Джон Вілкс (англ. John Wilkes; 17 жовтня 1725 — 26 грудня 1797) — політичний діяч Великої Британії, журналіст, публіцист, лорд-мер Лондона.
Джон Вілкс | |
---|---|
англ. John Wilkes | |
Народився | 17 (28) жовтня 1725[2] Лондон, Королівство Велика Британія |
Помер | 26 грудня 1797[1][2][3](72 роки) Лондон, Королівство Велика Британія |
Поховання | d |
Країна | Королівство Велика Британія |
Діяльність | журналіст, політик, бретер |
Alma mater | Лейденський університет |
Знання мов | англійська[1] |
Членство | Лондонське королівське товариство |
Посада | d, d, d, d, d, d і Лорд-мер Лондона |
Партія | d |
Батько | d[4] |
Мати | d[4] |
Брати, сестри | d |
У шлюбі з | d |
Діти | d[4] |
Нагороди | |
|
Життєпис
Молоді роки
Походив із родини торгівців Вілксів із Лондона. Другий син Ізраеля Вілкса, винокура, та Сари Хетон. Народився 1725 року в лондонському районі Клеркенвел. Виховувався матір'ю в пресвітеріанському дусі, але надалі залишався вірним англіканству.
Початкову освіту здобув у Хетфордському спеціальному пансіоні. Потім він займався з особистими вчителями, після чого вступив до Лейденського університету. Там він зустрів Ендрю Бакстера, пресвітеріанського священика, який справив великий вплив на погляди Вілкса на релігію. Під час якобінського повстання 1745 року він повернувся до Лондона, щоб там приєднатися до товариства роялістів, які підтримували британського монарха, і приготувався захищати столицю. Після поразки постання того ж року повернувся до університету для завершення навчання.
У 1747 році він одружився з донькою друга родини, яка була старшою за Вілкса на 10 років. При цьому отримав як посаг багатий маєток Ейлебері в Бекінгемпширі. У 1749 році стає членом Королівського товариства.
Політична кар'єра
Затоваришував з Томасом Поттером, сином нещодавно померлого архієпископа Кентерберійського Джона Поттера. Останній познайомив Вілкса з графом Річардом Гренвіллом-Темплом, який був родичем Вільяма Пітта, статс-секретаря в уряді. Завдяки підтримці Темпла і Пітта у 1754 році Вілкса призначають верховним шерифом Бекінгемширу. У тому ж році від балотувався від міста Бервік-на-Твіді до парламенту, але програв вибори. У 1756 році розлучився. 1757 року стає членом парламенту від Ейлсбері, витративши 7 тис. фунтів стерлінгів, які взяв в борг. Обирається членом лицарського товариства святого Франсциска Вікомбського, відомого як «Клуб пекельного полум'я». Підтримував Вільяма Пітта Старшого, насамперед його дії під час Семирічної війни.
1761 року обирається вдруге, призначається також головою міліції міста Ейлсбері. Став клопотати про своє призначення послом до Османської імперії або губернатором Квебеку, який нещодавно було приєднано до Великої Британії. У 1762 році, коли уряд очолив Джон Стюарт, 3-й граф Б'ют, Джон Вілкс втратив підтримку Темпла і Пітта, які пішли у відставку. Невдовзі Вілкс за підтримки графа Темпла разом з поетом Чарльзом Черчиллем став випускати щотижневик «Північний британець», в якому критикував дії голови уряду. В тому ж році в селі Беґшот між Джоном Вілксом і Вільгельмом Талботом відбулася дуель, причиною якої стала сатирична стаття у випуску № 12 газети «Північний британець», де Талбот побачив образу на свою адресу. Жоден не поцілив у суперника. Зрештою вони замирилися.
