Положення δ Південного Трикутника у сузір'ї Південного Трикутника (червона блимаюча точка) | |
Дані дослідження Епоха J2000,0 | |
---|---|
Сузір'я | Південний Трикутник |
Пряме піднесення | 16г 15х 26.26979с |
Схилення | –63° 41′ 08.4492″ |
Видима величина (V) | 3.86 |
Характеристики | |
Спектральний клас | G2Ib-IIa |
показник кольору U−B | +0.86 |
яскравість B | 4.956 |
показник кольору B−V | +1.1 |
яскравість V | 3.858 |
Тип змінності | |
Астрометрія | |
Променева швидкість (Rv) | −4.9 км/сек |
Власний рух (μ) | за пр. піднес.: +2.73мас/рік |
Паралакс (π) | 5.37 ± 0.17мас |
Відстань | 610 ± 20 світлових років 186 ± 6 парсек |
Абсолютна величина (MV) | –3.9 |
Подробиці | |
Маса | M☉ |
Радіус | ~50 R☉ |
Світність | 1.209L☉ |
Ефективна температура | 4.990 ± 100 K |
lg g | 1.54 cgs |
Металічність [Fe/H] | -0.5 |
Інші позначення | |
Посилання | |
SIMBAD | дані для Delta+Trianguli+Australis |
Дельта Південного Трикутника (лат. δ Trianguli Australis, скорочено δ TrA) — подвійна система зірок у сузір'ї Південного Трикутника, розміщена на відстані близько 610 а. о. (182 парсек) від Сонця. Є четвертою за яскравістю зорею у даному сузір'ї.
Перша зірка у зоряній парі, δ Південного Трикутника A, класифікована як жовтий надгігант, чи яскравий гігант, спектрального класу G з видимою зоряною величиною +3,86. Її ж компаньйон, δ Південного Трикутника B, 12-ї видимої величини і віддалений від неї на 30 кутових секунд.
Властивості
Дельта Південного Трикутника А — велетенська по сонячних мірках зоря, яка у 50 разів більша за наше денне світило. Ефективна температура поверхні зорі коливається поблизу 4990 К, а її металічність дорівнює 125 % сонячної. Світність δ Південного Трикутника A перевищує світність Сонця у близько 1200 разів.
Спостереження
Дельту Південного Трикутника на небесній сфері найкраще спостерігати у південній півкулі, де вона є незахідною зіркою для більшості регіонів помірного клімату протягом всього року. Натомість у північній півкулі її видимість обмежена вже починаючи з тропічного поясу. Видима зоряна величина дозволяє спостерігати її навіть у нічному небі над містами середніх розмірів. Найкращий час для спостереження за зорею — наприкінці весни та влітку, а в південній півкулі, завдяки її схиленню — навіть із початку весни.
Посилання
- Van Leeuwen, F. (2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics. 474 (2): 653. arXiv:0708.1752. Bibcode:2007A&A...474..653V. doi:10.1051/0004-6361:20078357.(англ.)
- Luck, R. Earle (2014). Parameters and Abundances in Luminous Stars. The Astronomical Journal. 147 (6): 137. Bibcode:2014AJ....147..137L. doi:10.1088/0004-6256/147/6/137.(англ.)
- Tetzlaff, N.; Neuhäuser, R.; Hohle, M. M. (2011). A catalogue of young runaway Hipparcos stars within 3 kpc from the Sun. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 410: 190. arXiv:1007.4883. Bibcode:2011MNRAS.410..190T. doi:10.1111/j.1365-2966.2010.17434.x.(англ.)
- , SIMBAD, Centre de Données astronomiques de Strasbourg, архів оригіналу за 13 листопада 2013, процитовано 26 грудня 2011(англ.)
- Gontcharov, G. A. (2006). Pulkovo Compilation of Radial Velocities for 35 495 Hipparcos stars in a common system. Astronomy Letters. 32 (11): 759. Bibcode:2006AstL...32..759G. doi:10.1134/S1063773706110065.
- Reimers, D.; Huensch, M.; Schmitt, J. H. M. M.; Toussaint, F. (1996). Hybrid stars and the reality of "dividing lines" among G to K bright giants and supergiants. Astronomy and Astrophysics. 310: 813. Bibcode:1996A&A...310..813R.(англ.)
- McDonald, I.; Zijlstra, A. A.; Boyer, M. L. (2012). Fundamental parameters and infrared excesses of Hipparcos stars. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 427: 343. arXiv:1208.2037. Bibcode:2012MNRAS.427..343M. doi:10.1111/j.1365-2966.2012.21873.x.(англ.)
