Держані́вка — село Ніжинського району Чернігівської області. Входить до складу Носівської міської громади.
село Держанівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Чернігівська область |
Район | Ніжинський район |
Громада | Носівська міська громада |
Основні дані | |
Засноване | 1600 |
Перша згадка | 1600 (424 роки) |
Населення | 317 |
Площа | 1,37 км² |
Густота населення | 478,1 осіб/км² |
Поштовий індекс | 17120 |
Телефонний код | +380 4642 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°04′10″ пн. ш. 31°20′22″ сх. д. / 51.06944° пн. ш. 31.33944° сх. д.Координати: 51°04′10″ пн. ш. 31°20′22″ сх. д. / 51.06944° пн. ш. 31.33944° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 116 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 17100, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, м. Носівка, вул. Центральна, 20 |
Карта | |
Держанівка | |
Держанівка | |
Мапа | |
Ця стаття не містить . (жовтень 2016) |
Географія
Розташоване за 3 км від правого берега річки Остер на перетині давніх сухопутних шляхів: м. Новгород-Сіверський — с. Куликівка — м. Козелець — м. Київ, м. Прилуки, м. Ніжин — с. Морівськ (на р. Десна), м. Чернігів — Носівка, м. Чернігів — м. Бобровиця. На північ за 3 км від села проходить міжнародна дорога, так звана «Московська траса» (правий поворот на село, 12,5 км від с. Кіпті). До м. Києва автошляхами України — близько 100 км. До м. Чернігова — близько 70 км. До райцентру — 28 км. Найближчі села: Киселівка, Роздольне (давня назва до 1960 року с. Комарівка) (східний напрямок); Будище, Розівка (західний напрямок); Хрещате (північний напрямок); Ведмедівка, Адамівка (південний напрямок).
Розбудоване навкруги болота (назва: Болото). Має дві паралельні вулиці по різних берегах Болота, дві перехресні вулиці, та декілька допоміжних вуличок. Назви вулиць надані лише в 50 роках минулого століття. Мешканці села поділяють село на «кутки»: Рудий, Конони, Бочанський, Черв'яки, Хуторці тощо, та «боки» (вздовж болота). Місцевість навкруги села має свої специфічні історичні назви: лісові зони: Дуброви (на північний схід від села), Валки (на південь); прилеглі до села поля: Царина, Гало, Панське; долини (так місцеві називають заливні поля, де косять сіно та пасуть худобу): Шанець, Береги, Семенчукове; «сажалки» (викопані вручну озерця): Панська, Шахрайова.
У селі на сьогодні основними спорудами є: діюча церква Московського патріархату (дерев'яна, з 1880 року), у центрі села — 2-поверхова середня школа, Будинок культури (побудовані в 60-х роках минулого сторіччя на випадок війни, як шпиталь), будова лікарні (відкрита в 1903 році, з 2003 року діє як медичний пункт), будинок Держанівської сільської ради, цегляний магазин колишньої Укрспоживспілки, а також залишки господарських будівль колгоспу ім. Т. Г. Шевченка, колишній маєток сільського пана Харкуна (до середини 60 років — сільська школа, тепер — жилий дім).
Пам'ятники: традиційна постать Невідомого солдата; стела, посвячена Воїнам, що не повернулися з Німецько-радянської війни.
Історична довідка
Поселення тут виникло подавно ще в часи Київської Русі на території Чернігівського князівства.
У переписній книзі Малоросійського приказу (1666) згадується село Держануха. Саме село, а не деревня, тому вже був свій храм. У селі було 27 дворів: 20 селянських, 4 ґрунтових і 3 бобильські, у яких жили 28 дорослих чоловіків та 1 вдова (усіх перелічено поіменно). У них було 39 волів і 5 коней. Іван Мазепа, на прохання Іллі Жиленка, подарував йому, враховуючи його військові заслуги, село Держанівку Козелецької сотні (Батурин, 1689 р., грудня 29)[1] [ 9 лютого 2021 у Wayback Machine.]. За іншими даними, Ілля Жила за військову службу отримав жалувану грамоту на село Держанувка 1718 року, а до цього село було військовим і нікому не належало. 1726 року Жилі належали 63 двори, 1731 — 62.
