У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Данильченко Стефан Федорович Данильченко 1895 30 серпня 1971 радянськи

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Данильченко.

Стефан Федорович Данильченко (1895 — 30 серпня 1971) — радянський воєначальник, генерал-майор. Учасник Першої світової, громадянської і Другої світової воєн, а також операцій по розгрому японської Квантунської армії.

Данильченко Стефан Федорович
Народження	1895 Лебедин, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	30 серпня 1971(1971-08-30)
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Партія	КПРС
Звання	генерал-майор
Війни / битви	Перша світова війна, Громадянська війна в Росії, німецько-радянська війна і радянсько-японська війна
Нагороди	^d

Навчання

Особисті речі С. Ф. Данильченка в експозиції музею В. І. Чапаєва в Чебоксарах

Після закінчення Кременчуцького технічного залізничного училища працював на вагонобудівному заводі в Крюкові-на-Дніпрі.

Служба в армії

Перша світова війна

У 1915 році був призваний до царської армії та відправлений на Південно-Західний фронт, де дослужився до прапорщика кінного гусарського полку. За бойові заслуги нагороджений двома Георгіївськими хрестами і медаллю.

Член РСДРП(б) з 1917 року. У тому ж році на другому військово-окружному з'їзді Рад був обраний депутатом Казанського військово-окружного виконавчого комітету.

Громадянська війна

У роки громадянської війни був командиром Балашовського полку Чапаєвської дивізії. Брав участь у боях проти уральських білокозаків, білочехів та колчаківців. Воював також проти денікінців на Південному фронті.

З осені 1920 по 1921 рік брав участь у бойових діях в Україні, командував полком і бригадою.

Після Громадянської війни закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. У 1927—1939 рр. перебував на командно-штабних посадах у Білоруському, Московському, Забайкальському і Далекосхідному військових округах. Був начальником відділу військових сполучень штабу Закавказького Військового округу.

Був репресований. Звільнений у лютому 1940 року. З 1940 по 1944 рік працював старшим викладачем Військової академії ім. Фрунзе

Друга світова війна

З 1944 по 1945 роки — начальник штабу 17-ї гвардійської дивізії, начальник штабу і заступник командира 5-го гвардійського стрілецького корпусу, командир 19-ї гвардійської стрілецької дивізії. Воював на Білоруському та 1-му Прибалтійському фронтах.

У складі військ Забайкальського фронту брав участь в операції по розгрому японської Квантунської армії.

Викладацька діяльність

З 1947 року по 1953 рік — старший викладач кафедри тактики Вищої військової академії.

У 1950 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР, працював викладачем цієї академії. Генерал-майор.

Родина

Внучатий племінник — Сергій Леонідович Данильченко, доктор історичних наук, професор.

Бібліографія

Данильченко С. Ф. «Чапаев и чапаевцы». Чебоксары, Чувашское кн.изд-во, 1972. — 144 с. — 80000 экз.

Нагороди

два георгіївських хреста та георгіївська медаль;
вісім орденів і медалей СРСР;
японська дворучна шабля — як учаснику війни з самураями.

Пам'ять

Справжні речі С. Ф. Данильченко: мундир, штани, чоботи, амуніція і шабля знаходяться в експозиції музею В. І. Чапаєва в Чебоксарах.

Примітки

РНБ|Генеральный алфавитный каталог книг на русском языке (1725—1998). Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 26 січня 2018.
«Республика» № 49 (462) 10 декабря 2003 г.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

Література

«Республика» № 49 (462) 10 декабря 2003 г.

Посилання

http://www.famous-scientists.ru/10354/ [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] Данильченко С. Ф.

[1] РНБ|Генеральный алфавитный каталог книг на русском языке (1725—1998). Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 26 січня 2018.

[autogenerated1-2] «Республика» № 49 (462) 10 декабря 2003 г.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}