- . SIMBAD. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 4 жовтня 2012.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
d Pivdennogo Trikutnika Polozhennya d Pivdennogo Trikutnika u suzir yi Pivdennogo Trikutnika chervona blimayucha tochka Dani doslidzhennya Epoha J2000 0Suzir ya Pivdennij TrikutnikPryame pidnesennya 16g 15h 26 26979sShilennya 63 41 08 4492 Vidima velichina V 3 86HarakteristikiSpektralnij klas G2Ib IIapokaznik koloru U B 0 86yaskravist B 4 956pokaznik koloru B V 1 1yaskravist V 3 858Tip zminnostiAstrometriyaPromeneva shvidkist Rv 4 9 km sekVlasnij ruh m za pr pidnes 2 73mas rik za shilennyam 12 92mas rikParalaks p 5 37 0 17masVidstan 610 20 svitlovih rokiv 186 6 parsekAbsolyutna velichina MV 3 9PodrobiciMasa M Radius 50 R Svitnist 1 209L Efektivna temperatura 4 990 100 Klg g 1 54 cgsMetalichnist Fe H 0 5Inshi poznachennyaHR 6030 CPD 63 3854 HD 145544 SAO 253474 FK5 602 GC 21819 HIP 79664 CCDM 16155 6341 del TrA PosilannyaSIMBADdani dlya Delta Trianguli Australis Delta Pivdennogo Trikutnika lat d Trianguli Australis skorocheno d TrA podvijna sistema zirok u suzir yi Pivdennogo Trikutnika rozmishena na vidstani blizko 610 a o 182 parsek vid Soncya Ye chetvertoyu za yaskravistyu zoreyu u danomu suzir yi Persha zirka u zoryanij pari d Pivdennogo Trikutnika A klasifikovana yak zhovtij nadgigant chi yaskravij gigant spektralnogo klasu G z vidimoyu zoryanoyu velichinoyu 3 86 Yiyi zh kompanjon d Pivdennogo Trikutnika B 12 yi vidimoyi velichini i viddalenij vid neyi na 30 kutovih sekund VlastivostiDelta Pivdennogo Trikutnika A veletenska po sonyachnih mirkah zorya yaka u 50 raziv bilsha za nashe denne svitilo Efektivna temperatura poverhni zori kolivayetsya poblizu 4990 K a yiyi metalichnist dorivnyuye 125 sonyachnoyi Svitnist d Pivdennogo Trikutnika A perevishuye svitnist Soncya u blizko 1200 raziv SposterezhennyaDeltu Pivdennogo Trikutnika na nebesnij sferi najkrashe sposterigati u pivdennij pivkuli de vona ye nezahidnoyu zirkoyu dlya bilshosti regioniv pomirnogo klimatu protyagom vsogo roku Natomist u pivnichnij pivkuli yiyi vidimist obmezhena vzhe pochinayuchi z tropichnogo poyasu Vidima zoryana velichina dozvolyaye sposterigati yiyi navit u nichnomu nebi nad mistami serednih rozmiriv Najkrashij chas dlya sposterezhennya za zoreyu naprikinci vesni ta vlitku a v pivdennij pivkuli zavdyaki yiyi shilennyu navit iz pochatku vesni PosilannyaVan Leeuwen F 2007 Validation of the new Hipparcos reduction Astronomy and Astrophysics 474 2 653 arXiv 0708 1752 Bibcode 2007A amp A 474 653V doi 10 1051 0004 6361 20078357 angl Luck R Earle 2014 Parameters and Abundances in Luminous Stars The Astronomical Journal 147 6 137 Bibcode 2014AJ 147 137L doi 10 1088 0004 6256 147 6 137 angl Tetzlaff N Neuhauser R Hohle M M 2011 A catalogue of young runaway Hipparcos stars within 3 kpc from the Sun Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 410 190 arXiv 1007 4883 Bibcode 2011MNRAS 410 190T doi 10 1111 j 1365 2966 2010 17434 x angl SIMBAD Centre de Donnees astronomiques de Strasbourg arhiv originalu za 13 listopada 2013 procitovano 26 grudnya 2011 angl Gontcharov G A 2006 Pulkovo Compilation of Radial Velocities for 35 495 Hipparcos stars in a common system Astronomy Letters 32 11 759 Bibcode 2006AstL 32 759G doi 10 1134 S1063773706110065 Reimers D Huensch M Schmitt J H M M Toussaint F 1996 Hybrid stars and the reality of dividing lines among G to K bright giants and supergiants Astronomy and Astrophysics 310 813 Bibcode 1996A amp A 310 813R angl McDonald I Zijlstra A A Boyer M L 2012 Fundamental parameters and infrared excesses of Hipparcos stars Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 427 343 arXiv 1208 2037 Bibcode 2012MNRAS 427 343M doi 10 1111 j 1365 2966 2012 21873 x angl SIMBAD Arhiv originalu za 3 listopada 2013 Procitovano 4 zhovtnya 2012