Поступово його газета перетворюється в головний друкований орган вігської опозиції. У 1763 році пішов у відставку граф Б'ют. У тому ж році за статтю, що торкалася тронної промови короля Георга III Джон Вілкс був звинувачений у наклепі і запроторений до в'язниці. Але незабаром звільнений, оскільки член парламенту не міг бути заарештований за звинуваченням у наклепі. Втім невдовзі члени правлячої партії торі скористалися пародією Вілкса на поему Олександра Поупа «Есе про жінку» для звинувачення того у вульгарності та непристойності. Спочатку було прийнято рішення про знищення тиражу «Північного британця», а 20 січня 1764 року Вілкса було виключено з членів парламенту і оголошено поза законом. Він утік до Франції, з якої після двох невдалих спроб 1765 і 1766 років повернувся в 1768 році і був обраний до парламенту від Міддлсексу. 1768 року він знову опиняється у в'язниці після перегляду його справи 1764 року (змінено зі страти на штраф у 100 фунтів і 22-місячне ув'язнення). Протести проти його арешту привели в цей же день до «різанини на полі святого Георга», під час якої військами був застрелено 7 протестуючих.
У 1769 році обирається олдерменом лондонського району Фаррінгтон. 3 лютого того ж року за постійні антиурядові виступи його знову позбавляють членства в парламенті. 16 лютого Вілкса знову обирають членом парламенту, але його вкотре виключають. 16 березня на нових виборах Вілкс був знову обраний від Мідлсекса, але його знову виключили. 13 квітня на нових виборах Вілкс знову перемагає, але парламент оголошує переможцем Генріха Латтрела, який набрав найменше голосів, але був прихильником уряду. У відповідь протягом літа і осені 1769 року в багатьох графствах, містах і містечках Англії були прийняті петиції, що містили вимоги перегляду парламентських рішень, відновлення прав виборців та захисту англійських свобод від замахів з боку адміністрації. Керівництво і організацію цієї кампанії взяли на себе члени Товариства захисників білля про права, утвореного в Лондоні в лютому 1769 року. Завдяки їхнім зусиллям кампанія набула характеру політичної акції, в ході якої була вироблена програма, що виявила появу у Великій Британії нової політичної сили — радикального руху. Головною вимогою радикалів стала парламентська реформа, під якою вони розуміли скорочення терміну парламентських повноважень, зміцнення незалежності палати громад від виконавчої влади, модернізацію виборчої системи і розширення виборчого характеру.
Звільнений у березні 1770 року Вілкс активно брав участь в кампанії за свободу друку. У 1771 році, коли в парламенті було висунуто кілька обмежень для низки лондонських газет, він виступав з рішучим протестом. Того ж року обирається шерифом Лондона. У 1774 році обирається лордом-мером Лондона. Водночас обирається членом парламенту. Співчутливо ставився до американської війни за незалежність 1775—1783 років. 1776 року представив перший законопроєкт про реформи. 1779 року обирається скарбничим лондонського магістрату.
Останні роки
У 1780 році очолив придушення заколоту лорда Гордона, врятувавши від захоплення банк Англії. Після цього його популярність стала слабшати. У 1784 році Вілкс повернувся до Міддлсексу, щоб взяти участь у виборах, отримав дуже невелику підтримку і був змушений відкликати свою кандидатуру. 1789 року негативно сприйняв революцію у Франції.
З 1790 року припинив політичну діяльність Помер 1797 року в Лондоні від маразму.
Родина
Дружина — Марія Мід
Діти:
- Марія
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
- SNAC — 2010.
- Lundy D. R. The Peerage
Джерела
- Williamson, Audrey (1974). Wilkes, a friend to liberty. London: Allen & Unwin. .
- Tugdual de Langlais, L'armateur préféré de Beaumarchais Jean Peltier Dudoyer, de Nantes à l'Isle de France, (2015), Éd. Coiffard, 2015, 340 p. ().
