ДСГІ

|девіз на англ.мові

університет
Дніпровський державний аграрно-економічний університет
рос. Днепропетровский сельскохозяйственный институт рос. Днепровский государственный аграрно-экономический университет (14 травня 1991)
ДДАЕУ
48°27′40″ пн. ш. 35°03′56″ сх. д. / 48.46130000002777649° пн. ш. 35.06560000002777855° сх. д. / 48.46130000002777649; 35.06560000002777855Координати: 48°27′40″ пн. ш. 35°03′56″ сх. д. / 48.46130000002777649° пн. ш. 35.06560000002777855° сх. д. / 48.46130000002777649; 35.06560000002777855
Країна	Україна
Місто	Дніпро
Засновано	11 вересня 1922
Акредитація:	IV рівня
Ректор	Кобець Анатолій Степанович
Випускники
Сайт:	dsau.dp.ua
Адреса:	49009, м. Дніпро, вул. Сергія Єфремова, 25
Нагороди:
Дніпровський державний аграрно-економічний університет у Вікісховищі

Дніпровський державний аграрно-економічний університет (ДДАЕУ) — вищий навчальний заклад IV рівня акредитації Міністерства освіти і науки України, розташований у Нагірному історичному районі Соборного адміністративного району міста Дніпра за адресою: 49600, м. Дніпро, вул. Сергія Єфремова, 25.

Історія

Дніпровський державний аграрно-економічний університет засновано 11 вересня 1922 року рішенням Управління освіти УРСР на базі кафедри зоотехніки Київського політехнічного інституту був створений Київський ветеринарно-зоотехнічний інститут, який складався з ветеринарного та зоотехнічного факультетів.

У 1930 році на базі зоотехнічного факультету було створено Київський зоотехнічний інститут.

У 1934 році, згідно з постановою Раднаркому УРСР від 19 квітня 1934 року, Київський зоотехнічний інститут було переведено до Дніпропетровська, а директором вишу призначений М. О. Селех. У жовтні 1934 року було відкрито агрономічний факультет, а Дніпропетровський зоотехнічний інститут перейменовано на Дніпропетровський сільськогосподарський інститут (ДСГІ).

Заочне відділення почало працювати з жовтня 1935 року у складі агрономічного і зоотехнічного факультетів. До 1940 року роботу заочного відділення координував Український інститут заочного навчання, а потім ці функції перейшли до дирекції ДСГІ.

У 1920—1939 роках інститут підготував 2000 спеціалістів — зоотехніків та агрономів, а також 2000 спеціалістів та керівників сільського господарства за іншими спеціальностями. З числа студентів і співробітників інституту підготовлено 18 професорів, 6 докторів наук, 13 кандидатів наук та 19 доцентів.

З початком німецько-радянської війни більшість навчального обладнання та іншого майна інституту було евакуйовано до Саратова. Майже всі студенти призвані до лав Радянської армії.

У окупованому німцями Дніпропетровську 22 вересня 1941 року було створено (), який складався з 6 факультетів, одним з яких був сільськогосподарський факультет. Цей факультет складався з 6 кафедр, серед яких були кафедри загального землеробства, розведення сільськогосподарських тварин, геодезії. У грудні 1942 року університет припинив своє існування.

Після визволення Дніпропетровська радянськими військами 25 жовтня 1943 року, у листопаді 1943 року, розпочалося робота ДСГІ, де спочатку навчалося 7 студентів. Тоді закінчили інститут 21 студент.

У 1947 році в інституті працювала 21 кафедра, 71 особа професорсько-викладацького складу. У цей період інститут почав підготовку спеціалістів через систему заочного навчання.

За постановою Ради Міністрів СРСР в ДСГІ у вересні 1951 року створений новий факультет — гідромеліоративний.

Старий корпус ДДАЕУ

У 1955 році зоотехнічний факультет переведений у (Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут), факультет гідромеліорації — у (Київський гідромеліоративний інститут), з був переведений факультет механізації сільського господарства. Планувалося, що у майбутньому в інституті залишиться лише факультет механізації сільського господарства.

У 1960 році в інституті було відкрито економічний факультет. У 1970 році було відкрито підготовче відділення для абітурієнтів, де слухачі мали можливість поглиблювати свої знання з фізики, математики, біології, мови, хімії, інформатики та інших дисциплін.

З 1975 року відновив роботу зоотехнічний факультет, з 1979 — гідромеліоративний факультет.

У 1975—1976 роках закінчується будівництво та освоєння навчального корпусу № 2.

У 1980 році почав працювати ветеринарний факультет. У 1980—1983 роках для розміщення ветеринарного факультету інституту передається будівля міської ветеринарної клініки та навчального корпусу школи майстрів сільського будівництва. Одночасно проводиться будівництво гуртожитків № 2, 3, 4, 6.

У 1983 році інституту було вручено орден Трудового Червоного Прапора.

З другої половини 1985—1989 років розгортається робота з формування навчально-наукового комплексу на базі вишу.

14 травня 1991 року Дніпропетровський сільськогосподарський інститут реформовано у Дніпропетровський державний аграрно-економічний інститут.

У 1995 році було відкрито інститут післядипломної освіти, у 1996 році — магістратуру.

У 2014 році виш перейменований на Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет.

Структура

У виші працюють наступні інститути та факультети:

• Інститут післядипломної освіти;
• Факультет обліку і фінансів;
• Факультет менеджменту і маркетингу;
• Агрономічний факультет;
• Інженерно-технологічний факультет;
• Факультет ветеринарної медицини;
• Біотехнологічний факультет;
• Факультет водогосподарської інженерії та екології.

А також підпорядковані наступні навчальні заклади:

• Верхньодніпровський фаховий коледж;
• Новомосковський фаховий коледж;
• Технологічний фаховий коледж;
• Фаховий коледж електрифікації;
• Нікопольський фаховий коледж;
• (Ерастівський фаховий коледж імені Е. К. Бродського).

Джерела

• Офіційний сайт Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету. dsau.dp.ua. оригіналу за 8 липня 2023. Процитовано 25 лютого 2024.
• Дніпропетровський державний аграрний університет (1922—2007): 85 років / Ю. В. Берестень, А. Г. Братчик, А. П. Зражевський та ін.; ред. рада: В. І. Шемавньов (голова) та ін. — 3-тє вид., доповн. і переробл. — Дніпропетровськ : ЕНЕМ, 2007. — 219 с. — 500 прим. — .
• Історія Дніпропетровського Державного Аграрного Університету. 75 років / Редкол.: М. Т. Масюк (відп. ред.), Й. Л. Рисіч, А. Г. Братчик та ін. — Дніпропетровськ : ДДАУ, 1997. — 150 с.