Дебьоси

Дебьо́си — село в Росії, адміністративний центр Дебьоського району Удмуртії.

село Дебьоси
рос. Дебёссы
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Удмуртія
Муніципальний округ	Дебьоський район
Код ЗКАТУ:	94214815001
Код ЗКТМО:	94614415101
Основні дані
Перша згадка:	1648 року
Населення	5720 осіб (2010)
Поштові індекси	427060
Телефонний код	+7 34151
Географічні координати:	57°39′ пн. ш. 53°49′ сх. д. / 57.650° пн. ш. 53.817° сх. д. / 57.650; 53.817Координати: 57°39′ пн. ш. 53°49′ сх. д. / 57.650° пн. ш. 53.817° сх. д. / 57.650; 53.817
Часовий пояс	, влітку
Водойма	річка Чепца
Найближча залізнична станція	Кез
Відстань
До залізничної станції:	32 км
До центру регіону (км):  - фізична:  - залізницею:  - автошляхами:	141
Мапа
Дебьоси Дебьоси
Дебьоси у Вікісховищі

Село розташоване на річці Чепца, лівій притоці Вятки, за 141 км на північний схід від Іжевська. До найближчої залізничної станції Кез 32 км. Через село проходить траса , що є частиною федеральної дороги М7.

Населення

Населення — 5720 осіб (2010; 5828 в 2002).

Національний склад станом на 2002 рік:

• удмурти — 66 %
• росіяни — 31 %

Історія

Вперше село згадується в 1646 році в переписі Каринського стану як починок на річці Дебессі. В 1749–1754 роках в селі була збудована перша дерев'яна Миколаївська церква. 1756 року церква згоріла і була заново відбудована лише в 1767 році. З 1796 року село стає центром В'ятської губернії. З початку XIX століття через Дебьоси пройшов Сибірський тракт, причому в селі сходились 2 його основні гілки — північна з Петербурга та південна з Москви. Тракт суттєво вплинув на розвиток поселення. Для його потреб в селі були збудовані поштова та земська управи, цейхгауз, кінно-етапна в'язниця та військовий лазарет. 1846 року був збудований кам'яний храм, освячений в ім'я Святої Трйці.

В 1920 році село увійшло до складу Вотської АО, де 8 грудня 1921 року стає повітовим центром та отримує статус міста. Але вже 6 листопада 1923 року повіт ліквідовується і Дебьоси стають знову селом. 1929 року село стає муніципальний округним центром. В 1939 році Троїцький храм постановою ВР Удмуртської АРСР був закритий. На сьогодні ведеться відновлення храму за старим архітектурним проектом.

Соціальна сфера

В селі знаходиться унікальний , розташований в колишньому будинку казарми нижчих чинів кінно-етапного пункту. Разом із ділянкою тракту, яка збереглась дотепер довжиною 1,2 км, вони занесені до списку об'єктів культурної спадщини регіонального значення. В цей же список занесені братська могила червоноармійців, які загинули в боях з білогвардійцями та братська могила радянських воїнів, які померли в шпиталі в роки Другої Світової війни.

У селі працюють середня школа, дитячий садочок, дитяча школа мистецтв імені Г. М. Корепанова-Камського, районний творчо-дозвільний центр «Чупчигур», районний центр розвитку культурного туризму «Байгурезь», районний будинок ремесла, центральна районна лікарня та сільський клуб.

Примітки

1. Результати перепису населення 2002 року в Удмуртії (рос.) [ 2022-08-17 у Wayback Machine.]
2. Результати перепису населення 2010 року в Удмуртії (рос.) [ 2022-08-17 у Wayback Machine.]
3. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 10 січня 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
4. . Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 10 січня 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Посилання

• Сибірський тракт [ 4 травня 2012 у Wayback Machine.]
• Історія Троїцького храму [ 31 березня 2014 у Wayback Machine.]
• Неофіційний сайт села [ 11 жовтня 2010 у Wayback Machine.]