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dzhon Vilks angl John Wilkes 17 zhovtnya 1725 26 grudnya 1797 politichnij diyach Velikoyi Britaniyi zhurnalist publicist lord mer Londona Dzhon Vilksangl John WilkesNarodivsya17 28 zhovtnya 1725 2 London Korolivstvo Velika BritaniyaPomer26 grudnya 1797 1797 12 26 1 2 3 72 roki London Korolivstvo Velika BritaniyaPohovannyadKrayina Korolivstvo Velika BritaniyaDiyalnistzhurnalist politik breterAlma materLejdenskij universitetZnannya movanglijska 1 ChlenstvoLondonske korolivske tovaristvoPosadad d d d d d i Lord mer LondonaPartiyadBatkod 4 Matid 4 Brati sestridU shlyubi zdDitid 4 Nagorodichlen Londonskogo korolivskogo tovaristva Mediafajli u VikishovishiZhittyepisMolodi roki Pohodiv iz rodini torgivciv Vilksiv iz Londona Drugij sin Izraelya Vilksa vinokura ta Sari Heton Narodivsya 1725 roku v londonskomu rajoni Klerkenvel Vihovuvavsya matir yu v presviterianskomu dusi ale nadali zalishavsya virnim anglikanstvu Pochatkovu osvitu zdobuv u Hetfordskomu specialnomu pansioni Potim vin zajmavsya z osobistimi vchitelyami pislya chogo vstupiv do Lejdenskogo universitetu Tam vin zustriv Endryu Bakstera presviterianskogo svyashenika yakij spraviv velikij vpliv na poglyadi Vilksa na religiyu Pid chas yakobinskogo povstannya 1745 roku vin povernuvsya do Londona shob tam priyednatisya do tovaristva royalistiv yaki pidtrimuvali britanskogo monarha i prigotuvavsya zahishati stolicyu Pislya porazki postannya togo zh roku povernuvsya do universitetu dlya zavershennya navchannya U 1747 roci vin odruzhivsya z donkoyu druga rodini yaka bula starshoyu za Vilksa na 10 rokiv Pri comu otrimav yak posag bagatij mayetok Ejleberi v Bekingempshiri U 1749 roci staye chlenom Korolivskogo tovaristva Politichna kar yera Zatovarishuvav z Tomasom Potterom sinom neshodavno pomerlogo arhiyepiskopa Kenterberijskogo Dzhona Pottera Ostannij poznajomiv Vilksa z grafom Richardom Grenvillom Templom yakij buv rodichem Vilyama Pitta stats sekretarya v uryadi Zavdyaki pidtrimci Templa i Pitta u 1754 roci Vilksa priznachayut verhovnim sherifom Bekingemshiru U tomu zh roci vid balotuvavsya vid mista Bervik na Tvidi do parlamentu ale prograv vibori U 1756 roci rozluchivsya 1757 roku staye chlenom parlamentu vid Ejlsberi vitrativshi 7 tis funtiv sterlingiv yaki vzyav v borg Obirayetsya chlenom licarskogo tovaristva svyatogo Fransciska Vikombskogo vidomogo yak Klub pekelnogo polum ya Pidtrimuvav Vilyama Pitta Starshogo nasampered jogo diyi pid chas Semirichnoyi vijni 1761 roku obirayetsya vdruge priznachayetsya takozh golovoyu miliciyi mista Ejlsberi Stav klopotati pro svoye priznachennya poslom do Osmanskoyi imperiyi abo gubernatorom Kvebeku yakij neshodavno bulo priyednano do Velikoyi Britaniyi U 1762 roci koli uryad ocholiv Dzhon Styuart 3 j graf B yut Dzhon Vilks vtrativ pidtrimku Templa i Pitta yaki pishli u vidstavku Nevdovzi Vilks za pidtrimki grafa Templa razom z poetom Charlzom Cherchillem stav vipuskati shotizhnevik Pivnichnij britanec v yakomu kritikuvav diyi golovi uryadu V tomu zh roci v seli Begshot mizh Dzhonom Vilksom i Vilgelmom Talbotom vidbulasya duel prichinoyu yakoyi stala satirichna stattya u vipusku 12 gazeti Pivnichnij britanec de Talbot pobachiv obrazu na svoyu adresu Zhoden ne pociliv u supernika Zreshtoyu voni zamirilisya Postupovo jogo gazeta peretvoryuyetsya v golovnij drukovanij organ vigskoyi opoziciyi U 1763 roci pishov u vidstavku graf B yut U tomu zh roci za stattyu sho torkalasya tronnoyi promovi korolya Georga III Dzhon Vilks buv zvinuvachenij u naklepi i zaprotorenij do v yaznici Ale nezabarom zvilnenij oskilki chlen parlamentu ne mig buti zaareshtovanij za zvinuvachennyam u