Далмати — стародавній войовничий народ, який вийшов на історичну арену після римського завоювання Далмації - на східному узбережжі Адріатичного моря в сьогоденної Хорватії, між річками Крка і Неретва. Напівкочові далмати найчастіше класифікуються як іллірійське плем'я, хоча більшу частину своєї історії вони були незалежні від Іллірійського царства, яке межували з ними на південному сході.
Культура і суспільство
Археологія і ономастика показує, що далмати були східними і північними іллірійцями Паннонії . Далмати були молодші за кочові племена Древньої Іллірії (Західних Балкан), вони з'явилися там у 4-му столітті до Р. Х., і включили в свій склад ранішні народи: лібурнів на заході, даорсів і ардеїв (вардеїв) на сході. Вони створили племінний союз в 4-му—3-му столітті до Р.Х..
Археологічні знахідки їх матеріальної культури є примітивнішими, ніж у довколишніх древніх племен, особливо порівняно з прадавніми лібурнями. Лише їх виробництво зброї було на досить розвинутому рівні. Їх еліта будувала лише кам'яні будинки, але численні простолюдини селилися в природних печерах. Характерною частиною їх звичайного одягу була хутряна шапочка.
Їх напівкочові громади, мали сильні патріархальні структури, що складались головним чином з пастухів, воїнів і їх вождів. Їх основе зайняття було скотарство і пограбування інших навколишніх племен і прибережних міст на Адріатичному морі.
Римське завоювання
Земля далматів була в основному скелястою вапняковою країною, ідеальною для безкінечної партизанської війни, тому далмати звели там близько 400 кам'янистих фортець і 50 великих цитаделєй проти римлян.
Перша Далматська війна в 156-155 до Р.Х. завершилась знищенням далматської столиці консулом Scipio Nasica. Друга Далматська війна, що відбулась в 119-118 до Р.Х., закінчилась римською перемогою. Третя Далматська війна 78-76 до Р.Х. закінчилась захопленням Соліну (порт Солін поблизу сучасного міста Спліт) проконсулом C. Cosconius.
Четверта Далматська війна відбулась 34-33 до Р.Х. Октавіан в ході експедиції до Ілліріки захопив нову далматську столицю Соетовію (Soetovio (в даний час Кліс)). Останнє повстання далматів відбулось 12 до Р.Х. — в 6-9 від Р.Х..
Релігія
Головне божество далматської федерації було їх патріархальний бог "Sylvanus". Його дружина мала ім'я божествена "Тана" (сьогодні це слово албанською значить "день"), Далмацька богиня екстрополюя на римську або грецьку міфологію була "Діаною" або "Артемідою".
Походження
Східна назва до далматів (Dalmatae) є деламіти (Delamites) в північно-західної Персії, чиї нащадки мають назву дімілі (Dimili) або в східній Туреччині. Останні генетичні дослідження Y-хромосомі турецьких зазаків (I. Nasidze et al. 2005) з жителями материкової частини Далмації показали що вони майже ідентичні і, ймовірно, загального біологічного походження; крім того обидві популяції мають деяку спільну побудову слова і граматичні форми.(A. Issa-Fatimi & Z. Yoshamya 2006, A. Lovric et al. 2007).
Мова далматів майже не відома — збереглися декілька топонімів у записах римлян. Після римського завоювання, мешканці міст Далмації поступово романизуються, пастухи в сільській місцевості асимілюються повільніше і лише частково. Після руйнації Римської імперії. Далмати продовжують використвувати Стару далматську романську мову (перехідну між італійською і румунською).
Середньовічні нащадки пастухів-далматів збереглися серед 2100 місцевих пастухів біля місто Ливно до Першої світової війнив, які користувались напівроманською або діалектом (мурлахська бесіда). Тоді в Югославії протягом 20 століття це не-слов'янське населення, в умовах пригноблення, було швидко слов'янизовоно. Від їх мови, залишилося лише не-слов'янські топоніми довкола Ливненської долини, наприклад, річки Айватат, Сутурба і гірські піки Блейнадорна, Брона, Озирна, Гарета, Митра, Зугва, Друл, Єніт, Юнх, Хамасир тощо.
Джерела
- Issa-Fatimi, Aziz & Yoshamya, Zyelimer: Kurdish-Croat-English glossary of dialects Dimili and Kurmanji, and their biogenetic comparison. Scientific society for Ethnogenesis studies, Zagreb 2006 (in press).
