ДЮСШ ЕХО харківська дитячо юнацька спортивна школа з футзалу перша ДЮСШ з цього виду спорту в Україні 2010 року була зак

ДЮСШ «ЕХО» — харківська дитячо-юнацька спортивна школа з футзалу, перша ДЮСШ з цього виду спорту в Україні. 2010 року була закрита.

Дитячо-юнацька спортивна школа «ЕХО» з футзалу

Тип	Дитячо-юнацька спортивна школа
Країна	Україна
50°01′28″ пн. ш. 36°12′47″ сх. д. / 50.02472222002777613° пн. ш. 36.21305556002777593° сх. д.Координати: 50°01′28″ пн. ш. 36°12′47″ сх. д. / 50.02472222002777613° пн. ш. 36.21305556002777593° сх. д.
Засновано	1997, 2018 (відновлено)
Закрито	2010
Директор
Адреса	Харків, вул. Бакуліна, 13А
Сайт	echo.kh.ua

Історія

Команда юнаків 1983—1984 р.н. «ЕХО» — переможець юнацького чемпіонату України, 2000 р.

Команда вихованців ДЮСШ «ЕХО» та запрошених зірок перед початком благодійного матчу проти харківського «Локомотива», 2016 р.

Команда Харківського заводу електроапаратури з першого сезону брала участь у чемпіонатах України з футзалу. Клуб не мав постійного фінансування і його постійно покидали провідні гравці. Через це постало питання підготовки кадрів.

Дитячо-юнацька спортивна школа «ЕХО» була утворена з ініціативи футбольного клубу (президент - ) і профспілкового комітету ДП «Харківського заводу електроапаратури» (голова - І.М. Панченко) за підтримки Харківської обласної ради спортивного товариства профспілок «Україна» (голова - А. А. Бондаренко). Школу було відкрито 3 лютого 1997 року. ДЮСШ «ЕХО» стала першою спеціалізованою спортивною школою з футзалу в Україні. Основними завданнями школи були підготовка резерву для і заохочення до активних занять фізкультурою дітей робітників ДП «ХЗЕА». ДЮСШ отримала назву «ЕХО», оскільки це торгова марка продукції, що вироблялася Харківським заводом електроапаратури.

Від самого початку в школі працювало 9 тренерів. Щороку в школі проводився набір юнаків в декілька вікових груп: у 1997 році - 1981-1988 років народження і т.д.

В кожному сезоні команди ДЮСШ «ЕХО» перебували серед фаворитів дитячо-юнацьких чемпіонатів і змогли виграти велику кількість різноманітних нагород.

1 лютого 2001 року ДЮСШ «ЕХО» стала самостійною юридичною особою, а її засновниками були Харківська обласна рада СТП «Україна» і профспілковий комітет ДП «ХЗЕА».

14 серпня 2005 року в Харкові створюється українська дитячо-юнацька футзальна ліга, одним з ініціаторів створення якої стало керівництво ДЮСШ «ЕХО». Директор ДЮСШ також став виконавчим директором УДЮФЛ.

2010 року керівники спортивного товариства «Україна» вирішили розформувати ДЮСШ. Відбувалася оптимізація з об’єднання трьох шкіл з різних видів спорту - футзалу, баскетболу і бадмінтону. 1 квітня 2010 року було оголошено про ліквідацію школи. Тренерський склад і учні були переведені в СДЮШОР з баскетболу і бадмінтону у вигляді відділення з футзалу. Через деякий час керівництво вирішило, що футзал не може бути присутнім в СДЮШОР, оскільки не є олімпійським видом спорту, тож групи дітей, що займалися футзалом перевели в ДЮСШ «Волна». Групи юнаків 1992 і 1993 р.н. були передані харківському «Локомотиву», а група 1994 р.н. — харківському «Моноліту». Останні випуски школи - це команди 1996 р.н. Сергія Устенка і 1997 р.н. Антона Стрільця. Перша команда виступає на Кубку ФК «Універ» під назвою «Чотири кімнати», а друга перейшла в структуру «Моноліту».

2018 року ДЮСШ «ЕХО» відновила свою діяльність у вигляді футзального клубу.

У січні 2022 року ДЮСШ «ЕХО» об’єдналася з ДЮСШ «Локомотив».