naklepi Vtim nevdovzi chleni pravlyachoyi partiyi tori skoristalisya parodiyeyu Vilksa na poemu Oleksandra Poupa Ese pro zhinku dlya zvinuvachennya togo u vulgarnosti ta nepristojnosti Spochatku bulo prijnyato rishennya pro znishennya tirazhu Pivnichnogo britancya a 20 sichnya 1764 roku Vilksa bulo viklyucheno z chleniv parlamentu i ogolosheno poza zakonom Vin utik do Franciyi z yakoyi pislya dvoh nevdalih sprob 1765 i 1766 rokiv povernuvsya v 1768 roci i buv obranij do parlamentu vid Middlseksu 1768 roku vin znovu opinyayetsya u v yaznici pislya pereglyadu jogo spravi 1764 roku zmineno zi strati na shtraf u 100 funtiv i 22 misyachne uv yaznennya Protesti proti jogo areshtu priveli v cej zhe den do rizanini na poli svyatogo Georga pid chas yakoyi vijskami buv zastreleno 7 protestuyuchih U 1769 roci obirayetsya oldermenom londonskogo rajonu Farrington 3 lyutogo togo zh roku za postijni antiuryadovi vistupi jogo znovu pozbavlyayut chlenstva v parlamenti 16 lyutogo Vilksa znovu obirayut chlenom parlamentu ale jogo vkotre viklyuchayut 16 bereznya na novih viborah Vilks buv znovu obranij vid Midlseksa ale jogo znovu viklyuchili 13 kvitnya na novih viborah Vilks znovu peremagaye ale parlament ogoloshuye peremozhcem Genriha Lattrela yakij nabrav najmenshe golosiv ale buv prihilnikom uryadu U vidpovid protyagom lita i oseni 1769 roku v bagatoh grafstvah mistah i mistechkah Angliyi buli prijnyati peticiyi sho mistili vimogi pereglyadu parlamentskih rishen vidnovlennya prav viborciv ta zahistu anglijskih svobod vid zamahiv z boku administraciyi Kerivnictvo i organizaciyu ciyeyi kampaniyi vzyali na sebe chleni Tovaristva zahisnikiv billya pro prava utvorenogo v Londoni v lyutomu 1769 roku Zavdyaki yihnim zusillyam kampaniya nabula harakteru politichnoyi akciyi v hodi yakoyi bula viroblena programa sho viyavila poyavu u Velikij Britaniyi novoyi politichnoyi sili radikalnogo ruhu Golovnoyu vimogoyu radikaliv stala parlamentska reforma pid yakoyu voni rozumili skorochennya terminu parlamentskih povnovazhen zmicnennya nezalezhnosti palati gromad vid vikonavchoyi vladi modernizaciyu viborchoyi sistemi i rozshirennya viborchogo harakteru Zvilnenij u berezni 1770 roku Vilks aktivno brav uchast v kampaniyi za svobodu druku U 1771 roci koli v parlamenti bulo visunuto kilka obmezhen dlya nizki londonskih gazet vin vistupav z rishuchim protestom Togo zh roku obirayetsya sherifom Londona U 1774 roci obirayetsya lordom merom Londona Vodnochas obirayetsya chlenom parlamentu Spivchutlivo stavivsya do amerikanskoyi vijni za nezalezhnist 1775 1783 rokiv 1776 roku predstaviv pershij zakonoproyekt pro reformi 1779 roku obirayetsya skarbnichim londonskogo magistratu Ostanni roki U 1780 roci ocholiv pridushennya zakolotu lorda Gordona vryatuvavshi vid zahoplennya bank Angliyi Pislya cogo jogo populyarnist stala slabshati U 1784 roci Vilks povernuvsya do Middlseksu shob vzyati uchast u viborah otrimav duzhe neveliku pidtrimku i buv zmushenij vidklikati svoyu kandidaturu 1789 roku negativno sprijnyav revolyuciyu u Franciyi Z 1790 roku pripiniv politichnu diyalnist Pomer 1797 roku v Londoni vid marazmu RodinaDruzhina Mariya Mid Diti MariyaPrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Oxford Dictionary of National Biography C Matthew Oxford OUP 2004 d Track Q17565097d Track Q5145336d Track Q34217d Track Q217595 SNAC 2010 d Track Q29861311 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824DzherelaWilliamson Audrey 1974 Wilkes a friend to liberty London Allen amp Unwin ISBN 0 04 923064 6 Tugdual de Langlais L armateur prefere de Beaumarchais Jean Peltier Dudoyer de Nantes a l Isle de France 2015 Ed Coiffard 2015 340 p ISBN 9782919339280