Дечко Узунов

Дечко Узунов (болг. Дечко Узунов / Dechko Uzunov; 22 лютого 1899, Казанлик, Болгарія — 26 квітня 1986, Софія, Болгарія) — болгарський художник-портретист, працював над образами художників і акторів у вільній, широкій живописній манері. Професор.

Дечко Узунов
Дечко Узунов (ліворуч) з письменником Сіраком Скітніком(болг.) в софійському парку Борисова градина(болг.) (до 1943)
При народженні	болг. Дечко Христов Узунов
Народження	22 лютого 1899(1899-02-22) Казанлик, Болгарія
Смерть	26 квітня 1986(1986-04-26) (87 років)
	Софія, Болгарія
Поховання	^d
Країна	Болгарія
Жанр	художник, живописець аквареліст графік, иллюстратор
Навчання	Національна художня академія (Софія), Мюнхенська академія мистецтв
Діяльність	художник, політик
Напрямок	експресіонізм «Портрет Марії Стоїлової» 1932 [1] (обидва портрета — в колекції Національної художньої галереї Болгарії)
Відомі учні	^d, ^d, ^d, ^d і ^d
Член	Болгарська академія наук
У шлюбі з	^d
Роботи в колекції	Словацька національна галерея
Автограф
Дечко Узунов у Вікісховищі

Біографія

Викладацький склад Болгарської Академії мистецтв (Софія) 1 травня 1951 .
Дечко Узунов - 6-й праворуч (живописець Ненко Балканськи - 7-й зліва).

Дечко Узунов народився 22 лютого 1899 року в невеликому місті Казанлик Старозагорської області в центральній частині Болгарії, біля південних схилів Балканських гір, недалеко від перевалу Шипка. Навчався в Софійській (1919 — 1922) і Мюнхенській (1922 — 1924) Академіях мистецтв.

Діапазон творчості художника досить великий: живопис (масло і акварель), жанрово різноманітна: портрет, ню, пейзаж, натюрморт, фігурна композиція на історичні, біблійні, міфологічні та сучасні теми, станкова графіка, ілюстрування , сценографія, монументально-декоративний живопис. У всіх цих жанрах і техніках для Узунова характерна вишукано-розкута, чуттєва манера.

З 1938 — професор Національної художньої академії в Софії . Голова Спілки болгарських художників (з 1965). Жив і працював у Софії.

Як викладач, я ніколи не нав'язую свій стиль. Я намагаюся не перешкодити молодим знайти самовираження. Тому-то мої студенти, які стали відомі, такі різні.

Оригінальний текст (болг.)

Аз като преподавател никой път не съм искал да наложа моя стил, а винаги съм търсел онова, което младите имат като лично изразяване. Затуй моите бивши студенти станаха изявени в различни стилове.

Література

• Филева, Аделина; Генова, Ирина.Дечко Узунов - Памет и Забрава - едно изследване за изкуство в България [ 22 лютого 2019 у Wayback Machine.] — Арс Милениум МММ, 2003. — 312 с. — .
• Балкански, Н.Дечко Узунов [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — София, 1955. — 81 с.

Джерела

• Труфешев, Николай. Монументалните изкуства и архитектурата в България. Държавно издателство "Техника", София, 1968.
• Труфешев, Николай. Современное монулентальное искуство Болгарии. Издателство "София-прес", София, 1977.
• Труфешев, Николай. Архитектурно-скулптурният паметник в България. Държавно издателство "Техника", София, 1981.
• Съвременно българско монументално изкуство 1956–1986, под редакцията на Христо Стефанов и Максимилиян Киров, Съст. Кристина Стефанова и кол.: Филип Зидаров, Цветана Филипова, Сашка Венева, Кремена Попова, Лиляна Българова. Комитет за Култура, ДО „Изобразително изкуство“, Държавно издателство „Д-р Петър Берон“, София, 1986 г.
• Енциклопедия на изобразителните изкуства България в 3 тома, т. 3 (С-Я). Институт за изкуствознание на БАН, Академично издателство „Проф. Марин Дринов“, София, 2006 г.
• Каталог живопис, градска художествена галерия, Пловдив, 2002 г. .

Посилання

Музей Дечко Узунова у м.Казанлик, на його батьківщині
Момент реставраційних робіт: укладання бруківки

• 9 робіт (з 1920-х до 60-х років) на Flickr [ 5 червня 2015 у Wayback Machine.] [2] [ 5 червня 2015 у Wayback Machine.]
• Виставка Дечко Узунова в музеї м. Самоков, Софійська область. Попова, Евгения. (2012.09.16). . «Вестник Приятел». Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 16 травня 2015. (болг.)
• (болг.) Художник розмірковує про пройдений шлях в циклі бесід з Б. Й. (1979 — 1986)
• Монету на честь 110-річчя від дня народження дечко Узунова випустив Болгарський народний банк (2009). Rahn, Magdalena. (2009.02.20). . Sofia Echo Media. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 16 травня 2015. (англ.)
• Відтворення живописної роботи Д. Узунова на поштовій марці (1976) [ 22 лютого 2019 у Wayback Machine.] [4] [ 22 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• От и за Дечко Узунов в Своден каталог НАБИС – национален каталог на академичните библиотеки в България
• Още ме търсят, значи съм жив [ 16 січня 2008 у Wayback Machine.], интервюта на изкуствоведката Бисера Йосифова с Дечко Узунов и Светлин Русев, в-к „Култура“, бр. 38, 24 септември 1999 г.
• Картини на Дечко Узунов: „Светлина“, „Невеста“, „Композиция с фигури“^{[недоступне посилання з липня 2019]}, „Созополски къщи“^{[недоступне посилання з липня 2019]}, „Натюрморт“^{[недоступне посилання з липня 2019]}, „Легенда“^{[недоступне посилання з липня 2019]}, „Българка“^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• За участието на Дечко Узунов в „джаз банда“ на Илия Бешков по повод 25-годишния творчески юбилей на Константин Щъркелов – http://shtarkelov.info/exhibition-1935/ [ 10 травня 2019 у Wayback Machine.]

Примітки

1. . Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 21 лютого 2019.
2. . Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 21 лютого 2019.