До 1917 року входило у склад Носівського повіту. Населення села — українці. Серед інших сіл вирізняється яскраво вираженим «староруським» діалектом. У вимові присутні своєрідні дифтонги «оу» «ыи», «і», замість сучасних голосних «о», «і», наявні діалектні слова старослов'янського походження. Такі слова, як «тітка», «дядько», «пішли», — вимовляються як «тьуотка», «дьаудько», «поуйшли». Слова з буквами «ф» вимовляються як Хведя, Хведора, хвара тощо. Ім'я «Вітя» вимовляють, як «Виитя», Андрій — як «Андрей», Володимир — як «Ладимер». Сама назва села («д» вимовляється неясно, чути як «т», так і «п») корінними мешканцями села вимовлялися, як «Дершануовка» (з наголосом на «у»). Також типово: «Носуовка», «Киеєв», «С_моулянка», «Ніежин», «Адамуовка», «сиело Муоровське» тощо. Нараз відчувається вплив освіти, мовних засобів — радіо та телебачення — і діалектичні відмінності у вимові починають зникати.
Щодо походження назви села, існує дві версії: а) традиційна — село заснував невідомий нікому «Держан»;
б) в давнині, ще до «возз'єднання» України з Росією, село нібито називалось як «Першануовка» від «Пер» + «шанувати» (мешканці села нібито шанували (вірили в) язичницького бога Перуна). Винні в цьому нібито російські «діяки» чи «дяки», які не почули українську назву і записали село в реєстр населених міст як «Держановка».
Деякі назви птахів та сільськогосподарських культур мають свої специфічні назви, не зрозумілі в інших українських селах Носівського району: лелека — «гайстер», кукурудза — «киях» (в однині), «кияхи» (у множині), огірок — «гурок», але відомих в окремих селах Вінницької та Хмельницької областей.
За розповідями старожилів, село до революційних подій 1917 року було заможне, налічувало більш чим 350 дворів (зараз село потроху вимирає). Традиційно в сім'ях народжувалось та росло від 3 до 10 дітей. Батьківщину (спадок) отримувала наймолодша дитина. Старші сини вимушені «йти в прими», або на «дідину» чи «бабину» — подвір'я своїх родичів (дідів, баб) за умови «годувати» їх до кончини. У таких родичів не було дітей, або діти їх рано повмирали, або загинули на війнах, або осіли на Московщині після військової служби в Царській армії (в так званих «москалях»). Типовою була сусідська ворожнеча за так звану «межу» між сусідськими городами. Поля навколо села належали заможним селянам та пану. У деяких селян у власності знаходились лісові насадження. До громадської власності належали долини та царина.
Село було самодостатнє. В кожному дворі сім'я тримала корову чи козу, коней або волів, обов'язково свиней, курей, гусей чи качок. Кожен двір мав належний сільськогосподарський інвентар (плуги, борони, коси, ціпи тощо). Сівалки (сіялки) і віялки здавались в оренду. За давніми громадськими традиціями кожен двір мав у власності від 30 до 40 соток землі. Мешканці села вирощували на своїх городах жито, пшеницю, просо, льон, картоплю, «кияхи» (кукурудзу), соняшники, мак, різноманітні овочеві культури та мали дозвіл на вирощування тютюну. Майже кожна сім'я мала по декілька прядок, а кожна 20-та сім'я — ткацькі верстаки (вироблені з дерева). Полотно фарбували в приватних «сажалках» за допомогою сажі та ще якихось компонентів, що тримались власниками «сажалок», як професійна (сімейна) таємниця. В селі функціонували: більше ніж 3 кузні, майже 20 вітряків (млинів). В деяких сім'ях варили господарське мило, вичиняли шкіру, займались пошиттям одягу (кравці та шевці шили «плахи», нижню та верхню одежу, головні убори (картузи, шапки) та взуття (чоловічі чоботи та «джими» — хромові жіночі чобітки з короткими «халявами»). Товар виробляли під «заказ», або на «ярмарок». Пічники та столяри займались сезонними роботами, ходили по селах на заробітки. Професійна майстерність передавалась винятково як спадок від батька до сина. Типові прізвища мешканців села: Рудиї, Черв'яки, Какали, Трухани, Марущенки. У власності сільського пана Харкуна була винокурня (ґуральня), великий фруктовий сад та цегельний завод, де вироблялася цегла-сирець. Частина мешканців села працювала «на пана» за плату. В навколишніх болотах здобувався торф.
У дерев'яній Троїцькій церкві з позолоченими хрестами на банях правили Богослужіння, на службу приходили віруючі і з інших сіл. На свята (св'ятки) приїжджали правити службу церковні чини з Чернігова.
