvera v Indiani Vin vstupiv do Prinstonskogo universitetu ale pishov cherez odin semestr shob sluzhiti u Vosmij povitryanij armiyi v Yevropi vikonuyuchi bombarduvalni misiyi v Nimechchini navidnikom operatorom na litakah bombarduvalnikah B 17 Flying Fortress Vin takozh pracyuvav v riznih viddilah New York Times do 1959 roku a potim stav PR konsultantom Vshanuvannya pam yatiV 1955 roci v Shkoli zhurnalistiki Kolumbijskogo universitetu bula zasnovana stipendiya v rozmiri 1000 dolariv SShA na chest Dzhuliusa Adlera YiYi planuvalos prisudzhuvati shorichno protyagom p yati rokiv V 1961 roci stipendiyu vidnovili na she p yat rokiv Stipendiya prisudzhuvalas studentu yakij prodemonstruvav zdatnist do liderstva v zhurnalistici ta chiye navchannya ne mozhna bulo b rozpochati bez finansovoyi dopomogi V Nyu Jorkskomu universiteti bula zasnovana gromadska nagoroda imeni Dzhuliusa Adlera v rozmiri 100 dolariv SShA sho prisudzhuvalas studentam za gromadsku diyalnist v studmistechku V biblioteci Prinstonskogo universitetu buv zasnovanij fond na chest Dzhuliusa Adlera Rozmir fondu skaladav 10 000 dolariv SShA zi spadshini Adlera Planuvalos sho na koshti fondu budut pridbani knigi dlya biblioteki Prinstonskogo universitetu Praci AdleraDzhulius Adler buv golovnim redaktorom dvoh prac prisvyachenih vijskovim pidrozdilam v yakih vin sluzhiv Istoriya simdesyat somoyi diviziyi 25 serpnya 1917 11 listopada 1918 1919 roku angl History of the Seventy Seventh Division August 25th 1917 November 11th 1918 Istoriya 306 go pihotnogo polku 1935 roku angl History of the 306th Infantry Div takozhNyu Jork Tajms Adolf Oks Ifigeniya Oks Sulzberger Artur Gejs SulzbergerPosilannyaMG Julius Ochs Adler militaryhallofhonor com Procitovano 1 sichnya 2024 Tifft Susan E Jones Alex S 1999 The Trust The Private and Powerful Family Behind The New York Times Trast privatna ta mogutnya rodina yaka stoyit za New York Times anglijskoyu Little Brown and Company ISBN 9780316845465 Berger Meyer 1951 The story of the New York Times 1851 1951 Istoriya Nyu Jork Tajms 1851 1951 anglijskoyu Simon and Schuster Biography of Major General Julius Ochs Adler 1892 1955 USA generals dk Procitovano 1 sichnya 2024 C M T C Enrolling in Civilian Hands PDF New York Times anglijskoyu 3 bereznya 1940 Procitovano 2 sichnya 2024 General Adler Cited for Hawaiian Service PDF New York Times anglijskoyu 17 kvitnya 1945 Procitovano 2 sichnya 2024 Adler Julius Ochs 28 kvitnya 1945 Buchenwald Worse Than Battlefield PDF New York Times anglijskoyu Procitovano 2 sichnya 2024 Maj Gen Julius Ochs Adler Of The Times Is Dead at 62 PDF New York Times anglijskoyu 4 zhovtnya 1955 Procitovano 2 sichnya 2024 Gen Adler Accepts Fund Post PDF New York Times anglijskoyu 9 bereznya 1949 Procitovano 2 sichnya 2024 Hospital Honors Gen Adler PDF New York Times anglijskoyu 31 sichnya 1956 Procitovano 2 sichnya 2024 Armstrong Zella 1993 The History of Hamilton County and Chattanooga Tennessee Istoriya okrugu Gamilton i Chattanugi Tennessi anglijskoyu T 2 Overmountain Press s 215 ISBN 9780932807991 Gen Adler Wins Legion of Merit PDF New York Times anglijskoyu 9 listopada 1944 Procitovano 2 sichnya 2024 Gen Adler Receives Legion Post Award PDF New York Times anglijskoyu 13 kvitnya 1955 Procitovano 2 sichnya 2024 Barbara Ochs Adler Jewish Women s Archive angl Procitovano 1 sichnya 2024 McFadden Robert D Pace Eric 20 serpnya 2003 Julius Ochs Adler Jr 78 Businessman Publicist and Bookseller New York Times anglijskoyu Procitovano 2 sichnya 2024 Schorarship Set Up in Honor of Adler PDF New York Times anglijskoyu 8 zhovtnya 1955 Procitovano 2 sichnya 2024 ADLER GRANT RENEWED PDF New York Times anglijskoyu 12 lyutogo 1961 Procitovano 2 sichnya 2024 Columbia Awards 14 400 in Grants New York Times anglijskoyu 29 listopada 1964 Procitovano 2 sichnya 2024 Adler Citizenship Award Given to N Y U Senior PDF New York Times anglijskoyu 11 travnya 1966 Procitovano 2 sichnya 2024 Adler Fund Will Aid Princeton s Library PDF New York Times anglijskoyu 15 bereznya 1957 Procitovano 2 sichnya 2024

Дата публікації:
Топ