Юрій (Георгій) Володимирович Гільшер (нар. 27 листопада 1894, Москва, Російська імперія — пом. 20 липня 1917, Бучач, Галичина (нині — Тернопільської області)) — російський льотчик-ас, герой Першої світової війни.
Гільшер Юрій Володимирович | |
---|---|
Народження | 27 листопада 1894 Москва, Російська імперія |
Смерть | 20 липня 1917 (22 роки) Тернопіль, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина |
Поховання | Бучач |
Країна | Російська імперія |
Освіта | d |
Звання | поручник |
Війни / битви | Перша світова війна |
Нагороди |
Біографія
Народився 27 листопада 1894 року в Москві. Походив з потомствених дворян.
Закінчив Олексіївське комерційне училище в Москві в 1914 році.
З початком Першої світової війни, 13 грудня 1914 року вступив до Миколаївське кавалерійське училище, після закінчення прискореного курсу якого 1 червня 1915 року був випущений прапорщик в 13-й драгунський Військового ордена полк. Проте вже 3 червня 1915 року домігся переведення в авіацію, закінчив льотну школу в Гатчині у жовтні 1915 року. 8 жовтня 1915 призначений у знову сформований 4-й армійський авіазагін, 27 жовтня прибув на фронт. Однак 7 листопада в результаті нещасного випадку серйозно пошкодив собі руку лопаттю гвинта (перелом кісток правого передпліччя) і був відправлений в госпіталь.
Після одужання Юрій Гільшер служив в Москві приймальником запасних частин для літаків на заводі «Дукс», в лютому 1916 року був направлений до Одеської авіаційної школи, де пройшов навчання управлінню новими типами літаків. Повернувся на фронт 5 квітня 1916 і служив в складі 7-го авіаційного загону винищувачів на Південно-Західному фронті. Призначений корнетом 30 березня 1916 року. Літав на винищувачі «С-16». 27 квітня (10 травня по новому стилю) 1916 здобув свою першу перемогу, збивши австрійський літак, що впав біля села Бурканов.
Наступного дня 28 квітня (11 травня) 1916 року, Гільшер, в результаті несправності системи управління елеронами на літаку «Сікорський» С-16 потрапив в штопор і розбився, йому ампутували ліву ступню. Не бажаючи розлучатися з авіацією, він навчився літати з протезом. У жовтні 1916 року Гільшер повернувся на фронт і продовжив вести бої разом з льотчиками свого 7-го авіазагону. Під час відрядження командира загону Івана Орлова у Францію з листопада 1916 по березень 1917 року виконував обов'язки командира загону. 13 квітня 1917 року збив в бою німецький аероплан, ще два ворожих літака він збив 2 (15) травня і 4 (17) липня 1917 року.
Після загибелі в повітряному бою командира авіазагону Івана Орлова, корнет Гільшер був призначений командиром 7-го авіаційного загону винищувачів 22 червня 1917 року. У бою 7 (20) липня він збив ще один ворожий літак в парі з прапорщиком Василем Янченком. Того ж дня, 7 (20) липня 1917 року, Гільшер здійснив свій останній політ в парі з Янченком на перехоплення групи німецьких бомбардувальників. В ході повітряного бою на своєму винищувачі «Ньюпор-21» Юрій Гільшер опинився сам проти 7 ворожих літаків. Літак Гільшера був підбитий і впав на землю, льотчик загинув.
Пізніше Василь Янченко зумів приземлитися поруч із загиблим, взяв його тіло і доставив на аеродром. Гільшер був урочисто похований в місті Бучач в Галичині (нині — Тернопільської області).
В останній день свого життя льотчик-винищувач Юрій Гільшер став асом, здобувши свою п'яту перемогу. За даними Миколи Бодрихіна, на його рахунку було 6 повітряних перемог .