У селі діяла 4-класна школа, куди діти йшли вчитися, зазвичай, за власним бажанням. Викладання предметів: «Слово Божье», «Арифметика», «Родная речь» велося російською мовою, але було дозволено пояснювати незрозумілі речі «місцевою говіркою». Першу церковно-приходську школу (одну з перших у повіті) облаштував у 1858 році священик Володимир Максимович, який служив у селі з кінця 1830-х принаймні до 1880 року. Для цього він за свої кошти побудував на церковному городі біля погосту будинок, в одній половині якого поселилися причетники, а в іншій було облаштовано приміщення для навчання. У 1873 році школа стала земською. На початок 1878 року законоучителем був священик, учителем — Павло Володимирович Максимович (імовірно, син священика).
Два рази на рік у селі відбувались великі ярмарки: на свято Паски та на 1 Вересня, на які з'їжджалися мешканці навколишніх і дальніх сіл купити вироби Держанівських кустарів.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 647 | 98.78% |
російська | 8 | 1.22% |
Усього | 655 | 100% |
Село за часів Радянської влади
Революційне гасло 1917 року «Кради накрадене» не минуло і мешканців села Держанівка. Після його проголошення, селяни позбивали замки і два дні грабували винокурню та підземні складські приміщення, відрами «носили» по хатах чистий спирт. Незважаючи на застереження, хтось із «революційного активу» запалив сірника, і винокурня, фактично, «злетіла в повітря». Пари спирту спричинили вибух, де загинуло більш ніж десяток людей. Цегельний завод також невдовзі був розібраний (розкрадений) для потреб «нужденного» революційного активу.
Сільський пан Харкун та інженер ґуральні Аронов Наум, єврей, (це друга єврейська родина, яка жила в селі; перша — лікарі, прізвище встановити не вдалося), батько майбутнього радянського письменника та сценариста Анатолія Рибакова, який народився 14.01.1911 року в Держанівській лікарні, а після війни, написав знамениті свої повісті, як «Кортик» (де він згадує с. Носівку), «Бронзова птиця», «Діти Арбата» тощо, та виїхали з села у невідомому напрямку. Як потім згадували односельці, дітей Харкуна дехто до війни бачив у м. Москві.
З цього часу почався занепад села. В 1920 році для революційних потреб були реквізовані церковна позолота з бані та хреста. Церкву стали використовувати як клуб, а потім і як складське приміщення (зберігали зерно). Історія з Держанівською церквою повторилася двічі. У 1942 році, з дозволу Німецького військового командування, церква знову розпочала свою діяльність, але в 1956 році знову була закрита. Ікони та інше начиння церкви було вивезено. Їх доля — невідома. Частина ікон та начиння була просто так роздана віруючим. Церква вдруге була реставрована лише в 1993 році на кошти віруючих села.
Сама непрацьовита частина мешканців села, так звані «гультяї», на залишках панського господарства у 1918 році організували «Комбєд» — комітет бідноти, куди більша частина заможних мешканців села вступати не хотіла. Почалося «розкуркулення» «біднотою» заможніших односельчан (у свою користь) та діяли так звані «совєцькі уповноважені», які активно впроваджували «продрозверстку» і «продналог». Як наслідок, в 1933 році, від голоду померла третина села, в основному, працьовиті, фізично здорові чоловіки. При цьому, повмирали не від нестачі їжі (риба в болоті водилася, як ніколи), а від відсутності традиційного вжитку хліба та картоплі. Люди намагалися пекти хліб з лободи та полови, але це не допомагало. Одноосібники-чоловіки вимушені були залишати село в пошуках праці, купували у секретаря сільради довідки та виїжджали у невідомому напрямку, вербувались на «будівництва століття» та освоєння Сахаліну. Більша частина в село до своєї родини не повернулася.
Війна 1941-45 років продовжила спустошення чоловічої половини населення села. Після війни, на голому ентузіазмі вдов, почалося відродження колгоспу. Забулося зло, що поробили односельці один одному під час колективізації. Так сталось, що майже всі «активісти» та «комсомольці» залишались в селі на окупованій території, але ніхто їх німцям не видав. Староста та поліцаї призначались загальними зборами села під німецькою загрозою смертної кари заручників-односельчан. Після війни староста та майже всі поліцаї загинули у Сталінських концтаборах.
Розквіт села і, одночасно, його занепад — часи «брєжнєвського» правління. Діти батьків довоєнного покоління виїхали із села хто вчитись, хто працювати у великі міста, а в колгоспі залишали своїх батьків.
Наразі в селі працездатних людей залишилось близько 30 відсотків від загальної чисельності. Всі інші — непрацюючі пенсіонери. Засоби існування на сьогодні — пенсійне забезпечення та приватне господарство.
