Гіпопітуїтаризм

Гіпопітуїтаризм — захворювання, в основі якого лежить дифузне ураження гіпоталамо-гіпофізарної ділянки з випадінням функцій гіпофіза і недостатністю периферійних ендокринних залоз.

Гіпопітуїтаризм
Гіпофіз (виділено червоним): передня доля — зліва,  — справа. Гіпофіз (виділено червоним): передня доля — зліва,  — справа.
Спеціальність	ендокринологія
Препарати	анастрозол^[1]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	5A61.0
МКХ-10	E23.0, E89.3
МКХ-9	253.2 , 253.7
OMIM	221750, 262600, 262700, 613038 і 613986
DiseasesDB	6522
MeSH	D007018
Hypopituitarism у Вікісховищі

У це поняття входять:

• Післяпологовий гіпопітуїтаризм (синдром Шихана)
• (синдром Сіммондса)

Етіологія

Недостатність функції передньої частки гіпофіза розвивається внаслідок інфекційних, токсичних, травматичних, системних судинних, аутоімунних, пухлинних та інших тяжких ураженнях мозку.

Діагностика

Діагноз встановлюється на основі характерних скарг на виснаження, загальну слабкість, ознаки випадіння функцій ендокринних залоз. Зниження рівня гормонів периферійних ендокринних залоз підтверджує діагноз.

Лікування

Першою чергою ліквідовується причина захворювання та призначається замісна терапія гормонами периферійних ендокринних залоз. Замісна гормональна терапія зазвичай починається з препаратів кори наднирників, статевих і, останньою чергою, тироїдних.

Джерела

1. ChEMBL
   d:Track:Q6120337d:Track:Q109496594
2. Ендокринологія / П. М. Бондар, О. М. Приступюк, О. В. Щербак та ін.; За ред. проф. П. М. Боднара. — К.:Здоров'я,2002.—512с. — Ст.68-72