Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Джеймс Дьюа́р (англ. James Dewar; 20 вересня 1842, Кінкардин-он-Форт, Шотландія — 27 березня 1923, Лондон) — шотландський фізик і хімік.
| Джеймс Дьюар | |
|---|---|
| англ. James Dewar | |
 | |
| Народився | 20 вересня 1842 Кінкардин (Файф), Шотландія |
| Помер | 27 березня 1923 (80 років) Лондон |
| Поховання | Ґолдерс-Ґрін (крематорій) |
| Країна |  Велика Британія |
| Діяльність | фізик, хімік, винахідник |
| Alma mater | Единбурзький університет |
| Галузь | фізика, хімія |
| Заклад | Королівський інститут, Кембриджський університет |
| Вчене звання | професор |
| Науковий керівник | d |
| Членство | Лондонське королівське товариство Національна академія наук США Туринська академія наук[1] |
| Нагороди | |
 Джеймс Дьюар у Вікісховищі | |
Біографія
1861 року закінчив Единбурзький університет. У 1867—1869 роках стажувався в Боннському університеті у Фрідріха Кекуле. З 1869 року працював у ветеринарному коледжі Единбурга. У 1875—1923 роках — професор Кембриджського університету, в 1877—1923 роках — Лондонського Королівського інституту. Президент Лондонського хімічного товариства з 1897 по 1899 роки.
Нагороджений медалями Румфорда (1894) і Лавуазьє (1904).
Ранні роки
Джеймс Дьюар народився в Кінкардин-он-Форті 1842 року і був наймолодшим із шести синів. У віці 15 років він втратив батьків. Середню освіту здобув у престижній школі для хлопчиків [en], а потім вступив в Единбурзький університет, де навчався у Л. Плейфеера, а пізніше став його помічником. Дьюар також навчався у Фрідріха Кекуле в Бонні.
Кар'єра і дослідження
1875 року Дьюар був обраний професором натуральної експериментальної філософії в Кембриджському університеті (коледж Пітерхауса). Він став членом Королівського інституту Великої Британії, а 1877 року замінив доктора Джона Холла Гладстона на посаді професора хімії. Дьюар займав пости президента Лондонського хімічного товариства (1897) та Британської асоціації сприяння розвитку науки (1902 р.), а також служив у Комітеті з вибухових речовин і в Королівській комісії, створеної для вивчення водопостачання Лондона (1893—1894). Саме під час його служби в Комітеті з вибухових речовин Дьюар разом із Фредеріком Абелем розробив альтернативу бездимного пороху — кордит.
1867 року Дьюар запропонував кілька хімічних формул для бензолу. За іронією долі, одна з формул, яка не відповідає сучасній формулі бензолу, відповідає отриманій вже в ХХ столітті речовині, яку іноді називають .
Коло його наукових інтересів було дуже широке: органічна хімія, водень і його фізичні константи, високотемпературні дослідження, температура Сонця та електричної іскри, і хімія електричної дуги.
Спільно з професором [en] із Глазго Дьюар досліджував фізіологічну дію світла і, зокрема, зміни, що відбуваються в електричному стані сітківки. 1878 року разом із професором Джоном Лівінгом у Кембриджі була розпочата велика серія спектроскопічних досліджень, пізніші з яких були присвячені спектроскопічному вивченню різних газоподібних елементів, що виділяються з атмосферного повітря за допомогою низьких температур. Разом із професором Джоном Флемінгом з Університетського коледжу Лондона були досліджені електричні властивості речовин, що охолоджувались до наднизьких температур.
Найбільш відоме ім'я Дьюара у зв'язку з його роботою над зріджуванням так званих і дослідженнями температур, близьких до абсолютного нуля. Його інтерес до цієї галузі фізики та хімії припадає на початок 1870-х років. 1874 року він робить доповідь на тему «Внутрішня теплота рідких газів» перед Британською Асоціацією. 1878 року в Королівському інституті була прочитана лекція, присвячена останнім роботам Луї-Поль Кайєте і Рауля Пікте, під час якої був продемонстрований робочий апарат Кайєте. Шість років опісля, знову в Королівському інституті, Дьюар зробив огляд досліджень З.-Ф. А. Врублевського і К. Ольшевського і вперше продемонстрував на публіці дослід зрідження кисню і повітря. Незабаром після цього Дьюар побудував машину, з якої скраплений кисень відсмоктувався через клапан і використовувався як агент для охолодження в науково-дослідних роботах, пов'язаних із вивченням метеоритів. Приблизно в той же час був отриманий кисень у твердому стані.