Вихідці із села
- Рибаков (Аронов) Анатолій Наумович, радянський письменник, сценарист, лауреат Сталінської премії. Народився 14 січня 1911 року в «местечке Держановка под Черниговом, где его отец управлял винокуренными заводами» (дані Великої Радянської Енциклопедії, 2-ге видання). У власній автобіографії Анатолій Наумович Рибаков (Аронов) вказує, що народився в м. Чернігові в сім'ї інженера. Соромився видатний письменник свого села, де народився, до самої смерті в 1998 році, чи боявся…
- Будлянський Микола Георгійович (народився 22.12.1953 року), працює в газеті «Деснянська правда» (м. Чернігів), завідувачем агропромислового відділу (з 1991); заступник секретаря первинної журналістської організації газети «Деснянська правда». Автор поетичного трилисника «Калинові дощі» (1990), поетичної збірки «Стежки і вишні» (1993), збірок нарисів «Линовицький меридіан» (1993), «Мандрівки по вертикалі» (1994), «Над битим шляхом століть» (1995), «Білі халати — колір надії» (1996). Лауреат журналістської премії ім. Василя Блакитного. Член СЖУ (1987). Заслужений журналіст України (1998).
- Какало Олексій Васильович, (1942 р.н.) — художник-пейзажист і портретист. Член Спілки художників України. Заслужений художник України, голова обласної Спілки художників України. Автор портретів скульптора В. Богомолова, «Портрету матері», «Українки», полотен «На дорогах війни», «Чернігівська весна», «Повінь на Десні», «Новгород-Сіверський» та інших.
- Супрун Микола Олексійович (1962 р.н.) — науковець і педагог, доктор педагогічних наук, професор, полковник міліції.
- Шейнін Семен Альтерович (1908—1994) — радянський кінооператор
Див. також
Примітки
- ВРУ
- Переписні книги 1666 року [ 30 червня 2015 у Wayback Machine.] / Приготував до друку і зредагував В. О. Романовський. Всеукраїнська академія наук, Археографічна Комісія. — Київ, 1933, с. 381-382.
- Н. П. Василенко. Генеральное слѣдствіе о маетностяхъ Кіевскаго полка 1729—1731 гг. // Чтенія въ Историческомъ обществѣ Нестора-лѣтописца, 1893, книга VII, отд. 3, с. 34, 50.
- . Архів оригіналу за 31 жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2016.
- Губернскія и уѣздныя учрежденія Черниговской губерниі. Памятная книжка на 1878 годъ. 1878. — с. 74.
Посилання
- Держановка и Хрещатое // Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. Книга пятая. Губ. городъ Черниговъ. Уѣзды: Черниговскій, Козелецкій, Суражскій, Кролевецкій и Остерскій. — Черниговъ, Земская типографія, 1874. — С. 281-283. [ 27 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Держановка и Хрещатое // Черниговскія Епархіальныя извѣстія. — 1872. Прибавленія. — С. 178—180 (№ 8, 15 апрѣля). [ 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Derzhani vka selo Nizhinskogo rajonu Chernigivskoyi oblasti Vhodit do skladu Nosivskoyi miskoyi gromadi selo Derzhanivka Krayina Ukrayina Oblast Chernigivska oblast Rajon Nizhinskij rajon Gromada Nosivska miska gromada Osnovni dani Zasnovane 1600 Persha zgadka 1600 424 roki Naselennya 317 Plosha 1 37 km Gustota naselennya 478 1 osib km Poshtovij indeks 17120 Telefonnij kod 380 4642 Geografichni dani Geografichni koordinati 51 04 10 pn sh 31 20 22 sh d 51 06944 pn sh 31 33944 sh d 51 06944 31 33944 Koordinati 51 04 10 pn sh 31 20 22 sh d 51 06944 pn sh 31 33944 sh d 51 06944 31 33944 Serednya visota nad rivnem morya 116 m Misceva vlada Adresa radi 17100 Chernigivska obl Nizhinskij r n m Nosivka vul Centralna 20 Karta Derzhanivka Derzhanivka Mapa Cya stattya ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno zhovten 2016 GeografiyaRoztashovane za 3 km