Девід Гетта

П'єр Давід Гетта (фр. Pierre David Guetta [david ɡeta]; нар. 7 листопада 1967 року, Париж, Франція) — французький діджей, володар двох премій Греммі і один з найвідоміших музичних продюсерів . Музичний посол та автор гімну футбольного Євро 2016.

Девід Ґетта
фр. David Guetta
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я	фр. Pierre David Guetta^[1]
Дата народження	7 листопада 1967(1967-11-07) (56 років)
Місце народження	Франція Париж
Роки активності	1986 — тепер. час
Громадянство	Франція^[2]
Національність	Француз
Професія	DJ, продюсер, композитор
Освіта	Університет Париж X Нантер
Інструменти	синтезатор, клавішні музичні інструменти, фортепіано і цифрова звукова робоча станція
Жанр	хаус, синті-поп, денс-поп, електро-хауз,
Псевдоніми	Jack Back^[3]
Співпраця	Calvin Harris, Нікі Мінаж, Бібі Рекса, Sia, Мартін Гаррікс, Zedd, Джастін Бібер, Kygo, Avicii, Зара Ларссон
Лейбл	Virgin, EMI Music France, Ultra Records, Warner Music Group
Нагороди	«Найкращий ремікс» (2009)
Діти (2)	^d і ^d
Офіційний сайт
Файли у Вікісховищі

Біографія та кар'єра

1984—2000: Юність і початок кар'єри

Ґетта народився в Парижі. Його батько — єврей марокканського походження, мати — бельгійка.

У віці сімнадцяти років Девід почав працювати діджеєм в паризькому клубі «Broad Club» . Спочатку він програвав популярні пісні, але в 1987 році відкрив для себе жанр хауз, після того як почув по радіо трек «Love Can't Turn Around», виконаний американським діджеєм . Наступного року він починає вести свої власні вечірки .

1990 року спільно з французьким репером Ґетта випускає альбом «Nation Rap» . 1994 року Ґетта, разом з вокалістом , випускає свій перший сингл — «Up & Away» . 1995 року Ґетта стає менеджером нічного клубу «Le Palace» і продовжує організовувати вечірки.

2001—2006: Just a Little More Love і Guetta Blaster

10 червня 2002 року Девід Ґетта випускає дебютний сольний альбом — «Just a Little More Love». Було продано більше 300 000 копій альбому. У цей альбом входять такі сингли, як «Love Don't Let Me Go», і сам «Just a Little More Love». Всі ці сингли записані за участю .

2003 року Ґетта випускає компіляцію під назвою «Fuck Me I'm Famous». Вона містила трек  — ремікс пісні «Heroes» Девіда Боуї.

Другий студійний альбом, «Guetta Blaster», вийшов 13 вересня 2004 року. У нього увійшов гімн хауз-музики — «The World Is Mine», записаний з . Також з цим співаком записаний сингл . Пізніше на нього створив ремікс італійський діджей Бенні Бенассі. З Крісом Віліссом записано два сингли: і .

2006 року вийшов «Love Don't Let Me Go» — мешап однойменного синглу 2002 року і пісні гурту . Мешап посів вищу позицію в чартах, ніж оригінальний варіант пісні.

2007—2008: Pop Life

Виступ Девіда Ґетта, травень 2007 року

18 червня 2007 року Ґетта випускає третій студійний альбом — . Згідно з EMI, до 2010 року було продано понад 530 000 копій альбому. Головний сингл альбому посів перше місце в і потрапив до Billboard Hot 100. Також до альбому увійшли наступні сингли: спільно зі шведом Стівом Анжелло та співачкою , з , з і німецьким діджеєм ; пізніше всіх, у 2008-му році вийшов сингл , записаний спільно з шведськими хауз-мафіозі Стівом Анжелло та Себастіаном Інгроссо і з американським вокалістом Крісом Віллісом.

Також він продовжує виступати в багатьох країнах, рекламуючи свій новий альбом. 2008 року він разом зі своєю дружиною Кеті організовує виступ, під назвою «UNIGHTED». Крім самого Ґетти, також виступали Tiësto, , Жоакім Гарро і . Виступ зібрав близько сорока тисяч чоловік .

2009—2010: One Love, One More Love і міжнародний успіх

Починаючи з квітня 2009 року Девід Ґетта веде своє радіо-шоу «Fuck Me I'm Famous» в ефірі інтернет-радіостанції RauteMusik.FM. Пізніше шоу стали проводити на радіостанції Radio 538, щоп'ятниці, відразу після «Tiësto's Club Life».

16 червня 2009 року гурт «The Black Eyed Peas» випускає спродюсований Девідом другий сингл з їх п'ятого студійного альбому «The E.N.D.». Сингл займав верхні рядки чартів у сімнадцяти країнах, а також став набільш завантажуваною піснею у Великій Британії (більше мільйона проданих копій) і в США (шість мільйонів проданих копій) . Пізніше цей трек оголосять найкращим за 2009 рік у рейтингу «NRJ Music Awards».

