Деркач Віталій Павлович

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Деркач Віталій Павлович
Народився	13 квітня 1923(1923-04-13) Минівка, Полтавський район, Полтавська область
Помер	18 серпня 2012(2012-08-18) (89 років) Київ, Україна
Країна	УРСР →  Україна
Діяльність	винахідник, кібернетик
Alma mater	НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Галузь	кібернетика
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Вчителі	Глушков Віктор Михайлович
Партія	КПРС
Війна	німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Деркач.

Віта́лій Па́влович Дерка́ч (13 квітня 1923, Минівка, Полтавський район, Полтавська область — 18 серпня 2012), український вчений-кібернетик, педагог, доктор технічних наук — 1970, професор — 1972, заслужений діяч науки УРСР — 1975.

Життєпис

Учасник Другої світової війни; воював під Сталінградом, на Західному та Першому Білоруському фронтах, тричі поранений. Після війни 2 роки прослужив в Німеччині, по тому поступив до Одеського електротехнічного інституту зв'язку. Займав керівні посади в комсомолі, цікавився журналістикою — дописував в газету «Молодь України».

1955 року заочно закінчив Київський політехнічний інститут, радіофізичний факультет — вчився у В. Глушкова. 1955—1956 роки — інженер в Київському КБ п/с 24. В 1957—1960 роках проходив аспірантуру.

В інституті кібернетики з 1956, понад 30 років, завідував науковим відділом, працював заступником директора по науковій роботі.

На початку 1960-х одним з перших почав дослідження по практичному використанню явища люмінесценції. Розроблені знакові індикатор, мнемосхеми, плоскі багатофункціональні електролюмінісцентні панелі, багатоелементні матричні та мозаїчні екрани, табло колективного користування. Екрани використовувалися в ЕОМ «Дніпро», АСУ «Львів», в машинах «Оптима», «Асор», «Синтаксис», «Київ-67», «Київ-70». По результатах цих робіт опублікував монографію спільно з В. М. Корсунським.

Досліджував взаємодію електронного променя з однорідними і багатошаровими мішенями в процесі виробництвами інтегральних схем. 1967 року під його керівництвом створена і впроваджена на багатьох підприємствах Міністерства електронної промисловості перша вітчизняна цифрова спеціалізована машина «Київ-67», використовувалася для виробництва напівпровідникових приладів — з рекордними для того часу параметрами.

Колектив під його керівництвом виконував з НДІ «Пульсар» роботи з електронної літографії — створена уперше в СРСР; використана машина «Київ-70», це надало можливість отримувати найбільш високу на той час точність позиційного променя.

1977 року разом з Глушковим В. М. та Капітоновою Ю. В. нагороджений Державною премією СРСР — за роботи по теорії дискретних перетворень та методів автоматизації проектування ЕОМ.

В його доробку 332 наукових праць та винаходів з питань обчислювальної техніки, кібернетики та мікроелектроніки. Підготував 30 кандидатів та докторів наук.

Має більше 40 авторських свідоцтв.

Серед його учнів — , Галина Федорівна Кияшко, В. М. Корсунський, А. І. Кривутенко, М. Г. Куземко, М. С. Кухарчук, Г. Т. Макаров, І. В. Медведєв, , В. І. Чудинов.

Віршував, написав віршований роман про Глушкова та колектив «Зірки не тьмяніють». Склав «Словник російських рим», писав картини олією.

Джерела

• (рос.)
• Довідник [ 18 грудня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
• Патенти автора [ 17 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
• Деркач Віталій Павлович: науковий шлях [ 15 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
• О. В. Палагін. . Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 04.11.2018.