vid pravogo berega richki Oster na peretini davnih suhoputnih shlyahiv m Novgorod Siverskij s Kulikivka m Kozelec m Kiyiv m Priluki m Nizhin s Morivsk na r Desna m Chernigiv Nosivka m Chernigiv m Bobrovicya Na pivnich za 3 km vid sela prohodit mizhnarodna doroga tak zvana Moskovska trasa pravij povorot na selo 12 5 km vid s Kipti Do m Kiyeva avtoshlyahami Ukrayini blizko 100 km Do m Chernigova blizko 70 km Do rajcentru 28 km Najblizhchi sela Kiselivka Rozdolne davnya nazva do 1960 roku s Komarivka shidnij napryamok Budishe Rozivka zahidnij napryamok Hreshate pivnichnij napryamok Vedmedivka Adamivka pivdennij napryamok Rozbudovane navkrugi bolota nazva Boloto Maye dvi paralelni vulici po riznih beregah Bolota dvi perehresni vulici ta dekilka dopomizhnih vulichok Nazvi vulic nadani lishe v 50 rokah minulogo stolittya Meshkanci sela podilyayut selo na kutki Rudij Kononi Bochanskij Cherv yaki Hutorci tosho ta boki vzdovzh bolota Miscevist navkrugi sela maye svoyi specifichni istorichni nazvi lisovi zoni Dubrovi na pivnichnij shid vid sela Valki na pivden prilegli do sela polya Carina Galo Panske dolini tak miscevi nazivayut zalivni polya de kosyat sino ta pasut hudobu Shanec Beregi Semenchukove sazhalki vikopani vruchnu ozercya Panska Shahrajova U seli na sogodni osnovnimi sporudami ye diyucha cerkva Moskovskogo patriarhatu derev yana z 1880 roku u centri sela 2 poverhova serednya shkola Budinok kulturi pobudovani v 60 h rokah minulogo storichchya na vipadok vijni yak shpital budova likarni vidkrita v 1903 roci z 2003 roku diye yak medichnij punkt budinok Derzhanivskoyi silskoyi radi ceglyanij magazin kolishnoyi Ukrspozhivspilki a takozh zalishki gospodarskih budivl kolgospu im T G Shevchenka kolishnij mayetok silskogo pana Harkuna do seredini 60 rokiv silska shkola teper zhilij dim Pam yatniki tradicijna postat Nevidomogo soldata stela posvyachena Voyinam sho ne povernulisya z Nimecko radyanskoyi vijni Istorichna dovidkaPoselennya tut viniklo podavno she v chasi Kiyivskoyi Rusi na teritoriyi Chernigivskogo knyazivstva U perepisnij knizi Malorosijskogo prikazu 1666 zgaduyetsya selo Derzhanuha Same selo a ne derevnya tomu vzhe buv svij hram U seli bulo 27 dvoriv 20 selyanskih 4 gruntovih i 3 bobilski u yakih zhili 28 doroslih cholovikiv ta 1 vdova usih perelicheno poimenno U nih bulo 39 voliv i 5 konej Ivan Mazepa na prohannya Illi Zhilenka podaruvav jomu vrahovuyuchi jogo vijskovi zaslugi selo Derzhanivku Kozeleckoyi sotni Baturin 1689 r grudnya 29 1 9 lyutogo 2021 u Wayback Machine Za inshimi danimi Illya Zhila za vijskovu sluzhbu otrimav zhaluvanu gramotu na selo Derzhanuvka 1718 roku a do cogo selo bulo vijskovim i nikomu ne nalezhalo 1726 roku Zhili nalezhali 63 dvori 1731 62 Do 1917 roku vhodilo u sklad Nosivskogo povitu Naselennya sela ukrayinci Sered inshih sil viriznyayetsya yaskravo virazhenim staroruskim dialektom U vimovi prisutni svoyeridni diftongi ou yi i zamist suchasnih golosnih o i nayavni dialektni slova staroslov yanskogo pohodzhennya Taki slova yak titka dyadko pishli vimovlyayutsya yak tuotka daudko poujshli Slova z bukvami f vimovlyayutsya yak Hvedya Hvedora hvara tosho Im ya Vitya vimovlyayut yak Viitya Andrij yak Andrej Volodimir yak Ladimer Sama nazva sela d vimovlyayetsya neyasno chuti yak t tak i p korinnimi meshkancyami sela vimovlyalisya yak Dershanuovka z nagolosom na u Takozh tipovo Nosuovka Kieyev S moulyanka Niezhin Adamuovka sielo Muorovske tosho Naraz vidchuvayetsya vpliv osviti movnih zasobiv radio ta telebachennya i dialektichni vidminnosti u vimovi