Джеймс Мейнард

Джеймс Аллан Мейнард (9 червня 1987(1987-06-09), Челмсфорд, Ессекс) — британський математик, який працює в галузі аналітичної теорії чисел і, зокрема, теорії простих чисел. У 2017 році він був призначений професором-дослідником в Оксфорді. Мейнард є стипендіатом коледжу Святого Джона в Оксфорді. У 2022 році нагороджений медаллю Філдса.

Джеймс Мейнар
James Maynard
Мейнард в 2013 Мейнард в 2013
Народився	10 червня 1987 Челмсфорд, Ессекс^[d], Ессекс, Англія, Велика Британія
Країна	Велика Британія
Діяльність	математик
Alma mater	University of Cambridge University of Oxford
Галузь	Математика
Заклад	Монреальський університет Університет Оксфорда^[1] Математичний інститут Клея^[2] коледж Магдалени^[d]^[3] ^d^[4]
Науковий керівник	^d^[5]
Аспіранти, докторанти	^d
Членство	Європейська академія
Відомий завдяки:	Робота над prime gaps
Нагороди	Премія Коула (2020) Премія SASTRA Ramanujan (2014) премія Вайтгеда (2015) ^d (2016) медаль Філдса (2022) член Лондонського королівського товариства (2023)
Джеймс Мейнард у Вікісховищі

Біографія

Мейнард відвідував гімназію короля Едуарда VI у Челмсфорді в Челмсфорді, Англія. Після здобуття ступенів бакалавра та магістра в . Потім він став стипендіатом за іспитом у коледжі Магдалини в Оксфорді.

У 2013–2014 роках Мейнард був постдокторським дослідником CRM-ISM в Університеті Монреаля.

У листопаді 2013 року Мейнард дав інший доказ теореми Ітан Чжана про те, що між простими числами існують обмежені проміжки, і розв’язав давню гіпотезу, показавши, що для будь-якого ${\displaystyle m}$ існує нескінченна кількість інтервалів обмеженої довжини, що містять ${\displaystyle m}$ прості числа. Цю роботу можна розглядати як прогрес у Харді–Літлвуді ${\displaystyle m}$-кортежна гіпотеза, оскільки вона встановлює, що "додатна частка допустимого ${\displaystyle m}$ -кортежі задовольняють простий ${\displaystyle m}$ гіпотеза кортежів для кожного ${\displaystyle m}$." Підхід Мейнарда дав верхню межу, з ${\displaystyle p_{n}}$ позначаючи ${\displaystyle n}$ просте число,

${\displaystyle \liminf _{n\to \infty }\left(p_{n+1}-p_{n}\right)\leq 600,}$

який значно покращився порівняно з найкращими існуючими межами завдяки проекту . Крім того, припускаючи гіпотезу Елліотта–Галберстама та, окремо, її узагальнену форму, вікі проекту Polymath стверджує, що розмір розриву було зменшено до 12 і 6 відповідно.

У серпні 2014 року Мейнард (незалежно від та Тао) розв’язав давню гіпотезу Ердеша про великі проміжки між простими числами та отримав найбільший приз Ердеша ($10 000), який будь-коли пропонувався.

У 2014 році він отримав премію SASTRA Ramanujan Prize. У 2015 році він отримав премію Уайтхеда , а в 2016 році — премію EMS.

У 2016 році він показав, що для будь-якої заданої десяткової цифри існує нескінченна кількість простих чисел, які не мають цієї цифри в десятковому розкладі.

У 2019 році разом з Дімітрісом Кукулопулосом він довів .

У 2020 році у спільній роботі з Томасом Блумом він покращив найвідомішу межу для , показавши, що множина ${\displaystyle A\subset [N]}$ без квадратної різниці має розмір не більше ${\displaystyle {\frac {N}{(\log N)^{c\log \log \log N}}}}$ для деяких ${\displaystyle c>0}$.

Мейнард був нагороджений медаллю Філдса 2022 року за «внесок в аналітичну теорію чисел, який призвів до значного прогресу в розумінні структури простих чисел і в діофантовому наближенні».