21 серпня 2009 року Ґетта випускає свій четвертий студійний альбом — «One Love», який має три промо-сингли — з , з вокалістом «The Black Eyed Peas» Will.i.am'ом і зі співачкою . Перший сингл з альбому — , виконаний спільно з Келлі Роуленд, досяг першого місця в UK Singles Chart. Другий сингл — , виконаний спільно з Akon, також піднявся на першу сходинку хіт-парадів Великої Британії. Третій сингл був записаний спільно зі співачкою . Четвертий — був записаний з американським хіп-хоп виконавцем Кідом Каді. 24 серпня 2010 року альбом був перевиданий. До складу альбому увійшов новий, четвертий сингл — , а також ремікси треків «Revolver» і «Acapella».

2009 року Ґетта посів третє місце в списку найкращих діджеїв за версією журналу DJ Magazine — «Top 100 DJs» .

2 грудня 2009 року, на 52-й церемонії вручення премії «Греммі», Ґетта номінувався на чотири нагороди: у категорії «Запис року» за пісню , у категорії «Найкращий електронний/танцювальний альбом» за альбом , в категоріях «Найкращий танцювальний запис» та «Найкращий ремікс» за пісню . У номінації «Найкращий ремікс» Ґетта здобув нагороду .

29 листопада 2010 року Девід випускає перевидання четвертого альбому під назвою «One More Love». Перший диск містив треки з альбому One Love, а в другій — нові треки, включаючи такі, як , п'ятий сингл альбому One Love — , записаний з барбадоською співачкою Ріанною і «Gettin' Over You». На 53-й церемонії Ґреммі в 2011 році здобув другу нагороду за пісню Revolver з Лілом Уейном та Мадонною в номінації .

Зі спільних синглів за цей період потрібно відмітити такі як з Келлі Роуленд, з Ріанною, «Acapella» з Келіс, «Louder Than Words» з Афроджеком і Niles Mason, «Freak» з Естель і Kardinal Offishall і, напевно, найвідоміший з перерахованих — , записаний з .

Дискографія

Докладніше: Дискографія Девіда Гетти

Студійні альбоми

• Just a Little More Love (2002)
• Guetta Blaster (2004)
• Pop Life (2007)
• One Love (2009)
• Nothing But The Beat (2011)
• (2014)
• 7 (2018)

Збірки

• Fuck Me I'm Famous (2003)
• Fuck Me I'm Famous Vol. 2 (2005)
• Fuck Me I'm Famous — Ibiza Mix 06 (2006)
• Fuck Me I'm Famous — Ibiza Mix 08 (2008)
• Fuck Me I'm Famous — Ibiza Mix 08 (International version) (2008)
• Fuck Me I'm Famous: Ibiza Mix 2010 — compiled by Cathy & David Guetta (2010)

Примітки

1. https://www.allmusic.com/artist/david-guetta-mn0000213561/biography
2. https://www.france.fr
3. https://www.billboard.com/music/music-news/david-guetta-jack-back-alias-mixtape-8473853/
4. Jeffries, David (2008). . allmusic. Архів оригіналу за 6 грудня 2009. Процитовано 29 грудня 2009. (англ.)
5. . ua.korrespondent.net. Корреспондент. 10.06.2015. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 11.06.2015.
6. Mas, Isabelle (1 квітня 2002). . L'expansion.com (French) . L'express.fr. Архів оригіналу за 6 лютого 2010. Процитовано 29 грудня 2009. (фр.)
7. David Guetta. Ultra Music. Архів оригіналу за 18 лютого 2012. Процитовано 29 грудня 2009. (англ.)
8. Дискографія Давіда Гети [ 30 серпня 2011 у Wayback Machine.] discogs.com (англ.)
9. Unighted by Cathy Guetta [ 31 січня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
10. EMI Music’s David Guetta fuels global success with five Grammy nods, electrifies US TV audience with Grammy nominations concert performance (англійською) . EMI. 3 грудня 2009. Архів оригіналу за 18 лютого 2012. Процитовано 15 жовтня 2010.
11. Whitworth, Dan (21 червня 2010). . BBC News. Архів оригіналу за 25 липня 2010. Процитовано 14 серпня 2010. (англ.)
12. Renshaw, David (2 серпня 2010). . . Архів оригіналу за 7 серпня 2010. Процитовано 14 серпня 2010. (англ.)
13. DJ Mag — Top 100 DJs [ 2012-10-29 у Wayback Machine.] (англ.)
14. (PDF). «Греммі». Національна академія мистецтва та науки звукозапису. Архів оригіналу (pdf) за 29 грудня 2009. Процитовано 28 грудня 2009. (англ.)

Посилання

• Давіда Гети
• Давід Гета [ 20 жовтня 2009 у Wayback Machine.] на сайті Billboard.com