Василь Михайлович Денисенко нар 1895 1895 селище Кривий Ріг Херсонської губернії тепер місто Дніпропетровської області 2

Василь Михайлович Денисенко (нар. 1895(1895), селище Кривий Ріг Херсонської губернії, тепер місто Дніпропетровської області — 28 серпня 1944, польовий госпіталь) — радянський партійний і господарський діяч, 1-й секретар Смоленського обкому ВКП(б) у 1939–1940 роках. Член Центральної Ревізійної Комісії ВКП(б) у 1939—1941 р.

Василь Михайлович Денисенко

1-й секретар Смоленського обласного комітету ВКП (б)

14 лютого 1939 — 8 вересня 1940

Попередник:

Савінов Михайло Семенович

Спадкоємець:

Попов Дмитро Михайлович

Народження:

1895
Кривий Ріг

Смерть:

28 серпня 1944
польовий запасний госпіталь № 384

Причина смерті:

злоякісна пухлина

Країна:

Російська імперія, УНР, Українська Держава і СРСР

Партія:

КПРС

Шлюб:

Катерина Олесіївна

Діти:

Лідія, Раїса, Микола

Військова служба

Звання:

полковник

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Денисенко.

Біографія

Народився у родині прикажчика поміщицької економії. У 1907 році закінчив початкову земську школу в селі Сергіївці Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. У квітні 1907 — червні 1912 р. — молотобоєць, коваль майстерні економії поміщика Харіна, у червні 1912 — липні 1915 р. — коваль залізного рудника російсько-бельгійського металургійного товариства у селі Веселі Терни Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії.

У липні 1915 — лютому 1918 р. — рядовий лейб-гвардії Павловського піхотного полку російської імператорської армії.

У лютому — квітні 1918 р. — голова правління сільськогосподарської общини на хуторі Петриківці Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. У квітні — жовтні 1918 р. — безробітний. У жовтні 1918 — лютому 1919 р. — коваль у кустаря на хуторі Петриківці. У лютому — липні 1919 р. — голова Петриківського сільського революційного комітету, у липні 1919 — січні 1920 р. — безробітний, у січні — серпні 1920 р. — голова Петриківського сільського революційного комітету Верхньодніпровського повіту.

У серпні 1920 — березні 1921 р. — слюсар на станції П'ятихатки Катерининської залізниці. У березні 1921 — квітні 1922 р. — коваль залізного рудника у селі Веселі Терни Катеринославської губернії. У квітні 1922 — жовтні 1924 р. — коваль майстерні сільськогосподарського кредитного товариства у селі Іванівці Кременчуцького округу.

У жовтні 1924 — жовтні 1925 р. — голова правління сільськогосподарського кредитного товариства у селищі Ново-Петрикове Криворізького району Криворізького округу. У жовтні 1925 — лютому 1928 р. — коваль залізного рудника імені Леніна Південно-Рудного тресту в селі Веселі Терни Криворізького округу.

Член ВКП(б) з травня 1927 року.

У лютому — вересні 1928 р. — завідувач сільського будинку (сільбуду) в селі Веселі Терни Криворізького округу. У вересні 1928 — вересні 1929 р. — народний суддя 9-ї дільниці Софіївського району Криворізького округу.

У вересні 1929 — червні 1930 р. — слухач юридичних курсів Народного комісаріату юстиції УСРР в місті Києві. У червні 1930 — жовтні 1931 р. — народний суддя 9-ї дільниці Софіївського району.

У жовтні 1931 — грудні 1932 р. — завідувач культурно-пропагандистського відділу Софіївського районного комітету КП(б)У. У грудні 1932 — лютому 1935 р. — завідувач організаційного відділу Солонянського районного комітету КП(б)У. Одночасно, у березні 1934 — лютому 1935 р. — заступник секретаря Солонянського районного комітету КП(б)У Дніпропетровської області.

У лютому 1935 — листопаді 1936 р. — заступник директора з політичної частини Новомосковської машинно-тракторної станції (МТС) Дніпропетровської області. У листопаді 1936 — грудні 1937 р. — директор Пришибської МТС Дніпропетровської області.

У грудні 1937 — травні 1938 р. — виконувач обов'язків 1-го секретаря Синельниківського (Михайлівського) районного комітету КП(б)У Дніпропетровської області. У травні — жовтні 1938 р. — 1-й секретар Синельниківського районного комітету КП(б)У Дніпропетровської області.

З грудня 1938 року по лютий 1939 року — відповідальний організатор відділу керівних партійних органів ЦК ВКП(б).

З 14 лютого 1939 року по 8 вересня 1940 року — 1-й секретар Смоленського обласного комітету ВКП(б). На XVIII-му з'їзді ВКП(б) (березень 1939) обраний членом Центральної Ревізійної Комісії. 20 лютого 1941 року, постановою XVIII-ї конференції, виведений зі складу ЦРК. З серпня 1940 року — слухач Вищої школи партійних організаторів при ЦК ВКП(б).

У 1941 році проживав у місті Харкові, звідки після початку німецько-радянської війни відправлений на фронт у званні підполковника. У 1943 році служив заступником з політичної частини командира 291-ї стрілецької дивізії Ленінградського фронту. У 1944 році був начальником 6-го відділення продовольчого постачання окружного інтендантського управління Харківського військового округу. Помер 28 серпня 1944 року від раку у польовому запасному госпіталі № 384.

Виноски

Дружина Миколи Амосова

Література

Руководители Смоленской области (1917–1991 годы). Биографический справочник. Смоленск, 2008(рос.)
Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — Москва, РОССПЭН, 2016. (рос.)

Джерела

Довідник з історії КПРС [ 1 лютого 2014 у Wayback Machine.](рос.)

[1] Дружина Миколи Амосова