Нагороди та визнання

• 2014: премія SASTRA Ramanujan
• 2015:
  • премія Вайтгеда
  • науковий співробітник Клея
• 2016: ^[de]
• 2018: запрошений доповідач на Міжнародному конгресі математиків (проміжки між простими числами)
• 2020: премія Коула з теорії чисел року
• 2022: медаль Філдса за «внесок в аналітичну теорію чисел, який призвів до важливих успіхів у розумінні структури простих чисел і в діофантовому наближенні»
• 2023: (премія «Нові горизонти в математиці»)

Особисте життя

Мейнард народився 10 червня 1987 року в Челмсфорді, Англія. Його напарниця — лікар Елеонор Грант.

Примітки

1. Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
   d:Track:Q123508386
2. Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
   d:Track:Q123508386
3. Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
   d:Track:Q123508386
4. Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
   d:Track:Q123508386
5. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
6. . (PDF). qseries.org. Архів оригіналу (PDF) за 1 February 2017. Процитовано 13 квітня 2017.
7. . 4 квітня 2018. Архів оригіналу за 4 April 2018. Процитовано 4 квітня 2018.
8. . Архів оригіналу за 22 April 2022. Процитовано 11 червня 2022.
9. Klarreich, Erica (1 червня 2020). . Quanta Magazine. Архів оригіналу за 5 липня 2022. Процитовано 5 липня 2022.
10. Джеймс Мейнард(англ.) у проєкті «Математична генеалогія».
11. . Архів оригіналу за 16 April 2021. Процитовано 11 червня 2022.
12. . . Архів оригіналу за 20 May 2018. Процитовано 17 квітня 2014.
13. Zhang, Yitang (2014). . Annals of Mathematics. Princeton University and the Institute for Advanced Study. 179 (3): 1121—1174. doi:10.4007/annals.2014.179.3.7. Архів оригіналу за 22 січня 2014. Процитовано 16 серпня 2013.
14. Klarreich, Erica (19 листопада 2013). . Quanta Magazine. Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 5 грудня 2019.
15. Заповніть пропущені параметри: назву і/або авторів. arXiv:[1].
16. Bounded gaps between primes. . оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 21 липня 2013.
17. Klarreich, Erica (10 грудня 2014). . Quanta Magazine. Архів оригіналу за 15 липня 2017. Процитовано 10 грудня 2014.
18. Заповніть пропущені параметри: назву і/або авторів. arXiv:[2].
19. (December 2014), (PDF), , 61 (11): 1361, ISSN 1088-9477, архів оригіналу (PDF) за 30 November 2020, процитовано 28 квітня 2021
20. . Clay Mathematics Institute. 8 липня 2015. Архів оригіналу за 20 August 2019. Процитовано 6 липня 2022.
21. . European Mathematical Society. Архів оригіналу за 9 February 2015. Процитовано 6 липня 2022.
22. Grechuk, Bogdan (2021). . Springer Nature. с. 14. ISBN . Архів оригіналу за 7 July 2022. Процитовано 6 липня 2022.
23. Maynard, J.: Invent. math. (2019) 217: 127. https://doi.org/10.1007/s00222-019-00865-6
24. Sloman, Leila (16 вересня 2019). . Scientific American (англ.). Архів оригіналу за 24 May 2022. Процитовано 6 липня 2022.
25. Koukoulopoulos, Dimitris; Maynard, James (1 липня 2020). . Annals of Mathematics. 192 (1). arXiv:1907.04593. doi:10.4007/annals.2020.192.1.5. ISSN 0003-486X. Архів оригіналу за 7 липня 2022. Процитовано 6 липня 2022.
26. Doyle, John R.; Rice, Alex (5 вересня 2021). : 3. arXiv:2006.15400. Архів оригіналу за 17 серпня 2020. Процитовано 6 липня 2022.
27. (PDF). International Mathematical Union. Архів оригіналу (PDF) за 5 July 2022. Процитовано 6 липня 2022.
28. SASTRA-Ramanjuan Prize für Maynard, Notices AMS, 2014, Nr. 11, pdf
29. Clay Research Fellow 2015
30. Fields Medal 2022. In: International Mathematical Union. 5. Juli 2022, abgerufen am 5. Juli 2022

Посилання

• Інтерв'ю Мейнарда з Бреді Гараном щодо гіпотези про двійники
• Мейнард дав інтерв’ю Брейді Харану щодо завершення гіпотези Даффіна-Шеффера