- Lovric, A.Z. et al.: The Ikavic Schakavians in Dalmatia (glossary, culture, genom). Old-Croatian Archidioms, Monograph 3 (in press), Scientific society for Ethnogenesis studies, Zagreb 2007.
- Muzic, Ivan: Autoctonia e prereligione sul suolo della provincia Romana di Dalmazia. Accademia Archeologica Italiana, Roma 1994 (5th edition: Slaveni, Goti i Hrvati na teritoriju rimske provincije Dalmacije Zagreb 1998, 599 p.)
- Zaninovic, M.: Ilirsko pleme Delmati. Godišnjak (Annuaire) 4-5, 27 p., Centar za balkanološke studije, Sarajevo 1966-1967.
Посилання
- The Cambridge Ancient History Vol. 11 : The High Empire, AD 70-192 by Peter Rathbone,page 597, "... One such place was Delminium, from which the Illyrian Delmatae took their name, attacked more than once by Roman consuls ..."
- The Illyrians by J. J. Wilkes,1992,,Page 70,"... on Pannonia (1959) and Moesia Superior (1970). Duje Rendic-Miocevic has published several studies of names from the territory of the Delmatae, ..."
- The Illyrians by J. J. Wilkes,1992,,page 203,"... the later Siscia (Sisak), in the same year that the Romans first attacked the Delmatae. The general scarcity of references to Pannonians may be a reflection of their subjection to the Scordisci. ..."
- The Illyrians by J. J. Wilkes,1992,,page 247, "... Death among Illyrians 247 identities of Silvanus and Diana, a familiar combination on many dedications in the territory of the Delmatae. Sometimes the name of a local deity is recorded only in the Latin form, for example, ..."
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dalmati starodavnij vojovnichij narod yakij vijshov na istorichnu arenu pislya rimskogo zavoyuvannya Dalmaciyi na shidnomu uzberezhzhi Adriatichnogo morya v sogodennoyi Horvatiyi mizh richkami Krka i Neretva Napivkochovi dalmati najchastishe klasifikuyutsya yak illirijske plem ya hocha bilshu chastinu svoyeyi istoriyi voni buli nezalezhni vid Illirijskogo carstva yake mezhuvali z nimi na pivdennomu shodi Kultura i suspilstvoArheologiya i onomastika pokazuye sho dalmati buli shidnimi i pivnichnimi illirijcyami Pannoniyi Dalmati buli molodshi za kochovi plemena Drevnoyi Illiriyi Zahidnih Balkan voni z yavilisya tam u 4 mu stolitti do R H i vklyuchili v svij sklad ranishni narodi liburniv na zahodi daorsiv i ardeyiv vardeyiv na shodi Voni stvorili pleminnij soyuz v 4 mu 3 mu stolitti do R H Arheologichni znahidki yih materialnoyi kulturi ye primitivnishimi nizh u dovkolishnih drevnih plemen osoblivo porivnyano z pradavnimi liburnyami Lishe yih virobnictvo zbroyi bulo na dosit rozvinutomu rivni Yih elita buduvala lishe kam yani budinki ale chislenni prostolyudini selilisya v prirodnih pecherah Harakternoyu chastinoyu yih zvichajnogo odyagu bula hutryana shapochka Yih napivkochovi gromadi mali silni patriarhalni strukturi sho skladalis golovnim chinom z pastuhiv voyiniv i yih vozhdiv Yih osnove zajnyattya bulo skotarstvo i pograbuvannya inshih navkolishnih plemen i priberezhnih mist na Adriatichnomu mori Rimske zavoyuvannyaZemlya dalmativ bula v osnovnomu skelyastoyu vapnyakovoyu krayinoyu idealnoyu dlya bezkinechnoyi partizanskoyi vijni tomu dalmati zveli tam blizko 400 kam yanistih fortec i 50 velikih citadelyej proti rimlyan Persha Dalmatska vijna v 156 155 do R H zavershilas znishennyam dalmatskoyi stolici konsulom Scipio Nasica Druga Dalmatska vijna sho vidbulas v 119 118 do R H zakinchilas rimskoyu peremogoyu Tretya Dalmatska vijna 78 76 do R H zakinchilas zahoplennyam Solinu port Solin poblizu suchasnogo mista Split prokonsulom C