Нагороди
- Орден Святого Георгія 4-го ступеня (15.05.1917)
- Орден Святого Володимира 4-го ступеня з мечами і бантом (23.03.1917)
- Орден Святої Анни 4-го ступеня з написом «За хоробрість» (20.05.1917)
- Георгіївське зброю (21.11.1917, посмертно)
Примітки
- За даними видання «Авіатори — кавалери ордена Св. Георгія та Георгіївського зброї періоду Першої світової війни 1914—1918 років» (укладачі Нешкін М. С., Шабанов В. М.), ця перемога була здобута Юрієм Гільшером 31 березня (12 квітня) 1917 року
- Бодрихин Н. Г. Величайшие воздушные асы XX века. — М.: Яуза, Эксмо, 2011. — 512 с.
Література
- Авиаторы — кавалеры ордена Св. Георгия и Георгиевского оружия периода Первой мировой войны 1914—1918 годов / Составители М. С. Нешкин, В. С. Шабанов. — Биографический справочник. — М. : , 2006. — С. 75—76.
- Келдыш М. В., Свищев Г. П. Авиация в России. Справочник. — М., 1988.
- Аверченко С. В. Документы о службе Ю. В. Гильшера // «Исторический архив». 2004. № 3. — С. 48—67.
- Эд. Поляновский. Юрочка // Известия №208. — . з джерела 9 липня 2021. Процитовано 1 липня 2021.
Посилання
- Біографія та світлини на сайті airaces.narod.ru [ 8 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Біографія і послужний список Юрія Гільшера
- Біографія і список перемог на сайті airwar.ru [ 9 липня 2021 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yurij Georgij Volodimirovich Gilsher nar 27 listopada 1894 Moskva Rosijska imperiya pom 20 lipnya 1917 Buchach Galichina nini Ternopilskoyi oblasti rosijskij lotchik as geroj Pershoyi svitovoyi vijni Gilsher Yurij VolodimirovichNarodzhennya27 listopada 1894 1894 11 27 Moskva Rosijska imperiyaSmert20 lipnya 1917 1917 07 20 22 roki Ternopil Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Dolitavshina Avstro UgorshinaPohovannyaBuchachKrayina Rosijska imperiyaOsvitadZvannyaporuchnikVijni bitviPersha svitova vijnaNagorodiBiografiyaNarodivsya 27 listopada 1894 roku v Moskvi Pohodiv z potomstvenih dvoryan Zakinchiv Oleksiyivske komercijne uchilishe v Moskvi v 1914 roci Z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni 13 grudnya 1914 roku vstupiv do Mikolayivske kavalerijske uchilishe pislya zakinchennya priskorenogo kursu yakogo 1 chervnya 1915 roku buv vipushenij praporshik v 13 j dragunskij Vijskovogo ordena polk Prote vzhe 3 chervnya 1915 roku domigsya perevedennya v aviaciyu zakinchiv lotnu shkolu v Gatchini u zhovtni 1915 roku 8 zhovtnya 1915 priznachenij u znovu sformovanij 4 j armijskij aviazagin 27 zhovtnya pribuv na front Odnak 7 listopada v rezultati neshasnogo vipadku serjozno poshkodiv sobi ruku lopattyu gvinta perelom kistok pravogo peredplichchya i buv vidpravlenij v gospital Pislya oduzhannya Yurij Gilsher sluzhiv v Moskvi prijmalnikom zapasnih chastin dlya litakiv na zavodi Duks v lyutomu 1916 roku buv napravlenij do Odeskoyi aviacijnoyi shkoli de projshov navchannya upravlinnyu novimi tipami litakiv Povernuvsya na front 5 kvitnya 1916 i sluzhiv v skladi 7 go aviacijnogo zagonu vinishuvachiv na Pivdenno Zahidnomu