До 1891 року в Королівському інституті були спроєктовані і побудовані машини, які виготовляли рідкий кисень у промислових кількостях, а до кінця того ж року Дьюар показав, що і рідкий кисень, і рідкий озон сильно притягуються магнітом. Близько 1892 року йому прийшла ідея використання посудин із вакуумною оболонкою для зберігання рідких газів, що призвело до створення посудини Дьюара (термоса, або вакуумної колби) — найбільш відомого винаходу Дьюара. Вакуумна колба виявилася настільки ефективною для теплоізоляції, що дозволила зберігати гази в рідкому стані протягом досить тривалого періоду, який дозволив вивчити їх оптичні властивості. Дьюар не отримав прибутку від широкого впровадження своєї вакуумної посудини — він програв судову справу проти компанії «Термос», яка отримала патент на його винахід. Хоча Дьюар і був визнаний винахідником, він не мав права зупинити використання своєї моделі компанією «Термос», оскільки не мав патенту на свій винахід.
Наступний експеримент Дьюара зі струменем водню при високому тиску показав, що низькі температури досягаються завдяки ефекту Джоуля — Томсона, а отримані успішні результати дозволили йому побудувати в Королівському інституті регенеративну машину для охолодження. За допомогою цієї машини 1898 року він вперше отримав водень у рідкому стані, а 1899 року — водень у твердому стані. Він намагався зрідіти останній із решти газів — гелій, що конденсується при температурі −268,9 °C, але через ряд причин, включаючи недостатню кількість гелію, Дьюара випередив Гейке Камерлінг-Оннес, який став першою людиною, що перетворила гелій на рідину (1908 рік). Пізніше Камерлінг-Оннес отримає Нобелівську премію в галузі фізики за дослідження властивостей речовин при низьких температурах. Дьюар був номінований на Нобелівську премію кілька разів, але йому так і не вдалося її отримати.
1905 року він почав дослідження здатності деревного вугілля абсорбувати гази при зниженні температури і використовував ці результати для отримання високого вакууму, який був придатний для подальших експериментів з атомної фізики. Дослідження властивостей елементів при низькій температурі, і особливо в галузі низькотемпературної калориметрії, тривали аж до початку Першої світової війни. Але пізніше викликана нею нестача кадрів у Лабораторії Королівського інституту, завадила Дьюару продовжити дослідження. Його робота під час і після війни була присвячена, в основному, вивченню поверхневого натягу в мильних бульбашках, а не властивостям речовин при низькій температурі.
Останні роки життя
Попри те, що Дьюар не отримав визнання Шведської Академії, він був відзначений до і після смерті багатьма іншими інститутами в Англії й за кордоном. У червні 1877 року Лондонське королівське товариство обрало його своїм членом і нагородило медалями Румфорда (1894), Деві (1909 р.), Коплі (1916), а також 1901 року запросило виступити з Бейкеровською лекцією. 1899 року він став першим лауреатом Золотої медалі Ходжкінса від Смітсонівського інституту (Вашингтон) за внесок у знання про склад і властивості атмосферного повітря. 1904 року Дьюар став першим британцем, що отримав від Французької Академії наук, а 1906 року він удостоївся нагороди Італійського наукового товариства — медалі Маттеуччі. 1904 року вчений був зведений у лицарське воїнство, Королівське товариство Единбурга вручило йому нагороду Gunning Victoria Jubilee Prize (за 1900—1904 роки), а Товариство Мистецтв — (1908 рік). На честь Дьюара був названий місячний кратер.
