Джон Мерсер Дж П 21 лютого 1791 30 листопада 1866 англійський хімік і виробник тканин який народився в Грейт Гарвуді Лан

Джон Мерсер Дж. П. (21 лютого 1791 — 30 листопада 1866) — англійський хімік і виробник тканин, який народився в Грейт-Гарвуді, Ланкашир. У 1844 році він розробив процес обробки бавовни, мерсеризацію, яка покращила багато її якостей для використання в тканинах.


Громадянство	Сполучене Королівство
Дата народження	21 лютого 1791(1791-02-21)^[1]
Місце народження	Ланкашир
Дата смерті	30 листопада 1866(1866-11-30)^[1] (75 років)
Місце смерті	Ланкашир
Рід діяльності	хімік
Член у	Лондонське королівське товариство
Отримані відзнаки	член Лондонського королівського товариства

Життєпис

Джон Мерсер ніколи не ходив до школи; він навчився читати й писати у свого сусіда. Він дуже любив фарбування і експериментував, щоб знайти нові методи. За підручником він сам навчався хімії барвників. У 1817 році він відкрив Сульфід стибію, перший якісний помаранчевий пігмент, доступний для друку на бавовняній тканині.

Він розробив процес мерсеризації в 1844 році і був прийнятий до Королівського товариства, Філософського товариства та Хімічного товариства.

Мерсер був піонером у дослідженні протимікробних препаратів, запобігаючи поширенню холери в Сайксайді (нині частина Гаслінгдена) у 1847 році за допомогою хлористого вапна, або «гіпохлориту кальцію», який сьогодні використовується для дезінфекції громадських басейнів і питної води.

У 1814 році він одружився з Мері Волстенхолм; разом вони мали шестеро дітей. Його дружина померла в 1859 році, і згодом він став присяжним на другій Великій виставці в 1862 році, а також мировим суддею в Ланкаширі, продовжуючи читати лекції в Клейтон-ле-Мур і підтримувати місцеві англіканську та методистську церкви.

Згідно з переписом 1861 року, він був 70-річним «хіміком», який проживав зі своїм сином Джоном і ще 12 людьми в лондонському готелі Берлінгтон, 29 (Флоренс Найтінгейл була по сусідству, під номером 30). Мерсер помер удома в 1866 році і був похований у церкві Святого Варфоломія, Великий Гарвуд. Кошти на його вшанування надала його донька Марія, і в 1903 році в Грейт-Харвуді було відкрито годинникову вежу, а також Мерсер-холл. Котедж Мерсера в Океншоу, Клейтон-ле-Мур, був переданий під музей і парк.

Примітки

SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311
Parnell, Edward A (1886). The life and labours of John Mercer. London: Longmans, Green & Co. с. 23.
Holme, Ian; Blackburn, Richard S. (2019). . Coloration Technology (англ.). 135 (3): 171—182. doi:10.1111/cote.12398. ISSN 1478-4408. S2CID 155705203. Архів оригіналу за 3 June 2020. Процитовано 3 June 2020.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
Lancashire Pioneers: John Mercer - Declining Years. Архів оригіналу за 4 вересня 2012. Процитовано 19 січня 2011.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q8513_citetype_Q35127_citetype_Q36524_citetype_Q194166"_data-entity-id="Q29861311">SNAC<span_class="wef_low_priority_links">_—_2010.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q29861311]]</div>-1] SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311

[2] Parnell, Edward A (1886). The life and labours of John Mercer. London: Longmans, Green & Co. с. 23.

[3] Holme, Ian; Blackburn, Richard S. (2019). . Coloration Technology (англ.). 135 (3): 171—182. doi:10.1111/cote.12398. ISSN 1478-4408. S2CID 155705203. Архів оригіналу за 3 June 2020. Процитовано 3 June 2020.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()

[4] Lancashire Pioneers: John Mercer - Declining Years. Архів оригіналу за 4 вересня 2012. Процитовано 19 січня 2011.

[1]