Школа «ЕХО» стала справжньою кузнею кадрів не тільки серед гравців, а й серед тренерів. В командах майстрів головними тренерами або тренерами працювали: Юрій Кобзар (, «Енергія», «Єнакієвець»), («Олександр», «ЛТК»), («Олександр»), (, «Локомотив»), («Олександр-НУВС»), («Олександр»), Олександр Сірий («Локомотив-2»), («Локомотив-2»), («ЕХО»). Також у школі працювали такі відомі тренери як , Валерій Мкртчян.

Досягнення

Чемпіон України серед юнаків (9 (рекорд)): 1997 (1981—1982 р.н.), 2000 (1983—1984 р.н.), 2000 (1985 р.н.), 2001 (1984—1985 р.н.), 2001 (1988—1989 р.н.), 2002/2003 (1989 р.н.), 2003 (1988 р.н.), 2003/2004 (1989 р.н.), 2006 (1990 р.н.)
Срібний призер чемпіонату України серед юнаків (5 (рекорд)): 1998 (1981—1982 р.н.), 1999 (1982—1983 р.н.), 2002 (1989 р.н.), 2003/2004 (1988 р.н.), 2004/2005 (1990 р.н.)
Срібний призер чемпіонату України серед юнаків під егідою УДЮФЛ (2): 2007 (1990 р.н.), 2010 (1993 р.н.)
Бронзовий призер чемпіонату України серед юнаків: 2004 (1991 р.н.)
Бронзовий призер чемпіонату України серед юнаків під егідою УДЮФЛ: 2009 (1992 р.н.)
Володар Кубка України серед юнаків: 2005 (1990 р.н.)
Володар Кубка України серед юнаків під егідою УДЮФЛ (3): 2006 (1990 р.н.), 2006 (1991 р.н.), 2010 (1993 р.н.)
Фіналіст Кубка України серед юнаків під егідою УДЮФЛ (2): 2007 (1990 р.н.), 2009 (1993 р.н.)
Володар Суперкубка України серед юнаків під егідою УДЮФЛ: 2006 (1991 р.н.)
Переможець дитячо-юнацької футзальної ліги Харківської області (3): 2004/2005 (1989 р.н., 1990 р.н., 1991 р.н.)

Список вихованців

Подано гравців, що виступали в майбутньому за національну збірну України

(1997–2000)
(1997–2000)
Олександр Кондратюк (1997–2002)
(1997-2001)
Дмитро Бондар (1997–2002)
Дмитро Федорченко (1997-2005)

Денис Овсянніков (1998-2003)
Сергій Якунін (1999-2003)
(2002-2008)
(2006-2010)
(2007-2010)
Олександр Педяш (2001-2010)

Подано гравців, що виступали в майбутньому за команди майстрів

(1997-2001)
(1997-2003)
(1997-2003)
(1997-2004)
(1997-2005)
(1997=2005)
(1997-2009)
(1998-2006)
(1999-2002)
(1999-2002)
(1999-2002)

(1999-2003)
(2000-2007)
(2000-2007)
(2000-2008)
(2000-2008)
(2000-2008)
(2003-2008)
(2003-2008)
(2003-2009)
(2004-2008)
(2004-2008)

(2004-2009)
(2004-2010)
(2005-2010)
(2006-2010)
(2006-2010)
(2006-2010)
(2006-2010)

Подано найвідоміших гравців, що виступали в майбутньому за команди аматорів

Михайло Данильченко

(1997-2002)

продовжив свою кар'єру у професійних футбольних клубах.

виступав за збірні України U-16 і U-17 з футболу.

Примітки

. Архів оригіналу за 5 лютого 2022. Процитовано 5 лютого 2022.

Джерела

Гулій Андрій. Василь Симонов: «Без залучення футбольних брендів кризу не подолаємо» // Газета «Український футбол». — 2013. — Вип. 98 (2858) (29 листопада). — С. 14. з джерела 12 лютого 2015. Процитовано 12 лютого 2015.
ТЕРЕНТЬЄВ, Артем (21 квітня 2020). . /5x5.org.ua. Архів оригіналу за 5 лютого 2022. Процитовано 5 лютого 2022.
Кузнице футзальных кадров - 10 лет! (рос.)
Последние медали харьковской ДЮСШ ЭХО [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Література

Детско-юношеская школа ЭХО по футзалу. — Харьков, 2005. — 16 с. (рос.)
В. И. Братусь. Страницы истории футзала в Украине. — Київ : Логос, 2013. — 238 с. — 300 прим. — . (рос.)

Посилання

Офіційний сайт [ 15 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)

[1] . Архів оригіналу за 5 лютого 2022. Процитовано 5 лютого 2022.