Дерг амх ደርግ комітет або рада оромо Dergii комуністична військова хунта що прийшла до влади в Ефіопії та сучасній Еритре

Дерг (амх. ደርግ, «комітет» або «рада»; оромо Dergii) — комуністична військова хунта, що прийшла до влади в Ефіопії та сучасній Еритреї в 1974—1987 роках, коли військове керівництво формально «цивілізувало» адміністрацію, але залишалося при владі до 1991 року.

የኅብረተሰብአዊት ኢትዮጵያ ጊዜያዊ ወታደራዊ መንግሥት
ye-Hebratasabʼāwit Ītyōṗṗyā Gizéyāwi Watādarāwi Mangeśt
Тимчасовий військовий уряд Соціалістичної Ефіопії

1974 – 1987


Прапор	Емблема

Гімн
Ītyoṗya, Ītyoṗya, Ītyoṗya, qidä mī
ኢትዮጵያ, ኢትዮጵያ, ኢትዮጵያ ቂዳ ሚ
"Ефіопія, Ефіопія, Ефіопія перш за все"

Столиця

Аддис-Абеба

Мови

амхарська

Форма правління

Марксистсько-ленінінська військова хунта

Президент Ефіопії

- 1974

Менгісту Хайле Маріам

- 1974–1977

- 1977–1987

Менгісту Хайле Маріам

Історичний період

Холодна війна

- скасування монархії

12 вересня 1974

-

22 лютого 1987

Валюта

Ефіопський бир (ETB)

Сьогодні є частиною

Дерг був створений у червні 1974 року як Координаційний комітет збройних сил, поліції та територіальної армії, офіцерами ефіопської армії та поліції на чолі спочатку з головою Менгісту Хайле Маріамом. 12 вересня 1974 року Дерг скинув уряд Ефіопської імперії та імператора Хайле Селассіє I під час загальнонаціональних масових протестів, а через три дні офіційно перейменував себе на Тимчасову військово-адміністративну раду. У березні 1975 року Дерг скасував монархію і заснував в Ефіопії марксистсько-ленінську державу. Було проголошено скасування феодалізму, підвищення рівня письменності, націоналізація та масштабна земельна реформа.

Менгісту став головою 1977 року, розпочавши кампанію червоного терору з метою ліквідації політичних опонентів, десятки тисяч були ув'язнені та страчені без суду.

До середини 1980-х Ефіопія страждала від багатьох проблем, таких як посуха, економічний спад і зростання залежності від ^[en], відновлення після Огаденської війни та ^[en], від якого, за оцінками власне Дерг, загинуло понад мільйон осіб. Спалахнули конфлікти між хунтою та різними етнічними ополченцями, зокрема громадянська війна в Ефіопії та війна за незалежність Еритреї.

Менгісту скасував Дерг 1987 року й утворив Народну Демократичну Республіку Ефіопії на чолі з Робітничою партією Ефіопії, з новим урядом, до складу якого входили цивільні, але все ще домінували члени Дерг.

Очільники Дерг

Аман Мікаель Андом, 12 вересня 1974 — 17 листопада 1974;
Менгісту Хайле Маріам, 17 листопада 1974 — 28 листопада 1974;
, 28 ноября 1974 — 3 лютого 1977;
Менгісту Хайле Маріам, 11 лютого 1977 — 10 вересня 1987.

Галерея

Танки на вулицях Аддис-Абеби після взяття столиці повстанцями, 1991 рік

Примітки

. Архів оригіналу за 13 серпня 2017. Процитовано 28 вересня 2012.
de Waal 1991
Gill, Peter (2010). (PDF). Oxford University Press. с. 43—44. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 16 травня 2018. Процитовано 30 квітня 2019 — через South African History Online. The most eloquent summary of the famine’s impact endorsed de Waal’s conclusion. It came from the very top of Ethiopia’s official relief commission. Dawit Wolde-Giorgis, the commissioner, was an army officer and a member of the politburo. Within two years of witnessing these events, he resigned from his post during an official visit to the United States and wrote an account of his experiences from exile. He revealed that at the end of 1985 the commission had secretly compiled its own famine figures—1.2 million dead, 400,000 refugees outside the country, 2.5 million people internally displaced, and almost 200,000 orphans. ‘But the biggest toll of the famine was psychological,’ Dawit wrote. ‘None of the survivors would ever be the same. The famine left behind a population terrorized by the uncertainties of nature and the ruthlessness of their government.’
David A. Korn, Ethiopia, the United States and the Soviet Union, Routledge, 1986, page 179

Посилання

ЕФІОПІЯ — дослідження країни [Архівовано 27 травня 2012 у Archive.is] (в бібліотеці Конгресу) (англійською)
(англійською)
«Менгісту визнано винним у геноциді», новини BBC. [ 6 вересня 2019 у Wayback Machine.] (англійською)

Це незавершена стаття про Ефіопію.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 13 серпня 2017. Процитовано 28 вересня 2012.

[2] Waal 1991

[Ethiopia_Since_Live_Aid-3] Gill, Peter (2010). (PDF). Oxford University Press. с. 43—44. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 16 травня 2018. Процитовано 30 квітня 2019 — через South African History Online. The most eloquent summary of the famine’s impact endorsed de Waal’s conclusion. It came from the very top of Ethiopia’s official relief commission. Dawit Wolde-Giorgis, the commissioner, was an army officer and a member of the politburo. Within two years of witnessing these events, he resigned from his post during an official visit to the United States and wrote an account of his experiences from exile. He revealed that at the end of 1985 the commission had secretly compiled its own famine figures—1.2 million dead, 400,000 refugees outside the country, 2.5 million people internally displaced, and almost 200,000 orphans. ‘But the biggest toll of the famine was psychological,’ Dawit wrote. ‘None of the survivors would ever be the same. The famine left behind a population terrorized by the uncertainties of nature and the ruthlessness of their government.’

[4] David A. Korn, Ethiopia, the United States and the Soviet Union, Routledge, 1986, page 179