Джеймс Дюар помер 1923 року в Лондоні, будучи Фуллерівським професором хімії в Королівському Інституті. Він був кремований у крематорії Голдерс-Грін, де і зберігається його прах.
Див. також
- 9420 Дьюар — астероїд, названий на честь науковця.
Примітки
- www.accademiadellescienze.it
- Dewar, James in Venn, J. & J. A., Alumni Cantabrigienses, Cambridge University Press, 10 vols, 1922—1958.
- Proceedings of the Royal Society, 1867, vol. 6, p. 82
- Baker and Rouvray,Journal of Chemical Education, 1978, vol. 55, p. 645
- James, Frank. .com / Co-Di / Dewar-James.html Dewar, James. Chemistry Explained. Advameg Inc. Процитовано 29 січня 2012.[недоступне посилання з липня 2019]
- Library and Archive Catalogue. Royal Society. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 30 січня 2012.
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dzhejms Dyua r angl James Dewar 20 veresnya 1842 Kinkardin on Fort Shotlandiya 27 bereznya 1923 London shotlandskij fizik i himik Dzhejms Dyuarangl James DewarNarodivsya 20 veresnya 1842 1842 09 20 Kinkardin Fajf ShotlandiyaPomer 27 bereznya 1923 1923 03 27 80 rokiv LondonPohovannya Golders Grin krematorij Krayina Velika BritaniyaDiyalnist fizik himik vinahidnikAlma mater Edinburzkij universitetGaluz fizika himiyaZaklad Korolivskij institut Kembridzhskij universitetVchene zvannya profesorNaukovij kerivnik dChlenstvo Londonske korolivske tovaristvo Nacionalna akademiya nauk SShA Turinska akademiya nauk 1 Nagorodi chlen Londonskogo korolivskogo tovaristva 1877 Medal Rumforda 1894 medal Matteuchchi 1906 d 1904 d 1899 medal Alberta 1908 medal Franklina 1919 Bejkerivska lekciya 1901 medal Devi 1909 d Dzhejms Dyuar u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Dyuar Biografiya1861 roku zakinchiv Edinburzkij universitet U 1867 1869 rokah stazhuvavsya v Bonnskomu universiteti u Fridriha Kekule Z 1869 roku pracyuvav u veterinarnomu koledzhi Edinburga U 1875 1923 rokah profesor Kembridzhskogo universitetu v 1877 1923 rokah Londonskogo Korolivskogo institutu Prezident Londonskogo himichnogo tovaristva z 1897 po 1899 roki Nagorodzhenij medalyami Rumforda 1894 i Lavuazye 1904 Ranni roki Dzhejms Dyuar narodivsya v Kinkardin on Forti 1842 roku i buv najmolodshim iz shesti siniv U vici 15 rokiv vin vtrativ batkiv Serednyu osvitu zdobuv u prestizhnij shkoli dlya hlopchikiv en a potim vstupiv v Edinburzkij universitet de navchavsya u L Plejfeera a piznishe stav jogo pomichnikom Dyuar takozh navchavsya u Fridriha Kekule v Bonni Kar yera i doslidzhennya 1875 roku Dyuar buv obranij profesorom naturalnoyi eksperimentalnoyi filosofiyi v Kembridzhskomu universiteti koledzh Piterhausa Vin stav chlenom Korolivskogo institutu Velikoyi Britaniyi a 1877 roku zaminiv doktora Dzhona Holla Gladstona na posadi profesora himiyi Dyuar zajmav posti prezidenta Londonskogo himichnogo tovaristva 1897 ta Britanskoyi asociaciyi spriyannya rozvitku nauki 1902 r a takozh sluzhiv u Komiteti z vibuhovih rechovin i v Korolivskij komisiyi stvorenoyi dlya vivchennya vodopostachannya Londona 1893 1894 Same pid chas jogo sluzhbi v Komiteti z vibuhovih rechovin Dyuar razom iz Frederikom Abelem rozrobiv alternativu bezdimnogo porohu kordit 1867 roku Dyuar