Дай-цзун (династія Тан)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дайцзун.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Лі Юй (значення).

Дай-цзун (кит.: 代宗; піньїнь: Dàizōng), особисте ім'я Лі Юй (кит.: 李豫; піньїнь: Lǐ Yù; 9 січня 726 —23 травня 779) — одинадцятий імператор династії Тан у 762–779 роках.

Дай-цзун
11-й Імператор Тан
18 травня 762 — 10 червня 779 року
Попередник:	Лі Хен
Спадкоємець:	Лі Ко
Народження:	9 січня 727 Лоян, ^d
Смерть:	23 травня 779 (52 роки) ^d, КНР
Поховання:	Шеньсі
Країна:	Династія Тан^[1]
Релігія:	буддизм
Рід:	династія Лі^[d]
Батько:	Су-цзун^[1]
Мати:	^d
Шлюб:	^d^[1], ^d, Q16075417?, Q11053517? і ^d^[1]
Діти:	^d^[1], ^d, Q10905971?, ^d^[1], Q10941115?, ^d^[1], ^d^[1], ^d^[1], ^d, ^d^[1], ^d^[1], Q16603436?, Q16603507?, Q16603514?, Q16603515?, Q16603542?, Q16603556?, Q16603625?, ^d, ^d^[1], Де-цзун^[1], ^d, ^d^[1], ^d^[1], ^d^[1], ^d^[1], ^d^[1], ^d^[1], ^d^[1], ^d^[1], ^d^[1], ^d^[1], ^d^[1], ^d^[1], ^d^[1], ^d, ^d^[1], ^d, ^d^[1], ^d^[1], ^d^[1], ^d^[1] і ^d^[1]
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 9 січня 726 року у родині Лі Сішеня, князя Чона, майбутнього імператора Су-цзуна. Був його старшим сином. Отримав гарну освіту. Втім відкинув конфуціанство й даосизм. Більше мав прихильність до буддизму. Разом із батьком боровся проти повстанців на чолі з Ань Лушанєм, а потім родиною Ші. Після смерті батька у 762 році інша дружина Су-цзуна — імператриця Чжан — намагалася відсторонити Лі Ю від влади, зробивши імператором власного сина. Цьому завадив євнух Лі Фугуо. Зрештою Лі Ю став імператором Дай-цзуном, а імператрицю Чжан страчено.

За його правління завершилася війна по відновленню влади династії на північних китайських землях. Разом з тим у 763 році розпочалася війна з Тибетом. Війська тибетського імператора Тисрондецана захопили столицю Чан'ань й оголосили імператором Китаю двоюрідного брата Су-цзуна — Лі Ченьхуна. Дай-цзун втік з рештою військ у східні префектури. Втім того ж року китайський генерал Го Цзиі відвоював столицю. Згідно з миром, Китай втратив значні території, де розводили коней. З цього моменту їх стали купувати в уйгурів, на що йшли тисячі рулонів шовку. У 764 році відбулося повстання на території сучасної провінції Шаньсі, яке втім швидко було придушено. Проте ці події значно похитнули силу уряду.

У 764—765 роках відбулися нові військові сутички з Тибетом. Водночас військові губернатори (цзєдуши) на півночі імперії стали все більш самостійними. У 768—772 роках імператор Дай-цзун намагався приборкати їх, але марно. Тоді ж відбувся конфлікт з уйгурами, які на деякий час захопили Лоян. Лише після укладання нової вигідної їм угоди залишили територію Китаю. Все це посилювало економічні складнощі. Ще на початку свого правління Дай-цзун щоб поповнити скарбницю посилив соляну державну монополію. У 772 році він спробував впровадити монополію на чай, проте невдало внаслідок корупції провінційних чиновників. Наприкінці життя влада багатьох військових губернаторів вже передавалася у спадок, а Дай-цзун лише затверджував цей факт. Водночас посилилися позиції євнухів. Імператор останні роки приділяв розвитку буддизму в імперії, будівництву буддистських храмів. Він помер 23 травня 779 року.

Примітки

1. China Biographical Database
   d:Track:Q13407958

Джерела

• Rainer Hoffmann, Qiuhua Hu: China. Seine Geschichte von den Anfängen bis zum Ende der Kaiserzeit. Freiburg 2007, .