pochinayut znikati Shodo pohodzhennya nazvi sela isnuye dvi versiyi a tradicijna selo zasnuvav nevidomij nikomu Derzhan b v davnini she do vozz yednannya Ukrayini z Rosiyeyu selo nibito nazivalos yak Pershanuovka vid Per shanuvati meshkanci sela nibito shanuvali virili v yazichnickogo boga Peruna Vinni v comu nibito rosijski diyaki chi dyaki yaki ne pochuli ukrayinsku nazvu i zapisali selo v reyestr naselenih mist yak Derzhanovka Deyaki nazvi ptahiv ta silskogospodarskih kultur mayut svoyi specifichni nazvi ne zrozumili v inshih ukrayinskih selah Nosivskogo rajonu leleka gajster kukurudza kiyah v odnini kiyahi u mnozhini ogirok gurok ale vidomih v okremih selah Vinnickoyi ta Hmelnickoyi oblastej Za rozpovidyami starozhiliv selo do revolyucijnih podij 1917 roku bulo zamozhne nalichuvalo bilsh chim 350 dvoriv zaraz selo potrohu vimiraye Tradicijno v sim yah narodzhuvalos ta roslo vid 3 do 10 ditej Batkivshinu spadok otrimuvala najmolodsha ditina Starshi sini vimusheni jti v primi abo na didinu chi babinu podvir ya svoyih rodichiv didiv bab za umovi goduvati yih do konchini U takih rodichiv ne bulo ditej abo diti yih rano povmirali abo zaginuli na vijnah abo osili na Moskovshini pislya vijskovoyi sluzhbi v Carskij armiyi v tak zvanih moskalyah Tipovoyu bula susidska vorozhnecha za tak zvanu mezhu mizh susidskimi gorodami Polya navkolo sela nalezhali zamozhnim selyanam ta panu U deyakih selyan u vlasnosti znahodilis lisovi nasadzhennya Do gromadskoyi vlasnosti nalezhali dolini ta carina Selo bulo samodostatnye V kozhnomu dvori sim ya trimala korovu chi kozu konej abo voliv obov yazkovo svinej kurej gusej chi kachok Kozhen dvir mav nalezhnij silskogospodarskij inventar plugi boroni kosi cipi tosho Sivalki siyalki i viyalki zdavalis v orendu Za davnimi gromadskimi tradiciyami kozhen dvir mav u vlasnosti vid 30 do 40 sotok zemli Meshkanci sela viroshuvali na svoyih gorodah zhito pshenicyu proso lon kartoplyu kiyahi kukurudzu sonyashniki mak riznomanitni ovochevi kulturi ta mali dozvil na viroshuvannya tyutyunu Majzhe kozhna sim ya mala po dekilka pryadok a kozhna 20 ta sim ya tkacki verstaki virobleni z dereva Polotno farbuvali v privatnih sazhalkah za dopomogoyu sazhi ta she yakihos komponentiv sho trimalis vlasnikami sazhalok yak profesijna simejna tayemnicya V seli funkcionuvali bilshe nizh 3 kuzni majzhe 20 vitryakiv mliniv V deyakih sim yah varili gospodarske milo vichinyali shkiru zajmalis poshittyam odyagu kravci ta shevci shili plahi nizhnyu ta verhnyu odezhu golovni ubori kartuzi shapki ta vzuttya cholovichi choboti ta dzhimi hromovi zhinochi chobitki z korotkimi halyavami Tovar viroblyali pid zakaz abo na yarmarok Pichniki ta stolyari zajmalis sezonnimi robotami hodili po selah na zarobitki Profesijna majsternist peredavalas vinyatkovo yak spadok vid batka do sina Tipovi prizvisha meshkanciv sela Rudiyi Cherv yaki Kakali Truhani Marushenki U vlasnosti silskogo pana Harkuna bula vinokurnya guralnya velikij fruktovij sad ta cegelnij zavod de viroblyalasya cegla sirec Chastina meshkanciv sela pracyuvala na pana za platu V navkolishnih bolotah zdobuvavsya torf U derev yanij Troyickij cerkvi z pozolochenimi hrestami na banyah pravili Bogosluzhinnya na sluzhbu prihodili viruyuchi i z inshih sil Na svyata sv yatki priyizhdzhali praviti sluzhbu cerkovni chini z Chernigova U seli diyala 4 klasna shkola kudi diti jshli vchitisya zazvichaj za vlasnim bazhannyam Vikladannya predmetiv Slovo Bozhe Arifmetika Rodnaya rech velosya rosijskoyu movoyu ale bulo dozvoleno poyasnyuvati nezrozumili rechi miscevoyu