zaproponuvav kilka himichnih formul dlya benzolu Za ironiyeyu doli odna z formul yaka ne vidpovidaye suchasnij formuli benzolu vidpovidaye otrimanij vzhe v HH stolitti rechovini yaku inodi nazivayut Kolo jogo naukovih interesiv bulo duzhe shiroke organichna himiya voden i jogo fizichni konstanti visokotemperaturni doslidzhennya temperatura Soncya ta elektrichnoyi iskri i himiya elektrichnoyi dugi Spilno z profesorom en iz Glazgo Dyuar doslidzhuvav fiziologichnu diyu svitla i zokrema zmini sho vidbuvayutsya v elektrichnomu stani sitkivki 1878 roku razom iz profesorom Dzhonom Livingom u Kembridzhi bula rozpochata velika seriya spektroskopichnih doslidzhen piznishi z yakih buli prisvyacheni spektroskopichnomu vivchennyu riznih gazopodibnih elementiv sho vidilyayutsya z atmosfernogo povitrya za dopomogoyu nizkih temperatur Razom iz profesorom Dzhonom Flemingom z Universitetskogo koledzhu Londona buli doslidzheni elektrichni vlastivosti rechovin sho oholodzhuvalis do nadnizkih temperatur Ser Dzhejms Dyuar za robotoyu Najbilsh vidome im ya Dyuara u zv yazku z jogo robotoyu nad zridzhuvannyam tak zvanih i doslidzhennyami temperatur blizkih do absolyutnogo nulya Jogo interes do ciyeyi galuzi fiziki ta himiyi pripadaye na pochatok 1870 h rokiv 1874 roku vin robit dopovid na temu Vnutrishnya teplota ridkih gaziv pered Britanskoyu Asociaciyeyu 1878 roku v Korolivskomu instituti bula prochitana lekciya prisvyachena ostannim robotam Luyi Pol Kajyete i Raulya Pikte pid chas yakoyi buv prodemonstrovanij robochij aparat Kajyete Shist rokiv opislya znovu v Korolivskomu instituti Dyuar zrobiv oglyad doslidzhen Z F A Vrublevskogo i K Olshevskogo i vpershe prodemonstruvav na publici doslid zridzhennya kisnyu i povitrya Nezabarom pislya cogo Dyuar pobuduvav mashinu z yakoyi skraplenij kisen vidsmoktuvavsya cherez klapan i vikoristovuvavsya yak agent dlya oholodzhennya v naukovo doslidnih robotah pov yazanih iz vivchennyam meteoritiv Priblizno v toj zhe chas buv otrimanij kisen u tverdomu stani Do 1891 roku v Korolivskomu instituti buli sproyektovani i pobudovani mashini yaki vigotovlyali ridkij kisen u promislovih kilkostyah a do kincya togo zh roku Dyuar pokazav sho i ridkij kisen i ridkij ozon silno prityaguyutsya magnitom Blizko 1892 roku jomu prijshla ideya vikoristannya posudin iz vakuumnoyu obolonkoyu dlya zberigannya ridkih gaziv sho prizvelo do stvorennya posudini Dyuara termosa abo vakuumnoyi kolbi najbilsh vidomogo vinahodu Dyuara Vakuumna kolba viyavilasya nastilki efektivnoyu dlya teploizolyaciyi sho dozvolila zberigati gazi v ridkomu stani protyagom dosit trivalogo periodu yakij dozvoliv vivchiti yih optichni vlastivosti Dyuar ne otrimav pributku vid shirokogo vprovadzhennya svoyeyi vakuumnoyi posudini vin prograv sudovu spravu proti kompaniyi Termos yaka otrimala patent na jogo vinahid Hocha Dyuar i buv viznanij vinahidnikom vin ne mav prava zupiniti vikoristannya svoyeyi modeli kompaniyeyu Termos oskilki ne mav patentu na svij vinahid Nastupnij eksperiment Dyuara zi strumenem vodnyu pri visokomu tisku pokazav sho nizki temperaturi dosyagayutsya zavdyaki efektu Dzhoulya Tomsona a otrimani uspishni rezultati dozvolili jomu pobuduvati v Korolivskomu