fronti Priznachenij kornetom 30 bereznya 1916 roku Litav na vinishuvachi S 16 27 kvitnya 10 travnya po novomu stilyu 1916 zdobuv svoyu pershu peremogu zbivshi avstrijskij litak sho vpav bilya sela Burkanov Nastupnogo dnya 28 kvitnya 11 travnya 1916 roku Gilsher v rezultati nespravnosti sistemi upravlinnya eleronami na litaku Sikorskij S 16 potrapiv v shtopor i rozbivsya jomu amputuvali livu stupnyu Ne bazhayuchi rozluchatisya z aviaciyeyu vin navchivsya litati z protezom U zhovtni 1916 roku Gilsher povernuvsya na front i prodovzhiv vesti boyi razom z lotchikami svogo 7 go aviazagonu Pid chas vidryadzhennya komandira zagonu Ivana Orlova u Franciyu z listopada 1916 po berezen 1917 roku vikonuvav obov yazki komandira zagonu 13 kvitnya 1917 roku zbiv v boyu nimeckij aeroplan she dva vorozhih litaka vin zbiv 2 15 travnya i 4 17 lipnya 1917 roku Pislya zagibeli v povitryanomu boyu komandira aviazagonu Ivana Orlova kornet Gilsher buv priznachenij komandirom 7 go aviacijnogo zagonu vinishuvachiv 22 chervnya 1917 roku U boyu 7 20 lipnya vin zbiv she odin vorozhij litak v pari z praporshikom Vasilem Yanchenkom Togo zh dnya 7 20 lipnya 1917 roku Gilsher zdijsniv svij ostannij polit v pari z Yanchenkom na perehoplennya grupi nimeckih bombarduvalnikiv V hodi povitryanogo boyu na svoyemu vinishuvachi Nyupor 21 Yurij Gilsher opinivsya sam proti 7 vorozhih litakiv Litak Gilshera buv pidbitij i vpav na zemlyu lotchik zaginuv Piznishe Vasil Yanchenko zumiv prizemlitisya poruch iz zagiblim vzyav jogo tilo i dostaviv na aerodrom Gilsher buv urochisto pohovanij v misti Buchach v Galichini nini Ternopilskoyi oblasti V ostannij den svogo zhittya lotchik vinishuvach Yurij Gilsher stav asom zdobuvshi svoyu p yatu peremogu Za danimi Mikoli Bodrihina na jogo rahunku bulo 6 povitryanih peremog NagorodiOrden Svyatogo Georgiya 4 go stupenya 15 05 1917 Orden Svyatogo Volodimira 4 go stupenya z mechami i bantom 23 03 1917 Orden Svyatoyi Anni 4 go stupenya z napisom Za horobrist 20 05 1917 Georgiyivske zbroyu 21 11 1917 posmertno PrimitkiZa danimi vidannya Aviatori kavaleri ordena Sv Georgiya ta Georgiyivskogo zbroyi periodu Pershoyi svitovoyi vijni 1914 1918 rokiv ukladachi Neshkin M S Shabanov V M cya peremoga bula zdobuta Yuriyem Gilsherom 31 bereznya 12 kvitnya 1917 roku Bodrihin N G Velichajshie vozdushnye asy XX veka M Yauza Eksmo 2011 512 s LiteraturaAviatory kavalery ordena Sv Georgiya i Georgievskogo oruzhiya perioda Pervoj mirovoj vojny 1914 1918 godov Sostaviteli M S Neshkin V S Shabanov Biograficheskij spravochnik M 2006 S 75 76 Keldysh M V Svishev G P Aviaciya v Rossii Spravochnik M 1988 Averchenko S V Dokumenty o sluzhbe Yu V Gilshera Istoricheskij arhiv 2004 3 S 48 67 Ed Polyanovskij Yurochka Izvestiya 208 z dzherela 9 lipnya 2021 Procitovano 1 lipnya 2021 PosilannyaBiografiya ta svitlini na sajti airaces narod ru 8 travnya 2016 u Wayback Machine Biografiya i posluzhnij spisok Yuriya Gilshera Biografiya i spisok peremog na sajti airwar ru 9 lipnya 2021 u Wayback Machine