govirkoyu Pershu cerkovno prihodsku shkolu odnu z pershih u poviti oblashtuvav u 1858 roci svyashenik Volodimir Maksimovich yakij sluzhiv u seli z kincya 1830 h prinajmni do 1880 roku Dlya cogo vin za svoyi koshti pobuduvav na cerkovnomu gorodi bilya pogostu budinok v odnij polovini yakogo poselilisya prichetniki a v inshij bulo oblashtovano primishennya dlya navchannya U 1873 roci shkola stala zemskoyu Na pochatok 1878 roku zakonouchitelem buv svyashenik uchitelem Pavlo Volodimirovich Maksimovich imovirno sin svyashenika Dva razi na rik u seli vidbuvalis veliki yarmarki na svyato Paski ta na 1 Veresnya na yaki z yizhdzhalisya meshkanci navkolishnih i dalnih sil kupiti virobi Derzhanivskih kustariv NaselennyaMova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Kilkist Vidsotok ukrayinska 647 98 78 rosijska 8 1 22 Usogo 655 100 Selo za chasiv Radyanskoyi vladiRevolyucijne gaslo 1917 roku Kradi nakradene ne minulo i meshkanciv sela Derzhanivka Pislya jogo progoloshennya selyani pozbivali zamki i dva dni grabuvali vinokurnyu ta pidzemni skladski primishennya vidrami nosili po hatah chistij spirt Nezvazhayuchi na zasterezhennya htos iz revolyucijnogo aktivu zapaliv sirnika i vinokurnya faktichno zletila v povitrya Pari spirtu sprichinili vibuh de zaginulo bilsh nizh desyatok lyudej Cegelnij zavod takozh nevdovzi buv rozibranij rozkradenij dlya potreb nuzhdennogo revolyucijnogo aktivu Silskij pan Harkun ta inzhener guralni Aronov Naum yevrej ce druga yevrejska rodina yaka zhila v seli persha likari prizvishe vstanoviti ne vdalosya batko majbutnogo radyanskogo pismennika ta scenarista Anatoliya Ribakova yakij narodivsya 14 01 1911 roku v Derzhanivskij likarni a pislya vijni napisav znameniti svoyi povisti yak Kortik de vin zgaduye s Nosivku Bronzova pticya Diti Arbata tosho ta viyihali z sela u nevidomomu napryamku Yak potim zgaduvali odnoselci ditej Harkuna dehto do vijni bachiv u m Moskvi Z cogo chasu pochavsya zanepad sela V 1920 roci dlya revolyucijnih potreb buli rekvizovani cerkovna pozolota z bani ta hresta Cerkvu stali vikoristovuvati yak klub a potim i yak skladske primishennya zberigali zerno Istoriya z Derzhanivskoyu cerkvoyu povtorilasya dvichi U 1942 roci z dozvolu Nimeckogo vijskovogo komanduvannya cerkva znovu rozpochala svoyu diyalnist ale v 1956 roci znovu bula zakrita Ikoni ta inshe nachinnya cerkvi bulo vivezeno Yih dolya nevidoma Chastina ikon ta nachinnya bula prosto tak rozdana viruyuchim Cerkva vdruge bula restavrovana lishe v 1993 roci na koshti viruyuchih sela Sama nepracovita chastina meshkanciv sela tak zvani gultyayi na zalishkah panskogo gospodarstva u 1918 roci organizuvali Kombyed komitet bidnoti kudi bilsha chastina zamozhnih meshkanciv sela vstupati ne hotila Pochalosya rozkurkulennya bidnotoyu zamozhnishih odnoselchan u svoyu korist ta diyali tak zvani sovyecki upovnovazheni yaki aktivno vprovadzhuvali prodrozverstku i prodnalog Yak naslidok v 1933 roci vid golodu pomerla tretina sela v osnovnomu pracoviti fizichno zdorovi choloviki Pri comu povmirali ne vid nestachi yizhi riba v boloti vodilasya yak nikoli a vid vidsutnosti tradicijnogo vzhitku hliba ta kartopli Lyudi namagalisya pekti hlib z lobodi ta polovi ale ce ne dopomagalo Odnoosibniki choloviki vimusheni buli zalishati selo v poshukah praci kupuvali u sekretarya silradi dovidki ta viyizhdzhali u nevidomomu napryamku verbuvalis na budivnictva stolittya ta osvoyennya Sahalinu Bilsha chastina v selo do svoyeyi rodini ne povernulasya Vijna 1941 45 rokiv prodovzhila spustoshennya cholovichoyi polovini