Cosconius Chetverta Dalmatska vijna vidbulas 34 33 do R H Oktavian v hodi ekspediciyi do Illiriki zahopiv novu dalmatsku stolicyu Soetoviyu Soetovio v danij chas Klis Ostannye povstannya dalmativ vidbulos 12 do R H v 6 9 vid R H ReligiyaGolovne bozhestvo dalmatskoyi federaciyi bulo yih patriarhalnij bog Sylvanus Jogo druzhina mala im ya bozhestvena Tana sogodni ce slovo albanskoyu znachit den Dalmacka boginya ekstropolyuya na rimsku abo grecku mifologiyu bula Dianoyu abo Artemidoyu PohodzhennyaShidna nazva do dalmativ Dalmatae ye delamiti Delamites v pivnichno zahidnoyi Persiyi chiyi nashadki mayut nazvu dimili Dimili abo v shidnij Turechchini Ostanni genetichni doslidzhennya Y hromosomi tureckih zazakiv I Nasidze et al 2005 z zhitelyami materikovoyi chastini Dalmaciyi pokazali sho voni majzhe identichni i jmovirno zagalnogo biologichnogo pohodzhennya krim togo obidvi populyaciyi mayut deyaku spilnu pobudovu slova i gramatichni formi A Issa Fatimi amp Z Yoshamya 2006 A Lovric et al 2007 Mova dalmativ majzhe ne vidoma zbereglisya dekilka toponimiv u zapisah rimlyan Pislya rimskogo zavoyuvannya meshkanci mist Dalmaciyi postupovo romanizuyutsya pastuhi v silskij miscevosti asimilyuyutsya povilnishe i lishe chastkovo Pislya rujnaciyi Rimskoyi imperiyi Dalmati prodovzhuyut vikoristvuvati Staru dalmatsku romansku movu perehidnu mizh italijskoyu i rumunskoyu Serednovichni nashadki pastuhiv dalmativ zbereglisya sered 2100 miscevih pastuhiv bilya misto Livno do Pershoyi svitovoyi vijniv yaki koristuvalis napivromanskoyu abo dialektom murlahska besida Todi v Yugoslaviyi protyagom 20 stolittya ce ne slov yanske naselennya v umovah prignoblennya bulo shvidko slov yanizovono Vid yih movi zalishilosya lishe ne slov yanski toponimi dovkola Livnenskoyi dolini napriklad richki Ajvatat Suturba i girski piki Blejnadorna Brona Ozirna Gareta Mitra Zugva Drul Yenit Yunh Hamasir tosho DzherelaIssa Fatimi Aziz amp Yoshamya Zyelimer Kurdish Croat English glossary of dialects Dimili and Kurmanji and their biogenetic comparison Scientific society for Ethnogenesis studies Zagreb 2006 in press Lovric A Z et al The Ikavic Schakavians in Dalmatia glossary culture genom Old Croatian Archidioms Monograph 3 in press Scientific society for Ethnogenesis studies Zagreb 2007 Muzic Ivan Autoctonia e prereligione sul suolo della provincia Romana di Dalmazia Accademia Archeologica Italiana Roma 1994 5th edition Slaveni Goti i Hrvati na teritoriju rimske provincije Dalmacije Zagreb 1998 599 p Zaninovic M Ilirsko pleme Delmati Godisnjak Annuaire 4 5 27 p Centar za balkanoloske studije Sarajevo 1966 1967 PosilannyaThe Cambridge Ancient History Vol 11 The High Empire AD 70 192 by Peter Rathbone page 597 One such place was Delminium from which the Illyrian Delmatae took their name attacked more than once by Roman consuls The Illyrians by J J Wilkes 1992 ISBN 0631198075 Page 70 on Pannonia 1959 and Moesia Superior 1970 Duje Rendic Miocevic has published several studies of names from the territory of the Delmatae The Illyrians by J J Wilkes 1992 ISBN 0631198075 page 203 the later Siscia Sisak in the same year that the Romans first attacked the Delmatae The general scarcity of references to Pannonians may be a reflection of their subjection to the Scordisci The Illyrians by J J Wilkes 1992 ISBN 0631198075 page 247 Death among Illyrians 247 identities of Silvanus and Diana a familiar combination on many dedications in the territory of the Delmatae Sometimes the name of a local deity is recorded only in the Latin form for example