instituti regenerativnu mashinu dlya oholodzhennya Za dopomogoyu ciyeyi mashini 1898 roku vin vpershe otrimav voden u ridkomu stani a 1899 roku voden u tverdomu stani Vin namagavsya zriditi ostannij iz reshti gaziv gelij sho kondensuyetsya pri temperaturi 268 9 C ale cherez ryad prichin vklyuchayuchi nedostatnyu kilkist geliyu Dyuara viperediv Gejke Kamerling Onnes yakij stav pershoyu lyudinoyu sho peretvorila gelij na ridinu 1908 rik Piznishe Kamerling Onnes otrimaye Nobelivsku premiyu v galuzi fiziki za doslidzhennya vlastivostej rechovin pri nizkih temperaturah Dyuar buv nominovanij na Nobelivsku premiyu kilka raziv ale jomu tak i ne vdalosya yiyi otrimati 1905 roku vin pochav doslidzhennya zdatnosti derevnogo vugillya absorbuvati gazi pri znizhenni temperaturi i vikoristovuvav ci rezultati dlya otrimannya visokogo vakuumu yakij buv pridatnij dlya podalshih eksperimentiv z atomnoyi fiziki Doslidzhennya vlastivostej elementiv pri nizkij temperaturi i osoblivo v galuzi nizkotemperaturnoyi kalorimetriyi trivali azh do pochatku Pershoyi svitovoyi vijni Ale piznishe viklikana neyu nestacha kadriv u Laboratoriyi Korolivskogo institutu zavadila Dyuaru prodovzhiti doslidzhennya Jogo robota pid chas i pislya vijni bula prisvyachena v osnovnomu vivchennyu poverhnevogo natyagu v milnih bulbashkah a ne vlastivostyam rechovin pri nizkij temperaturi Ostanni roki zhittyaPopri te sho Dyuar ne otrimav viznannya Shvedskoyi Akademiyi vin buv vidznachenij do i pislya smerti bagatma inshimi institutami v Angliyi j za kordonom U chervni 1877 roku Londonske korolivske tovaristvo obralo jogo svoyim chlenom i nagorodilo medalyami Rumforda 1894 Devi 1909 r Kopli 1916 a takozh 1901 roku zaprosilo vistupiti z Bejkerovskoyu lekciyeyu 1899 roku vin stav pershim laureatom Zolotoyi medali Hodzhkinsa vid Smitsonivskogo institutu Vashington za vnesok u znannya pro sklad i vlastivosti atmosfernogo povitrya 1904 roku Dyuar stav pershim britancem sho otrimav vid Francuzkoyi Akademiyi nauk a 1906 roku vin udostoyivsya nagorodi Italijskogo naukovogo tovaristva medali Matteuchchi 1904 roku vchenij buv zvedenij u licarske voyinstvo Korolivske tovaristvo Edinburga vruchilo jomu nagorodu Gunning Victoria Jubilee Prize za 1900 1904 roki a Tovaristvo Mistectv 1908 rik Na chest Dyuara buv nazvanij misyachnij krater Dzhejms Dyuar pomer 1923 roku v Londoni buduchi Fullerivskim profesorom himiyi v Korolivskomu Instituti Vin buv kremovanij u krematoriyi Golders Grin de i zberigayetsya jogo prah Div takozh9420 Dyuar asteroyid nazvanij na chest naukovcya Primitkiwww accademiadellescienze it d Track Q107212659 Dewar James in Venn J amp J A Alumni Cantabrigienses Cambridge University Press 10 vols 1922 1958 Proceedings of the Royal Society 1867 vol 6 p 82 Baker and Rouvray Journal of Chemical Education 1978 vol 55 p 645 James Frank com Co Di Dewar James html Dewar James Chemistry Explained Advameg Inc Procitovano 29 sichnya 2012 nedostupne posilannya z lipnya 2019 Library and Archive Catalogue Royal Society Arhiv originalu za 21 lipnya 2013 Procitovano 30 sichnya 2012 Lutz D Schmadel Dictionary of Minor Planet Names 5 th Edition Berlin Heidelberg Springer Verlag 2003 992 XVI s ISBN 3 540 00238 3