naselennya sela Pislya vijni na golomu entuziazmi vdov pochalosya vidrodzhennya kolgospu Zabulosya zlo sho porobili odnoselci odin odnomu pid chas kolektivizaciyi Tak stalos sho majzhe vsi aktivisti ta komsomolci zalishalis v seli na okupovanij teritoriyi ale nihto yih nimcyam ne vidav Starosta ta policayi priznachalis zagalnimi zborami sela pid nimeckoyu zagrozoyu smertnoyi kari zaruchnikiv odnoselchan Pislya vijni starosta ta majzhe vsi policayi zaginuli u Stalinskih konctaborah Rozkvit sela i odnochasno jogo zanepad chasi bryezhnyevskogo pravlinnya Diti batkiv dovoyennogo pokolinnya viyihali iz sela hto vchitis hto pracyuvati u veliki mista a v kolgospi zalishali svoyih batkiv Narazi v seli pracezdatnih lyudej zalishilos blizko 30 vidsotkiv vid zagalnoyi chiselnosti Vsi inshi nepracyuyuchi pensioneri Zasobi isnuvannya na sogodni pensijne zabezpechennya ta privatne gospodarstvo Vihidci iz selaRibakov Aronov Anatolij Naumovich radyanskij pismennik scenarist laureat Stalinskoyi premiyi Narodivsya 14 sichnya 1911 roku v mestechke Derzhanovka pod Chernigovom gde ego otec upravlyal vinokurennymi zavodami dani Velikoyi Radyanskoyi Enciklopediyi 2 ge vidannya U vlasnij avtobiografiyi Anatolij Naumovich Ribakov Aronov vkazuye sho narodivsya v m Chernigovi v sim yi inzhenera Soromivsya vidatnij pismennik svogo sela de narodivsya do samoyi smerti v 1998 roci chi boyavsya Budlyanskij Mikola Georgijovich narodivsya 22 12 1953 roku pracyuye v gazeti Desnyanska pravda m Chernigiv zaviduvachem agropromislovogo viddilu z 1991 zastupnik sekretarya pervinnoyi zhurnalistskoyi organizaciyi gazeti Desnyanska pravda Avtor poetichnogo trilisnika Kalinovi doshi 1990 poetichnoyi zbirki Stezhki i vishni 1993 zbirok narisiv Linovickij meridian 1993 Mandrivki po vertikali 1994 Nad bitim shlyahom stolit 1995 Bili halati kolir nadiyi 1996 Laureat zhurnalistskoyi premiyi im Vasilya Blakitnogo Chlen SZhU 1987 Zasluzhenij zhurnalist Ukrayini 1998 Kakalo Oleksij Vasilovich 1942 r n hudozhnik pejzazhist i portretist Chlen Spilki hudozhnikiv Ukrayini Zasluzhenij hudozhnik Ukrayini golova oblasnoyi Spilki hudozhnikiv Ukrayini Avtor portretiv skulptora V Bogomolova Portretu materi Ukrayinki poloten Na dorogah vijni Chernigivska vesna Povin na Desni Novgorod Siverskij ta inshih Suprun Mikola Oleksijovich 1962 r n naukovec i pedagog doktor pedagogichnih nauk profesor polkovnik miliciyi Shejnin Semen Alterovich 1908 1994 radyanskij kinooperatorDiv takozhPerelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Chernigivska oblast PrimitkiVRU Perepisni knigi 1666 roku 30 chervnya 2015 u Wayback Machine Prigotuvav do druku i zredaguvav V O Romanovskij Vseukrayinska akademiya nauk Arheografichna Komisiya Kiyiv 1933 s 381 382 N P Vasilenko Generalnoe slѣdstvie o maetnostyah Kievskago polka 1729 1731 gg Chteniya v Istoricheskom obshestvѣ Nestora lѣtopisca 1893 kniga VII otd 3 s 34 50 Arhiv originalu za 31 zhovtnya 2016 Procitovano 30 zhovtnya 2016 Gubernskiya i uѣzdnyya uchrezhdeniya Chernigovskoj gubernii Pamyatnaya knizhka na 1878 god 1878 s 74 Ridni movi v ob yednanih teritorialnih gromadah Ukrayini Ukrayinskij centr suspilnih danihPosilannyaDerzhanovka i Hreshatoe Istoriko statisticheskoe opisanie Chernigovskoj eparhii Kniga pyataya Gub gorod Chernigov Uѣzdy Chernigovskij Kozeleckij Surazhskij Kroleveckij i Osterskij Chernigov Zemskaya tipografiya 1874 S 281 283 27 travnya 2016 u Wayback Machine Derzhanovka i Hreshatoe Chernigovskiya Eparhialnyya izvѣstiya 1872 Pribavleniya S 178 180 8 15 aprѣlya 8 grudnya 2015 u Wayback Machine