Гіжигінська губа

Гіжигінська губа (рос. Гижигинская губа) — внутрішня частина затоки Шеліхова в Охотському морі, на захід від півострова Тайгоноса, який відокремлює її від Пенжинської губи. Розташована між мисами на заході і на сході. Довжина — 148 км, ширина біля входу ≈ 260 км (на півночі 30—40 км), максимальна глибина — 88 м. Названа у другій половині XVIII століття за містом Гіжига.

Гіжигінська губа

61°43′00″ пн. ш. 160°10′00″ сх. д. / 61.71667000002777569989° пн. ш. 160.16667000002777854206° сх. д. / 61.71667000002777569989; 160.16667000002777854206Координати: 61°43′00″ пн. ш. 160°10′00″ сх. д. / 61.71667000002777569989° пн. ш. 160.16667000002777854206° сх. д. / 61.71667000002777569989; 160.16667000002777854206
Частина від	Охотське море
Прибережні країни	Росія^[1]
Максимальна глибина	88 м
ідентифікатори і посилання
GeoNames	2125556
Гіжигінська губа Гіжигінська губа (Росія)

Значну частину року покрита кригою. Припливи неправильні добові, до 9,6 м. У затоку впадає річка Гіжига. Береги губи піднесені, здебільшого скелясті й порослі хвойним лісом. Низинні піщані ділянки берега трапляються лише в північно-східній частині губи, біля гирл річок, що впадають у неї, а також у вершинах Вархалінської і Внутрішньої губи. На узбережжі поселення Авекова, Наякан, Віліга та інші.

Примітки

1. GEOnet Names Server — 2018.
   d:Track:Q1194038

Література

• Гижигинская губа // Краткая географическая энциклопедия : [в 5 т.] / гл. ред. А. А. Григорьев и др. — М. : Советская энциклопедия, 1960. — Т. 1 : Ааре — Дятьково. — С. 460. (рос.);
• Гижигинская губа // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Гижигинская губа // Географический энциклопедический словарь. Географические названия / А. Ф. Трёшников. — Москва : Советская энциклопедия, 1989.(рос.). — С. 129 (рос.);
• , . Гижигинская губа // Охотское море. Энциклопедия. — Москва : ^[ru], 2009. — С. 36. — . (рос.)