Десятинний провулок (Київ)

Десяти́нний прову́лок — провулок у Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Пролягає від Володимирської вулиці до кінця забудови.

Десятинний провулок Київ
Десятинний провулок Десятинний провулок
Місцевість	Старий Київ
Район	Шевченківський
Назва на честь	Десятинної церкви
Загальні відомості
Протяжність	145 м
Координати початку	50°27′25″ пн. ш. 30°31′03″ сх. д. / 50.457083° пн. ш. 30.517694° сх. д. / 50.457083; 30.517694Координати: 50°27′25″ пн. ш. 30°31′03″ сх. д. / 50.457083° пн. ш. 30.517694° сх. д. / 50.457083; 30.517694
Координати кінця	50°27′26″ пн. ш. 30°30′56″ сх. д. / 50.457306° пн. ш. 30.515667° сх. д. / 50.457306; 30.515667
поштові індекси	01025
Транспорт
Найближчі станції метро	«Поштова площа»
Рух	пішохідний
Покриття	асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	10428
У проєкті OpenStreetMap	w4357009
Мапа
Десятинний провулок у Вікісховищі

Історія

Десятинний провулок — один з давніх провулків Києва. Його назва, так само як і однойменної вулиці, походить від Десятинної церкви, що була розташована поряд.

З 19 серпня 2020-го провулок став пішохідним.

Пам'ятки історії та архітектури

Одноповерховий будинок № 5 зведений у 1850-х роках, спершу належав протоієрею Івану Шабатовичу. 1864 року його успадкувала його донька, Сусанна Іванівна Підвисоцька, дружина протоієрея Андріївської церкви Павла Федоровича Підвисоцького. Будівлю знесено 2012 року, на її місці споруджено багатоповерховий житловий будинок.

Будинок № 7 зведений 1899 року на замовлення домовласника О. Тихомирова архітектором Миколою Казанським у стилі історизм.

Видатні особи, пов'язані з Десятинним провулком

У будинку № 7 мешкали історик Анциферов (1901—1904), у квартирі № 9 — фізик, академік АН УРСР О. Давидов (1940-ві — 1953), у квартирі № 5 — фізик, академік АН УРСР Митрофан Пасічник (1940-ві — 1960-ті роки), у квартирі № 3 — фізик, академік АН УРСР С. Пекар (1940-ві роки — 1985). Наприкінці XIX — на початку XX століття у цьому будинку перебував письменник Григорій Мачтет, автор вірша «В неволі скатований люто…» (рос. «Замучен тяжелой неволей»).

Зображення

• Будинок № 7
• Адресна табличка

Примітки

1. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 19 серпня 2020.
2. . Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 27 липня 2021.

Джерела

• Десятинний провулок // Веб-енциклопедія Києва.

• Десятинний пров. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 53.

• Десятинний провулок // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 64. — .

• Десятинний провулок // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“».  — С. 63. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
• Провулок Десятинний // Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — .
• Звід пам'яток історії та культури України Енциклопедичне видання у 28-ти томах. Кн. 1, ч. 1. А-Л. — К., 1999. — 608 с: іл. — .
• Десятинный переулок // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 157. (рос.)
• Пров. Десятинний // Пам'ятки історії та культури України: Каталог-довідник. Зошит 2: Каталог-довідник пам'яток історії та культури України: м. Київ / В. О. Горбик (кер. автор. колект.) та ін. — К., 2007. — С. 72, 131. — .
• Десятинний провулок // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».